ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 758/3183/23
провадження № 61-5039св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,
Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трассір ЄС",
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року в складі судді Головчака М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трассір ЄС" (далі - ТОВ "Трассір ЄС") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, невиплаченої вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку.
Позов мотивований тим, що починаючи з 11 вересня 2019 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Трассір ЄС", працюючи на посаді директора.
У квітні 2022 року позивач отримав на електронну адресу рішення єдиного учасника ТОВ "Трассір ЄС" від 01 квітня 2022 року № 01/04 щодо припинення своїх повноважень на посаді директора.
Не заперечуючи цьому, позивач запропонував провести звільнення відповідно до вимог законодавства. Наприкінці травня 2022 року з відкритих джерел позивач дізнався про призначення на посаду директора ТОВ "Трассір ЄС" ОСОБА_3, у зв`язку з чим через залученого адвоката намагався з`ясувати обставини свого звільнення, проте відповіді на свої запити від ТОВ "Трассір ЄС" не отримав.
У подальшому, 30 січня 2023 року, на свою електронну адресу позивач отримав лист ТОВ "Трассір ЕС", яким його повідомлено про звільнення, та копію відповідного наказу, згідно з яким позивача звільнено на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, тобто у зв`язку з припиненням повноважень та запропоновано отримати трудову книжку.
На звернення від 01 січня 2023 року щодо проведення розрахунку під час звільнення позивач отримав відповідь директора ТОВ "Трассір ЄС" від 03 березня 2023 року щодо відсутності перед ним заборгованості із заробітної плати та інших виплат. Цим же листом позивач був повідомлений, що оскільки він, займаючи посаду директора ТОВ "Трассір ЄС", без згоди з єдиним учасником цього товариства, одночасно обійняв посаду директора ТОВ "ЕСЕЙ КОМПАНІ", тому позбавлений права на отримання вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України.
Позивач не згоден з позбавленням його права на отримання зазначеної виплати через те, що посилання на частину шосту статті 40 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" відсутнє у трудовій книжці щодо підстав звільнення, він очолював ТОВ "ЕСЕЙ КОМПАНІ", коли вважав, що його повноваження на посаді директора ТОВ "Трассір ЄС" вже припинені. Крім того, ТОВ "ЕСЕЙ КОМПАНІ" почало роботу лише у червні 2022 року, коли він вже був фактично звільнений.
Тому, на переконання позивача, він має право на стягнення з ТОВ "Трассір ЄС" вихідної допомоги у розмірі шестимісячної заробітної плати та стягнення середньої заробітної плати за затримку при розрахунку у визначених ним розмірах. Розрахунок здійснено виходячи із розміру заробітної плати за два останніх місяці її виплати, та на підставі відомостей, отриманих з пенсійного фонду.
ОСОБА_1 просив:
стягнути з ТОВ "Трассір ЄС" на його користь невиплачену вихідну допомогу в розмірі 572 571,39 грн;
стягнути з ТОВ "Трассір ЄС" на його користь середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, в розмірі 572 571,39 грн;
зобов`язати ТОВ "Трассір ЄС" здійснити нарахування та виплату належної йому компенсації за невикористану відпустку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що рішенням установчих зборів ТОВ "Трассір ЄС" від 10 вересня 2019 року № 1 ОСОБА_1 призначено на посаду директора цього Товариства, у зв`язку з чим видано наказ від 11 вересня 2019 року № 1-ОК. Доказів укладання окремого контракту між ТОВ "Трассір ЄС" і ОСОБА_1 суду не надано, що свідчить про перебування позивача з відповідачем у безстрокових трудових відносинах. Протягом лютого-березня 2022 року ОСОБА_1 на підставі наказів від 02 лютого 2022 року № 5 та від 07 березня 2022 року № 10 перебував у щорічних відпустках, з отриманням передбачених законодавством виплат, що підтверджується копіями відповідних наказів та копіями розрахункових листків за лютий та березень 2022 року.
01 квітня 2022 року єдиним учасником ТОВ "Трассір ЄС", яка є громадянкою Республіки Казахстан, було прийнято рішення № 01/04 щодо припинення ОСОБА_1 повноважень директора Товариства, яке 20 квітня 2022 року було скасовано з часу його прийняття через його невідповідність положенням законодавства України. На підставі зазначеного рішення наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади директора не видавався та відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника Товариства не вносилися. Рішення єдиного учасника ТОВ "Трассір ЄС" від 01 квітня 2022 року № 01/04 ОСОБА_1 отримав 19 квітня 2022 року, повідомивши власника що воно не відповідає нормам законодавства, адже припинення повноважень може відбутися лише з одночасним призначенням нового директора або виконувача обов`язків, що підтверджується копією листа від 20 квітня 2022 року № 1.
Приписи частини шостої статті 40 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" надають право товариству розірвати договір (контракт) з членом його виконавчого органу без виплати компенсації у разі недотримання ним вимог частини п`ятої статті 40 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема, без згоди загальних зборів учасників товариства, де він працює, стати членом виконавчого органу іншого суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства.
Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12 квітня 2022 року в України зареєстровано ТОВ "ЕСЕЙ КОМПАНІ", одним із засновником якого та одночасно директором став ОСОБА_1, який в цей же час займав посаду директора ТОВ "Трассір ЄС".
Відповідно до листа Головного управління державної податкової служби у м. Києві від 13 грудня 2022 року № 6/26-15-04-03-07, ТОВ "ЕСЕЙ КОМПАНІ" подавало податкову звітність щодо сплати єдиного податку, в якій задекларовано показники, що свідчать про отримання товариством доходу за період І півріччя та 9 місяців 2022 року. Також обліковується сплата коштів в 2022 році по єдиному податку з юридичних осіб. Таким чином, з відповіді податкової служби вбачається здійснення ТОВ "ЕСЕЙ КОМПАНІ" фінансово-господарської діяльності.
Отже, ОСОБА_1, будучи директором ТОВ "Трассір ЄС", без отримання згоди загальних зборів учасників товариства, де він працював, одночасно займав посаду директора ТОВ "ЕСЕЙ КОМПАНІ", тобто іншого суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства, що не заперечувалось і самим позивачем.
За таких обставин повноваження ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Трассір ЄС" було припинено відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України без виплати йому матеріальної компенсації згідно з частиною шостою статті 40 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" через недотримання ним положень пункту 3 частини п`ятої статті 40 вказаного Закону, з 17 травня 2022 року. Цим же рішенням єдиного учасника товариства призначено директором ТОВ "Трассір ЄС" ОСОБА_3 . Наведене рішення стало підставою для видачі наказу від 17 травня 2022 року № 47-ОК щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Трассір ЄС" на підставі пункту п`ятого частини першої статті 41 КЗпП України.
Доказів, що зазначені рішення єдиного учасника Товариства та наказ про звільнення ОСОБА_1 скасовані чи визнані в судовому порядку незаконними, суду не надано. Крім того, лише після зазначених звільнення ОСОБА_1 та призначення нового директора ТОВ "Трассір ЄС" ОСОБА_3 було внесено відповідні зміни щодо керівника товариства до державного Реєстру.
У позовній заяві позивач зазначив, що у травні 2022 року з відкритих джерел він дізнався про призначення директором ТОВ "Трассір ЄС" ОСОБА_3, що стало підставою для звернення його адвоката протягом травня-червня 2022 року до Товариства з питань його обставин звільнення. Представник відповідача зазначив про те, що через агресією російської федерації проти України, та у зв`язку з цим відсутності замовлень, перебування працівників у різних містах країни, офіс Товариства у той час не працював, у зв`язку з чим запити адвоката позивача не було отримано. 30 січня 2023 року ТОВ "Трассір ЄС" направило лист позивачу з повідомленням про звільнення та необхідністю забрати свою трудову книжку. 20 лютого 2023 року до ТОВ "Трассір ЄС" надійшло звернення ОСОБА_1 від 01 лютого 2023 року (штамп відправки на конверт від 16 лютого 2023 року) з вимогою здійснення усіх виплат, пов`язаних зі звільненням, у тому числі вихідної допомоги, та скерування трудової книжки адвокату позивача. 03 березня 2023 року ТОВ "Трассір ЄС" повідомило ОСОБА_1 про відсутність перед ним заборгованості з виплат при звільненні та причини невиплати йому вихідної допомоги. Проте позивач, звертаючись до суду, вважає, що має право на стягнення з ТОВ "Трассір ЄС" вихідної допомоги у розмірі шестимісячної заробітної плати та стягнення середньої заробітної плати за затримку розрахунку у визначених ним розмірах, здійснивши такий розрахунок виходячи із розміру заробітної плати за два останніх місяці її виплати, на підставі відомостей, отриманих з пенсійного фонду.
З копії листа позивача від 20 квітня 2022 року № 1 він 19 квітня 2022 року отримав рішення єдиного учасника ТОВ "Трассір ЄС" від 01 квітня 2022 року № 01/04 щодо припинення його повноважень на посаді директора зазначеного товариства, був ознайомлений з його текстом та положеннями статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Хоча зазначене рішення єдиного учасника ТОВ "Трассір ЄС" у подальшому було скасовано рішенням від 20 квітня 2022 року № 20/04, ОСОБА_1 наполягає на тому, що саме на підставі цього рішення були припинені його повноваження на посаді директора Товариства. Крім того, в позовній заяві позивачем зазначено, що наприкінці травня 2022 року він з відкритих джерел дізнався про призначення на посаду директора ТОВ "Трассір ЄС" ОСОБА_3, у зв`язку з чим через залученого адвоката звертався до Товариства з цього приводу, перший раз 24 травня 2022 року.
Відповідно до частини тринадцятої статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" призначення нового директора товариства з обмеженою відповідальністю можливо з одночасним звільнення попереднього керівника. Ураховуючи зазначені обставини та положення законодавства, судом встановлено, що ОСОБА_1 у строк не пізніше 24 травня 2022 року (дата звернення адвоката позивача до ТОВ "Трассір ЄС") дізнався про своє звільнення з посади директора ТОВ "Трассір ЄС".
Таким чином, ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права стосовно неотримання вихідної допомоги у строк не пізніше 24 травня 2022 року, тому відповідно до частини першої статті 223 КЗпП України (в редакції станом на 01 квітня - 24 травня 2022 року) мав право звернутися до суду з позовом про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк, який сплив 24 серпня 2022 року. Водночас зі штампу вхідної кореспонденції суду видно, що позивач звернувся з позовом у цій справі лише 22 березня 2023 року.
Отже, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Трассір ЄС" вихідної допомоги за межами строку, визначеного положеннями КЗпП України. Тому заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
Суд першої інстанції вказав, що відповідно до положень Закону України "Про оплату праці" та Інструкції зі статистки заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2002 року № 5, вихідна допомога не входить до структури заробітної плати, у зв`язку з чим для її стягнення не можуть бути застосовані положення частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції станом на 01 квітня - 24 травня 2022 року) щодо відсутності обмежень будь-яким строком для звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
До вимог позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України також застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 755/12623/19).
Тому, враховуючи заявлене представником відповідача клопотання про застосування позовної давності, суд зробив висновок про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності.
Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав можливості дізнатися про порушення свого права у травні 2022 року, оскільки позивачу було відомо про призначення нового директора. Доказів поважності пропуску визначеного законом строку для звернення до суду для захисту свого права позивачем не надано.
Безпідставними також є твердженням позивача про невмотивованість рішення суду першої інстанції, адже його структура повністю узгоджується з вимогами статті 265 ЦПК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ткачук В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди зробили помилковий висновок про пропуск позивачем строку звернення до суду та застосування норм статті 223 КЗпП України, оскільки:
а) суди фактично встановили існування обставин, які об`єктивно перешкоджали та створювали труднощі для своєчасного звернення позивача до суду (звільнення відбувалось за відсутності позивача; відповідач про підставу звільнення позивача, яке відбулося 17 травня 2022 року, повідомив йому лише 30 січня 2023 року, надіславши копію відповідного наказу і запропонувавши отримати трудову книжку; відповідач весь час ігнорував запити позивача щодо причин його звільнення; про проведення реєстраційних дій в Реєстрі щодо зміни позивача на посаді директора відповідач його не повідомляв; при поданні документів на проведення реєстраційних дій в Реєстрі як підставу звільнення позивача зазначено причину відмінну від зазначеної у наказі про звільнення позивача та трудовій книжці), що підтверджується належними доказами. Проте суди не надали таким обставинам належної оцінки;
б) як на час звільнення позивача з роботи, так і на час звернення до суду із позовом у цій справі в Україні діяв карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а строки, визначені статтею 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії такого карантину. Тобто відмова судів розглядати справу по суті з підстав пропуску строку звернення з позовом до суду є неправомірною;
при розгляді справи не було встановлено ані фактичної дати припинення повноважень позивача як директора, ані підстав, з яких його було звільнено, ані момент, коли позивач фактично дізнався про причини і дату свого звільнення, ані підстави, з яких відповідач десять місяців не повідомляв позивача про його звільнення. Фактично судові рішення є хаотичним набором статей і фактів, які суперечать один одному. Вказане свідчить про формальний підхід суду до дослідження матеріалів справи, порушення судом вимог статті 81 ЦПК України та принципу змагальності;
встановлюючи факт того, на підставі якого документа були внесені зміни щодо керівництва ТОВ "Трассір ЄС", суд повинен був посилатися на належний та допустимий доказ, а саме протокол поданий відповідачем державному реєстратору, який передбачає звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України через втрату довіри. Всупереч частині другій статті 78 ЦПК України суд не надав належної оцінки наявним в справі доказам, і як на доказ пропуску строку звернення до суду послався на протокол про звільнення позивача на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, який не був нотаріально посвідчений, а відповідно не міг бути поданий для реєстрації змін щодо керівництва ТОВ "Трассір ЄС" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тобто є недопустимим доказом в цій справі.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У липні 2024 року ТОВ "Трассір ЄС" направило відзивна касаційну скаргу за підписом представника Казміренка В. М., в якому просило відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Відзив обґрунтований тим, що:
доводи позивача про те, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 524/1424/18, від 17 січня 2024 року у справі № 128/1691/22, від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21, від 22 грудня 2023 року у справі № 515/1408/22, від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, є безпідставними та необґрунтованими. На переконання відповідача, висновки Верховного Суду у вказаних справах не підлягають застосуванню під час вирішення цього спору;
обставини справи свідчать про відсутність підстав для виплати позивачу вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки її виплати. Такі обставини були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій, про що зазначено в оскаржуваних рішеннях, але відповідна правова оцінка їм надана не була. При цьому суд першої інстанції не відмовляв у прийняті вказаних доводів, що виключало можливість його оскарження відповідачем в апеляційному порядку. Ці обставини мають значення для вирішення спору в цій справі, а тому підлягають врахуванню під час прийняття судом остаточного рішення;
середня заробітна плата ОСОБА_1 становить 34 343,32 грн без врахування податків та зборів, визначених законодавством України, а середньоденна заробітна плата - 4 579,11 грн. Розрахунки розміру середньої заробітної плати ОСОБА_1, які вказані ним у позовній заяві, є помилковими, зроблені всупереч нормам пунктів 3, 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100;
на вимогу позивача йому було роз`яснено підстави невиплати вихідної допомоги. Висновки представника позивача щодо недотримання законодавства під час виготовлення запису в трудовій книжці ОСОБА_1 про підстави його звільнення можуть бути підтверджені лише рішенням суду, що набрало законної сили. Проте такого рішення суду позивач не надав, а серед заявлених позовних вимог немає вимоги щодо визнання незаконним запису в його трудовій книжці стосовно підстав звільнення, у зв`язку з чим відповідні доводи є безпідставними;
необґрунтованим є аргумент позивача щодо необхідності посилання у рішенні єдиного учасника ТОВ "Трассір ЄС" щодо припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді директора на пункт 9 частини першої статті 36 КЗпП України.
Короткий зміст відповіді на відзив
У серпні 2024 року ОСОБА_1 направив відповідь на відзив, який підписаний представником ОСОБА_2 .
Відповідь на відзив мотивована тим, що:
ця справа безпосередньо пов`язана з усуненням ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Трассір ЄС" без виплати йому вихідної допомоги та передачею керівництва компанією новому директору - ОСОБА_3 з метою недопущення перешкоджання позивачем цілеспрямованій, протизаконній діяльності компанії та зв`язками з російською федерацією;
12 серпня 2024 року позивачу стало відомо, що з приводу незаконної діяльності ОСОБА_3 було порушено кримінальне провадження, у межах якого їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 111-1 КК України. Зокрема, ОСОБА_3 у невстановлений період часу, але не пізніше квітня 2022 року, разом з технічним директором юридичної особи ТОВ "Трассір ЄС", діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з корисливих мотивів, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаною про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України, з метою підтримки держави-агресора та завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, стала на шлях вчинення злочину. В ході слідства встановлено, що діяльність української компанії ТОВ "Трассір ЄС" з квітня 2024 року повністю керується співвласником ТОВ "ДССЛ-Первый", який зареєстрований у рф. За його вказівками формується цінова політика для продажу систем відеонагляду "TRASSIR" на території України. Крім того, співвласник з рф визначає перелік пріоритетних клієнтів для ТОВ "Трассір ЄС", вимагає від працівників української компанії дотримання заходів конспірації, зокрема їх змушують видаляти листування із працівниками ТОВ "ДССЛ-Первый", користуватися корпоративними каналами зв`язку при спілкуванні з ним та іншими представниками російської компанії, приховувати від клієнтів походження продукції тощо. ТОВ "ДССЛ-Первый" також надавав "Трассір ЄС" своє програмне забезпечення. ОСОБА_3, 14 квітня 2022 року, перебуваючи на посаді директора ТОВ "Трассір ЄС", вступила в змову із громадянином російської федерації, з метою подальшого провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором шляхом продажу на території України товарів російського походження;
ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2024 року в справі № 760/17722/24 задоволено клопотання слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області, погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури, подане в рамках кримінального провадження № 22024101110000166 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_3 ;
таким чином, слідством фактично встановлено, що ОСОБА_1 був усунутий власником компанії від виконання обов`язків директора ТОВ "Трассір ЄС" з 01 квітня 2022 року з метою реалізації злочинного умислу, а з 14 квітня 2022 року ОСОБА_3 почала виконувати функції директора Товариства офіційно. Проте зазначена інформація була проігнорована судами, які зробили помилковий висновок, що зміна керівництва Товариства відбулася з 17 травня 2022 року. На переконання позивача, наведене додатково спростовує викладені у відзиві доводи відповідача про існування у ТОВ "Трассір ЄС" підстав для звільнення ОСОБА_1 без виплати матеріальної допомоги.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 758/3183/23 та витребувано справу із суду першої інстанції.
У липні 2024 року матеріали справи № 758/3183/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 13 червня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 524/1424/18, від 17 січня 2024 року у справі № 128/1691/22, від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21, від 22 грудня 2023 року у справі № 515/1408/22, від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з інформаційного порталу OpenDataBot 12 квітня 2022 року в України було зареєстровано ТОВ "ЕСЕЙ КОМПАНІ", одним із засновником та одночасно директором став ОСОБА_1, який в цей же час займав посаду директора ТОВ "Трассір ЄС".
Відповідно до листа Головного управління державної податкової служби у м. Києві від 13 грудня 2022 року № 6/26-15-04-03-07 ТОВ "ЕСЕЙ КОМПАНІ" подавало податкову звітність з єдиного податку, в якій задекларовано показники, що свідчать про отримання товариством доходу за період І півріччя та 9 місяців 2022 року. Також обліковується сплата коштів в 2022 році за єдиним податком з юридичних осіб. Таким чином, листом податкової служби підтверджується здійснення ТОВ "ЕСЕЙ КОМПАНІ" фінансово-господарської діяльності.
ОСОБА_1, будучи директором ТОВ "Трассір ЄС", без отримання згоди загальних зборів учасників товариства, де він працював, одночасно зайняв посаду директора ТОВ ""ЕСЕЙ КОМПАНІ", тобто іншого суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства. Ці обставини позивач не заперечував.
З огляду на викладене повноваження ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Трассір ЄС" були припинені відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України без виплати йому матеріальної компенсації згідно з частиною 6 статті 40 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" через недотримання ним положень пункту 3 частини п`ятої статті 40 вказаного Закону, з 17 травня 2022 року. Цим же рішенням єдиного учасника товариства призначено директора ТОВ "Трассір ЄС" ОСОБА_3 . Вказане рішення стало підставою для видачі наказу від 17 травня 2022 року № 47-ОК щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Трассір ЄС" на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Доказів, що зазначені рішення єдиного учасника Товариства та наказ про звільнення ОСОБА_1 скасовані чи визнані в судовому порядку незаконними, суду не надано.
Після звільнення ОСОБА_1 та призначення нового директора ТОВ "Трассір ЄС" ОСОБА_3 внесено відповідні зміни щодо керівника товариства до державного Реєстру.
30 січня 2023 року ТОВ "Трассір ЄС" направило лист позивачу з повідомленням про звільнення та необхідність отримання трудової книжки.
20 лютого 2023 року до ТОВ "Трассір ЄС" надійшло звернення ОСОБА_1 від 01 лютого 2023 року (штамп відправки на конверті від 16 лютого 2023 року) з вимогою здійснення усіх виплат, пов`язаних зі звільненням, у тому числі вихідної допомоги, та направлення трудової книжки адвокату позивача.
03 березня 2023 року ТОВ "Трассір ЄС" повідомило ОСОБА_1 про відсутність перед ним заборгованості з виплат при звільненні та причини невиплати йому вихідної допомоги.