ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/3184/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Краснов Є. В.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства ?Юр - Груп?
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 (колегія суддів у складі: Кравчук Н. М. - головуючий, Скрипчук О. С., Плотніцький Б. Д.), з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 15.05.2024
за позовом Львівської міської ради
до Приватного підприємства ?Юр - Груп?
про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою
за участю: відповідача Цукорник С. Г. (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства ?Юр - Груп?, у якому просила усунути перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою за адресою: м. Львів, вул. Остроградських, 1а шляхом знесення самовільно збудованих нежитлових приміщень літ. ?Б - 1?, загальною площею 70,2 кв.м, за адресою: м. Львів, вул. Остроградських, 1а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 305834746101) з припиненням права власності відповідача на нежитлові приміщення загальною площею 70,2 кв.м, за адресою: м. Львів, вул. Остроградських, 1а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 305834746101).
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реєстрація права власності на спірні нежитлові приміщення за відповідачем порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, як власника земельної ділянки, які підлягають захисту у судовому порядку.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.01.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2 Рішення суду мотивовано тим, що вимога про знесення самовільно збудованих нежитлових приміщень є неефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, а вимога про припинення права власності відповідача на спірне нерухоме майно є похідною від первинної вимоги, яка не підлягає задоволенню.
2.3 Оскарженою постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2024, з урахуванням ухвали цього ж суду від 15.05.2024 про виправлення описки, вище вказане рішення суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.
2.4 Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що відповідач, основним видом діяльності якого є купівля нерухомого майна, тому він не міг не розуміти, що за умовами договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 04.03.2014 він придбав тимчасову споруду малої архітектурної форми, яка є об`єктом самочинного будівництва, реєстрація якої порушує права та інтереси позивача, як власника земельної ділянки на якій розміщено спірну будівлю. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що після укладення вказаного договору розмір загальної площі цих нежитлових приміщень згідно державного реєстру було збільшено із 47,2 кв. м на 70,2 кв. м.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1 У касаційній скарзі (заява про усунення недоліків) відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги (заява про усунення недоліків) відповідач посилався на те, що постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що: апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та суд не залучив до участі у справі Фізичну особу - підприємця Квашу О. В., оскільки рішення суду впливають на його права.
4. Мотивувальна частина
4.1 Апеляційний суд встановив, що: на момент укладення 04.03.2014 між ТзОВ "Захід Авто Центр" та ПП "Юр-Груп" договору купівлі-продажу нежитлових приміщень відповідач був обізнаний про те, що продавець без жодних правових підстав користується земельною ділянкою, яка знаходиться під предметом продажу, про що зазначено у пункті 1.1 вказаного договору "пунктом 1.1 вказаного договору чітко зазначено про те, що приміщення розташовані на земельній ділянці площею 0,0110 га (кадастровий номер - 4610136900:00:002:0007), яка не перебуває у власності продавця, що підтверджується довідкою № 40/01-15/742 від 27.02.2014, виданою відділом Держземагенства у місті Львові"; після укладення цього договору 16.09.2019 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Х. В. зареєструвала зміни щодо загальної площі на нежитлове приміщення під літ. "Б-1" за адресою: м. Львів вул. Остроградських 1а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 305834746101) з 47,2 кв. м на 70,2 кв. м), однак, матеріали справи не містять та відповідачем не подано доказів погодження відповідних дозволів на збільшення такої площі.
4.2 Крім того було встановлено, що 10.09.2008 за Фізичною особою-підприємцем Шведом Володимиром Володимировичем зареєстровано право власності на об`єкт по вул. Остроградських, 1а, м. Львів (реєстраційний номер майна 24660311) на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2008 у справі № 19/163.
4.3 Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2009 у справі № 19/163 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2008, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області, під час якого, ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2009 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Шведа Володимира Володимировича залишено без розгляду.
4.4 24.10.2008 Фізичною особою-підприємцем Шведом Володимиром Володимировичем та Приватним підприємством ?Ат-Інвест? укладено договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е. В., що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.
4.5 Відповідно до договору купівлі-продажу № 13541 від 17.12.2008, укладеного ПП ?АТ-Інвест? та Товариством з обмеженою відповідальністю ?Захід Авто Центр?, останнє зареєстровало за собою право власності на нежитлове приміщення під літ. ?Б-1?, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Остроградських, 1а, загальною площею 47,2 кв. м. Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е. В.
4.6 04.03.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю ?Захід Авто Центр? продало відповідачу нежитлове приміщення на вул. Остроградських, 1а на підставі договору купівлі-продажу № 619, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О. І., за умовами якого відповідач прийняв у власність нежитлове приміщення літ. ?Б-1?, загальною площею 47,2 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Остроградських, будинок 1а. Приміщення розташовані на земельній ділянці площею 0,0110 га (кадастровий номер 4610136900:05:002:0007), яка не перебуває у власності Товариство з обмеженою відповідальністю ?Захід Авто Центр?, що підтверджується довідкою № 40/01-15/742 від 27.02.2014, виданою відділом Держземагенства у м. Львові.
4.7 У пункті 5.3 договору визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ?Захід Авто Центр? у відповідності до статті 673 Цивільного кодексу України гарантує, що нерухоме майно придатне до експлуатації. Відповідач задоволений його якісним станом після внутрішнього огляду, який здійснено перед укладенням цього договору, недоліків чи дефектів, як перешкоджали б його використанню за призначенням на момент огляду не виявлено, будь-яких претензій до продавця покупець не має, ніяких перепланувань, реконструкції, які суперечать технічному паспорту немає. Претензій до якості нерухомого майна на момент укладення договору покупець не має.
4.8 16.09.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Х. В. зареєстровані зміни щодо загальної площі з 47,2 кв. м на 70,2 кв. м за відповідачем на нежитлове приміщення під літ.?Б-1? за адресою м. Львів, вул. Остроградських, 1а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 305834746101). Підставою для здійснення реєстрації більшої площі нежитлового приміщення - 70,2 кв. м слугувала довідка № 1-183/2709-19 від 07.10.2019, видана ФОП Когут А. В. про актуальний стан нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Остроградських, 1а, зокрема, ?А-1?-нежитлова будівля, стіни з сендвіч-панелей, загальна площа 70,2 кв. м. Загальна площа нежитлової будівлі змінилась (збільшилась) з 47,2 кв. м на 70,2 кв. м внаслідок проведення поточної інвентаризації, зняття натуральних обмірів та перерахунку площ приміщень.
4.9 Також встановлено, що 08.04.2016 відповідач звертався до позивача із заявою про погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Остроградських, 1а у м. Львові для обслуговування нежитлових приміщень. Доказів розгляду заяви позивачем та оскарження дій позивача щодо не розгляду цієї заяви матеріали справи не містять.
4.10 Відповідно до листа Управління державного контролю за використанням та охороною земель Департаменту містобудування Львівської міської ради від 20.06.2023 № 4-2412-26535 на виконання наказу Департаменту містобудування від 15.06.2023 № 169 спеціалістами Управління державного контролю за використанням та охороною земель за участю Управління архітектури та урбаністики проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності за адресою м. Львів, вул. Остроградських, 1а, за результатами якого складено акт від 19.06.2023 № 247, яким встановлено, що земельна ділянка на вул. Остроградських, 1а у м. Львові знаходиться в межах функціональної зоні ТР - 2 зона транспортної інфраструктури (вулична мережа); земельна ділянка розміщена в межах червоних ліній вулиці; відповідач фактично використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,0061 га для обслуговування нежитлового приміщення на вул. Остроградських, 1а у м. Львові за відсутності відповідних рішень органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. До акта обстеження долучено план-схему земельної ділянки та матеріали фотофіксації.
4.11 У листі Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 29.08.2023 № 4-2403-11550 зазначено, що інформація щодо прийнятих Львівською міською радою рішень (ухвал) про передачу у власність чи надання в користування земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення площею 70,2 кв. м за адресою: вул. Остроградських, 1а м. Львів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 305834746101) в управлінні земельних ресурсів відсутня. Також повідомлено, що інформація стосовно підготовки проектів ухвал Львівської міської ради про надання згоди на виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 305834746101) в управлінні земельних ресурсів відсутня.
4.12 Апеляційний суд встановив, що відповідно до інформації, наданої управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради, земельна ділянка на вул. Остроградських, 1а у м. Львові площею 0,0061 га перебуває в комунальній власності позивача.
4.13 Згідно з листом управління архітектури та урбаністики від 12.06.2023 № 4-2401-7834, вихідні дані на проектування (містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва) на вул. Остроградських, 1а у м. Львові не надавались.
4.14 Відповідно до листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 13.06.2023 № 4-0006-7918 згідно з даними з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва документи щодо виконання будівельних робіт на об`єкт за адресою: м. Львів, вул. Остроградських, 1а, що були б зареєстровані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю - відсутні.
4.15 Зважаючи на викладене, апеляційний суд встановив, зокрема, що оскільки земельна ділянка, на якій здійснено будівництво нежитлового приміщення загальною площею 47,2 кв. м, ніколи з цією метою не виділялася ні у власність, ні в користування, документів, які б посвідчували права на земельну ділянку, відсутні, а сама будівля споруджена без затвердженого проекту та без отримання дозволів на будівництво, в експлуатацію у встановленому порядку не введена, то за таких обставин, вказаний об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом.
4.16 Позивач, вважаючи, що нерухоме майно, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці, є самочинним будівництвом, звернувся до суду із позовом, як власник земельної ділянки.
4.17 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.18 Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі (заява про усунення недоліків), про не врахування правових висновків Верховного Суду колегія суддів зазначає, що у справі № 488/2807/17 спір виник у зв`язку із заволодінням переданою у приватну власність земельною ділянкою лісогосподарського призначення та її незаконною забудовою, а позовні вимоги стосувалися витребування земельної ділянки лісового фонду шляхом знесення будівель. Стверджувалося, що міська рада протиправно передала земельну ділянку лісового фонду у приватну власність із земель лісогосподарського призначення, а надалі змінила цільове призначення на землі житлової та громадської забудови. Тобто орган влади сам своїми діями створив ситуацію, за якої земельна ділянка вибула з власності держави, та намагався відновити право володіння земельною ділянкою. Однак у справі, що розглядається, про заволодіння земельною ділянкою та її захист шляхом звернення з віндикаційним позовом не йдеться.
4.19 Отже правовідносини у наведених справах є не подібними.
4.20 Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "Юр-Груп" у частині вказаної підстави згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 цього Кодексу.
4.21 Скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення посилається також на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначав про те, що подача позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відповідно його задоволення без попереднього припинення права власності на таке нерухоме майно, що нерозривно поєднане із земельною ділянкою, є передчасним, для правомірності звернення з позовом з таким способом захисту, станом на дату його подання земельна ділянка уже повинна бути вільною від юридичної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, який позивач вважає самочинно збудованим (заява про усунення недоліків).
4.22 Однак колегія суддів зазначає, що у справі № 916/2791/13 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020) спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що відповідач розпочав та здійснив самочинне будівництво з порушенням будівельних норм і правил, всупереч вимогам земельного та природоохоронного законодавства, на землях комунальної власності. Земельна ділянка, на якій було самочинно споруджено будівлю, на момент початку робіт не була передана ні у власність, ні в користування відповідача. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів статті 376 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач отримав свідоцтво про право власності на спірну торговельно-допоміжну прибудову, тому це виключає можливість знесення такого об`єкта нерухомості в порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів. Проте Велика Палата Верховного Суду скасовуючи судові рішення зазначила, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного.
4.23 Отже Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
4.24 Згідно пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
4.25 Отже, у цій частині касаційне провадження належить закрити.
4.26 Посилання скаржника як на підставу для скасування оскарженої постанови на те, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення у справі про права, інтереси та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, і такою особою відповідно до договору оренди № 5 від 01.07.2023 є орендар спірного приміщення, яке відповідно до оскаржуваного судового рішення підлягають знесенню, колегією суддів відхиляється, оскільки:
- Верховний Суд неодноразово наголошував, що рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між особою і сторонами спору не може братися до уваги (постанови Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 27.02.2019 у справі № 910/21894/16, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17);
- зі змісту рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції не вбачається, що в мотивувальній частині зазначених судових рішень наявні висновки про права, інтереси та (або) обов`язки або у резолютивній частині рішень суди прямо зазначили про права, інтереси та (або) обов`язки орендаря спірного приміщення.
4.27 У зв`язку із викладеним, оскільки доводи скаржника щодо порушення прав та інтересів орендаря спірного приміщення, якого не було залучено до участі у справі, не підтвердилися, відсутня підстава для обов`язкового скасування оскаржуваного судового рішення відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України.
4.28 Інших виключних випадків касаційного оскарження, які згідно положень частини 2 статті 287 та статті 290 ГПК України є правовою підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку, у касаційній скарзі (заява про усунення недоліків), скаржником не наведено.
4.29 Враховуючи викладене, касаційне провадження за виключними випадками, передбаченими пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 ГПК України належить закрити, а в решті постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
4.30 Відповідно до приписів статті 129 ГПК судові витрати належить покласти на відповідача.
Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 309, 315, 316, 317 ГПК України,