1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Ухвала суду


УХВАЛА

20 березня 2025 року

м. Київ

справа № 215/1510/24

провадження № 11-77за25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Усенко Є. А.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.

перевірила матеріали скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.01.2025 та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 215/1510/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про встановлення наявності компетенції (повноважень), у якій просила встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради розглядати заяву від 24.01.2024 вх. № 31 всупереч конституційним принципам, статті 13 Закону України "Про соціальні послуги" і створювати штучні перешкоди для прийняття ненормативного правового акта; визнати таку процедуру протиправною бездіяльністю і зобов`язати розглянути її (заяву) повторно разом із заявою від 24.01.2024 вх. № 141.

Ухвалою від 13.03.2024 Тернівський районний суд м. Кривого Рогу адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради передав на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.04.2024 залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 160, частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а ухвалою від 06.05.2024 повернув позовну заяву, оскільки позивачка не усунула недоліки позовної заяви, на які вказав суд в ухвалі від 08.04.2024.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 05.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 - без змін.

Касаційний адміністративний суд ухвалою від 08.01.2025 повернув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06.02.2025 відмовила у прийнятті до розгляду скарги ОСОБА_1 про перегляд постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024 та ухвали Касаційного адміністративного суду від 08.01.2025.

Вважаючи ухвалу Касаційного адміністративного суду від 08.01.2025 та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2025 незаконними, позивачка направила засобами поштового зв`язку на адресу Великої Палати Верховного Суду скаргу, у якій просить: поновити їй строк звернення до суду, відкрити касаційне провадження у справі за її скаргою; звільнити її від сплати судового збору за подання скарги; в порядку підготовки справи до розгляду витребувати матеріали справи та зворотні поштові повідомлення з її підписом про отримання нею ухвали Касаційного адміністративного суду від 08.01.2025 та ухвали Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2025; скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду від 08.01.2025 та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2025; відповідно до статей 249, 358 КАС встановити порядок, механізм притягнення до адміністративної відповідальності за бездіяльність.

Згідно зі змістом скарги ОСОБА_1 доводить, що суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконних ухвали Касаційного адміністративного суду від 08.01.2025 та ухвали Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 215/1510/24, які не відповідають принципу правової визначеності та перешкоджають подальшому провадженню у справі за її позовом. Позивачка стверджує, що Касаційний адміністративний суд повинен був застосувати, але не застосував норми статей 9, 124 Конституції України, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, висновки в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Креуз проти Польщі", "Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії", пункту 1 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Закону України "Про інформацію", частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір", пунктів 4, 5 частини першої, частини другої статті 5, статей 6, 7, частини четвертої статті 9, частини другої статті 77, статті 119, пункту 10 частини другої статті 245, статей 248, 251 КАС, не зазначив мотивів відхилення кожного її аргументу в касаційній сказі. Також позивачка зазначає, що Верховний Суд необґрунтовано відхилив її клопотання "…про забезпечення гарантії безстроковості втручання у фундаментальні права людини".

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що Касаційний адміністративний суд допустив порушення норм процесуального права при визначенні складу суду й не розглянув її заяву про відвід суддям, унаслідок чого встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

ОСОБА_1 у скарзі стверджує про виняткове значення для неї справи та про значний суспільний інтерес до справи, зважаючи на необхідність "…відновлення порушеного порядку, механізму з`ясування судами порушень і цим надати практичної реалізації громадянам на територіально підсудній місцевості наводити лад в державних установах, які постійно порушують фундаментальні права громадян" (відповідно до тексту скарги).

Згідно зі статтею 24 КАС Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Судові рішення суду касаційної інстанції набирають законної сили з дати ухвалення (постанова) або з моменту проголошення / підписання (ухвала) (стаття 359 КАС).

КАС не передбачає можливості перегляду судових рішень Великою Палатою Верховного Суду після їх перегляду у касаційному порядку.

Отже, після постановлення 08.01.2025 Касаційним адміністративним судом ухвали про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024 у справі № 215/1510/24 у Великої Палати Верховного Суду немає ані повноважень, ані правових підстав для прийняття та розгляду скарги на зазначені судові рішення.

Вичерпний перелік підстав для передачі справи на розгляд Великої ПалатиВерховного Суду встановлено статтею 346 КАС, а згідно зі статтею 347 цього Кодексу питання про передачу справи вирішує суд, який розглядає справу в касаційному порядку, тобто Касаційний адміністративний суд. Велика Палата Верховного Суду не наділена повноваженням ініціювати передачу справи на її розгляд, а Касаційний адміністративний суд справу № 215/1510/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду не передавав.

Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2025 згідно з положеннями частини другої статті 359 КАС набрала законної сили з моменту її підписання суддями. Чинним процесуальним законодавством не передбачено її оскарження.

За відсутності правових підстав для розгляду скарги ОСОБА_1 у її прийнятті слід відмовити.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу скаржниці, що учасники судового процесу (їхні представники) повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (пункт 9 частини третьої статті 2, частина перша статті 45 КАС). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (речення друге частини четвертої вказаної статті).

Керуючись статтями 24, 248, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду


................
Перейти до повного тексту