ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2025 року
м. Київ
справа № 569/18865/23
провадження № 51-4405 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 19 квітня 2024 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Львова, який проживає за
адресою:
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Рівненський міський суд Рівненської області вироком від 19 квітня 2024 року, залишеним без змін ухвалою Рівненського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, на строк 15 років та з конфіскацією майна.
За обставин, детально наведених у вироку суду, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, усвідомлюючи факт наявної збройної агресії РФ проти України, а також суспільну небезпеку своїх дій, направлених на шкоду національній безпеці України, будучи ідеологічно проросійськи мотивованою особою, яка сповідує ідеї приєднання тимчасово окупованої території Херсонської області до РФ, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 27 вересня 2022 року, знаходячись на тимчасово окупованій території Херсонської області, виступив у відеосюжеті, в якому звернувся до невизначеного кола осіб із закликом (агітацією) до мешканців тимчасово окупованої території Херсонської області брати участь у референдумі щодо приєднання цього регіону до РФ та висловлював позицію про єдність із РФ, розуміючи, що з метою агітації цей відеосюжет буде поширений серед невизначеного кола осіб.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник, не погодившись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 - закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
- суди всупереч вимогам статей 297-1, 323 КПК позбавили ОСОБА_7 процесуальних прав, зокрема, надавати суду показання, подавати докази, висловлювати свою позицію щодо пред`явленого обвинувачення на стадії судових дебатів, оскільки суд першої інстанції безпідставно ухвалив рішення про здійснення спеціального судового провадження;
- суди не зважили на те, що стороною обвинувачення для доведення винуватості ОСОБА_7 не було вжито заходів для ідентифікації його голосу та мовлення;
- під час судового розгляду суди не встановили достатніх доказів, які поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 111-1 КК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримала доводи касаційної скарги, просила скасувати оскаржувані рішення, а кримінальне провадження - закрити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржувані рішення без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а тому доводи про неповноту досудового розслідування, яка полягаєу невжитті заходів для ідентифікації голосу та мовлення ОСОБА_7, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді в розумінні ст. 438 КПК.
У поданій касаційній скарзі захисник покликається на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК).
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Статтею 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК, та кваліфікацію його дій за цією нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, зокрема:
- показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які разом із ОСОБА_7 працювали в ліцеї № 9 Новокаховської міської ради Херсонської області, про те, що після проведення "так званого" референдуму щодо приєднання Херсонської області до складу РФ їхні знайомі переслали їм відеозапис, на якому ОСОБА_7 закликав брати участь у вказаному референдумі;
- протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та за відеозаписом від 11 травня 2023 року, згідно з якими свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 серед групи візуально схожих осіб впізнали на фото, розміщеному в соціальній мережі "Однокласники" на сторінці з нік-неймом " ОСОБА_11", а також серед осіб, що закликали до проведення референдуму на відеозаписі, розміщеному у відеохостингу YouTube з назвою " ІНФОРМАЦІЯ_3." ОСОБА_7 ;
- протоколу огляду від 07 березня 2023 рокупрофілю із нік-неймом " ОСОБА_11" соціальної Інтернет мережі "Одноклассники", згідно з яким виявлено фотозображення особи чоловічої статі, зовні схожої на ОСОБА_7, автором цього профілю зазначено дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання - м. Нова Каховка;
- протоколу огляду відеозапису з відеохостингу YouTube від 19 травня 2023 року, згідно з яким на відеозаписі під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_3." зафіксовано, що особа, зовні схожа на ОСОБА_7, у формі агітації висловлювалася щодо важливості та необхідності проведення референдуму про входження Херсонської області до складу РФ, закликав приходити на референдум та голосувати;
- висновку портретної експертизи від 18 травня 2023 року № СЕ-19/118-21/4109-ФП, відповідно до якого на відеозаписі з відеохостингу YouTube з назвою відеозапису " ІНФОРМАЦІЯ_3." та на фотозображенні облікової картки ОСОБА_7 зображена одна й та ж особа.
Отже суд першої інстанції на підставі вказаних доказів встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 усвідомлював, що публічно закликав до проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території.
Судовий розгляд проведено з дотриманням вимог статей 323, 337 КПК, в межах пред`явленого обвинувачення, діям ОСОБА_7 надано правильну юридичну оцінку.
Вирок суду першої інстанції належним чином умотивований і відповідає вимогам ст. 374 КПК. Зокрема, в ньому вказано формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого засуджену визнано винуватою, та об`єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК.
Обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання ОСОБА_7, суд першої інстанції дотримався вимог статей 50, 65-67 КК, врахувавши ступінь тяжкості та суспільну небезпечність вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та наявність обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в умовах воєнного стану.
Під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК, належним чином перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту, які за своїм змістом є аналогічними до доводів, викладених у її касаційній скарзі, проаналізував їх, дав на них вичерпні відповіді, навівши в ухвалі відповідне обґрунтування.
За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції проаналізував ретельно досліджені судом першої інстанції докази та підтвердив те, що їхня сукупність поза розумним сумнівом доводить винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому діянні. Покладені в основу вироку докази у своїй сукупності узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності, відповідають вимогам належності та допустимості й не містять розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК.
Не залишились без належної уваги суду апеляційної інстанції й доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність факту усвідомленості, добровільності поведінки обвинуваченого під час своїх виступів та відсутності будь-якого психологічного тиску на нього, який, на переконання Суду, правильно визнав їх безпідставними з огляду на те, що зібрані у справі докази у своїй сукупності та взаємозв`язку свідчать про те, що ОСОБА_7 усвідомлював, що публічно закликав до проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, вчинені ним діїє беззаперечним свідченням невимушеності його поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій та очевидного усвідомлення суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачення їх суспільно небезпечних наслідків.
Також суд апеляційної інстанції визнав призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання таким, що є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, адекватним характеру вчинених дій і даним про особу обвинуваченого та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.