ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2025 року
м. Київ
справа № 757/2286/24-к (11-сс/824/5017/2024)
провадження № 51-3647 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
скаржника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу судді Київського апеляційного суду від 15 липня 2024 року, якою повернуто його апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 02 лютого 2024 року відмовив ОСОБА_6 у задоволенні скарги на постанову від 31 травня 2023 року слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань (далі - Другий СВ ТУ ДБР), розташованого у м. Києві, про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 62020100000001406 від 13 липня 2020 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відсутністю в діях голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_6 11 липня 2024 року подав апеляційну скаргу, яку 15 липня 2024 року суддя Київського апеляційного суду повернув, оскільки скаржник пропустив строк на апеляційне оскарження та не порушив питання про його поновлення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
ОСОБА_6, не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимог ОСОБА_6 обґрунтовує тим, що суддя суду апеляційної інстанції:
- безпідставно повернув його апеляційну скаргу, оскільки строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді ним не був пропущений;
- не врахував того, що він перебуває під вартою, подав апеляційну скаргу 11 липня 2024 року, тобто в той же день, коли отримав копію судового рішення.
Крім того, вказує на те, що слідчий суддя:
- під час розгляду його скарги не дотримався вимог КПК;
- неодноразово з невідомих причин відкладав слухання справи;
- не надав достатньо часу та можливості виступити під час судового розгляду;
- не зважив на доводи його скарги та постановив ухвалу, яка фактично є копією оскаржуваної постанови.
Старший слідчий Другого СВ ТУ ДБР надіслав письмові пояснення, в яких, наводячи відповідні обґрунтування, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_6 .
Позиції учасників судового провадження
ОСОБА_6 та прокурор просили задовольнити касаційну скаргу в частині скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
За змістом ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення, яке згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 цього Кодексуперешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при розгляді його скарги судами першої та апеляційної інстанцій.
Колегія суддів касаційного суду не надає оцінки доводам, викладеним у касаційній скарзі скаржника, які стосуються ухвали слідчого судді, оскільки відповідно до положень ст. 424 КПК указане рішення касаційному оскарженню не підлягає, а тому не може бути предметом розгляду судом касаційної інстанції. Крім того, ухвалою Суду від 22 липня 2024 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 було відкрите лише на ухвалу судді суду апеляційної інстанції.
Що стосується доводів касаційної скарги ОСОБА_6 щодо незаконності ухвали суду апеляційної інстанції, то Суд зазначає про таке.
Вимогами ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК встановлено, що ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право кожному на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Воловік проти України" зазначив про те, що, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.
Положеннями ст. 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Системне тлумачення норм КПК свідчить про те, що положення процесуального закону про строки регламентують їх тривалість, порядок обчислення та наслідки закінчення цих строків. У кримінальному процесуальному законодавстві України строки встановлюються, продовжуються і поновлюються. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення. При визначенні початку обчислення строку важливо точно знати момент, з якого починається його перебіг.
При цьому аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про встановлення строку звернення до суду: рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві, при цьому, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа "Белле проти Франції"); не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено, ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа "Мушта проти України").
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, якщо апеляційну скаргу подано після закінчення встановленого законом терміну й особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення строку, або суд апеляційної інстанції за заявою цієї особи не знайде підстав для його поновлення, така скарга підлягає поверненню.
Під час перевірки матеріалів провадження колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про необґрунтоване застосування судом апеляційної інстанції вищезазначених положень процесуального закону.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.
За загальним правилом цей строк обчислюється з моменту оголошення судового рішення. Виключенням із цього правила є випадок, коли ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує. У такому разі строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Водночас вимогами ч. 3 ст. 395 КПК визначено, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Як убачається з матеріалів провадження, слідчий суддя здійснював розгляд скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого Другого СВ ТУ ДБР від 31 травня 2023 року з викликом учасників провадження, в тому числі й ОСОБА_6, постановив 02 липня 2024 року ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
ОСОБА_6, не погоджуючись із цією ухвалою, 11 липня 2024 року оскаржив її до суду апеляційної інстанції.
Суддя-доповідач Київського апеляційного суду ухвалою від 15 липня 2024 року, керуючись п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, повернув ОСОБА_6 апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, оскільки скаржник, який був присутнім під час розгляду його скарги, пропустив строк на апеляційне оскарження, визначений положенням ст. 395 цього Кодексу, та не порушив питання про його поновлення.
Водночас суддя суду апеляційної інстанції всупереч приписам ч. 3 ст. 395 КПК не врахував того, що ОСОБА_6 перебуває під вартою, тому строк подачі ним апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії судового рішення.
З наявних матеріалів убачається, що ОСОБА_6 отримав надіслану судом копію ухвали слідчого судді 11 липня 2024 року, того ж дня подав апеляційну скаргу.
Проте, ухвалюючи рішення про повернення апеляційної скарги, суддя-доповідач суду апеляційної інстанції не перевірив належним чином дотримання ОСОБА_6 строку оскарження ухвали слідчого судді, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про подання апеляційної скарги з пропуском такого строку та її повернення скаржнику.
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК - скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати викладене та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд