ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 155/542/24
провадження № 51-424км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 на вирок Горохівського районного суду Волинської області від 31 липня 2024 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року і прокурора ОСОБА_8 на вказану ухвалу апеляційного суду стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 201, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Горохівського районного суду Волинської області від 31 липня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 201 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 1 ст. 263 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього виконання певних обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 20 листопада 2024 року вирок місцевого суду залишив без зміни.
За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_7 у кінці жовтня 2023 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів та з метою отримання прибутків від реалізації без передбаченого законом дозволу вогнепальної зброї, з приховуванням від митного контролю, будучи обізнаним, що вказані предмети без передбаченого законом дозволу заборонені до ввезення на територію України, перебуваючи в Республіці Польщі, шляхом привласнення знайденого, придбав вогнепальну зброю, виготовлену саморобним способом по типу однозарядних пістолетів для проведення пострілів патронами кільцевого запалювання калібру 5,6 мм, у кількості трьох штук.
Надалі ОСОБА_7 у кінці жовтня 2023 року, більш точний час та дату досудовим розслідуванням не встановлено, будучи водієм автомобіля марки "Volkswagen" моделі "Crafter", державний номерний знак НОМЕР_1, їдучи з Республіки Польщі в Україну смугою руху "зелений коридор" через пункт пропуску "Устилуг" Волинської митниці ДФС України, що в м. Устилуг Володимирського району Волинської області, зберігаючи в барсетці та приховуючи від митного контролю, перемістив через митний кордон вогнепальну зброю, виготовлену саморобним способом по типу однозарядних пістолетів для проведення пострілів патронами кільцевого запалювання калібру 5,6 мм, у кількості трьох штук.
Крім того, 3 листопада 2023 року близько 13:00 на вул. Фещака, 1, в м. Гороховому Луцького району Волинської області, поряд із кафе "Беладжио", було проведено контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупівлі, під час якої ОСОБА_7, діючи всупереч п. 1 додатку № 1, затвердженого п. 1 Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року № 2471-XII "Про право власності на окремі види майна", пунктам 2, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, пунктам 2.1, 8.1, 9.1, 9.2 Інструкції Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів (далі - Інструкції), затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, без передбаченого законом дозволу збув вогнепальну зброю, виготовлену саморобним способом по типу однозарядних пістолетів для проведення пострілів патронами кільцевого запалювання калібру 5,6 мм, за грошові кошти в сумі 4000 грн.
Згідно з висновком судової експертизи зброї за спеціальністю 3.1 "Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї" від 8 листопада 2023 року № СЕ-19/103-23/12585-БЛ, наданий на дослідження пристрій належить до вогнепальної зброї, є атиповим гладкоствольним, однозарядним стріляючим пристроєм, виготовленим саморобним способом по типу однозарядних пістолетів для стрільби патронами 5,6 мм кільцевого запалювання.
Також 5 січня 2024 року близько 14:50 за вказаною вище адресою, поряд із кафе "Беладжио" було проведено контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупівлі, у ході якої ОСОБА_7 усупереч п. 1 додатку № 1, затвердженого п. 1 Постанови Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" пунктам 2, 9 Положення про дозвільну систему, пунктам 2.1, 8.1, 9.1, 9.2 Інструкції без передбаченого законом дозволу повторно збув вогнепальну зброю, виготовлену саморобним способом по типу однозарядних пістолетів для проведення пострілів патронами кільцевого запалювання калібру 5,6 мм, за грошові кошти в сумі 4000 грн.
За висновком судової експертизи зброї за спеціальністю 3.1 "Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї" від 8 січня 2024 року № СЕ-19/103-24/346-БЛ, наданий на дослідження пристрій належить до вогнепальної зброї, є атиповим гладкоствольним, однозарядним стріляючим пристроєм, виготовленим саморобним способом по типу однозарядних пістолетів для стрільби патронами 5,6 мм кільцевого запалювання.
Крім того, 12 січня 2024 року близько 12:30 за тією ж адресою, поблизу кафе "Беладжио", було проведено контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупівлі, під час якої ОСОБА_7, діючи всупереч п. 1 додатку № 1, затвердженого п. 1 Постанови Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" пунктам 2, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, пунктам 2.1, 8.1, 9.1, 9.2 Інструкції без передбаченого законом дозволу повторно збув вогнепальну зброю, виготовлену саморобним способом по типу однозарядних пістолетів для проведення пострілів патронами кільцевого запалювання калібру 5,6 мм, за грошові кошти в сумі 4000 грн.
Після цього ОСОБА_7 був затриманий працівниками поліції та доставлений до відділу поліції № 2 Луцького РУП ГУНП у Волинській області.
Згідно з висновком судової експертизи зброї за спеціальністю 3.1 "Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї" від 13 січня 2024 року № СЕ-19/103-24/611-БЛ, наданий на дослідження пристрій належить до вогнепальної зброї, є атиповим гладкоствольним, однозарядним стріляючим пристроєм, виготовленим саморобним способом по типу однозарядних пістолетів для стрільби патронами 5,6 мм кільцевого запалювання.
Також ОСОБА_7, порушуючи вимоги Інструкції, керуючись прямим умислом, без передбаченого законом дозволу, у не встановлений досудовим розслідуванням спосіб незаконно придбав та потім незаконно зберігав для особистих потреб у житловій кімнаті будинку за місцем реєстрації: АДРЕСА_2, 10 патронів калібру 5,6 мм і 2 патрони калібру 308 WIN (7,62х51 мм), які працівники відділення поліції № 2 Луцького РУП ГУНП у Волинській області виявили та вилучили в нього 12 січня 2024 року під час санкціонованого обшуку.
З висновку експерта від 25 січня 2024 року № СЕ-19/103-24/793-БЛ випливає, що надані на дослідження 10 патронів належать до боєприпасів, є спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалення калібру 5,6 мм, виготовлені промисловим способом, придатні для стрільби, 2 патрони належать до мисливських боєприпасів і є мисливськими патронами калібру 308 WIN (7,62х51мм), що використовуються в мисливській нарізній зброї калібру 308 WIN (7,62х51мм), виготовлені промисловим способом, придатні для стрільби.
Також ОСОБА_7, усупереч вимогам Інструкції керуючись прямим умислом, без передбаченого законом дозволу, у не встановлений досудовим розслідуванням спосіб незаконно придбав та потім незаконно зберігав для особистих потреб у житлових кімнатах будинку за місцем проживання батьків АДРЕСА_2, 31 патрон калібру 5,6 мм, 1 патрон калібру 7,62х54 мм, 1 патрон калібру 7,62х39 мм, які працівники відділення поліції № 2 Луцького РУП ГУНП у Волинській області виявили та вилучили в нього 12 січня 2024 року під час санкціонованого обшуку.
З висновку експерта від 29 січня 2024 року № СЕ-19/103-24/791-БЛ випливає, що надані на дослідження патрони в кількості 31 шт. належать до боєприпасів, є спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалення калібру 5,6 мм до нарізної вогнепальної зброї калібру 5,6 мм, виготовлені промисловим способом, придатні для стрільби; 1 патрон належить до бойових боєприпасів, є гвинтівковим патроном калібру 7,62х54 мм, виготовлений промисловим способом, придатний для стрільби; 1 патрон належить до бойових боєприпасів, є проміжним патроном калібру 7,62х39 мм, зразка 1943 року, виготовлений промисловим способом, придатний для стрільби.
Вимоги та доводи осіб, які подали касаційні скарги і заперечення
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді. Вважає, що апеляційний судналежним чином не навів мотивів залишення без зміни призначеного ОСОБА_7 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням.
Стверджує про залишення апеляційним судом поза увагою того, щопризначаючи покарання ОСОБА_7, суд відповідно до ст. 75 КК, взяв до уваги обставини, які вже врахував під час визначення розмірів покарання, наближених до мінімальних покарань за санкціями статей, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 201 КК, що є недопустимим.
Наголошує, що відповідно до обвинувального акта до обставин, які пом`якшують покарання, сторона обвинувачення віднесла лише щире каяття, однак суд за результатом розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК до цих обставин безпідставно відніс активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Крім того, акцентує на необхідності застосування положень статей 96-1, 96-2 КК, а саме спеціальної конфіскації у власність держави транспортного засобу "Volkswagen" моделі "Crafter", належного ОСОБА_7, трьох пристроїв, які є вогнепальною зброєю і атиповими гладкоствольними, однозарядними стріляючими пристроями, виготовленими саморобним способом по типу однозарядних пістолетів для стрільби патронами 5,6 мм кільцевого запалювання; 10 патронів калібру 5,6 мм; 2 патронів калібру 308 WIN (7,62х51 мм); 31 патрону калібру 5,6 мм; 1 патрону калібру 7,62х54 мм; 1 патрону калібру 7,62х39 мм.
У касаційній скарзі засуджений просить змінити вирок Горохівського районного суду Волинської області від 31 липня 2024 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року щодо нього, призначивши йому покарання за ч. 1 ст. 201 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а за ч. 1 ст. 263 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, згідно з ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити до відбування остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі статей 75, 76 КК звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, виключивши з вироку суду посилання на обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. При цьому засуджений вказує на те, що повністю визнав свою вину, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення (добровільно розповів про обставини вчиненого кримінального правопорушення), висловлював щирий жаль стосовно вчиненого, готовність відбувати покарання та засуджував свою поведінку, не оспорював фактичних обставин справи, добровільно сплатив усі процесуальні витрати. Крім того, зазначає дані, які характеризують його особу, зокрема поведінку, вік, міцні соціальні зв`язки, те, що одружений, є батьком двох малолітніх дітей та має інвалідність третьої групи). Також засуджений акцентував на тому, що працював перевізником, а іспитовий строк з обмеженнями у виїзді за кордон поставив його сім`ю у скрутне матеріальне становище.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений зазначив, що його доводи є необґрунтованими, а тому скарга не підлягає задоволенню.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи касаційної скарги сторони обвинувачення, просив її задовольнити та відхилити касаційну скаргу засудженого.
Захисник просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а касаційну скаргу сторони захисту задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора та захисника, перевіривши доводи касаційних скарг і заперечень, матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
За змістом ст. 438 вказаного Кодексу при здійсненні касаційного провадження Суд не вправі скасувати оскаржені рішення через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених судами попередніх інстанцій.
Фактичні обставини вчинення засудженим кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 201, ч. 1 ст. 263 КК, правильність кваліфікації його дій та їх наслідки у касаційних скаргах не оспорюються,а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Згідно з вимогами статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості засудженого.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК, означає з`ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.
Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення в санкції статті, установленій за злочин цього виду, суд під час призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, зважаючи на його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Під особою обвинуваченого в контексті ст. 414 КПК розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, котрі існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету та засади його призначення.
Доводи як сторони захисту, так і сторони публічного обвинувачення в частині порушення вимог закону під час призначення покарання, зокрема положень ст. 75 КК, а саме щодо застосування покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням та термінів іспитового строку, є необґрунтованими і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Пропорційність дискреційних повноважень суду забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням прийнятого рішення в процесуальному документі.
Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначення "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК, тощо; індивідуалізація покарання ? конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 квітня 2022 року, провадження № 51-536кмо20).
У цій справі, як видно з її матеріалів, покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції призначив відповідно до вимог ст. 65 КК з урахуванням ступеня тяжкості кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК є тяжкими, обставин, які пом`якшують покарання, - щирого каяття у скоєному, активного сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та обставини, яка обтяжує покарання, - вчинення злочинів повторно.
Суд зважив і на особу засудженого, який визнав свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях повністю, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, оскільки добровільно розповів про обставини їх вчинення, в судовому засіданні висловлював щирий жаль стосовно вчиненого та готовність нести покарання. Взяв суд до уваги й те, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв`язки, зокрема постійне місце реєстрації та проживання, за якими характеризується позитивно, одружений, утримує двох малолітніх дітей, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, є особою з інвалідністю 3 групи. Крім того, не оспорював фактичних обставин справи, а тому розгляд кримінального провадження відбувся в порядку ст. 349 КПК.
Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду щодо відповідності призначеного засудженому покарання, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому Суд бере до уваги, що ОСОБА_7 призначено покарання за сукупністю кримінальних правопорушень із застосуванням найбільш лояльного принципу складання покарань у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням.
Також, як правильно зазначив апеляційний суд, є безпідставними покликання сторони захисту щодо зменшення визначеного терміну іспитового строку до 1 року, оскільки вона не навела, які саме обставини настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, що суд може застосувати мінімальний розмір іспитового строку.
Крім того, оскільки вчинені кримінальні правопорушення безпосередньо пов`язані із порушенням порядку переміщення вогнепальної зброї через митний кордон України та її незаконним обігом, колегія суддів також не бере до уваги доводи про можливість виключення з вироку суду посилання на обов`язок - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Доводи прокурора щодо відсутності в діях засудженого пом`якшувальної покарання обставини у виді активного сприяння розкриттю кримінальних правопорушень є необґрунтованими, адже її визнання належить до дискреційних повноважень суду, які суд обґрунтував відповідним чином і в межах своїх повноважень. Зокрема, місцевий суд зазначив, що засуджений добровільно розповів про обставини вчинення злочинів.
Будь-яких обґрунтувань на спростування цих висновків прокурор у касаційній скарзі не наводить, в тому числі не вказує на фактичні дані, які спростовують, що про обставини придбання зброї і перетину з нею кордону України правоохоронним органам стало відомо з показань ОСОБА_7, у зв`язку з цим колегія суддів вважає доводи обвинувачення неспроможними.
Оцінюючи доводи прокурора про конфіскацію автомобіля засудженого, відповідно до приписів статей 96-1, 96-2 КК, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція) не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація в цій конкретній ситуації не порушує "справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб".
Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана "неспівмірною", оскільки покладала на заявника "надмірний індивідуальний тягар", було встановлено у справі "Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації". У той же час у деяких інших випадках ЄСПЛ вважав конфіскацію такою, що не порушує указаної статті Протоколу.
Таким чином, положення статей 96-1, 96-2 КК не можуть застосовуватися в тих випадках, коли це становитиме порушення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Отже, застосовуючи спеціальну конфіскацію, у кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, передбачених у КК, але й переконатися, що її застосування не порушуватиме "справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб", покладаючи на особу "надмірний індивідуальний тягар".
Верховний Суд не виключає в цілому можливості застосування спеціальної конфіскації навіть у тих випадках, коли конфіскація майна, з огляду на його вартість, виглядає набагато суворішим заходом, ніж призначене покарання. Однак у такому випадку суд має належно аргументувати, з урахуванням обставин конкретної справи, що такий захід не порушуватиме наведених вище стандартів ЄСПЛ. При цьому до уваги можуть братися: вартість майна, що підлягає конфіскації, законність чи незаконність його походження; тяжкість і характер вчиненого злочину; наявність, розмір і характер завданої шкоди або шкоди, яка потенційно могла бути завдана злочином; вид і розмір призначеного покарання тощо.
У цьому кримінальному провадженні Верховний Суд звертає увагу на те, що доводи касаційної скарги прокурора обмежуються виключно посиланням на наявність формальної вимоги закону щодо застосування спеціальної конфіскації, проте в ній відсутнє будь-яке обґрунтування, яке б поставило під сумнів висновок про те, що застосування спеціальної конфіскації у цьому разі становитиме порушення ст. 1 Протоколу № 1.
Також колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінального та кримінального процесуального законів під час вирішення долі речових доказів (3 пристроїв, які є вогнепальною зброєю і атиповими гладкоствольними, однозарядними стріляючими пристроями, виготовленими саморобним способом по типу однозарядних пістолетів для стрільби патронами 5,6 мм кільцевого запалювання; 10 патронів калібру 5,6 мм; 2 патронів калібру 308 WIN (7,62х51 мм); 31 патрона калібру 5,6 мм; 1 патрону калібру 7,62х54 мм; 1 патрону калібру 7,62х39 мм), оскільки згідно зі ст. 100 КПК місцевий суд визначив їх долю та ухвалив їх знищити.
У касаційній скарзі прокурор не обґрунтував важливості й необхідності конфіскації вказаних предметів у дохід держави, а не їх знищення.
На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання, у цьому конкретному кримінальному провадженні, є співмірним його протиправним діянням, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і не може вважатися явно несправедливим унаслідок суворості, м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції не встановив.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд