ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 208/2509/22
провадження № 51-3737км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілого ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_10 ( у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги засудженого ОСОБА_8 і в його інтересах адвоката ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 лютого 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року щодо
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого там само, раніше неодноразово судимого, останній раз - за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року за частинами 1, 2, 4 ст. 187, ч. 2 ст. 190, частинами 1, 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (надалі - КК) із застосуванням частин 1, 4 ст. 70 цього Кодексу, до покарання у виді позбавлення волі на строк 11років, звільненого 07 березня 2019 року після відбуття строку покарання,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 лютого 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_8 зараховано в строк покарання попереднє ув`язнення з 09 квітня 2022 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо цивільного позову, заходів забезпечення кримінального провадження, судових витрат і речових доказів.
Згідно з фактичними обставинами, детально наведеними у вироку, 08 квітня 2022 року близько 20:55 ОСОБА_8, який був раніше засудженим за вчинення розбою, перебуваючи на вул. Сергія Слісаренка біля буд. 24/1 у м. Кам`янському Дніпропетровської області, умисне, здійснив розбійний напад на ОСОБА_10 з метою заволодіння його майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров`я, в умовах воєнного стану, чим заподіяв потерпілому тяжких тілесних ушкоджень і спричинив майнової шкоди у розмірі 7400 грн унаслідок заволодіння його мобільним телефоном та грошима.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 04 червня 2024 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6, покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати рішення місцевого й апеляційного судів і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційній скарзі захисник зазначає про недопустимість як доказів даних протоколу огляду місця події, протоколів впізнання за фотознімками та висновку експерта від 13 травня 2022 року № СЕ-19/108-22/3485-БД, оскільки, на його думку, ці докази отримані з порушенням порядку, встановленого кримінальним процесуальним законом.
Понад те, адвокат уважає, що сторона обвинувачення порушила вимоги ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК), адже засудженому не надані матеріали досудового розслідування у повному обсязі.
Також акцентує на порушеннях, які були допущені під час затримання підзахисного, що залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій.
Наголошує на тому, що місцевий суд не дотримався належної процедури на стадії судових дебатів, оскільки не дав достатнього часу стороні захисту підготуватися до виступу.
Водночас зауважує, що клопотання прокурора про відкладення судового розгляду для підготовки до репліки було задоволено і надано достатньо часу для виступу.
Між тим вказує на безпідставності посилань на рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі "Юніон Аліментаріа", оскільки воно не містить офіційного перекладу.
Крім цього, захисник детально наводить мотиви з яких уважає несправедливим призначене ОСОБА_8 покарання через його суворість.
Проте, на думку захисника, допущені недоліки судового розгляду не були усунуті і під час апеляційного розгляду, а тому судові рішення слід скасувати.
У касаційній скарзі засуджений покликається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів засудженого зводиться до порушень процесуального закону, через які, докази, зібрані в кримінальному провадженні, потрібно визнати недопустимими.
До того ж, на думку засудженого, порушення допущені районним судом, про які було зазначено в апеляційній скарзі його адвоката не були достатньо проаналізовані апеляційним судом, який усупереч приписам ст. 419 КПК не виклав докладних мотивів з яких залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту, а тому рішення не відповідає вимогам ст. 370 цього Кодексу.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_8 підтримали подані як свої касаційні скарги, так і один одного, прокурор ОСОБА_5, потерпілий ОСОБА_10 та його представник ОСОБА_9 заперечували проти задоволення скарг, вважаючи їх необґрунтованими.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під часперевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить переконливими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Мотивуючи висновок про доведеність винуватості суд першої інстанції виходив із того, що докази як окремо, так і в сукупності вказують на беззастережну винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки потерпілий ОСОБА_10 впізнав його як нападника; свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12 прямо зазначають, що саме ОСОБА_8 чоловік, який спочатку тягнув потерпілого, а потім відходив від нього, коли потерпілий був без особистих речей та одягу; дані висновку судової молекулярно-генетичної експертизи свідчать, що на куртці червоного кольору "Zero X Polsur", в яку був одягнений ОСОБА_8 в момент вчинення злочину, була виявлена кров потерпілого ОСОБА_10 .
Між тим, районний суд зважив на те, що показання потерпілого ОСОБА_10 в частині відшукання ОСОБА_8 наявних у нього речей, одразу після нанесення побоїв та зберігання ним речей потерпілого при собі до моменту затримання доводять, що ОСОБА_8 здійснив напад на потерпілого саме з метою заволодіння майном.
Крім цього, місцевий суд звернув увагу на те, що наданий захисником ОСОБА_13 відеозапис затримання ОСОБА_8 з камер вуличного спостереження (т. 1, а. с. 119) підтверджує, що ОСОБА_8 тікав від поліцейських та чинив фізичний опір затриманню, крім того, дійсно мав при собі вказані понятими ОСОБА_14 та ОСОБА_15 куртку, з кишень якої в подальшому були вилучені вказані у протоколі мобільні телефони та рюкзак, з якого були вилучені інші речі потерпілого ОСОБА_10 .
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б у контексті приписів статей 85, 86, 87 КПК були підставою для визнання доказів недопустимими або неналежними, не встановлено.
Доводи захисника щодо необхідності визнання недопустимим доказом фактичних даних протоколу огляду місця події від 08 квітня 2022 року, зважаючи на порушення вимог ст. 104 КК, оскільки протокол не містить ідентифікації всіх осіб, які були присутні під час слідчої дії, були перевірені апеляційним судом (т. 1 матеріалів кримінального провадження, а. п. 9 - 14).
Спростовуючи доводи захисника в цій частині, апеляційний суд вказав, що огляд місця події проведений відповідно до вимог закону, за участі двох понятих, органом досудового розслідування був дотриманий процесуальний порядок проведення огляду місця події та складено відповідний протокол, який узгоджується з вимогам кримінального процесуального законодавства, підписаний всіма особами, які були присутні під час процесуальної дії, зауважень з боку учасників процесуальної дії не надходило.
Посилання захисника на те, що особи, які підписали протокол огляду не бачили та не засвідчили його першу сторінку, спростовується самим протоколом огляду, який на першій сторінці містить підписи понятих, а отже, ці доводи захисника є неспроможними, протокол у повній мірі відповідає вимогам ст. 104 КПК, а додатки до протоколу - належним чином виготовлені, упаковані, а також засвідчені підписом слідчого.
Колегія суддів погоджується з позицією суду попередньої інстанції, оскільки дійсно з протоколу огляду місця події від 08 квітня 2022 року убачається, що протокол складений уповноваженою особою, у присутності двох понятих, які підписали протокол без зауважень та застережень.
Згідно з планом схемою до протоколу огляду місця події від 08 квітня 2022 року, ОСОБА_16 - спеціаліст-криміналіст сектору криміналістичного забезпечення СВ Кам`янського РУП.
Водночас, підпис протоколу іншим учасником - ОСОБА_17, окрім понятих без зазначення його адреси, не впливає на законність огляду місця події і не є наслідком визнання даних протоколу цієї слідчої дії недопустимим доказом.
Даючи оцінку твердженням захисника про порушення норм кримінального процесуального закону під час затримання підзахисного, апеляційний суд послався на таке.
Затримання є комплексною слідчою (розшуковою) дією, яка включає в себе як безпосереднє фізичне обмеження у можливості пересування затриманої особи, так і обшук затриманого й процесуальні дії - повідомлення захисника з центру надання правової
допомоги, близького родича затриманого, тощо. Понад те, протокол затримання ОСОБА_8 від 09 квітня 2022 року свідчить про дотримання органом досудового розслідування вимог КПК - обшук затриманого проводився у присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15, що вони підтвердили у судовому засіданні, процесуальні права ОСОБА_8 на повідомлення захисника та близького родича були реалізовані, заяв та зауважень до протоколу від ОСОБА_8 не надходило.
Між тим, КПК України не визначає обов`язковою умовою затримання обвинуваченого відеофіксацію, так само як і участь захисника та понятих з самого початку затримання.
Також апеляційний суд зауважив, що закон не ставить перед поліцейським вимоги вже в момент затримання переконатися поза розумним сумнівом у тому, що особа, яку він підозрює у вчиненні злочину, насправді його вчинила. Для цього існують наступні стадії кримінального провадження, під час яких обґрунтованість підозри може бути підтверджена або спростована.
На думку суду апеляційної інстанції, саме фактичне затримання особи без участі захисника не є порушенням вимог кримінального процесуального закону стосовно реалізації права на захист. Вимога присутності захисника в ході затримання не передбачена положеннями КПК, Конституції України чи міжнародних договорів України. Зокрема приписи статей 207, 208 КПК не містять вимог забезпечити обов`язкову участь адвоката під час фактичного затримання (постанова Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 559/2530/19, провадження № 51-328км21).
Крім цього ч. 1 ст. 52 КПК передбачено, що участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
З протоколу затримання ОСОБА_8 видно, що після його затримання за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, було повідомлено орган, уповноважений законом на надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Після цього Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області видав доручення від 09 квітня 2022 року, яким уповноважено захисника ОСОБА_18 здійснювати захист ОСОБА_8 .
Проаналізувавши наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку про те, що право обвинуваченого на захист не було порушено, адже після встановлення підозри в особливо тяжкому злочині, внаслідок його затримання, йому одразу було забезпечено захисника як того і вимагають правила КПК.
Заразом, положення ст. 208 КПК не вимагають складання протоколу затримання негайно, в ході затримання. Такий протокол має бути складений, як тільки це стане практично можливим. Про наведене свідчить і вказівка у ч. 5 ст. 208 КПК про те, що в протоколі затримання, крім часу складання протоколу, має зазначатися місце, дата і точний час затримання відповідно до положень ст. 209 цього Кодексу.
Отже, факт складання протоколу затримання ОСОБА_8 дещо пізніше, однак із зазначенням точного часу затримання засудженого, повністю узгоджується із вимогами кримінального процесуального закону.
Також апеляційний суд звернув увагу на досліджений судом першої інстанції відеозапис затримання ОСОБА_8, який був наданий захисником ОСОБА_13, з якого видно, що ОСОБА_8 намагався втекти від працівників поліції та чинив фізичний опір затриманню, а стосовно ОСОБА_8 застосовувалась фізична сила та спеціальні прийоми боротьби виключно в межах, необхідних для його затримання.
Також, судами попередніх інстанцій належним чином були перевірені доводи сторони захисту щодо застосування до ОСОБА_8 фізичного насильства під час його затримання, й ухвалою від 01 серпня 2022 року ініційовано проведення перевірки заявлених фактів.
У зв`язку з цим, 06 вересня 2022 року Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві було внесено відомості до ЄРДР за № 62022170030000578 та розпочато досудове розслідування, в ході якого слідчий, зокрема допитавши свідків, та встановивши всі обставини кримінального провадження, дійшов висновку про відсутність в діях працівників поліції, які здійснювали затримання ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, як і будь-яких інших, й постановою від 11 квітня 2023 року закрив кримінальне провадження.
На думку суду касаційної інстанції, апеляційний суд виклав обґрунтовані мотиви з яких виходив під час оцінки доводів сторони захисту щодо порушення прав ОСОБА_8 під час затримання, з якою погоджується і колегія суддів.
Як убачається з протоколу затримання від 09 квітня 2022 року він був складений відповідно до вимог статей 104, 208-211 КПК, адже містить усі необхідні реквізити, зокрема дані про учасників слідчої дії, підставу і час затримання (т. 1 матеріалів кримінального провадження, а. п. 38 -41).
Твердження захисника про те, що у ОСОБА_8 були зауваження до протоколу затримання, проте він не мав можливості їх висловити безпідставні, оскільки, по-перше він був забезпечений захисником, який жодних застережень не висловлював, а по-друге затриманий відмовився від підпису, що вказує на усвідомлення ним своїх прав.
Інші доводи адвоката в частині незгоди з оцінкою даних протоколу затримання не впливають на допустимість даних протоколу затримання як доказу.
Аргументи адвоката про недопустимість даних протоколів впізнання за фотознімками через те, що захист оспорює справжність фотознімку ОСОБА_8 неспроможні, оскільки кримінальний процесуальний закон не містить такої вимоги до протоколу впізнання, як зазначення походження відповідного фотознімку.
Крім цього, сукупність інших доказів вказує на те, що кримінальне правопорушення вчинено саме ОСОБА_8 і ці докази не суперечать протоколам впізнання.
Колегія суддів уважає непереконливими покликання захисника на недопустимість як доказу, висновку експерта від 13 травня 2022 року № СЕ-19/108-22/3485-БД, з огляду на те, що з цього висновку убачається його відповідність статтям 101, 102 КПК (т. 1 матеріалів кримінального провадження, а. п. 120 - 126).
Більше того, з висновку експерта убачається, що на експертизу надійшла, зокрема, опечатана картонна коробка із пояснювальним написом і підписами понятих. Експерт, який провів експертизу попереджений про кримінальну відповідальність за складення завідомо неправдивого висновку, а тому приводи сумніватися у коректності відображення зазначених у ньому відомостей, відсутні.
Зауваження захисника з приводу того, що на експертизу надійшла інша куртка, колегія суддів уважає надуманими, оскільки куртку було вилучено під час затримання ОСОБА_8, після чого її було запаковано, опечатано з підписами понятих і направлено експерту в опечатаному вигляді.
Відсутність підпису ОСОБА_8 на пояснювальному написі під час опечатування вилученої куртки, не є безумовною підставою для визнання висновку експерта недопустимим доказом.
Доводи про порушення вимог ст. 290 КПК спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Так, згідно з протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування ОСОБА_8 і його захисник ОСОБА_18 з матеріалами кримінального провадження ознайомлені в повному обсязі (т. 1 матеріалів кримінального провадження, а. п. 221 - 225).
Відсутність підпису ОСОБА_8 на одному з аркушів, де міститься перелік документів до яких надається доступ не вказує на те, що останній не ознайомлений з їх змістом, адже останній підписав протокол в кінці і зазначив, що з матеріалами кримінального провадження ознайомлений в повному обсязі без обмежень у часі.
Колегія суддів під час перевірки доводів захисника про недопустимість вищенаведених доказів дійшла висновку, що вони є безпідставними, оскільки за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
Крім цього, будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично не тягне необхідність визнання доказу недопустимим.
Що стосується доводів про наявність процесуальних порушень у ході проведення судових дебатів, то вони, на думку Суду, не знайшли свого підтвердження.
Недостатність часу адвокату ОСОБА_19 підготуватися до судових дебатів сумнівна, оскільки після завершення розгляду справи та ухвалення вироку стосовно ОСОБА_8, вона апеляційну скаргу не подавала.
До того ж апеляційний суд акцентував, що захисник ОСОБА_6 не наводить жодного обґрунтування того, яким чином відсутність часу у одного адвоката на підготовку в судових дебатах впливає на можливість іншого адвоката, тобто ОСОБА_6 висловити свої аргументи в апеляційному суді.
Більше того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що апеляційний суд здійснив ретельну перевірку доводів захисника в частині дотримання процедури судових дебатів і дійшов обґрунтованого висновку про її дотримання.
Верховний Суд зауважує, що захисник не наводить вичерпних аргументів, яким чином надання часу прокурору для репліки і визначення захиснику часу для виступу в судових дебатах вплинуло на законність судового рішення.
Покликання адвоката на несправедливість призначеного ОСОБА_8 покарання через суворість непереконливі і спростовані апеляційним судом.
Так, суд апеляційної інстанції визнав, що з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме нанесення потерпілому жорстоких, сильних, численних побоїв при явній перевазі над потерпілим у тіло будові та фізичній силі, наслідки для здоров`я та подальшого способу життя потерпілого, а саме тривале, болісне та дороге лікування з багаторазовим хірургічним втручанням, отримана потерпілим внаслідок побоїв 2-га ступінь інвалідності, поведінки після вчинення злочину, особи обвинуваченого, який раніше судимий, не має нікого на утриманні, а також відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність тих, що обтяжують покарання, а саме рецидив злочинів, думку потерпілого, призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів уважає мотиви призначення покарання слушними і такими, що не суперечать вимогам ст. 50, 65 КК.
Водночас, за обставин вчиненого кримінального правопорушення та особи засудженого призначене покарання відповідає критеріям справедливості і співмірності.
Зауваження захисника, що суд вдався до збільшення обставин, які обтяжують покарання не узгоджуються зі змістом вироку, оскільки у ньому зазначена лише одна обставина, яка згідно зі ст. 67 КК обтяжує покарання - рецидив злочину, інші дані про особу є предметом індивідуальної оцінки суду, яка впливає на вид і розмір покарання.
Посилання суду першої інстанції на рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа", яке не має офіційного перекладу, за обставин цього провадження не впливає на законність судового рішення і доведеність винуватості засудженого.
Доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого щодо недопустимості доказів і невмотивованості судових рішень безпідставні.
Зокрема щодо недопустимості доказів, то мотиви викладені у цій постанові вище.
Разом із цим вимоги до мотивування судових рішень засновані на положеннях ст. 6 Конвенції. Питання про те, чи виконав суд свій обов`язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про неможливість тлумачення п. 1 ст. 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа "Салов проти України").
Вмотивованим є судове рішення, в якому належним чином зазначені підстави, на яких воно ґрунтується. Під вмотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд, керуючись статтями 404, 405, 407, 412-414 КПК, переглянув вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 за скаргою його захисника, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, вказавши в ухвалі підстави необґрунтованості таких доводів.
Суд вважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370, 419 КПК, а тому твердження сторони захисту про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог КПК і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого є безпідставним.
На переконання колегії суддів, аргументи захисника про відсутність достатніх підстав уважати, що ОСОБА_8 скоїв інкриміноване йому кримінальне правопорушення зводяться до незгоди з судовими рішеннями та наданні власної оцінки доказам та обставинам справи.
Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, які перешкодили чи могли перешкодити судам попередніх інстанцій повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, Суд не встановив, а тому, касаційні скарги адвоката ОСОБА_6 і засудженого ОСОБА_8 слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд