ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 750/17706/23
провадження № 51-110км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Задоволено цивільний позов прокурора та стягнуто з ОСОБА_6 на користь Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради 36 169, 28 грн у рахунок відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_7, зарахувавши 1752, 31 грн на рахунок коштів місцевого бюджету та 34 416, 97 грн на рахунок коштів НЗСУ.
Вирішено питання щодо речових доказів та арешту майна у кримінальному провадженні.
Згідно з фактичними обставинами, детально наведеними у вироку,ОСОБА_6 визнано винуватим в тому, що він 30 серпня 2023 року близько 19:20, керуючи автомобілем марки "Mitsubishi Lancer X" (д. н. з. НОМЕР_1 ), рухаючись проспектом Михайла Грушевського міста Чернігова в напрямку від перехрестя вулиці 77-ої Гвардійської дивізії та проспекту Левка Лук`яненка до вулиці 1-ої Танкової бригади у порушення пунктів 10.1, 10.5 Правил дорожнього руху, на перехресті проспекту Михайла Грушевського, вулиць 1-ої Танкової бригади та Галанова, де організовано круговий рух, не переконавшись, що зміна ним напрямку руху не створить небезпеки іншим учасникам руху, здійснив виїзд з вказаного перехрестя на вулицю 1-ої Танкової бригади, допустивши зіткнення з мопедом марки "Leader ML50" (д. н. з. НОМЕР_2 ), який на той момент рухався колом в попутному з ним напрямку праворуч від керованого ОСОБА_6 транспортного засобу, унаслідок чого водій вказаного мопеду ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, які належать до категорії середнього ступеню тяжкості.
У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_6 грубо порушив вимоги пункти 10.1, 10.5 Правил дорожнього руху, що стало причиною та умовою настання події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 23 жовтня 2024 року:
- задовольнив апеляційну скаргу сторони захисту, скасував вирок районного суду від 03 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 та на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, ст. 46 КК звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням з потерпілим ОСОБА_7, а провадження у справі закрив у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;
- цивільний позов прокурора залишив без розгляду;
- стягнув з ОСОБА_6 на користь Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради 36 169, 28 грн у рахунок відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_7, зарахувавши 1752, 31 грн на рахунок коштів місцевого бюджету та 34 416, 97 грн на рахунок коштів НЗСУ;
- вирішив долю речових доказів у провадженні.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі прокурор просить змінити ухвалу апеляційного суду, виключивши з її резолютивної частини посилання про стягнення з ОСОБА_6 на користь КНП "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради 36 169, 28 грн у рахунок витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого. В решті ухвалу суду залишити без змін.
Свою позицію обґрунтовує істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке вбачає в тому, що суд апеляційної інстанції ухвалою про закриття кримінального провадження фактично задовольнив цивільний позов прокурора, що порушує вимоги ч. 1 ст. 129 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та перешкоджає поданню прокурором цивільного позову в порядку цивільного судочинства.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі, та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зіст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6,кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 286 КК, звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням з потерпілим на підставі ст. 46 КК та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, у касаційному порядку стороною обвинувачення не оскаржуються.
Разом з тим, доводи касаційної скарги прокурора про необґрунтованість двоякого зазначення в резолютивній частині ухвали про залишення без розгляду цивільного позову прокурора та ухвалення про стягнення з ОСОБА_6 на користь КНП "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради 36 169, 28 грн у рахунок витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого, колегія суддів уважає слушними.
Статтею 46 КК передбачено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Частиною 1 ст. 285 КПК визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У разі такого звільнення кримінальне провадження підлягає закриттю (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК).
Закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Водночас у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
Наведене обґрунтовано випливає з положень ч. 1 ст. 129 КПК, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. В такому випадку суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
З матеріалів провадження вбачається, що адвокат ОСОБА_8, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, подав до суду клопотання про звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням з потерпілим та закриття кримінального провадження. При цьому захисник у клопотанні зазначив, що потерпілий ОСОБА_7 жодних претензій морального чи характеру до ОСОБА_6 не має, шкода відшкодована в повному обсязі і вони примирилися. Аналогічну заяву подав також і сам потерпілий ОСОБА_7 та підтримав її безпосередньо в суді апеляційної інстанції та наголосив на примиренні з обвинуваченим.
З урахуванням того, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, вперше, яке згідно з ст.12 ККє нетяжким злочином, звернувся до суду із даним клопотанням та дав згоду на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, вказуючи на розуміння наслідків цього закриття, суд, зʼясувавши також думку потерпілого ОСОБА_7, звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК на підставі ст. 46 КК(у зв`язку з примиренням його з потерпілим), а кримінальне провадження закрив.
Також апеляційний суд в резолютивній частині оскаржуваної ухвали вірно зазначив про залишення без розгляду цивільного позову прокурора, як визначено діючим законодавством.
При цьому в цій же оскаржуваній ухвалі помилково зазначив про стягнення з ОСОБА_6 на користь КНП "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради 36 169, 28 грн у рахунок витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого, що суперечить ч. 4 ст. 286 КПК, якою визначено, що у разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
З огляду на це, Верховний Суд звертає увагу апеляційного суду, що у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства, про що правильно наголошено прокурором у касаційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга сторони обвинувачення підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 436, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд