ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 643/3232/19
провадження № 61-8051св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба
у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кундіус Ганни В`ячеславівни, на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 травня 2024 рокуу складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія") звернулося до суду з позовом, який уточнило в ході розгляду справи, та остаточно просило:
- звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, належної померлій
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, спадкоємцем якої є ОСОБА_1, шляхом проведення продажу його на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
- за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету іпотеки, задовольнити вимоги ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", а саме: заборгованість в сумі 404 000,00 грн за кредитним договором №6166-004/08Р від 28 березня 2008 року;
2. Уточнена позовна заява мотивована тим, що 28 березня 2008 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк "Правекс Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс Банк") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №6166-004/08Р, за умовами якого остання отримала кредит на загальну суму 250 000,00 грн строком до 28 березня 2020 року зі сплатою процентів за користування кредитом із розрахунку 14,99% річних. Зобов`язання за кредитним договором забезпечені іпотекою згідно договору №6166-004/08Р від 28 березня 2008 року, предметом якого є спірна квартира.
3. 31 травня 2017 року ПАТ КБ "Правекс Банк" відступило на користь ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" право вимоги за такими кредитним та іпотечним договорами. При цьому, ані спадкоємці, ані державна нотаріальна контора не повідомила банк про відкриття спадщини у відношенні померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
У зв`язку із цим стягувач не знав та не міг знати про відкриття спадщини після смерті боржника за кредитним договором, строк виконання зобов`язання за яким не настав, тоді як строк на звернення з вимогою до спадкоємців, передбачений статтею 1281 ЦК України, дотримано.
4. Так, 27 січня 2016 року банк надіслав на адресу Третьої Харківської державної нотаріальної контори вимогу (претензію) кредитора до спадкоємців,
а 21 квітня 2016 року отримав відповідь про неможливість вжиття заходів щодо охорони спадкового майна з підстав закінчення строку, визначеного
статтею 1283 ЦК України; а також повідомлення, що спадкоємці боржника з питання оформлення спадщини до державної нотаріальної контори станом на
21 квітня 2016 року не зверталися, а у разі звернення їм до відома буде доведено зміст претензії банку та обов`язок задовольнити вимоги кредитора повністю, але
в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
5. 07 вересня 2017 року на адресу стягувача надійшов лист ОСОБА_1 про смерть боржника та вступ у спадщину. Вважає, що ОСОБА_1 навмисно відтягував оформлення спадщини та не повідомляв кредитора про смерть боржника, щоб уникнути зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки, а тому просить захистити порушене право згідно заявлених вимог позову.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2023 року
в задоволені позову ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" відмовлено.
7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно угоди сторін кредитне зобов`язання було припинено достроково (настав строк виконання)
у 2009 році, а у первісного кредитора виникло право на стягнення заборгованості
в судовому порядку. Навіть якщо виходити з того, що спадкодавець продовжувала сплачувати відсотки, тобто вчиняла дії, які свідчили про визнання нею боргу (частина перша статті 264 ЦК України), то право на позов виникло у позикодавця
у серпні 2015 року, а трирічний строк позовної давності сплив у серпні 2018 року. Тоді як позивач, як новий кредитор, звернувся до суду з позовом у березні
2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності, на застосуванні якого наполягав відповідач.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
8. Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 травня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" задоволено частково, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення продажу його на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
За рахунок коштів, виручених від реалізації предмету іпотеки, задоволено вимоги ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", а саме на суму заборгованості 404 000,00 грн.
У іншій частині позову відмовлено.
9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правовідносини, які виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.
10. Установивши дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1281 ЦК України, визначивши коло спадкоємців, яким є ОСОБА_1, який набув право власності на іпотечне майно згідно свідоцтва про право на спадщину серія та номер 1-639, виданого 08 листопада 2016 року Третьою Харківською державною нотаріальною конторою, апеляційний суд, встановлюючи дійсний розмір вимог кредитора станом на день смерті боржника, дійшов висновку, що відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості, складові якого узгоджуються із умовами кредитного договору, у зв`язку із чим наявні підстави для часткового задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кундіус Г. В., на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 травня 2024 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
13. Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог, ухвалити в цій частини нове судове рішення, яким відмовити
в задоволенні позову.
15. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права,
а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми частин першої, п`ятої статті 261, статті 262 та частини першої статті 264 ЦК України та не врахував, що позивач пропустив строк позовної давності.
17. Апеляційний суд не надав оцінки умовам кредитного договору, припиненню погашення заборгованості боржницею, а також тому, що позивач, як новий кредитор, звернувся до суду з позовом в березні 2019 року, тобто значно пізніше після збігу строку позовної давності.
18. Також вказував, що надана позивачем копія акту приймання-передачі документів стосовно кредиту від 31 травня 2017 року не містить посилань на право вимоги за кредитним договором зі спадкодавцем відповідача. Разом з тим
в пункті (b) акту міститься посилання на права вимоги, перелічені в додатку №1 до договору. Додатком №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги є "Перелік кредитних договорів та договорів забезпечення". Такий перелік або посвідчена належним чином його копія до позовної заяви не доданий. Наданий позивачем "Витяг з реєстру боржників…" з незрозумілим змістом взагалі не є документом
(а відповідно і доказом), оскільки такий відсутній в переліку додатків до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №1 від 31 травня 2017 року.
19. Крім того, до позову не наданий розрахунок суми позовних вимог, не надано первісних бухгалтерських документів щодо обліку заборгованості за відповідним кредитом.
20. Також апеляційний суд не врахував, що на час прийняття спадщини відповідач був неповнолітньою особою, а спірна квартира обтяжена згідно з рішенням Харківської міської ради № 141 від 09 березня 2016 року, суб`єктом обтяження є Служба у справах дітей Московського району Управління у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 березня 2008 року між АКБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №6166-004/08Р, який було змінено та доповнено договором від 25 листопада 2009 року. За умов такого договору банк надає позичальникові кредит в національній валюті на загальну суму 250 000,00 грн для споживчих цілей (пункт 1.1. кредитного договору).
22. Кредит надається позичальникові строком з 28 березня 2008 року
до 10 листопада 2008 року зі сплатою 14,99% річних, з 11 листопада 2008 року по 31 жовтня 2009 року зі сплатою 17,99% процентів, з 01 листопада 2009 року
по 28 березня 2020 року 14,99 % річних (пункт 1.2. кредитного договору).
23. У випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у пункті 1.2 даного договору, припиняється достроково, на 11-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення (пункт 4.5. кредитного договору).
24. 28 березня 2008 року між АКБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №6166-004/08Р, за яким іпотекодавець, для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором №6166-004/08Р від 28 березня 2008 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
25. Згідно з пунктом 2.4.1 іпотечного договору при невиконанні або неналежному виконанні іпотекодавцем основного зобов`язання та/або умов даного договору іпотекодержатель зобов`язаний надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення або виконання порушення основного зобов`язання та/або умов даного договору. Вимога повинна бути оформлена письмово у вигляді офіційного листа на адресу іпотекодавця, підписаного уповноваженою особою іпотекодержателя, із зазначенням вимог, необхідних до виконання або усунення.
26. За змістом пункту 3.1.2 іпотечного договору іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом 30 календарних днів іпотекодавцем не буде виконано вимогу про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов даного договору, яка надсилається іпотекодавцю відповідно до пункту 2.4.1 даного договору.
27. Відповідно до пункту 3.1.3 іпотечного договору іпотекодержатель має право на свій розсуд: застосувати механізм позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, у порядку, визначеному
у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 3.2. договору), шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем або передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання; звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса; звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
28. Спосіб звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно зазначається іпотекодержателем у офіційному листі (вимозі), що надсилається іпотекодавцю у відповідності до пункту 2.4.1. даного договору (пункт 3.1.4. іпотечного договору).
29. Судами також установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1, видане ВДРАЦС по місту Харкову РС ХМУЮ).
30. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є сином ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
31. Рішенням Харківської міської ради від 11 листопада 2015 №694
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено піклувальника, яким призначено ОСОБА_3 .
32. 08 листопада 2016 року Третьою Харківською державною нотаріальною конторою видано на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 1-639; рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
(з відкриттям розділу), індексний номер: 32299729 від 09 листопада 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
33. За змістом листа завідувача Третьої Харківської державної нотаріальної контори Лученко Л. А. від 21 квітня 2016 року №689/02-14, на додаток до відповіді від 16 лютого 2016 року стосовно претензії ПАТ "Правекс-банк" від 27 січня
2016 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 повідомлено про неможливість здійснення заходів щодо охорони спадкового майна, оскільки строк охорони спадкового майна, встановлений законодавством, закінчився (стаття 1283 ЦК України). Також повідомляється, що спадкоємці ОСОБА_2 з питання оформлення спадщини до нотаріальної контори до цього часу не зверталися, при зверненні до нотаріальної контори їм буде доведено до відома зміст претензії та про їх обов`язок задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
34. Згідно із довідкою ПАТ КБ "Правекс-банк" від 02 грудня 2016 року, адресованою ОСОБА_1, станом на 23 листопада 2016 року загальна сума заборгованості за діючим кредитним договором №6166-004/08Р від 28 березня 2008 року перед ПАТ КБ "Правекс-банк" складає 545 463,86 грн, у тому числі: позичкова заборгованість - 237 953,41 грн; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 59 481,56 грн; відсотки - 136 284,82 грн; пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 111 744,07 грн.
35. 31 травня 2017 року між ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та ПАТ КБ "Правекс-Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №6166-004/08Р
від 28 березня 2008 року, укладеним між ПАТ КБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_2, перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
36. 28 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" із листом, яким повідомив, що 21 серпня 2017 року він отримав лист-пропозицію, де повідомлено про відступлення ПАТ КБ "Правекс-банк" на користь ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" вимог за кредитом до ОСОБА_2, яка померла у 2016 році, про що банку було відомо. Він, ОСОБА_1, є її спадкоємцем. Разом із цим за вказаним листом товариством не направлено належним чином посвідчені копії документів, які підтверджують факт переходу до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" прав у кредитному зобов`язанні ОСОБА_2 . Пропозиція ознайомитися з документами в м. Києві є неприйнятною. З огляду на викладене, до отримання відповідних документів, які підтверджують відступлення права вимоги, будь-які вимоги товариства не можуть бути розглянуті по суті.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
37. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
38. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
39. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
40. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
41. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
42. Статтею 1218 ЦК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
43. У разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину (постанова Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11 (провадження
№ 61-9647св18).
44. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частини друга та третя статті 1281 ЦК України). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою
статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта вказаної статті).
45. Положення статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України "Про іпотеку" регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих положень: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця;
2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але
в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
46. Поняття "строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців" не є тотожним поняттю "позовна давність".
47. Частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
48. Зазначене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 17 квітня 2018 року у справі
№ 522/407/15, (провадження № 14-53цс18); від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15, (провадження № 14-49цс19).
49. Водночас, своєчасна реалізація попереднім кредитором свого права вимоги до спадкоємців шляхом звернення до нотаріуса не звільняє такого від обов`язку звернутися до суду в межах строку позовної давності, який починається від часу обізнаності кредитора про спадкоємців боржника.
50. Встановлено, що в суді першої інстанції відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.
51. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
52. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
(стаття 257 ЦК України).
53. Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
54. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
55. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).
56. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (стаття 266 ЦК України).
57. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
58. Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ЦК України).
59. Тлумачення статті 1281 ЦК України, в свою чергу, свідчить про те, що вказана норма не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`явлення вимог може відбутися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса (постанова Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі
№ 758/8549/15 (провадження № 61-8438св18)).
60. Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але
в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (стаття 1282 ЦК України).
61. У постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 рок у справі № 669/446/17 (провадження № 61-8415св21) зазначено, що "у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність
у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Отже, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України".
62. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 645/6151/15-ц (провадження № 14-99цс21) зроблено висновок про те, що "відповідно до частини другої статті 1282 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У наведеній нормі передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимог. Разом з тим зазначена норма не конкретизує способів звернення стягнення на майно та не передбачає можливості звернути стягнення на майно, отримане спадкоємцями, шляхом визнання на нього права власності за кредитором, а лише встановлює обов`язок суду в разі пред`явлення відповідного позову та доведення його підстав звернути стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі".
63. Як вбачається з матеріалів цієї справи, ОСОБА_2 померла
ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому за правилами частини другої статті 1281 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, кредитору спадкодавця належало протягом 6 місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщини.
64. На час смерті ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_1 був неповнолітнім.
65. Відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертоюстатті 1273 цього Кодексу.
66. В даному випадку, кредитор своєчасно, у межах 6-ти місячного строку від дати відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_1), реалізував своє право шляхом звернення до нотаріальної контори із претензією щодо майна померлої ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що підтверджується змістом листа завідувача Третьої Харківської державної нотаріальної контори від 21 квітня 2016 року №689/02-14.
67. З наведеного вбачається, що факт пред`явлення вимоги 27 січня 2016 року до нотаріуса підтверджує обізнаність кредитора про факт смерті боржника, й, відповідно, порушення його прав.
68. Також із матеріалів справи вбачається та було встановлено судами попередніх інстанцій, що згідно з довідкою ПАТ КБ "Правекс-Банк" №9222/12-01-2БТ від 02 грудня 2016 року ОСОБА_2 припинила погашати основну заборгованість за кредитом в липні 2009 року, а у липні 2015 року повністю припинила виплати за відсотками за кредитом.
69. Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України
від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14, на який посилався заявник
у касаційній скарзі, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного наступного траншу, а отже, початок перебігу позовної давності за кожний наступний платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
70. Як зазначалося вище, відповідно до пункту 4.5 кредитного договору
в редакції договору про внесення змін та доповнень від 25 листопада 2009 року сторони дійшли наступного: "шляхом підписання цього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у пункті 1.2 даного договору, припиняється достроково, на 11-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення".
71. З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що згідно з угодою, укладеною між сторонами, кредитне зобов`язання було припинено достроково (настав строк виконання) у 2009 році, відповідно саме з цього часу у первісного кредитора виникло право на звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості.
72. Водночас, враховуючи сплату спадкодавцем відсотків за договором, тобто вчинення дій, які свідчили про визнання нею свого боргу відповідно до частини першої статті 264 ЦК України, право на звернення до суду з позовом виникло
у позикодавця у серпні 2015 року, трирічний строк позовної давності, відповідно, сплив у серпні 2018 року. При цьому, починаючи з січня 2016 року позикодавець достеменно знав про порушення свого права.
73. Водночас позивач, як новий кредитор, звернувся до суду із позовом тільки
у березні 2019 року, тобто із пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем. Клопотання про поновлення такого строку не порушував.
74. Зазначене узгоджується також із правовими висновками, викладеними
у змісті постанови Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі
№ 127/8670/21 (провадження № 61-8929св23) та від 24 січня 2025 року у справі
№ 755/2598/22 (провадження № № 61-12143св23).
75. При цьому, з матеріалів справи вбачається і не заперечується позивачем
у справі, що первісний кредитор був обізнаний про смерть позичальниці ще з січня 2016 року, про що, зокрема, свідчить заява, направлена до нотаріальної контори
27 січня 2016 року.
76. Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки, звернувшись у березні 2019 року до суду із цим позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, який, в свою чергу, перейшов до спадкоємця, банк пропустив строк позовної давності, про застосування якого заявив ОСОБА_1 .
77. При цьому обґрунтованим є висновок районного суду стосовно похідного характеру зобов`язання за договором іпотеки, оскільки таке зобов`язання дійсно
є похідним (додатковим) по відношенню до основного (кредитного) зобов`язання, а відтак, у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності щодо основного (кредитного) зобов`язання, відповідно до приписів статті 266 ЦК України, вважається, що позовна давність спливла і до додаткового (іпотечного) зобов`язання.
78. Апеляційний суд вказаного не врахував та не надав оцінки заяві відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, а також помилково ототожнив "строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців" та "позовну давність", а тому дотримання кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, не свідчить про наявність підстав для задоволення позову про звернення стягнення на спадкове майно.
79. Зважаючи на вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права.
80. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного
у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
81. За таких обставин, з огляду на необхідність врахування висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у згаданій вище постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 127/8670/21 (провадження № 61-8929св23) та від 24 січня 2025 року у справі № 755/2598/22 (провадження
№ № 61-12143св23), тобто в постановах Верховного Суду, ухвалених після подання касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про вихід за межі доводів та вимог касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Кундіус Г. В., на підставі частини третьої статті 400 ЦПК України.
82. За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
83. При цьому, Верховним Судом враховано, що Полтавський апеляційний суд при апеляційному перегляді справи помилково вийшов за межі позовних вимог та відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо виселення усіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей, з квартири, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1, оскільки, як вбачається зі змісту уточненої позовної заяви ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" (Т.1, а.с. 141-147), остання не містить такої позовної вимоги.
84. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.