ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 357/14621/23
провадження № 61-13209св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Поліщук Володимир Анатолійович, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2024 року в складі судді Орєхова О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року в складі колегії суддів Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В. у справі за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Білоцерківській міській раді на праві комунальної власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0456 га, кадастровий номер 3210300000:04:015:0314, розташована на АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка).
Незважаючи на відсутність будь-яких правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 червня 2023 року № 1832661432204 на земельній ділянці зареєстровано нежитлову будівлю загальною площею 33,5 кв. м, адреса: АДРЕСА_2 (далі - нежитлова будівля) за ОСОБА_1 .
Підставою для державної реєстрації права приватної власності на нежитлову будівлю за ОСОБА_1 зазначено довідку про показники об`єкта нерухомого майна від 13 травня 2019 року № 22 та технічний паспорт на нежитлову будівлю, видані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 .
Позивач зазначав, що за вказаною адресою розміщена тимчасова споруда, на підтвердження чого надав викопіювання з Генерального плану м. Біла Церква, затвердженого рішенням міської ради від 03 листопада 2016 року № 319-18-VII, та паспорт прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, загальною площею 30,00 кв. м, розташованої на АДРЕСА_3, у районі аптеки № 62, реєстраційний № 09/16, дійсний до 01 вересня 2021 року, виданий ОСОБА_1 .
Також зазначав, що Білоцерківська міська рада приймала ряд рішень, зокрема від 07 вересня 2017 року № 1433-35-VII "Про укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1" щодо укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 для розміщення наявного павільйону для продажу промислових товарів за адресою: АДРЕСА_3, в районі аптеки № 62, площею 0,0030 га (з них тимчасова споруда - 0,0030 га), строком на 3 роки, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква. Наслідком прийняття цього рішення стало укладення між Білоцерківською міською радою і фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 договору про встановлення особистого строкового сервітуту земельної ділянки від 01 листопада 2017 року № 108.
Крім цього, Білоцерківська міська рада прийняла рішення від 25 вересня 2020 року № 5940-102-VII "Про встановлення земельного сервітуту з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1" щодо укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності з продажу промислових товарів за адресою: АДРЕСА_3, в районі аптеки № 62, площею 0,0030 га (з них тимчасова споруда - 0,0030 га), строком до початку реконструкції вулиці, але не більше ніж на 15 років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква. Наслідком прийняття цього рішення стало укладення між Білоцерківською міською радою і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 договору про встановлення особистого строкового сервітуту земельної ділянки від 11 січня 2021 року № 10-08/06.
Відповідно до пунктів 4.4.5 зазначених договорів сторони домовилися не допускати будівництва будь-яких будівель, споруд або інших об`єктів на території благоустрою, на яку встановлено особистий строковий сервітут. Встановлений цим договором особистий строковий сервітут не надає сервітуарію права на проведення будь-якого будівництва на території, наданій йому для розміщення наявного павільйону для продажу промислових товарів, на території для забезпечення благоустрою (підтримання санітарного стану).
Позивач звертав увагу, що на спірній земельній ділянці, що передавалася у строковий земельний сервітут, допускалося розміщення лише тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності. Водночас державна реєстрація права власності на тимчасові споруди законом не передбачена.
На переконання позивача, вказаними діями ОСОБА_1 штучно обтяжив фактично вільну від будь-якої забудови землю з метою її подальшого отримання у користування поза земельними торгами.
Позивач зазначав, що технічний паспорт на нерухоме майно не є документом, передбаченим статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а вказані реєстраційні дії державного реєстратора Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Лужецького Д. Л. вчинені з порушенням норм, що регулюють діяльність у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що вказує на незаконність та безпідставність дій відповідача під час оформлення права власності на спірний об`єкт як нерухоме майно.
Посилаючись на те, що реєстрація права власності на спірну споруду, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності, порушує права та інтереси територіальної громади в особі Білоцерківської міської ради як її власника на вільне розпорядження своєю власністю, позивач просив суд скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. "А", 1991 року побудови, загальною площею 33,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1832661432204).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 15 квітня 2024 року позов задовольнив.
Скасував державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. "А", 1991 року побудови, загальною площею 33,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1832661432204).
Вирішив питання щодо розподілу судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що оскаржувана державна реєстрації проведена державним реєстратором з порушенням вимог чинного закону, за відсутності відповідних документів для такої реєстрації. Крім того, відповідач зареєстрував за собою право власності на тимчасову споруду, державна реєстрація якої не передбачена законом. Оскаржувана державна реєстрація права власності за відповідачем на спірну будівлю, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності, порушує права територіальної громади в особі Білоцерківської міської ради як власника цієї земельної ділянки на вільне розпорядження своєю власністю. При цьому суд вважав, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права Білоцерківської міської ради є ефективним та відновить її порушене право.
Суд не взяв до уваги доводи відповідача про те, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, зазначивши про те, що відповідачем у цій справі є фізична особа, а предметом спору є скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_1, тому цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Київський апеляційний суд постановою від 03 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2024 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а також зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що проведена за відповідачем державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю порушує вимоги закону та права територіальної громади міста Біла Церква.
Оцінивши характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, апеляційний суд дійшов висновку, що між сторонами існують господарські правовідносини щодо користування земельною ділянкою внаслідок укладення договорів про строкове встановлення відповідачу сервітуту спірної земельної ділянки та здійснення на ній господарської діяльності. Однак щодо спірної будівлі, яка зареєстрована за відповідачем на праві власності, між сторонами будь-які договірні правовідносини відсутні. Будівля з характеристиками та специфікаціями, яка зареєстрована на праві власності за відповідачем на спірній земельній ділянці відсутня. Однак на ній розташована лише тимчасова споруда (павільйон), речові права щодо якої державній реєстрації не підлягають. Факт використання відповідачем тимчасової споруди (павільйону) у господарських цілях та отримання сервітуту як фізичною особою - підприємцем не стосуються спірних правовідносин та предмета доказування у цій справі, оскільки права позивача порушені саме внаслідок проведення державної реєстрації за відповідачем права власності на неіснуючу нежитлову будівлю з бетонним фундаментом за адресою: АДРЕСА_2, а не внаслідок розміщення на цій ділянці торгового павільйону відповідача.
Короткий зміст та узагальненні доводи касаційної скарги
30 вересня 2024 року адвокат ОСОБА_1. Поліщук В. А. через систему "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2024 року і постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року та закрити провадження у справі.
У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів. Також суди в оскаржуваних рішеннях застосували норму права, а саме:
- статтю 19 ЦПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року в справі № 916/385/19;
- статті 4, 5 ЦПК України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14, від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16;
- статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2023 року в справі № 904/7803/21, від 01 листопада 2023 року в справі № 910/7987/22, від 07 червня 2023 року в справі № 916/959/22.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що позов у цій справі поданий на захист прав на земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0456 га, кадастровий номер 3210300000:04:015:0314, що розташована на АДРЕСА_1, яка належить Білоцерківській міській раді на праві комунальної власності.
Заявник звертає увагу на те, що він має статус фізичної особи - підприємця. Незважаючи на те, що нежитлова будівля літ. "А", загальною площею 33,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрована за ним як за фізичною особою, він використовує її у підприємницькій діяльності як магазин промислових товарів. Тобто у спірних правовідносинах з Білоцерківською міською радою він діє як фізична особа - підприємець.
Зазначає, що фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності. Отже, за змістом спірних правовідносин, суб`єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, цей спір є господарським, що узгоджується з висновками Верховного Суду.
Крім того, посилаючись на судову практику Верховного Суду, заявник зазначає, що вимога позивача скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту у цій справі.
Вважає також помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо визначення статусу тимчасової споруди та місця розташування спірного об`єкта нерухомого майна, оскільки для них необхідні спеціальні знання в будівельно-технічній галузі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою від 03 жовтня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Справу передано до Верховного Суду у жовтні 2024 року.
Ухвалою від 26 лютого 2025 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
Білоцерківській міській раді на праві комунальної власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0456 га, кадастровий номер 3210300000:04:015:0314, що розташована на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 31-33).
Рішенням Білоцерківської міської ради від 07 вересня 2017 року № 1433-35-VII "Про укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1" вирішено укласти договір про встановлення особистого строкового сервітуту з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 під розміщення наявного павільйону для продажу промислових товарів за адресою: АДРЕСА_3, в районі аптеки № 62, площею 0,0030 га (з них тимчасова споруда - 0,0030 га), строком на 3 роки, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (т. 1, а. с. 72).
Наслідком прийняття зазначеного рішення стало укладення між Білоцерківською міською радою і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 відповідного договору про встановлення особистого строкового сервітуту земельної ділянки від 01 листопада 2017 року № 108 (т. 1, а. с. 67, 68).
Відповідно до пункту 4.4.5 договору про встановлення земельного сервітуту сторони домовилися не допускати будівництва будь-яких будівель, споруд або інших об`єктів на території благоустрою, на яку встановлено особистий строковий сервітут. Встановлений цим договором особистий строковий сервітут не надає сервітуарію права на проведення будь-якого будівництва на території, наданій йому для розміщення наявного павільйону для продажу промислових товарів на території для забезпечення благоустрою (підтримання санітарного стану).
Рішенням Білоцерківської міської ради від 25 вересня 2020 року № 5940-102-VII "Про встановлення земельного сервітуту з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1" вирішено укласти договір про встановлення особистого строкового сервітуту з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності з продажу промислових товарів за адресою: АДРЕСА_3, в районі аптеки № 62, площею 0,0030 га (з них тимчасова споруда - 0,0030 га) строком до початку реконструкції вулиці, але не більше ніж на 15 років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (т. 1, а. с. 54).
Наслідком прийняття зазначеного рішення стало укладення між Білоцерківською міською радою і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 договору про встановлення особистого строкового сервітуту земельної ділянки від 11 січня 2021 року № 10-08/06 (т. 1, а. с. 50, 51).
Відповідно до пункту 4.4.5 договору про встановлення земельного сервітуту сторони домовилися не допускати будівництва будь-яких будівель, споруд або інших об`єктів на території благоустрою, на яку встановлено особистий строковий сервітут. Встановлений цим договором особистий строковий сервітут не надає сервітуарію права на проведення будь-якого будівництва на території, наданій йому для експлуатації та обслуговування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності з продажу промислових товарів на території для забезпечення благоустрою (підтримання санітарного стану).
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, державний реєстратор Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Лужецький Д. Л. 16 травня 2019 року зареєстрував право власності на нежитлову будівлю літ. "А", загальною площею 33,5 кв. м, 1991 року побудови,
за ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 29, 30).
Підставою для державної реєстрації права приватної власності на спірну нежитлову будівлю за ОСОБА_1 зазначено довідку про показники об`єкта нерухомого майна від 13 травня 2019 року № 22, видану фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, в якій зазначено, що спірна нежитлова будівля має такі показники: загальна площа - 33,5 кв. м, інвентаризаційна вартість - не визначалась; зі слів замовника побудована господарським способом у 1991 році, тому не належить до самочинного будівництва та не підлягає введенню в експлуатацію (т. 1, а. с. 36).
Відповідно до технічного паспорта на спірну нежитлову будівлю, виготовленого 13 травня 2019 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 (інвентарна справа 2019/11), спірна нежитлова будівля має такі характеристики: рік побудови - 1991, фундамент - бетон, стіни - цегла, покрівля - метал, перекриття - бетон, підлога - плитка ламінат (т. 1, а. с. 37 -40).
Згідно з викопіюванням з Генерального плану м. Біла Церква, затвердженого рішенням міської ради від 03 листопада 2016 року № 319-18-VII, а також згідно з паспортом прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, загальною площею 30,00 кв. м, що розташована на АДРЕСА_3, в районі аптеки № 62, реєстраційний № 09/16, на спірній земельній ділянці розташована тимчасова споруда (т. 1, а. с. 48, 49).
Зазначена обставина підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 26 липня 2023 року № 7/07 (т. 1, а. с. 55-59).
Відповідно до листа Білоцерківської міської ради від 02 серпня 2023 року № 2263/01-11 дозвільні документи для оформлення права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2, Білоцерківська міська рада не видавала.
Відповідно до інформації Білоцерківської міської ради рішень про присвоєння адреси нежитловій будівлі літ. "А", 1991 року побудови, загальною площею 33,5 кв. м, на АДРЕСА_2 не приймалось.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.