ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 року
м. Київ
справа № 454/768/23
провадження № 61-13803св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Сокальської міської ради Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Матвійчук Галини Михайлівни на рішення Сокальського районного суду Львівської області
від 22 листопада 2023 року у складі судді Струс Т. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила позбавити останнього батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та змінити розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_2 на неповнолітніх дітей.
2. Позовна заява мотивована тим, що 28 жовтня 2008 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, під час якого народилося двоє дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
3. Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області
від 12 грудня 2016 року у справі №454/2936/16-ц шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу, відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, перестав турбуватися про дітей, не приймав участі в їх вихованні, не цікавився їх станом здоров`я, рівнем розвитку, не надавав матеріального забезпечення, тому позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на дітей.
4. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 19 травня 2017 року стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на дітей: дочки ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 1500,00 грн на обох дітей, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з 14 березня 2017 року до досягнення старшою дитиною повноліття.
5. Вказує, шо відповідач не виконував рішення суду про стягнення аліментів, не сплачував їх, проте згодом звернувся до неї з проханням забрати виконавчий лист, оскільки він не зможе виїхати за кордон, та зобов`язався погасити заборгованість по аліментах. Після виїзду за кордон відповідач частково погасив заборгованість, проте на протязі п`яти років не надає коштів на утримання дітей. В лютому
2023 року позивачка повторно звернулася у виконавчу службу для примусового стягнення з відповідача аліментів та заборгованості по аліментах. Впродовж останніх п`яти років відповідач самоусунувся від виховання і матеріального забезпечення дітей та не виявляє бажання належним чином виконувати свої батьківські обов`язки. На даний час позивачка створила нову сім`ю, чоловік ОСОБА_8 взяв на себе обов`язки батька по вихованню її дітей.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 22 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду
від 27 серпня 2024 року, позов задоволено частково.
7. Змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються згідно рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 травня 2017 року із
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500,00 грн на обох дітей, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14 березня 2017 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
8. Вирішено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки від всіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття.
9. Виконавчий лист, виданий 08 серпня 2017 року Сокальським районним судом на виконання рішення суду в справі № 454/639/17 щодо стягнення аліментів - відкликано.
10. В задоволенні позову про позбавлення батьківських прав відмовлено.
11. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1073,60 грн судового збору за вимогою щодо зміни способу стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 434,35 грн витрат на професійну правничу допомогу.
12. Змінюючи спосіб стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що після ухвалення судом рішення про стягнення із відповідача аліментів в розмірі 1 500,00 грн на обох дітей, погіршився матеріальний стан одержувача аліментів, оскільки значно зросли потреби на утримання дітей, зумовлені їх віковими потребами, а також значно подорожчав рівень життя.
13. Відмовляючи у задоволенні позову про позбавлення батьківства, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який за даних обставин, застосовувати не можна, оскільки матеріалами справи встановлено, що батько не втратив зв`язок з дітьми та діти люблять батька.Позивачка не довела, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення відповідача батьківських прав щодо них.
14. Щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд також погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 20 434,35 грн, враховуючи понесені витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, складністю справи та часу, затраченим адвокатом на виконання робіт, надання послуг.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. У жовтні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
17. Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову щодо позбавлення відповідача батьківських прав та стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
19. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року в справі № 459/3411/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Касаційна скарга мотивована тим, що позбавлення батьківських прав не є "крайнім заходом", оскільки не є безповоротним заходом. Законодавство України передбачає можливість поновлення батьківських прав, якщо батьки змінюють свою поведінку і створюють належні умови для виховання дитини. Для цього потрібне позитивне доведення змін у поведінці, способі життя, а також здатність виконувати свої батьківські обов`язки. В даному випадку рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей було б заходом спонукання відповідача до реальних дій по відношенню до дітей у випадку його зацікавленості та у бажанні бути батьком не лише на папері.
21. В основу оскаржуваних рішень покладено докази сторони відповідача, з яких неможливо встановити жодних обставин, які хоча б частково підтверджували належність виконання ним батьківських обов`язків.
22. Також вказує, що Органом опіки та піклування не надано документів, які слугували підставою для надання ним висновку про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Представник Органу опіки участі в судових засіданнях не приймав, пояснень щодо спірних правовідносин та відповідності висновку найкращим інтересам дітей не надав, як і не зазначив підстав прийняття такого висновку.
23. Суди не врахували, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батька батьківських прав.
24. Наголошує, що саме мати повністю взяла на себе виконання батьківських обов`язків.
25. Лише факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
26. Також зазначає, що стягуючи з позивачки судовий збір суди не врахували її матеріальний стан та її платоспроможність, при тому, що вона саме несе витрати на утримання дітей та на даний час не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку наробила в іншому шлюбі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
27. У грудні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представника
ОСОБА_2 - адвоката Пшевлоцького Ю. М. на касаційну скаргу, в якому останній просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині - без змін, посилаючись на те, що рішення ухвалено на підставі належним чином оцінених доказів, з урахуванням вимог матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 жовтня 2008 року.
29. З копій свідоцтва про народження ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, серії НОМЕР_1 та ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2, серії НОМЕР_2 вбачається, що їх батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
30. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року шлюб між сторонами розірвано.
31. Згідно з довідкою про склад сім`ї, виданою Сокальською міською радою Львівської області №54 від 22 лютого 2023 року, у АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
32. Відповідно до характеристики на ОСОБА_4, виданої Тартаківською НВК "ЗШ-1-111 ступенів" ДНЗ ім. П. Саноцького, ОСОБА_4 навчається у 5 класі та бере активну участь у громадському житті школи. Мама ОСОБА_1 підтримує зв`язок зі школою та класним керівником, цікавиться дочкою та відвідує батьківські збори. Батько ОСОБА_2 шкільним життям дочки не цікавиться.
33. Відповідно до характеристики на ОСОБА_5, виданої Тартаківською НВК "ЗШ-1-111 ступенів" ДНЗ ім. П.vСаноцького, ОСОБА_5 навчається у даній школі з 4 класу. Ліля є дисциплінованою і уважною та працелюбною дитиною. Підтримує дружні стосунки з багатьма учнями.
34. З характеристики на позивачку ОСОБА_1, видану ДП "СУНДС Текстиль", така є відповідальним та надійним працівником, у трудовому колективі користується заслуженим авторитетом та повагою.
35. Згідно із заявами мешканців села Романівка Червоноградського району ОСОБА_2 є добрим батьком, який спілкується зі своїми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дбає та опікується про них.
36. Згідно з висновком органу опіки і піклування Сокальської міської ради Львівської області від 01 травня 2023 року № 97 визнано недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочок ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
37. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
38. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
39. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
40. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
41. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
42. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
43. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
44. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
45. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанцій в оскаржуваній частині та постанова апеляційного суду відповідають.
46. Рішення суду першої інстанції оскаржувалось до апеляційного суду тільки в частині вирішення позову про позбавлення батьківських прав та стягнення витрат на правову допомогу, і тільки в цій частині оскаржується до касаційного суду, а тому в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряється відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
47. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).
48. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
49. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
50. Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня
2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).
51. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада
1989 року).
52. Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
53. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
54. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).
55. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду
від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).
56. У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі
№ 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено, що: "тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків".
57. Схожі висновки викладені й в постановах Верховного Суду від 24 квітня
2019 року в справі № 331/5427/17 (провадження № 61-12023св18), від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20), від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20), від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.
58. Вказані висновки підтримані також і в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі
№ 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23).
59. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
60. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).
61. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
62. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).
63. У частині другій статті 171 СК України закріплено випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України) (див. постанову Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 679/1413/14-ц (провадження № 61-10298св18)).
64. Зважаючи на вікову категорію малолітньої дитини, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання її думки. Коли суд бажає вислухати думку дитини та при цьому не травмувати психіку дитини і уникнути тиску на неї, суд доручає органам опіки та піклування провести невимушену бесіду з дитиною в домашніх або інших комфортних для неї умовах, та повідомити суд про результати цієї бесіди. Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності (див. постанову Верховного Суду від 17 липня 2019 року в справі № 185/6994/15-ц (провадження № 61-5606св19)).
65. Очевидно, що сімейні відносини мають "складний" характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (див. постанову Верховного Суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)).
66. У цій справі допитана в судовому засіданні зf участю педагога ОСОБА_15 неповнолітня ОСОБА_4 зазначала суду, що її дитинство проходило весело в сім`ї з батьком, матір`ю та молодшою сестрою Лілею. Як вона пішла до школи, то погіршилися відносиниз її батьком, оскільки він почав зловживати спиртними напоями. Було так, що батько забрав з копілочки її кишенькові гроші. Батько в будинку робив ремонт, допомагав по господарству та на городі. Батько є добрим, але коли перебуває в стані алкогольного сп`яніння, то є агресивним. Зазначає, що бабуся і тітка завжди кличуть їх з сестрою в гості, проте батько такої ініціативи не проявляє. Хотіла б налагодити відносини з батьком і не хоче, щоб його позбавили батьківських прав щодо неї та сестри. Додатково повідомила, що як почався судовий процес, то батько скидав мамі гроші і мама купувала їм все необхідне з сестрою.
67. Допитана в судовому засіданні з участю педагога ОСОБА_15 малолітня
ОСОБА_5 зазначала суду, що коли вони всі разом жили однією сім`єю, то інколи було добре життя, а інколи не дуже. Батько допомагав по господарству, робив ремонт у будинку, готував їсти. Пам`ятає, як вона захворіла, то з нею в лікарні була мама, а тато лише один раз приїхав і то був в стані алкогольного сп`яніння, а старшу сестру ОСОБА_4 доглядала її хресна мама. Протягом останнього року не приходить до батька, так як має завантажений день школою, гуртками, домашніми справами тощо. Проте любить тата і хоче з ним спілкуватися. Хотіла б, щоб батько частіше телефонував і приділяв більше свого часу їй та старшій сестрі.
68. Згідно з висновком органу опіки і піклування Сокальської міської ради Львівської області від 01 травня 2023 року № 97 визнано недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочок ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
69. При розгляді даної справи судами попередніх інстанцій не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, оскільки, як відповідач, так і свідки в судовому засіданні повідомили, що він вчиняє усі дії, спрямовані на участь у житті його дочок.
70. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який за даних обставин застосовувати не можна, оскільки матеріалами справи встановлено, що батько не втратив зв`язок з дітьми та діти люблять батька, а тому у задоволенні позову обґрунтовано відмовлено.
71. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року в справі № 459/3411/18, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, оскільки ухвалені за різних фактичних обставинах.
72. Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій в оскаржуваній частині норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
73. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження
№ 14-446цс18).