ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 907/860/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Багай Н. О., Краснова Є. В.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Колос"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 (колегія суддів: Бойко С. М. - головуючий, Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) та рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2023 (суддя Ремецькі О. Ф.)
за позовом Виноградівської міської ради
до Фермерського господарства "Колос",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 ;
2) ОСОБА_2 ;
3) ОСОБА_3,
про скасування запису державної реєстрації права власності, витребування з чужого незаконного володіння житлового будинку,
за участю: позивача Суязова Г. В. (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Виноградівська міська рада звернулася до господарського суду з позовом до Фермерського господарства "Колос" (далі - ФГ "Колос") про:
- скасування запису про державну реєстрацію права власності за ФГ "Колос" на житловий будинок, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька № 54 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 20403034, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1247626821212, дата реєстрації: 12.05.2017;
- витребування із чужого незаконного володіння ФГ "Колос" житлового будинку.
1.2 Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач безпідставно здійснив державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, внаслідок чого порушив право власності позивача, а тому витребування майна із чужого незаконного володіння відновить порушене право на спірний об`єкт, що вибув з права володіння позивача поза його волею.
1.3 Правовою підставою позову позивач зазначив пункт 9 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статті 16, 327, 387, 388 Цивільного кодексу України та статтю 144 Господарського кодексу України, статті 4, 5 Житлового кодексу України, статті 1, 3, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статтю 19 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі".
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2023 скасовано запис про державну реєстрацію права власності за ФГ "Колос" на спірний житловий будинок, а в частині витребування цього будинку - відмовлено.
2.2 Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що за відсутності відповідної правової підстави наявність такого запису об`єктивно перешкоджає позивачу у здійсненні ним права володільця. Водночас позивач не довів належними та допустимими доказами, що він є власником спірного майна та не довів, що воно вибуло з його володіння та перебуває у володінні відповідача, а тому суд відмовив у позові в частині витребування цього будинку.
2.3 При цьому суд не погодився із заявленою відповідачем позовною давністю, оскільки будинок зареєстрований за ФГ "Колос" 12.05.2017, а позивач у 2017 році звернувся із цим позовом.
2.4 Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 рішення суду в частині відмови у позові скасовано та прийнято нове рішення в цій частині про задоволення позову. В іншій частині рішення залишено без змін.
2.5 Колегія суддів не погодилася з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для витребування спірного житлового будинку з огляду на те, що саме позивач як об`єднана територіальна громада здійснює розпорядження комунальною власністю, а спірний будинок належить до комунальної власності в силу закону і у зв`яку з тим, що за відповідачем зареєстровано право власності на будинок останній підлягає витребуванню на користь позивача. При цьому зазначила, що позовні вимоги в частині скасування запису потрібно розуміти як скасування державної реєстрації речового права.
2.6 Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі відповідач просить наведені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Також скаржник просить прийняти рішення щодо розподілу судових втрат понесених відповідачем при розгляді справи у всіх інстанціях.
3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на те, що суди не врахували і не застосували висновки Верховного Суду, викладені у постановах:
- щодо способу захисну: справа № 289/3373/16 від 23.11.2021, справа № 910/3009/18 від 22.09.2020, справа № 916/1415/19 від 19.01.2021, справа № 910/2861/18 від 16.02.2021, справа № 916/1608/18 від 19.05.2020, справа № 200/606/18 від 22.06.2021, справа № 910/1809/18 від 22.01.2020, справа № 911/3681/17 від 21.08.2019, справа № 488/5027/14 від 07.11.2018, справа № 925/1265/16 від 22.08.2018, справа № 925/642/19 від 02.02.2021, справа № 367/2022/15 від 29.05.2019;
- щодо витребування майна: справа № 522/7636/14 від 15.05.2019;
- щодо пропуску строку звернення до суду: справи № 913/175/20 від 03.03.2021, № 922/3130/19 від 30.06.2020, № 922/2589/19 від 23.06.2020, № 905/633/19 від 23.06.2020, № 906/516/19 від 23.06.2020, № 910/8387/19 від 14.07.2020, № 916/2464/19 від 20.08.2020, № 914/1201/19 від 03.09.2020.
3.3 Крім того, скаржник посилається на те, що ні позивач, ні суд не залучили до участі у справі Фонд державного майна України. Так само не залучено до розгляду справи тодішнього власника майна Радгоспу "8 Березня" - Виноградівську районну раду (сьогодні її правонаступник Берегівська районна рада), що є підставою касаційного оскарження за виключним випадком, передбаченим пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме пункт 8 частини 1 статті 310 ГПК України.
3.4 У відзиві міська рада зазначає про те, що обрані позивачем способи захисту є належними та ефективними, спрямованими на відновлення становища, яке існувало до порушення прав та призведе до забезпечення права територіальної громади на володіння майном - об`єктом спору. Законодавство України не передбачило іншого механізму або ж втрати права комунальної власності на житловий фонд без згоди радгоспу, тому майно, яке було у комунальній власності району, й залишається у комунальній власності. При цьому згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 907/29/19 ФГ "Колос" не є правонаступником КСГП "8 березня" і не є власником земельних ділянок, які були у колективній власності КСГП. Також рада зазначила, що оскільки відповідач як заперечує право володіння, користування та розпорядження об`єктом спору так і залишається титульним володільцем, то відсутні підстави для закриття провадження у справі. За цих підстав просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
3.5 Міська рада у відзиві зазначила, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у справі у суді касаційної інстанції становить 13 000 грн.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що у 2017 році відповідач зареєстрував право власності на спірний житловий будинок, що знаходиться за адресою: 90300, Закарпатська область, місто Виноградів, вулиця Ардовецька № 54 на підставі наступних документів: Виписка з протоколу зборів уповноважених колективного с/г підприємства "8 Березня" від 30 грудня 1998 року, серія та номер 7, виданий 30.12.1998, видавник фермерське господарство "Колос"; Свідоцтво про право особистої власності на нерухоме майно, серія та номер б/н, видане 10.10.1996, видавник Виноградівською райдержадміністрація, Закарпатської області 10.10.1996; Акт прийому-передачі, серія та номер б/н, виданий 26.06.2000, видавник КСГП "8 Березня" та ФГ "Колос"; Технічний паспорт, серія та номер б/н, виданий 12.06., видавник КП "Виноградівський РБТІ".
4.2 Суд апеляційної інстанції встановив, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 в справі № 907/29/19 встановлено факт відсутності в ФГ "Колос" прав правонаступника КСП "8 Березня", отже, документи на підставі яких проведено держреєстрацію речового права на спірне майно не свідчили про правонаступництво прав і обов`язків (не перейшли права і обов`язки в порядку правонаступництва), в тому числі і на спірне нерухоме майно-житловий будинок. Окрім того, цей житловий будинок у власність КСП "8 Березня" і не передавався Фондом державного майна у Виноградівському районі.
4.3 Крім цього, суди встановили, що постановою Центрального комітету Компартії України і Ради Міністрів Української РСР від 10.08.1976 № 380 колгосп "8 Березня" Виноградівського району перетворено в розсадницький радгосп "8 Березня".
4.4 9 лютого 1991 року Представником Президента України у Виноградівському районі видано свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності радгосп "8 Березня".
4.5 Згідно рішення 12 сесії 2 скликання Виноградівської районної ради народних депутатів від 05.02.1993 майно радгоспу "8 Березня" (агропромисловий комплекс) відноситься до комунальної власності району.
4.6 Статутом радгоспу "8 Березня" передбачалося, що комунальне майно району закріплюється за радгоспом на праві повного господарського відання.
4.7 27 січня 1994 року радгосп "8 Березня" зареєстровано із внесенням до Реєстраційної книги суб`єктів підприємництва.
4.8 У 1996 році проведено приватизацію радгоспу "8 Березня".
4.9 15 жовтня 1996 року представництво Фонду державного майна у Виноградівському районі уклало з товариством покупців радгоспу "8 Березня" договір безоплатної передачі державного майна радгоспу "8 Березня" Виноградівського району. Предметом договору був цілісний майновий комплекс.
4.10 18 жовтня 1996 року сторони договору про безоплатну передачу державного майна склали акт приймання-передачі майна державного підприємства, згідно з яким представництво Фонду державного майна передало, а товариство покупців прийняло майно, придбане в процесі приватизації шляхом перетворення радгоспу "8 Березня" в колективне сільськогосподарське підприємство, вартістю 1 201 210,00 грн, в тому числі будівлі, споруди, передавальні пристрої балансовою вартістю 997 128,00 грн, в якому відсутні дані, що спірний будинок передано КСП "8 Березня".
4.11 Також 18 жовтня 1996 року представництво Фонду державного майна у Виноградівському районі видало товариству покупців радгоспу "8 Березня" свідоцтво про власність, яким засвідчило належність на підставі договору безоплатної передачі майна товариству покупців майна цілісного майнового комплексу радгоспу "8 Березня".
4.12 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.13 У цій справі спір виник щодо права власності на житловий будинок, на який відповідач вважав, що законно зареєстрував право власності як правонаступник. На підставі наявних у справі доказів суди попередніх інстанцій встановили, що спірний будинок не був предметом договору безоплатної передачі державного майна радгоспу.
Щодо виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
4.14 Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)) (пункт 61). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (пункт 63).
4.15 При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (пункт 60 вищенаведеної постанови).
4.16 Суд апеляційної інстанції встановив, що за відповідачем зареєстровано право власності на спірний будинок, а тому з урахуванням сталої судової практики він є його книжковим володільцем і висновки суду апеляційної інстанції у цій частині є правильними, на відміну від висновків суду першої інстанції про те, що позивач не довів володіння відповідачем спірним будинком.
4.17 Водночас суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін у частині скасування відповідного запису, мотивував свої висновки тим, що під час розгляду справи були внесені зміни до законодавства і такий спосіб захисту як скасування запису виключений із закону, саме тому заявлену позивачем цю позовну вимогу витлумачив як скасування державної реєстрації речового права.
4.18 Однак колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 85- 97) сформулювала такі висновки. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно.
4.19 Колегія суддів зазначає, що метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.
4.20 У справі, яка розглядається, мета позивача спрямована на відновлення володіння спірним житловим будинком. Тому не є належними й ефективними способами захисту у цій справі ні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності, ні вимоги про скасування державної реєстрації права. Таким чином, оскаржені у касаційному порядку рішення суду та постанова підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у позові. З цих підстав касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки в частині вибраного позивачем способу захисту доводи скаржника знайшли своє підтвердження.
4.21 При цьому колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15.05.2019 справа № 522/7636/14-ц, про те, що встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким. Як вбачається із оскарженої постанови суд апеляційної інстанції загалом врахував таку позицію, що є підставою для закриття касаційного провадження відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.
4.22 На обґрунтування своїх доводів щодо наявності підстав для відмови у позові скаржник також посилається на те, що позивач пропустив позовну давність, оскільки був обізнаний починаючи щонайменше з 27.02.2008 з тим, що власником спірного житлового будинку є ФГ "Колос".
4.23 Спростовуючи доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності суди в основу своїх рішень поклали висновки про те, що саме у 2017 році відповідач зареєстрував право власності на спірний будинок, тобто став його книжковим володільцем, і цього ж року позивач звернувся з цим позовом, а тому він не пропустив позовну давність.
4.24 Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у контексті застосування позовної давності не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, з тих підстав, що Верховний Суд у наведених скаржником справах виходив із інших встановлених судами фактичних обставин справи. За наведених обставин касаційне провадження в цій частині підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
4.25 Крім того, скаржник також посилається на те, що між сторонами відсутній предмет спору у зв`язку із незаконною передачею у 2022 році міською радою третім особам у цій справі квартир у їх приватну власність, які розміщені у спірному будинку. Тобто відповідач вважає, що право позивача на володіння житловим будинком припинено з того моменту.
4.26 Водночас колегія суддів зазначає про взаємовиключність доводів скаржника щодо наявності / відсутності права власності у позивача на спірний будинок, про які він зазначає у касаційній скарзі. З однієї сторони скаржник вважає, що право позивача не порушене, оскільки спірний будинок є власністю скаржника і ніколи не був у власності позивача, а з іншої - доводить припинення права власності позивача на цей будинок з 2022 року у зв`язку із передачею його у власність фізичним особам. Обґрунтованість / необґрунтованість відхилення клопотання скаржника про закриття провадження у справі з цих підстав судом попередньої інстанції скаржник не обґрунтовує з посиланням на виключні випадки касаційного оскарження, передбачені частиною 2 статті 287 ГПК України.
4.27 Відповідно до положень частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, є не лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, можливість касаційного оскарження судових рішень із посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виникає у поєднанні із виключними випадками, передбаченими у пункті 1 цієї норми, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, на що у касаційній скарзі посилався у даній справі, що переглядається у касаційному порядку відповідач, а також у поєднанні із іншими виключними випадками передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, які, за наявності до того підстав, мають зазначатися скаржниками у касаційній скарзі.
4.28 Отже, саме лише посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права без підтвердження виключних випадків, передбачених у пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не є правовою підставою для касаційного оскарження та касаційного перегляду судових рішень, що також вбачається із положень статті 296 ГПК України.