?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13612/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. -головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 (колегія суддів: Коробенко Г. П., Кравчук Г. А., Тарасенко К. В.) у справі
за позовом заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю. М. Білоконя в місті Києві, про стягнення 4 477 036,78 грн,
за участі:
прокурора - Штін Д. С.,
представників позивача - Павленко А. В.,
представників відповідача - Носик Б. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по м. Києву) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (далі - ТОВ "Лаян Віннер") за участю третьої особи - Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю. М. Білоконя в місті Києві (далі - ДП "Дніпромісто") про стягнення неустойки в сумі 4 477 036,78 грн за час неповернення майна після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна від 09.11.2016 № 7604.
2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначає, що відповідач продовжував використовувати приміщення після закінчення строку оренди, та, не зважаючи на підписання акта приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 17.01.2020, фактичне повернення об`єкта оренди орендодавцю відбулось лише на підставі акта державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Печерський РВДВС у м. Києві) від 24.05.2021 у ході виконання судового рішення у справі № 910/16150/19 про примусове виселення відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 09.11.2016 між РВ ФДМУ по м. Києву (орендодавець) та ТОВ "Лаян Віннер" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 7604, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 577,33 кв. м, розмішені за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, що перебуває на балансі ДП "Дніпромісто" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.08.2016 та складає 11 034 595,00 грн.
4. Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 09.11.2016 до 09.10.2019 включно (пункт 10.1 договору).
5. Згідно з пунктом 10.11 договору за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі розірвання/припинення договору за рішенням суду, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендодавцю майна.
6. Актом приймання-передавання орендованого майна від 09.11.2016 позивач передав відповідачу приміщення, передбачені договором, розташовані за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26.
7. У зв`язку із неповерненням відповідачем орендованих приміщень після набрання законної сили рішенням суду, яким встановлено факт припинення договору оренди, Прокурор просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю в сумі 4 477 036,78 грн за період з 01.05.2020 по 24.05.2021.
8. Судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 у справі № 910/16150/19, яке набрало законної сили, позовні вимоги РВ ФДМУ по м. Києву задоволено повністю. Виселено у примусовому порядку ТОВ "Лаян Віннер" з нежитлових приміщень площею 577,33 кв. м, за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26.
9. Вказаним рішенням було встановлено, що строк дії договору оренди від 09.11.2016 № 7604 закінчився 10.10.2019.
10. Згідно з актом державного виконавця Печерського РВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального УМЮ від 24.05.2021 ВП № 62907579 судове рішення в справі № 910/16150/19 виконано, відповідач виселився з орендованого приміщення 24.05.2021.
11. У подальшому постановою Печерського РВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального УМЮ від 24.06.2021 виконавче провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 № 910/16150/19 про виселення ТОВ "Лаян Віннер" з нежитлових приміщень площею 577,33 кв. м, що розмішені за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням.
12. Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що Прокурором не доведено факту використання приміщення після закінчення строку оренди, оскільки орендоване приміщення було повернуто орендодавцю на підставі акта приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 17.01.2020.
13. Разом з цим в матеріалах справи наявний лист ДП "Дніпромісто" від 13.10.2020 № Д-2101, згідно з яким підписані акти приймання-передачі приміщень з оренди у ДП "Дніпромісто" відсутні, ключі від приміщень балансоутримувачу не поверталися.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
14. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 позов задоволено повністю.
15. Задовольняючи позовні вимоги Прокурора, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини закінчення 10.10.2019 строку дії договору оренди від 09.11.2016 встановлені судовими рішеннями у справі № 910/16150/19, однак відповідач виселився з орендованого приміщення лише 24.05.2021 в ході примусового виконання вказаного рішення, у зв`язку з чим стягнув з останнього неустойку за користування майном після закінчення договору оренди.
16. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 скасоване та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
17. Відмовляючи в задоволенні позову Прокурора, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач, склавши акт про повернення майна від 17.01.2020 та передавши його на підпис балансоутримувачу ДП "Діпромісто", виконав свій обов`язок з повернення орендованого майна, незалежно від того чи підписав в подальшому цей акт орендодавець. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що листом від 16.10.2019 № 30-06/8330 РВ ФДМУ по м. Києву доручило право прийняти з оренди державне майно від відповідача саме балансоутримувачу.
Короткий зміст касаційної скарги
18. Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
19. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні апеляційним судом постанови без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 05.11.2024 у справі № 904/2957/22, від 19.07.2023 у справі № 924/756/23, від 29.03.2018 у справі № 914/730/17 щодо застосування статей 614, 785, 795 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на момент укладення та припинення договору оренди), згідно з якими невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі у разі припинення договору, породжує право наймодавця на застосування до наймача майнової відповідальності - неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі.
20. Прокурор також посилається на недослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, обставин невиконання обов`язку ТОВ "Лаян Віннер" щодо повернення РВ ФДМУ по м. Києву орендованого майна саме 17.01.2020, які були встановлені при розгляді справ № 910/16150/19 та № 910/9105/20.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
21. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Лаян Віннер" просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, наполягаючи на тому, що доводи касаційної скарги про відсутність доказів на підтвердження вчинення ТОВ "Лаян Віннер" дій, які би свідчили про вжиття реальних заходів, спрямованих на повернення об`єкта оренди, у спосіб, визначений чинним законодавство та умовами договору оренди від 09.11.2016, суперечать матеріалам справи та спростовується підписаним актом про повернення майна від 17.01.2020, про що суд апеляційної інстанції зазначив в оскаржуваній постанові.
22. Щодо неврахування судом апеляційної інстанції преюдиційних обставин, встановлених судовими рішеннями у справах № 910/16150/19 та № 910/9105/20, то відповідач звертає увагу на те, що ні у справі № 910/16150/19, ні у справі № 910/9105/20 питання щодо повернення приміщення 17.01.2020 на підставі акта не розглядалось, докази цього повернення судами не досліджувались.
23. При цьому, за доводами відповідача, докази щодо повернення приміщення в січні 2020 року суду при розгляді справ № 910/16150/19 та № 910/9105/20 не подавались, оскільки відповідач вважав, що підстави для нарахувань були відсутні і до повернення приміщення.
24. ТОВ "Лаян Віннер" також просить стягнути з позивача на користь відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позиція Верховного Суду
25. Предметом заявленого Прокурором в інтересах РВ ФДМУ по м. Києву до ТОВ "Лаян Віннер" позову є вимоги про стягнення неустойки за час неповернення майна після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна на підставі статті 785 ЦК України та пункту 10.11 договору.
26. Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо доведеності Прокурором факту неповернення відповідачем об`єкта оренди саме 17.01.2020 на підставі акта приймання-передачі (повернення) нерухомого майна та відповідно щодо наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
27. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спір у справі між сторонами виник з приводу виконання договору договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, який за своєю правовою природою є договором найму (оренди) та підпадає під правове регулювання норм глави 58 ЦК України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.
28. Так, частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
29. Як встановлено судами та не заперечується сторонами у справі, спірний договір оренди закінчився 10.10.2019.
30. Згідно із частиною другою статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
31. Отже, законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та, відповідно, припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендодавця до орендаря, так і від орендаря до орендодавця.
32. Вказане узгоджується з положеннями пункту 10.10 договору оренди від 09.11.2016 № 7604, згідно з яким майно вважається повернутим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.
33. Згідно із частиною другою статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
34. Частиною першою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
35. Верховний Суд у постанові від 29.03.2018 у справі № 914/730/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, зазначив, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
36. Пунктом 10.9 договору сторони погодили, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу за актом приймання передавання майна.
37. Апеляційним судом встановлено, що у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди РВ ФДМУ по м. Києву (орендар) у межах місячного строку після його закінчення - 18.10.2019 листом від 16.10.2019 № 30-06/8330 повідомив орендаря про закінчення терміну дії договору та вказав на неможливість його продовження, а також просив ТОВ "Лаян Віннер" повернути об`єкт оренди за актом прийому-передачі балансоутримувачу. Відповідно до вказаного листа прийняття спірного майна з оренди орендодавець доручив балансоутримувачу, оформивши належним чином та направивши на адресу орендаря підписані акти приймання-передачі.
38. В матеріалах справи наявний акт від 17.01.2020 приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, підписаний між відповідачем як орендарем та ДП "Дніпромісто" як балансоутримувачем. Вказаний акт підписаний представниками відповідача - директором ТОВ "Лаян Віннер" Собковою Т. Я. та балансоутримувача - директором ДП "Дніпромісто" Шпилевським І. І.
39. За таких обставин, за висновками апеляційного суду, відповідач виконав свій обов`язок з повернення орендованого майна, а третя особа, підписавши такий акт, засвідчила, що орендоване приміщення дійсно було передано відповідачем, у зв`язку з чим правові підстави для стягнення з відповідача неустойки відсутні.
40. Однак, посилаючись на обставини повернення відповідачем орендованого майна за актом від 17.01.2020, суд апеляційної інстанції не дослідив та взагалі не надав оцінку доводам позовної заяви про те, що обставини неповернення майна за вказаним актом встановлені судовими рішеннями у справах № 910/16150/19 та № 910/9105/20, якими задоволено позовні вимоги про примусове виселення відповідача з орендованих приміщень та стягнення неустойки за користування майном після закінчення договору оренди за період із жовтня 2019 року по квітень 2020 року.
41. Зокрема, Господарський суд міста Києва у рішенні від 12.03.2020 у справі № 910/16150/19 встановив, що строк дії договору оренди від 09.11.2016 № 7604 закінчився 10.10.2019, при цьому позивач заперечував проти укладення договору оренди на новий строк, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок повернути орендоване майно. Оскільки відповідач відмовляється це зробити, він має бути виселений з орендованого приміщення.
42. Господарський суд міста Києва у рішенні від 01.12.2021 у справі № 910/9105/20 зазначив, що посилання ТОВ "Лаян Віннер" на те, що спірне приміщення ним не використовувалося є необґрунтованими, оскільки доказів щодо повернення цього приміщення позивачу суду не надано.
43. Частиною четвертою статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
44. Преюдиційність у процесуальному праві має вираження у вигляді обов`язку суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дає змогу уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу й засобів.
45. Обставини невиконання обов`язку ТОВ "Лаян Віннер" щодо повернення РВ ФДМУ по м. Києву орендованого майна саме 17.01.2020 були встановлені судом при розгляді вищевказаних справ № 910/16150/19 та № 910/9105/20, а тому в силу приписів статті 75 ГПК України такі обставини не підлягають повторному доведенню.
46. При цьому Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у справах № 910/16150/19 та № 910/9105/20 не розглядалось питання про повернення орендованого приміщення 17.01.2020 на підставі акта, а також не досліджувались докази цього повернення.
47. Так, предметом доказування у вищенаведених справах про виселення відповідача з орендованого приміщення та про стягнення неустойки за період з 10.10.2019 по 28.05.2020 були обставини неповернення ТОВ "Лаян Віннер" позивачу спірного приміщення після припинення дії договору оренди.
48. Відповідно до частини третьої статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
49. Учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4 частини другої статті 42 ГПК України).
50. Отже, відповідач як учасник справи № 910/16150/19 та справи № 910/9105/20 мав подати всі необхідні документи та наявні у нього докази у строк, встановлений судом, та до закінчення підготовчого провадження. Проте ТОВ "Лаян Віннер" не скористався своїм правом надати до суду відповідні докази про повернення орендованого майна позивачу, зокрема, акт від 17.01.2020 приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26. Як наслідок, суди розглянули спір за наявними матеріалами справи.
51. Водночас згідно із частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
52. Натомість при розгляді цієї справи № 910/13612/23 відповідач фактично прагне переглянути судові рішення у справах № 910/16150/19 та № 910/9105/20 не у спосіб, встановлений законом, та спростувати встановлені судами у зазначених справах обставини щодо неповернення майна у період з 10.10.2019 по 28.05.2020.
53. Такі дії відповідача свідчать про зловживання процесуальними правами та про недобросовісну поведінку останнього.
54. Зважаючи на достовірне встановлення судом першої інстанції та неспростування ТОВ "Лаян Віннер" факту неповернення відповідачем позивачу орендованого приміщення у спірний період, наведене свідчить про необґрунтоване скасування апеляційним судом законного рішення місцевого суду.