ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2025 року
м. Київ
справа № 420/31729/23
адміністративне провадження № К/990/4007/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі № 420/31729/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - ГУ МВС України в Одеській області), у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати неправомірними дії ГУ МВС України в Одеській області, які полягають у не нарахуванні не виплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 06 листопада 2014 року - 10 березня 2015 року, з 03 березня 2016 року - 03 січня 2018 року, з 24 липня 2018 року - 25 вересня 2018 року, з 20 грудня 2018 року - 17 квітня 2019 року, з 13 вересня 2019 року - 17 лютого 2020 року, з 21 грудня 2020 року - 23 квітня 2021 року, з 21 грудня 2022 - 19 травня 2023 року та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за вказані періоди; зобов`язати ГУ МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 06 листопада 2014 року - 10 березня 2015 року, з 03березня 2016 року - 03 січня 2018 року, в 24 липня 2018 року - 25 вересня 2018 року, з 20 грудня 2018 року - 17 квітня 2019 року, з 13 вересня 2019 року - 17 лютого 2020 року, з 21 грудня 2020 року - 23 квітня 2021 року, з 21 грудня 2022 року - 19 травня 2023 року та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за вказані періоди; визнати неправомірними дії ГУ МВС України в Одеській області щодо не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 трудового стажу за період з 18 грудня 2020 року по 08 вересня 2023 року; зобов`язати ГУ МВС України в Одеській області зарахувати трудовий стаж ОСОБА_1 за період роботи з 18 грудня 2020 року по 08 вересня 2023 рік включно до вислуги років.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року, позов ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ МВС України в Одеській області, які полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 03 березня 2016 року - 03 січня 2018 року, з 24 липня 2018 року - 25 вересня 2018 року, з 20 грудня 2018 року - 17 квітня 2019 року, з 13 вересня 2019 року - 17 лютого 2020 року, з 21 грудня 2020 року - 23 квітня 2021 року. Зобов`язано ГУ МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за періоди з 03 березня 2016 року - 03 січня 2018 року, з 24 липня 2018 року - 25 вересня 2018 року, з 20 грудня 2018 року - 17 квітня 2019 року, з 13 вересня 2019 року - 17 лютого 2020 року, з 21 грудня 2020 року - 23 квітня 2021 року у сумі 114 685,20 грн. Визнано протиправними дії ГУ МВС України в Одеській області щодо не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 трудового стажу за період з 18 грудня 2020 року по 08 вересня 2023 року. Зобов`язано ГУ МВС України в Одеській області зарахувати трудовий стаж ОСОБА_1 за період роботи з 18 грудня 2020 року по 08 вересня 2023 року включно до вислуги років. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ГУ МВС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.
3. 25 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 420/31729/23, зокрема, просив замінити боржника ГУ МВС України в Одеській області, яке припинено 29 липня 2024 року, на його правонаступника - Головне управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУНП в Одеській області), а також, у зв`язку з цим, видати новий виконавчий лист.
4. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, заяву задоволено. Замінено боржника у виконавчому провадженні у справі № 420/31729/23 з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на його правонаступника Головне управління Національної поліції в Одеській області.
5. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у спірних правовідносинах правонаступником прав та обов`язків ліквідованого ГУ МВС України в Одеській області, ураховуючи правовий статус, обсяг повноважень і принцип територіальності, є відповідний територіальний орган Національної поліції, а саме ГУНП в Одеській області.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
6. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями щодо заміни боржника у виконавчому провадженні, ГУНП в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні в цій справі.
7. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували, що спір у цій справі виник у відносинах публічної служби в зв`язку з проходженням та припиненням позивачем служби в органах внутрішніх справ, а тому обов`язок боржника, який випливає з оскаржуваних рішень, не стосується публічно-владних функцій. Не заперечує, що є функціональним правонаступником ГУ МВС України в Одеській області, оскільки виконує такі ж функції як і в минулому міліція. Але функції ГУ МВС України в Одеській області перейшли не тільки до ГУНП в Одеській області, а і до інших юридичних осіб, а саме до Департаменту патрульної поліції, Департаменту стратегічних розлідувань, Департаменту кіберполіції, Одеського наукового-дослідницького експертно-криміналістичного центру, Бюро економічної безпеки.
8. Представник скаржника звертає увагу, що ГУНП в Одеській області не є повним правонаступником ГУ МВС України в Одеській області, а лише є функціональним правонаступником частково. Документація ГУ МВС України в Одеській області передана до архіву МВС, а тому заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
9. У ГУНП в Одеській області відсутні повноваження на врахування трудового стажу іншого відомства.
10. Судами попередніх інстанцій не наведено достатніх аргументів, з яких можна було б прийти до висновку, що саме ГУНП в Одеській області є повним правонаступником ГУ МВС України в Одеській області.
Позиція інших учасників справи
11. На момент розгляду справи, відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.
12. Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Рух касаційної скарги
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУНП в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі № 420/31729/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
14. Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ГУНП в Одеській області про зупинення дії ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі № 420/31729/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
15. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року призначено справу до розгляду.
Позиція Верховного Суду
16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
17. За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
18. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
20. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
21. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
22. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
23. Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги ГУНП в Одеській області про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо заміни боржника у виконавчому провадженні.
24. Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
25. Частиною першою статті 379 КАС України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
26. Ухвалу суду за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом (частина третя статті 379 КАС України).
27. З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набрання судовим рішенням законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідного процесуального статусу, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені таким статусом сторони. Заміна сторони виконавчого провадження є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.
28. Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) надано визначення, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
29. Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 1404-VIII стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
30. Положеннями абзацу 1 частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
31. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження є припинення її юридичної особи та перехід її прав і обов`язків до іншої юридичної особи.
32. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок № 1074).
33. Пунктами 5 та 6 Порядку № 1074 передбачено, що орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України (далі - КМУ).
34. За приписами пункту 8 Порядку внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.
35. Системний спосіб тлумачення указаних норм свідчить про те, що підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
36. Якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень.
37. Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.
38. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під цим терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
39. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
40. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 524/4478/17 та від 20 лютого 2019 року у справі № 826/16659/15.
41. Згідно з пунктом 51 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 13 січня 2011 року у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) (заява №28924/04) ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. У цій справі Суд також зазначив, що "інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих".
42. У межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення припинення первісного суб`єкта - ГУ МВС України в Одеській області та переходу його прав та обов`язків до ГУНП в Одеській області.
43. Як установлено судами попередніх інстанцій, 14 квітня 2015 року МВС України видано наказ № 431 "Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ".
44. 16 вересня 2015 року КМУ прийняв постанову № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", якою постановив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у тому числі ГУНП в Одеській області, та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС, зокрема УМВС України в Одеській області.
45. З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що ГУ МВС України в Одеській області припинено 29 липня 2024 року, про що свідчить запис № 1005561110015034669 про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
46. Отже, відповідач у цій справі та боржник у виконавчому провадженні ГУ МВС України в Одеській області припинило свою діяльність як юридична особа.
47. Так, з матеріалів цієї справи вбачається, що першочергово спір між сторонами виник щодо визнання неправомірними дії ГУ МВС України в Одеській області, які полягають у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, а також щодо не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 трудового стажу за період з 18 грудня 2020 року по 08 вересня 2023 року. Зобов`язано ГУ МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду та зарахувати трудовий стаж до вислуги років позивача.
48. Колегія суддів ураховує, що спір між сторонами цієї справи виник у відносинах публічної служби - у зв`язку з проходженням позивачем служби в органах внутрішніх справ та не стосується публічно-владних функцій ГУ МВС України в Одеській області.
49. Обов`язок, покладений на ГУ МВС України в Одеській області рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, не стосується реалізації повноважень у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності. Тож підстави для правонаступництва у цих правовідносинах виникли саме з моменту державної реєстрації припинення ГУ МВС України в Одеській області.
50. Так, це не змінює тієї обставини, що правонаступником ліквідованого ГУ МВС України в Одеській області, зокрема й за виконавчим листом, виданим про зобов`язання ГУ МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в сумі 114 685,20 грн та зарахувати трудовий стаж ОСОБА_1 за період роботи з 18 грудня 2020 року по 08 вересня 2023 року включно до вислуги років, є саме той орган, до якого перейшла адміністративна компетенція суб`єкта владних повноважень, що припинився.
51. Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 травня 2023 року в справі № 240/11052/20 та від 28 листопада 2023 року у справі № 806/2056/18.
52. За таких обставин, необхідно проаналізувати і співставити функції та завдання, які наразі виконують МВС України та Національна поліція.
53. Так, приписами статей 1, 2 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" визначено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.
54. Також, згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878, МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
55. На підставі співставлення завдань та функцій цих органів можна дійти висновку про те, що МВС України є органом влади, який формує державну політику у сфері, зокрема, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. Водночас, реалізація державної політики у вказаній сфері відноситься до компетенції Національної поліції, а до цього відповідні завдання та функції держави покладалися на міліцію.
56. Таким чином, у спірних правовідносинах правонаступником прав та обов`язків ліквідованого ГУ МВС України в Одеській області, ураховуючи правовий статус, обсяг повноважень і принцип територіальності, є відповідний територіальний орган Національної поліції, а саме ГУНП в Одеській області, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні в справі № 420/31729/23 з ГУ МВС України в Одеській області на його правонаступника ГУНП в Одеській області.
57. Близька за змістом правова позиція щодо передачі функцій ліквідованих управлінь МВС України до відповідних управлінь Національної поліції неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 листопада 2020 року в справі № 752/2391/17 (2а-14/09), від 17 травня 2023 року в справі № 240/11052/20, від 28 червня 2023 року в справі №823/1462/15, від 02 серпня 2023 року в справі № 580/2348/21 і правових підстав для відступлення від такої позиції Верховного Суду в цій справі немає. У цих справах Верховний Суд надав правову оцінку питанню заміни боржника у виконавчих провадженнях/виконавчих листах і дійшов висновку про заміну боржника з територіального органу УМВС України та відповідний територіальний орган Національної поліції.
58. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, водночас у силу частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
59. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи обставини справи, у мотивувальній частині цієї постанови надав правову оцінку та роз`яснив питання, що стали підставою для відкриття касаційного провадження.