П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2025 року
м. Київ
справа № 736/786/21
провадження № 51-5386км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7
(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 29 січня 2024 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Токмак Запорізької області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Дарницького районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року за ч. 3 ст. 263 КК,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Плужного Із`яславського району Хмельницької області, громадянина України, жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 травня 2020 року за ч. 3 ст. 185 КК,
засуджених за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 29 січня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Цим же вироком також засуджено ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 185 КК, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін та в порядку ч. 2 ст. 404 КПК засудженому ОСОБА_7 зараховано у строк відбування покарання строк його перебування під цілодобовим домашнім арештом з 10 серпня 2023 року по 03 вересня 2024 року включно, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 квітня 2021 року, приблизно о 05 год 40 хв ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_7 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, шляхом віджиму вхідних та внутрішніх дверей, проникли всередину приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_3" ФОП ОСОБА_9, розташованого по АДРЕСА_3, звідки таємно викрали продукти харчування та грошові кошти в сумі 512,50 грн, чим спричинили ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 4 455,47 грн.
Надалі в цей же день в період часу з 08 год 30 хв до 10 год 30 хв ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_7 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, повторно, шляхом відчинення двох вхідних дверей, проникли в будинок АДРЕСА_4, звідки викрали предмети побуту, електроприлади та золоті прикраси, чим спричинили ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 14 910,62 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 185 КК на ст. 396 КК та призначити йому покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
На обґрунтування своїх вимог захисник вказує про:
- безпідставну відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання сторони захисту про об`єднання матеріалів цього кримінального провадження із матеріалами кримінального провадження щодо ОСОБА_11 та допиті останнього як свідка;
- обґрунтування висновків про винуватість ОСОБА_7 суперечливими показаннями свідків та потерпілого, які впізнали засудженого як особу, яка брала участь у крадіжці речей з будинку ОСОБА_12, тоді як насправді це був ОСОБА_11 ;
- вихід суду першої інстанції за межі пред`явленого обвинувачення і самостійне визначення ролі ОСОБА_7 у інкримінованих крадіжках, що не було встановлено в обвинувальному акті;
- допущені місцевим судом припущення щодо існування можливої змови між співучасниками вчинених злочинів, які не підтверджуються наявними у матеріалах кримінального провадження доказами;
- неспростування версії засудженого ОСОБА_7 про те, що він не був обізнаний щодо намірів ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на вчинення крадіжок, оскільки метою їхньої спільної поїздки до м. Корюківки був продаж належного ОСОБА_11 автомобіля;
- порушення місцевим судом процедури дослідження доказів, зокрема відеозаписів слідчих дій, з огляду на те, що суду не були надані оригінали примірників технічних носіїв інформації, і ним були досліджені відеозаписи, походження яких невідоме;
- нездійснення апеляційним судом належної перевірки усіх наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, ненаведення в ухвалі переконливих аргументів для залишення апеляційної скарги сторони захисту без задоволення, ненадання вичерпних відповідей на доводи, зазначені у скарзі, через що рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, вважав рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду, на що посилається захисник у касаційній скарзі, не може бути предметом перегляду в касаційному суді.
Твердження захисника про безпідставну відмову місцевого суду у задоволенні клопотання сторони захисту про об`єднання матеріалів цього кримінального провадження із матеріалами кримінального провадження щодо ОСОБА_11 та допиті останнього як свідка, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
В ході касаційного розгляду матеріалів кримінального провадження встановлено, що постановою прокурора Корюківської окружної прокуратури ОСОБА_13 від 25 травня 2021 року із матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР під № 12021270290000186, за підозрою ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, були виділені матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_11 у зв`язку із оголошенням його в розшук.
Під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Корюківським районним судом Чернігівської області захисником обвинуваченого ОСОБА_7 було заявлено клопотання про об`єднання матеріалів розглядуваного кримінального провадження із матеріалами кримінального провадження щодо ОСОБА_11, обвинувальний акт щодо якого знаходився на розгляді у Менському районному судді Чернігівської області.
Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2021 року було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання сторони захисту, оскільки положеннями статей 217, 334 КПК не передбачено можливості та не визначено правил об`єднання кримінальних проваджень, які знаходяться на розгляді в різних судах.
Вказане клопотання сторони захисту було вирішено місцевим судом з дотриманням вимог ст. 350 КПК, з прийняттям відповідного рішення у формі ухвали, яка є достатньо обґрунтованою.
Після визначення підсудності розгляду цієї справи за Менським районним судом Чернігівської області, сторона захисту не порушувала питання про об`єднання матеріалів розглядуваного кримінального провадження із матеріалами кримінального провадження щодо ОСОБА_11, оскільки на момент проведення у цьому кримінальному провадженні підготовчого судового засідання, щодо ОСОБА_11 цим місцевим судом вже було ухвалено вирок, який набрав законної сили.
Також в ході прослуховування звукозапису судового засідання Менського районного суду Чернігівської області від 03 листопада 2023 року встановлено, що захисником засудженого ОСОБА_8 перед судом ставилося питання про виклик та допит як свідка ОСОБА_11, однак суд відмовив у задоволенні цього клопотання через невиконання стороною захисту вимог ч. 2 ст. 327 КПК та ненадання суду відомостей щодо місця перебування свідка. Водночас суд повідомив захисника про те, що якщо захисник надасть суду такі відомості, то таке клопотання буде задоволено.
Разом з тим, з досліджених судом касаційної інстанції звукозаписів всіх подальших судових засідань місцевого суду встановлено, що більше сторона захисту не порушувала питання про допит ОСОБА_11 як свідка. Не наполягав на його допиті й засуджений ОСОБА_7 та його захисник. Більше того, після завершення дослідження усіх наявних у матеріалах провадження доказів сторона захисту не заперечувала проти завершення судового розгляду за відсутності виклику цього свідка та переходу до стадії судових дебатів.
Отже, твердження захисника про істотне порушення прав ОСОБА_7 під час розгляду кримінального провадження щодо нього місцевим судом колегія суддів вважає безпідставними.
Щодо доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та безпідставними посилання захисника на відсутність доказів про попередню змову засудженого із ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на вчинення крадіжок із проникненням у магазин та будинок з огляду на таке.
У цьому провадженні сторона захисту стверджувала про те, що лише ОСОБА_8 та ОСОБА_11 вчиняли крадіжки з проникненням у магазин " ІНФОРМАЦІЯ_3" та до будинку ОСОБА_10, а засуджений не був обізнаний щодо їхніх намірів, оскільки він був лише водієм і метою їхньої спільної поїздки до м. Корюківки був продаж належного ОСОБА_11 автомобіля.
Такі твердження сторони захисту були належно перевірені судами та відхилені.
Як убачається із судових рішень судів попередніх інстанцій, ці суди обґрунтували свої висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, на підставі досліджених та оцінених доказів, а саме показаннях засудженого ОСОБА_8, потерпілого ОСОБА_10 та свідків, відомостях, які містяться в протоколах слідчих дій; висновках експертів та інших письмових доказах, зміст яких детально відтворено у вироці місцевого суду та яким була надана належна правова оцінка, у тому числі і щодо їх належності та допустимості.
Допитаний в суді першої інстанції засуджений ОСОБА_8 розповів про обставини вчинення крадіжок із магазину " ІНФОРМАЦІЯ_3" та будинку потерпілого ОСОБА_10 . Зокрема засуджений повідомив суду про те, що вони зупинилися неподалік магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", ОСОБА_7 залишився в автомобілі за кермом, а він та ОСОБА_11 зламали двері до магазину та зайшли в середину, взяли там продукти харчування, різні речі та гроші з каси і віднесли все це до автомобіля. Надалі вони приїхали в м. Корюківку та проникли до будинку ОСОБА_10, звідки викрали предмети побуту, електроприлади та золоті прикраси, які склали до багажника автомобіля.
Із дослідженого судами попередніх інстанцій протоколу огляду предметів від 21 травня 2021 року вбачається, що предметом огляду були відеозаписи з камери відеоспостереження, розташованої напроти магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3" у с. Великий Щимель.
На цих відеозаписах зафіксовано розвиток подій, який вказує на здійснення співучасниками злочину підготовчих дій для вчинення крадіжки з магазину (перевірка присутності поруч сторонніх осіб). Далі ОСОБА_8 та ОСОБА_11 повертаються до магазину, зламують двері та повертаються до автомобіля, очікуючи чи не спрацювала в магазині сигналізація. Після цього вони знову повертаються до магазину, звідки викрадають продукти та готівкові кошти.
Як правильно констатували суди попередніх інстанцій, ці дії ОСОБА_8 та ОСОБА_11 не могли бути не помічені ОСОБА_7, а це підтверджує факт попередньої змови між засудженими на викрадення майна, в тому числі й ОСОБА_7 та особою матеріали щодо якої виділені в окреме провадження.
Сам засуджений ОСОБА_7 не заперечував факту свого перебування за кермом автомобіля, а тому він не міг не бачити, що з автомобіля виходив не тільки ОСОБА_8, а й ОСОБА_11 з ломом в руках, а також того, що його спільники кілька разів поверталися до автомобіля та потім знову прямували до магазину, а коли поверталися до автомобіля з викраденим майном, то бігли, що свідчить про усвідомлення ним не тільки дій ОСОБА_8 та ОСОБА_11, а й вказують на те, що він був обізнаний про наміри приїзду до цього села та магазину в ранковий час, знав про наявність заздалегідь приготованих предметів для вчинення крадіжки, а також чітко виконував відведену йому роль водія, тобто мав перебувати за кермом та у разі необхідності терміново рушити з місця події для уникнення затримання, переслідування, тощо.
Допитаний в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_10 надав послідовні показання про те, що в день події приблизно о 08 год 30 хв він від`їжджав від свого будинку та за 250 м від свого домоволодіння бачив незнайомий йому автомобіль "ВАЗ 2110" зеленого кольору зі спойлером на багажнику, в якому він розгледів на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_8, а за кермом ОСОБА_7, які намагалися сховатися від нього.
Надалі ОСОБА_10 впізнав на фото ОСОБА_8 як особу, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні автомобіля "ВАЗ 2110" зеленого кольору, а також на фото ОСОБА_7 як особу, яка знаходилася на місці водія у автомобілі "ВАЗ 2110" зеленого кольору (протоколи пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 15 квітня 2021 року).
Додатково показання потерпілого підтверджуються показаннями допитаних у суді першої інстанції свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які також як і потерпілий бачили вранці 14 квітня 2021 року невідомий їм раніше автомобіль "ВАЗ 2110" зеленого кольору зі спойлером на багажнику, в якому сиділо двоє чоловіків та який був припаркований неподалік від будинку ОСОБА_10 .
Свідок ОСОБА_14 теж повідомив суду, що особи в автомобілі вели себе дивно, намагалися сховатися, а також про те, що він розгледів особу, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні автомобіля "ВАЗ 2110", яким виявився ОСОБА_8 (протокол впізнання за фотографіями від 16 квітня 2021 року за участю цього свідка). Також свідок ОСОБА_14 повідомив суд про те, що бачив як ці особи виносили якісь речі із будинку потерпілого і автомобіль в цей час був припаркований біля подвір`я ОСОБА_10 .
Показання потерпілого ОСОБА_10 та свідків не є взаємосуперечливими, як про це вказує сторона захисту.
Місцевий суд обґрунтовано визнав показання потерпілого ОСОБА_10 та свідків послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей та узгоджуються з іншими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Судами попередніх інстанцій також було досліджено протокол огляду предметів від 16 квітня 2021 року, в якому зафіксовано огляд вилученого під час обшуку у ОСОБА_7 мобільного телефону "Xiaomi" МІ А2 ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_2, у фотогалереї містилося фото перехрестя вулиць Піонерської та Кірова (нині Соборна), зроблене з електронної карти; фото, зроблені в салоні автомобіля, на яких зображені разом ОСОБА_8, ОСОБА_7 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження; а також фото, на якому автомобіль знаходиться поряд з будинками, серед яких є будинок потерпілого ОСОБА_10 .
З дослідженого судами попередніх інстанцій протоколу обшуку від 14 квітня 2021 року вбачається, що слідчим в м. Чернігові на вул. Київській, 13, о 17 год 56 хв був затриманий автомобіль "ВАЗ 21103" зеленого кольору (д.н.з. НОМЕР_3 ), який належить ОСОБА_16 та в якому перебували ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Було проведено невідкладний обшук цього автомобіля, в ході якого, з поміж іншого, виявлено рюкзак чорного кольору з продуктами харчування, металевий цвяходер, 7 (сім) тканинних рукавичок, маски, перука.
Як правильно констатували суди попередніх інстанцій, усі ці речі ОСОБА_7 не міг не помітити та він був обізнаний про те, що перебуває в багажнику та салоні автомобіля, тобто усвідомлював намір поїздки до м. Чернігова та м. Корюківки.
Отже, наявними у матеріалах кримінального провадження доказами підтверджується те, що засуджені та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, готувалися до вчинення вказаного злочину, певний час спостерігали за будинком потерпілого ОСОБА_10, вживали заходів для конспірації, що свідчить про наявність у них умислу на таємне викрадення чужого майна, який виник до початку спільного вчинення злочину, оскільки мало місце спільне планування та готування до вчинення кримінального правопорушення та безпосередньо спільне його вчинення з розподілом ролей.
Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, той факт, що ОСОБА_7 не проникав до приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_3" та до будинку потерпілого, не є підтвердженням того, що він не причетний до вчинення крадіжок чужого майна з цих приміщень, оскільки останній виконував відведену йому роль водія в межах реалізації спільного умислу на викрадення чужого майна.
На переконання колегії суддів, матеріали цієї справи свідчать про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 у вчиненні крадіжок з магазину " ІНФОРМАЦІЯ_3" та будинку потерпілого ОСОБА_10 за попередньою змовою групою осіб. Версія засудженого повністю спростовується вищевказаними доказами, дослідженими судами.
З наявної у матеріалах кримінального провадження копії вироку Менського районного суду Чернігівської області від 10 липня 2023 року вбачається, що цим вироком ОСОБА_11 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, а саме за вчинення ним за попередньою змовою з двома особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, 14 квітня 2021 року крадіжок з проникненням до іншого приміщення (магазину " ІНФОРМАЦІЯ_3") та в житло (будинок потерпілого ОСОБА_10 ).
Таким чином, із матеріалів кримінального провадження слідує, що суд першої інстанції, з чим обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, ретельно перевірив та оцінив усі докази в їх сукупності, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного, і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК. Оцінку доказів суд провів згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку.
З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується і колегія суддів.
З огляду на вищенаведене колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 185 КК на ч. 1 ч. 396 КК.
Твердження сторони захисту у касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції вийшов за межі пред`явленого обвинувачення і самостійно визначив роль ОСОБА_7 у інкримінованих крадіжках колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
В ході судового розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено роль кожного із виконавців у спільному вчиненні крадіжок, у тому числі й роль ОСОБА_7 .
Такі висновки суду жодним чином не виходять за межі інкримінованих стороною обвинувачення діянь, а лише спрямовані на перевірку висунутої версії сторони захисту про непричетність ОСОБА_7 до вчинюваних злочинів.
Факт встановлення безпосередньої ролі кожного із співучасників вчинюваних злочинів, у тому числі й засудженого ОСОБА_7, не свідчить про вихід місцевого суду за межі висунутого останньому обвинувачення у розумінні вимог ч. 1 ст. 337 КПК.
Доводи захисника про процесуальні порушення під час дослідження відеофайлів суд відхиляє.
Як убачається із журналу судового засідання місцевого суду від 08 грудня 2023 року, в цьому судовому засіданні здійснювалося дослідження письмових доказів, зокрема протоколу обшуку автомобіля "ВАЗ" від 14 квітня 2021 року з додатком у вигляді відеозапису цієї слідчої дії.
Під час дослідження відеозапису цієї слідчої дії виникли труднощі у відтворені відеофайлів, які містилися на долучених до протоколу обшуку флешносіях, оскільки у розпорядженні суду не було спеціального програмного забезпечення для відтворення вказаних відеофайлів.
В наступному судовому засіданні, яке відбулося 25 грудня 2023 року, дослідження вказаних відеофайлів здійснювалося на наданому прокурором службовому ноутбуку за допомогою спеціального програмного забезпечення.
Жодних порушень щодо такого перегляду відеофайлів колегія суддів не вбачає. Будь-хто із учасників судового провадження, у тому числі й засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_17, не заперечували щодо такої процедури дослідження цього доказу та додатку до нього у вигляді відеозапису слідчої дії.
Апеляційний суд встановив вказані обставини та дійшов обґрунтованого висновку про те, що відтворення відеозапису в доступній для перегляду в судовому засіданні програмі, не може свідчити про підробку такої інформації, або ж про невідповідність відображеної інформації.
З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.
Попри твердження у касаційній скарзі сторони захисту, суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, визнав їх необґрунтованими та навів належні й докладні мотиви своїх висновків. З такими висновками погоджується Верховний Суд.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що в ході розгляду цього кримінального провадження місцевий та апеляційний суди не допустили істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і правильно застосували норми матеріального закону. Вирок місцевого суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану стороною захисту касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд