ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2025 року
м. Київ
Справа № 344/10965/23
Провадження № 51-4542 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6,
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 01 липня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023090000000318 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Солотвин Богородчанського району Івано-Франківської області, громадянина України, зареєстрований у АДРЕСА_1, проживає в АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області вироком від 19 квітня 2024 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та призначив йому покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 13 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 221 000 грн, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з перевезенням пасажирів чи вантажу через митний кордон України, на строк 2 роки та з конфіскацією майна.
Вирішуючи питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України, суд у вироку постановив транспортні засоби "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1, та "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_2, конфіскувати в дохід держави.
Згідно з вироком ОСОБА_7 вчинив незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, щодо кількох осіб, з корисливих мотивів за наступних обставин.
В період часу з 31.08.2022 до 02.11.2022 організована злочинна група у складі трьох осіб, щодо яких матеріали виділені в окреме провадження, шляхом усунення перешкод, надання засобів, порад та вказівок, за грошову винагороду в розмірі від 3 500 доларів США з особи систематично здійснювала організацію та незаконне переправлення через державний кордон України до Республіки Польща чоловіків у віці від 18 до 60 років, яким в умовах дії правового режиму воєнного стану виїзд з України заборонено.
Починаючи з 05.10.2022, до злочинних дій двох осіб, щодо яких матеріали виділені в окреме провадження та які здійснювали злочинну діяльність на території Івано-Франківської області, приєднався ОСОБА_7, який на початковому етапі як водій мікроавтобуса переслідував мету отримання грошових коштів за здійснення доставки до пункту пропуску через державний кордон України осіб, щодо яких здійснювалась організація та незаконне переправлення через державний кордон України.
У період часу з 15.10.2022 до 17.10.2022 на території Івано-Франківської області двома особами, щодо яких матеріали виділені в окреме провадження, та ОСОБА_7 з метою організації незаконного переправлення через державний кордон України за грошову винагороду було сформовано групу осіб чоловічої статі, яким в умовах дії правового режиму воєнного стану виїзд за межі України заборонено, до якої увійшли 13 осіб. При цьому особисто ОСОБА_7 підшукано двох осіб: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
З метою усунення перешкод при перетині державного кордону України ОСОБА_7 через інших осіб передав одній з осіб, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, відомості про особисті паспортні дані сформованої групи, в тому числі й стосовно тих осіб, яких підшукав сам ОСОБА_7 .
Продовжуючи дії на реалізацію злочинного умислу, особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, який діяв відповідно до визначеної злочинної ролі в організованій групі, не пізніше 17.10.2022 підробив офіційний документ громадської організації "Благодійний фонд "Відродження нашої України", а саме лист вих. № 60 від 17.10.2022 з пропозиціями щодо виїзду за межі України водіїв в умовах правового режиму воєнного стану, до якого внесено недостовірні відомості про осіб, щодо яких здійснювалась організація незаконного переправлення через державний кордон України, зокрема те, що останні є волонтерами громадської організації "Благодійний фонд "Відродження нашої України" і здійснять перевезення на чотирьох автомобілях "Mercedes Sprinter" гуманітарного вантажу для громадської організації "Волонтери Самбірщини", КНП "Хоспіс", Львівської ОВА та військових частин НОМЕР_3 та НОМЕР_4
В подальшому особою, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, не пізніше 17.10.2022 із цього листа було створено цифровий документ, який було надіслано на адресу Львівської ОВА, і за результатами його розгляду було погоджено виїзд та внесено відомості про паспортні дані осіб до системи "Шлях", адміністратором якої є "Укртрансбезпека", про що було видано наказ № 223, чим фактично було усунуто перешкоду у перетині державного кордону України.
18 жовтня 2022 року в ранковий час на територію АЗК "Stels", що в м. Івано-Франківську по вул. Мазепи, 176, за вказівкою ОСОБА_7, двох осіб, щодо яких матеріали виділені в окреме провадження, з метою подальшого переправлення через державний кордон України прибули ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які сіли у салон мікроавтобуса "Mercedes Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_7, який доставив їх до автомобільного пункту пропуску через державний кордон України, що в с. Краковець Яворівського району Львівської області.
Того ж дня у післяобідній час на території АЗК "WOG", що в с. Глинці по вул. Шевченка, 9, після проведення двома особами, щодо яких матеріали виділені в окреме провадження, інструктажу та надання засобу у вигляді копії наказу Львівської ОВА ОСОБА_7 за допомогою мікроавтобуса "Mercedes Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_5, було здійснено незаконне переправлення осіб ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 через державний кордон України в автомобільному пункті пропуску "Краківець", що по вул. Вербицького, 54 у с. Краковець Львівської області.
Також, переслідуючи корисливу мету, а саме отримання грошових коштів у сумі 1 000 доларів США з особи, 22.10.2022 року о 16:57 в автомобільному пункті пропуску через державний кордон України "Краківець", усунувши перешкоду в перетині державного кордону України шляхом внесення персональних паспортних даних до системи "Шлях", використовуючи як знаряддя вчинення злочину мікроавтобус "Mercedes Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_5, ОСОБА_7 було здійснено незаконне переправлення через державний кордон України ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 01 липня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнив частково, вирок суду першої інстанції змінив в частині призначеного покарання.
Зокрема призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 13 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 221 000 гривень, без конфіскації майна, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з перевезенням пасажирів чи вантажу через митний кордон України, на строк два роки. У решті вирок місцевого суду апеляційний суд залишив без зміни.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду із заявою про роз`яснення ухвали апеляційного суду, зокрема щодо виконання вироку в частині конфіскації в дохід держави транспортних засобів "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1, та "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_2, оскільки судом першої інстанції було видано виконавчий лист на конфіскацію цих автомобілів.
В роз`ясненні вказаної ухвали апеляційним судом було відмовлено згідно з ухвалою апеляційного суду від 10 вересня 2024 року.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 просить змінити указані судові рішення шляхом їх скасування в частині застосування конфіскації транспортних засобів "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1, та "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_2 . Просить повернути указані речові докази ОСОБА_7 .
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що в апеляційній скарзі він наголошував, що за матеріалами справи засобом злочинної діяльності був лише один автомобіль "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_6, який згодом було перереєстровано на д.н.з. НОМЕР_2 . Однак автомобіль "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1, не має жодного відношення до справи.
Ці доводи не були належним чином перевірені апеляційним судом, який, хоча і змінив вирок в частині призначеного покарання і призначив покарання без конфіскації майна, але це не завадило суду першої інстанції видати виконавчий лист, відповідно до якого речові докази, а саме зазначені вище два транспортних засоби, належить конфіскувати в дохід держави.
Захисник вважає, що судом першої інстанції фактично було застосовано спеціальну конфіскацію без наведення будь-якого обґрунтування, що залишилось поза увагою апеляційного суду.
Крім цього, захисник вказує, що застосування спеціальної конфіскації до транспортного засобу, який належить на праві спільної сумісної власності подружжю та який використовувався одним із них як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, якщо співвласник не знав і не міг знати про незаконне використання майна, суперечить практиці Верховного Суду.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу.
Прокурор в судовому засіданні також частково підтримала подану касаційну скаргу захисника.
Іншим учасникам судового провадження були надіслані повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За частиною першою цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. У певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до положень статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали, зокрема, зазначається короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.
Однак указаних вище вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався з огляду на таке.
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні двох епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Висновки суду щодо доведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 332 КК України ні в апеляційному порядку, ні у касаційній скарзі не оспорюються.
Санкцією ч. 3 ст. 332 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Таким чином, закон у змісті вказаної санкції передбачає одне основне покарання у виді позбавлення волі та два обов`язкових додаткових покарання: 1) позбавлення особи права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і 2) конфіскація майна.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 332 КК України, суд першої інстанції призначив основне покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 13 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 221 000 грн, а також призначив два передбачених законом обов`язкових додаткових покарання у виді позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з перевезенням пасажирів чи вантажу через митний кордон України, на строк 2 роки та з конфіскацією майна.
Крім цього суд першої інстанції окремо в резолютивній частині вироку, вирішуючи питання про речові докази, в порядку положень ст. 100 КПК України вирішив конфіскувати транспортні засоби "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1, та "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_2, в дохід держави.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій зазначав про суворість призначеного покарання та про необґрунтованість застосування конфіскації майна.
Зокрема захисник у скарзі висловлював незгоду з конфіскацією транспортних засобів "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1, та "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_2, посилаючись на те, що відповідно до встановлених обставин провадження лише один з них використовувався для вчинення кримінального правопорушення, а інший взагалі не має відношення до обставин справи, й у прохальній частині просив повернути ці транспортні засоби ОСОБА_7 .
Переглядаючи вирок в апеляційному порядку, Івано-Франківський апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги сторони захисту щодо недоцільності застосування до ОСОБА_7 додаткового покарання у виді конфіскації майна і в цій частині змінив вироку суду першої інстанції.
Однак усупереч положенням ст. 419 КПК України доводів апеляційної скарги захисника щодо незаконності конфіскації в порядку положень ст. 100 КПК України транспортних засобів "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1, та "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_2, апеляційний суд не перевірив й належну оцінки їм не надав.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 332 КК України було складено у кримінальному провадженні № 12023090000000318, і саме це провадження було предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій.
Також у матеріалах провадження щодо ОСОБА_7 наявна постанова слідчого від 06.02.2023 про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022090000000327 від 23 вересня 2022 року транспортних засобів "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1, та "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 87).
Крім цього, у матеріалах провадження наявна копія ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2023 року про накладення арешту на майно, у тому числі й на два указаних вище автомобіля. В цій ухвалі зазначено, що клопотання слідчого про арешт майна розглядалося також саме в рамках кримінального провадження № 12022090000000327 від 23 вересня 2022 року (т. 1 а.с. 88).
Згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, який додається до обвинувального акту, матеріали досудового розслідування щодо підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_17 було виділено постановою прокурора від 24.05.2023 з іншого кримінального провадження, однак даних про те з якого саме провадження ці матеріали були виділені, в реєстрі немає (т. 1 а. с. 22).
В подальшому згідно з даними цього ж реєстру постановою прокурора від 14.06.2023 було виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_17
16.06.2023 у кримінальному провадженні № 12023090000000318 було складено обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 332 КК України, і цього ж дня його було направлено до суду.
На запит Верховного Суду прокуратурою Івано-Франківської області було надано копію постанови від 24 травня 2023 року про виділення матеріалів досудового розслідування, відповідно до якої з кримінального провадження № 12022090000000327 від 23 вересня 2022 року виділено матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_17 та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 332 КК України та присвоєно їм № 12023090000000318.
У змісті постанови вказано, крім іншого, про виділення матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_7, який використовував як знаряддя вчинення кримінального правопорушення належні йому транспортні засоби "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_5, та "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_2 .
Також у матеріалах провадження наявна копія постанови слідчого від 06.02.2023 про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022090000000327 від 23 вересня 2022 року транспортних засобів "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1, та "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 87).
Враховуючи викладене, й насамперед те, що указані вище два транспортних засоби прямо згадуються у змісті зазначеної вище постанови прокурора про виділення матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вбачає, що ці речові докази цією постановою прокурора також були виділені з кримінального провадження № 12022090000000327 у кримінальне провадження № 12023090000000318 щодо ОСОБА_7, й тому саме за наслідками розгляду кримінального провадження № 12023090000000318 по суті висунутого обвинувачення має вирішуватись питання про долю цих речових доказів.
Стосовно ж вирішення цього питання по суті колегія суддів Верховного Суду вбачає необхідним спершу звернути увагу на таке.
Як було вказано вище, зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про долю речових доказів в порядку положень ст. 100 КПК України, постановив, крім іншого, конфіскувати в дохід держави автомобілі "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1, та "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_2 .
Положення ст. 100 КПК України на загал регулюють питання зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
За змістом ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.
За змістом п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
Так само й положеннями п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
При цьому згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні двох епізодів незаконного переправлення осіб через державний кордон України з корисливих мотивів, а саме:
1) 18.10.2022 за допомогою мікроавтобуса "Mercedes Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_5, переправлення ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 ;
2) 22.10.2022, використовуючи як знаряддя вчинення злочину автомобіль "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_2, переправлення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Таким чином, за змістом обвинувального акта ОСОБА_7 обвинувачувався у двох епізодах злочинного діяння з використанням автомобілів (автомобіля), які мали (який мав) державні номерні знаки: 1) НОМЕР_5 (перший епізод); та 2) НОМЕР_2 (другий епізод).
В суді першої інстанції кримінальне провадження було розглянуто в порядку положень ст. 349 КПК України. Зокрема судом було допитано лише ОСОБА_7, який в судовому засіданні повідомив, що повністю визнає свою винуватість, фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, зазначені в обвинувальному акті, тому суд обмежився лише дослідженням документів, які характеризують особу ОСОБА_7 .
Однак, з вироку суду першої інстанції, який ухвалою апеляційного суду в частині встановлених фактичних обставин вчинення епізодів кримінальних правопорушень було залишено без зміни, вбачається, що ОСОБА_7 засуджено за вчинення двох епізодів злочинного діяння 18.10.2022 та 22.10.2022 з використанням як знаряддя вчинення кримінального правопорушення автомобіля "Mercedes Benz Sprinter" з одним і тим самим державним номером - д.н.з. НОМЕР_5 .
Зі змісту даних аудіофіксації судового засідання в суді першої інстанції вбачається, що місцевим судом не встановлювались нові (інші) фактичні обставини вчинення епізодів кримінальних правопорушень ніж ті, що були зазначені в обвинувальному акті.
З метою з`ясування обставин, які можуть мати значення для вирішення доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_6, а також з метою усунення указаних вище суперечностей, Верховним Судом було направлено запит до Головного сервісного центру МВС про надання інформації щодо автомобілів "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1, та "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_2 .
У відповідь на вказаний запит листом № 31/39212-36208-2024 від 09.12.2024 з Головного сервісного центру МВС Верховному Суду повідомили таку інформацію:
1) автомобіль "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1, з 12.01.2022 зареєстрований на ОСОБА_7 і належить йому на час надання відповіді на запит суду, тобто станом на 09.12.2024;
2) автомобіль "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_5, станом на 18.10.2022 (вчинення першого епізоду кримінального правопорушення) належав ОСОБА_18 . Далі 21.10.2022 вказаний автомобіль було перереєстровано на нового власника ОСОБА_7, й автомобіль отримав новий номерний знак НОМЕР_2 .
Таким чином, зі змісту відповіді Головного сервісного центру МВС вбачається, що автомобіль "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_5, та автомобіль "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_2, є одним і тим самим автомобілем, який після перереєстрації 21.10.2022, тобто в проміжку між двома вчиненими ОСОБА_7 епізодами злочинних діянь, змінив державний номерний знак, й станом на час вчинення другого епізоду вже належав на праві власності ОСОБА_7 .
За таких обставин, виходячи зі змісту обвинувального акта і даних, наданих Головним сервісним центром МВС, можна зробити висновок про те, що обидва епізоди злочинного діяння (18.10.2022 і 22.10.2022) були вчинені з використанням одного і того ж автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter", який в період між цими епізодами, а саме 21.10.2022, був перереєстрований з ОСОБА_18 на засудженого ОСОБА_7 і змінив номерний знак з НОМЕР_5 на НОМЕР_2 .
Фактично про це йде мова й у змісті оскаржуваного вироку місцевого суду лише з тією різницею, що в обох інкримінованих ОСОБА_7 епізодах вказаний автомобіль зазначений зі старим державним номером НОМЕР_5 .
З огляду на це, залишається незрозумілим, на підставі яких положень закону в порядку ст. 100 КПК України міг бути конфіскований в дохід держави як речовий доказ інший з двох автомобілів, а саме автомобіль "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1, який з 12.01.2022 зареєстрований на ОСОБА_7 і не фігурує в обставинах кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_7 був визнаний винним згідно з оскаржуваним вироком місцевого суду.
Стосовно ж аспектів конфіскації у порядку положень ст. 100 КПК України іншого автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_2, колегія суддів вбачає необхідним звернути увагу на таке.
Згідно зі змістом ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Водночас, згідно з ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
При цьому гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
У матеріалах провадження наявна копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_7 від 05 квітня 2005 року, виданого відділом РАЦС Богородчанського районного управління юстиції Івано-Франківської області, про те, що 23 грудня 2004 року громадяни ОСОБА_7 і ОСОБА_19 уклали шлюб (т. 1 а.с. 83).
У відповідь на запит Верховного Суду Міністерство юстиції України листом № 175330/208871-22-24/19.3.1 від 19 грудня 2024 року повідомило про відсутність актового запису про розірвання вказаного шлюбу, а також про відсутність відмітки про розірвання шлюбу у актовому записі про шлюб.
Однак в оскаржуваних рішеннях місцевого та апеляційного судів не міститься жодного аналізу аспектів можливої обізнаності чи необізнаності ОСОБА_20 (дружини) про незаконне використання зазначеного вище транспортного засобу в контексті можливості застосування до нього спеціальної конфіскації з урахуванням положень п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.
Крім цього, судами не враховано й не надано жодної оцінки тому, що відповідно до ч. 2 ст. 96-2 КК України, якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у частині першій цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.
З огляду на указане вище назагал вбачається, що ні місцевий суду, ні колегія суддів апеляційного суду не приділили достатньої уваги аспектам розмежування понять конфіскації майна як окремого додаткового покарання, передбаченого положеннями ст. 59 КК України, та спеціальної конфіскації окремих видів майна, передбаченої положеннями частин 9-11 ст. 100 КПК України та положеннями статей 96-1, 96-2 КК України, а колегія суддів апеляційного суду не надала відповіді на доводи апеляційної скарги щодо незаконності конфіскації указаних вище транспортних засобів.
З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду вбачає, що зазначені вище порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом є істотними, оскільки могли перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення в указаній частині.
Втім, оскільки касаційної скарги зі сторони обвинувачення чи потерпілого не надходило, рішення апеляційного суду не може бути переглянуте в касаційному порядку в іншій частині, окрім як в частині вирішення питання щодо конфіскації в дохід держави в порядку положень ст. 100 КПК України двох згаданих вище автомобілів, адже за відсутності відповідного процесуального приводу погіршення становища засудженого є недопустимим.
Разом з цим, враховуючи, що питання конфіскації транспортних засобів "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1, та "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_2 оскаржувалось стороною захисту в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що допущені порушення можуть бути усунуті апеляційним судом, тому касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 потрібно задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду в частині вирішення питання про конфіскацію в дохід держави в порядку положень ст. 100 КПК України транспортних засобів "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1, та "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_2,необхідно скасувати на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України і призначити в цій частині новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, яке відповідатиме положенням статей 370, 419 КПК України.
Керуючись положеннями ст. ст. 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд