ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 210/574/19
провадження № 51-2166 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 вересня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040710001801, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Орджонікідзе Дніпропетровської області та жителя в АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2014 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого на підставі статей 75, 76 КК України від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки; 2) вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2014 року за ч. 3 ст. 185 КК України до визначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі статей 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки, ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2016 року скасовано іспитовий строк та направлено його для відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; 3) вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України до визначеного на підставі ст. 71 КК України остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ст. 391 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року вирок суду першої інстанції було залишено без змін.
Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 листопада 2022 року задоволено частково касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, в інтересах засудженого ОСОБА_7 та скасовано ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року щодо останнього і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
За результатом нового апеляційного розгляду, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2023 року вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 було скасовано, а кримінальне провадження закрито у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України.
Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 листопада 2023 року задоволено касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, та скасовано ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 засуджено за злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань або іншій протидії адміністрації у законному здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), тобто за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України.
Так, ОСОБА_7, якого вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, з 14 березня 2018 року відбував вказане покарання в Державній установі "Криворізька виправна колонія (№80)" за адресою: вул. Шиферна, 3, м. Кривий Ріг.
В подальшому, ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2018 року за порушення умов режиму відбування покарання до засудженого ОСОБА_7 було застосовано захід дисциплінарного стягнення у виді переведення до приміщення камерного типу на строк 1 місяць.
Після цього ОСОБА_7, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 391 КК України, став на шлях злісної непокори законним вимогам адміністрації Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" та реалізуючи свій злочинний умисел на це:
- 07 листопада о 06:25 год, 18 листопада о 06:10 год та 22 листопада 2018 року о 06:15 год, під час шикування відділення СПС № 3 на режимний захід "Сніданок житлової зони", був відсутнім у строю і перебував на своєму спальному місці;
- 07 листопада о 10:30, 19 і 26 листопада 2018 року о 11:45 год перебував у житловому приміщенні відділення СПС № 3 установи і згідно зі затвердженим начальником установи графіком зобов`язаний був узяти участь у роботах із благоустрою, проте відмовився;
- 16 листопада 2018 року о 20:10 год перебував у кімнаті прийому їжі житлового приміщення відділення СПС № 3 та готував їжу на електричному тені кустарного виготовлення;
- 26 листопада 2018 року о 11:00 год перебуваючи на центральній алеї житлової зони установи, самовільно залишив локальний сектор № 3;
- 11 грудня 2018 року о 16:45 год під час проведення режимного заходу "Вечірня перевірка" у відділенні СПС №3 був відсутнім у строю відділення і перебував у житловому приміщенні відділення СПС № 3.
Засудженому ОСОБА_7 були повторно доведені обов`язки, встановлені, відповідно, пунктами 1, 3, 4 ч. 3, пунктами 11, 19 ч. 4 ст. 107 КВК України та пунктами 1, 4, 5 ч. 2, пунктами 11, 19 ч. 4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5, та повторно запропоновано надати письмове пояснення за вказаними фактами порушень, проте останній відмовився. Своїми діями ОСОБА_7 не виконав обов`язків засудженого, встановлених у відповідних нормах КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
За зазначені порушення начальником Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" до засудженого ОСОБА_7 було застосовано відповідні заходи дисциплінарного стягнення, зокрема:
- 08 листопада - 2 рішення: сувора догана та поміщення до дисциплінарного ізолятора установи на строк 10 діб;
- 27 листопада - 6 рішень: 2 суворі догани, 2 попередження, догана; поміщення до дисциплінарного ізолятора установи на 7 діб та 13 грудня 2018 року сувора догана.
Крім зазначеного, засуджений ОСОБА_7 під час відбування покарання у Державній установі "Криворізька виправна колонія (№80)" був притягнутий до дисциплінарної відповідальності 29 разів та заохоченням не підлягав.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України зазначає, що поза увагою судів залишено всі доводи сторони захисту щодо недоведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину та необхідності ухвалення виправдувального вироку. Вважає, що в цій справі допущено порушення вимог ст. 290 КПК України, оскільки посадові інструкції, які були витребувані за запитом суду та долучені до матеріалів кримінального провадження на стадії апеляційного розгляду не відкривались стороні захисту у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, а тому не можуть бути доказами в цьому провадженні. Крім того, не був ознайомленим з зазначеними документами і сам засуджений.
Зазначає, що на час апеляційного розгляду минули строки давності, передбачені ч. 3 ст. 49 КК України. Вважає, що за таких обставин, постановлені в цій справі судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 404, 412, 419, 439 КПК України та підлягають скасуванню.
Під час касаційного розгляду захисник підтримав свої касаційні вимоги та просив їх задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5, під час касаційного розгляду вважала, що касаційну скаргу сторони захисту необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому воно безумовно повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
У статті 419 КПК України наведено чітку вимогу про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 439 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді кримінального провадження.
У касаційній скарзі захисник не погоджується з засудженням ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України та наводить доводи про невинуватість останнього. Проте аналогічні за змістом і вимогами доводи захисник наводив у своїй апеляційній скарзі на вирок суду першої інстанції та вони були предметом неодноразової перевірки апеляційного суду і мотивовано залишені без задоволення.
Так, суд першої інстанції за наслідком розгляду даного провадження дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і правильності кваліфікації його дій за ст. 391 КК України. При цьому, перевірив твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України та обґрунтовано визнав їх неспроможними.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій ставив питання про його скасування і закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7, оскільки стверджував, що в діях останнього відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України.
Крім того, захисник наводив доводи щодо допущених, на його думку, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, зокрема, в частині необхідності виконання вказівок суду касаційної інстанції та дослідження документів, які регламентують обсяг прав і обов`язків посадових осіб ДУ "Криворізька виправна колонія (№80)", зауважуючи при цьому, що такі документи в порядку ст. 290 КПК України стороні захисту не відкривались, в судовому засіданні не досліджувались.
Проте такі твердження захисника перевіркою матеріалів кримінального провадження свого підтвердження не знайшли.
Як убачається зі справи, це кримінальне провадження неодноразово переглядалося в судах апеляційної та касаційної інстанцій. Попередні ухвали апеляційного суду від 20 квітня 2022 року та 02 березня 2023 року були скасовані касаційним судом у зв`язку з порушенням вимог статей 404, 419 КПК України, через необхідність належної перевірки доводів, викладених в апеляційній скарзі сторони захисту в частині з`ясування чи відносяться посадові особи, які ставили вимоги ОСОБА_7 щодо режиму відбування покарання до посадових осіб адміністрації установи, оскільки це впливає на правильність кваліфікації дій останнього за ст. 391 КК України.
Апеляційний суд, під час останнього розгляду, виконав зазначені вказівки суду касаційної інстанції та розглянув кримінальне провадження, надавши обґрунтовані відповіді на ключові питання кваліфікації дій ОСОБА_7, безпосередньо під час судового розгляду дослідив посадові інструкції посадових осіб ДУ "Криворізька виправна колонія (№80)" та пересвідчився, що ці особи відносяться до адміністрації установи та їх вимоги до засудженого були законними.
При цьому, апеляційний суд в своїй ухвалі наголосив, що захисник з дослідженими посадовими інструкціями та наказами про призначення на посади ознайомлений та ці документи не є доказами підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним злісної непокори адміністрації установи виконання покарань, а є підтвердженням законності накладення стягнень на засудженого, а тому відкриттю в порядку ст. 290 КПК України не підлягають, оскільки накладення стягнень на засуджених за невиконання ними розпоряджень адміністрації установи є імперативними для працівників адміністрації такої установи.
Вказаний суд надав належну та детальну оцінку всім доводам апеляційної скарги захисника, а також, відповідно до вимог ч. 2 ст. 439 КПК України, виконав вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02 листопада 2023 року, та обґрунтовано залишив скаргу сторони захисту без задоволення. Апеляційний суд не встановив порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б давали підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції.
З наведеними в ухвалі апеляційного суду мотивами визнання доводів сторони захисту безпідставними погоджується і колегія суддів, а нових доводів, які б свідчили, що цю справу розглянуто з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону у касаційній скарзі захисника не наведено. Постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
При цьому, що стосується посилань захисника про порушення вимог ст. 290 КПК України, в зв`язку з тим, що посадові інструкції, які були витребувані за запитом суду та долучені до матеріалів кримінального провадження на стадії апеляційного розгляду не відкривались стороні захисту у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, а тому не можуть бути доказами в цьому провадженні, то вони є безпідставними та в ухвалі апеляційного суду обґрунтовано мотиви визнання їх такими.
Колегія суддів погоджується з ними та звертає увагу захисника, що витребування і огляд посадових інструкцій під час апеляційного розгляду здійснено саме на виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених в попередніх постановах та у зв`язку з необхідністю перевірки саме посилань сторони захисту в попередніх скаргах (апеляційній та касаційній) в частині з`ясування чи відносяться посадові особи, які ставили вимоги ОСОБА_7 щодо режиму відбування покарання до посадових осіб адміністрації установи, оскільки це впливає на правильність кваліфікації дій останнього за ст. 391 КК України.
Апеляційний суд під час апеляційного розгляду з`ясував думки учасників судового розгляду, в тому числі й захисника ОСОБА_6 щодо дослідження цих документів в судовому засіданні, оголосив перерву для надання часу та можливості ознайомлення з посадовими інструкціями і службовими наказами про призначення на посади посадових осіб ДУ "Криворізька виправна колонія (№80)". Після оголошеної перерви жодних заперечень від захисника щодо неможливості їх долучення до матеріалів кримінального провадження не було. Як і не було жодних клопотань чи заяв щодо необхідності окремого ознайомлення з цими документами засудженого ОСОБА_7, який був присутнім під час розгляду справи в апеляційному суді в режимі відеоконференції та жодних заперечень з цього приводу не висловлював.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 16 березня 2017 року № 5-364кс16 та від 12 жовтня 2017 року № 5-237кс(15)17, чинний КПК України не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборону адресовано суду, який згідно з ч. 12 ст. 290 КПК України, не має права допустити наявні в них відомості як докази, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті сторонам.
Враховуючи, що документи було отримано в ході судового провадження на підставі рішення суду за клопотанням прокурора, а також на виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених в попередніх постановах, ухвалених за результатом касаційного розгляду, в тому числі сторони захисту, підстави для тверджень про порушення вимог ст. 290 КПК України відсутні.
Не знайшли свого підтвердження та є безпідставними посилання захисника про те, що на час апеляційного розгляду минули строки давності, передбачені ст. 49 КК України, оскільки ОСОБА_7 після вчинення описуваного у вироку кримінального правопорушення, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та вчиняв інші злочини, що підтверджується вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року та вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 08 червня 2022 року та перебіг строків давності неодноразово переривався, а тому на час розгляду в суді апеляційної інстанції даного кримінального провадження, строк давності, визначений ст. 49 КК України, не минув.
Таким чином, кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу не допущено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог захисника немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд