ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2025 року
м. Київ
справа № 317/3775/24
провадження № 61-541св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава Україна в особі Запорізької обласної прокуратури,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 01 листопада 2024 року у складі судді Ткаченко М. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у складі колегії суддів Трофимової Д. А., Кухаря С. В., Онищенка Е. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Запорізької обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави Україна в особі Запорізької обласної прокуратури, у якому просила стягнути з Державного бюджету України на свою користь шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, витрати на правничу допомогу у кримінальному провадженні № 12019080230001224 (справа № 317/3753/19) у розмірі 69 000,00 грн.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 05 жовтня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
24 жовтня 2019 року слідчий слідчого відділення Запорізького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в межах кримінального провадження № 12019080230001224 вручив позивачу письмове повідомлення про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
Запорізький районний суд Запорізької області вироком від 14 лютого 2022 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року та постановою Верховного Суду від 14 червня 2023 року, визнав позивача невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, та виправдав за відсутністю у її діях складу кримінального правопорушення.
Перебуваючи незаконно під кримінальним переслідуванням з 24 жовтня 2019 року до 14 червня 2023 року, вона зазнала значних душевних страждань, втратила нормальні життєві зв`язки, перебувала у постійній стресовій ситуації, змушена була докладати значних зусиль для підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину, зокрема зверталася за наданням юридичної (правової) допомоги.
Позивач також зазначала, що раніше вона зверталася до суду з позовом до держави Україна в особі Запорізької обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, заявивши, серед іншого, вимогу про стягнення витрат, понесених нею у зв`язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні № 12019080230001224, у розмірі 69 000,00 грн.
Запорізький районний суд Запорізької області рішенням від 17 січня 2024 року у справі № 317/5183/23 стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати, сплачені у зв`язку з наданням правничої допомоги у кримінальному провадженні № 12019080230001224, у розмірі 69 000,00 грн.
Однак Запорізький апеляційний суд постановою від 15 травня 2024 року у справі № 317/5183/23 скасував рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 січня 2024 року в означеній частині та ухвалив нове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про відшкодування витрат за надання правничої допомоги у кримінальному провадженні з огляду на відсутність у матеріалах справи платіжних документів про оплату таких послуг.
Позивач стверджувала, що станом на 15 травня 2024 року вона дійсно не оплатила послуги адвоката за надання правничої допомоги у кримінальному провадженні № 12019080230001224, однак зробила це 15 липня 2024 року, про що свідчить відповідна квитанція.
Вважає, що факт оплати нею послуг адвоката за надання правничої допомогиє новою підставою для заявлення відповідних позовних вимог.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Запорізький районний суд Запорізької області ухвалою від 01 листопада 2024 року клопотання Запорізької обласної прокуратури задовольнив.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Запорізької обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, закрив.
Роз`яснив позивачеві, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що існує таке, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Обґрунтування розміру витрат, понесених позивачем за надання правничої допомоги у кримінальному провадженні № 12019080230001224, є новим доказом, подання якого після ухвалення остаточного судового рішення у спірних правовідносинах не свідчить про те, що предмет позову у справі № 317/5183/23 та у цій справі не є тотожними.
Запорізький апеляційний суд постановою від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 01 листопада 2024 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
При цьому апеляційний суд зазначив, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення, а подання нових доказів чи інше перефразування підстави позову не свідчить про пред`явлення іншого позову, у будь-якому випадку це буде тотожний позов.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій з урахуванням подальших уточнень просить скасувати ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 01 листопада 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2024 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 подала на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України і мотивувала тим, що наразі у неї є докази оплати послуг адвоката за надання правничої допомоги у кримінальному провадженні № 12019080230001224, які не були предметом дослідження у цивільній справі № 317/5183/23. Тобто такі докази є новими підставами для пред`явленого позову.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що у позовній заяві наведено нові обставини щодо обґрунтування вимог про відшкодування правничої допомоги у кримінальному провадженні, які не були предметом дослідження у цивільній справі № 317/5183/23. Нетотожність хоча б одного з елементів позову не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованої особи за вирішенням спору.
Аргументи інших учасників справи
У лютому 2025 року Запорізька обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 03 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Запорізького районного суду Запорізької області.
21 лютого 2025 року справу № 317/3775/24 передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
У провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебувала цивільна справа № 317/5183/23 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Запорізької обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
У справі № 317/5183/23 позивач просила суд стягнути зДержавного бюджету України на свою користь 288 100,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 69 000,00 грн у рахунок компенсації витрат, понесених нею у зв`язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні № 12019080230001224.
Запорізький районний суд Запорізької області рішенням від 17 січня 2024 року у справі № 317/5183/23 позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 261 523,33 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за період з 24 жовтня 2019 року до 25 січня 2023 року, та 69 000,00 грн у рахунок компенсації витрат, понесених у зв`язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні № 12019080230001224. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Запорізький апеляційний суд постановою від 15 травня 2024 року у справі № 317/5183/23 апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури задовольнив частково. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 січня 2024 року у частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат за наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні № 12019080230001224 у розмірі 69 000,00 грн скасував і ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову в означеній частині. У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін (а. с. 13-21).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат за наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні, суд апеляційної інстанцій у справі № 317/5183/23 керувався тим, що на підтвердження зазначених витрат позивач надала лише акт приймання-передання наданих юридичних послуг, що є недостатнім для документального доведення понесених витрат на правову допомогу.
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера Божко М. І. 15 липня 2024 року сплатила адвокату Ямі Д. М. 69 000,00 грн за наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні № 12019080230001224 на підставі договору про надання послуг від 12 лютого 2020 року № 326-з-2020 (а. с. 25).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У пункті 15 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.