ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2025 року
м. Київ
справа № 161/20282/21
провадження № 61-15851св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Гіркополонківська сільська рада Луцького району Волинської області,
особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - ОСОБА_5,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у складі колегії суддів Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В. у справі за позовом ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Гіркополонківської сільської ради Луцького району Волинської області про повернення безпідставно набутого майна, визнання права власності на житловий будинок,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Гіркополонківської сільської ради Луцького району Волинської області, у якому просила:
- повернути їй житловий будинок АДРЕСА_1, який набуто ОСОБА_7 (його спадкоємцем за законом є дружина ОСОБА_3 ) та ОСОБА_8 (його спадкоємцем за законом є дружина ОСОБА_4 ) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).
- визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалою від 27 грудня 2022 року залучив до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, - ОСОБА_1
Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 06 березня 2023 рокупозов ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_1, задовольнив.
Повернув ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_1, який набуто ОСОБА_8 та ОСОБА_7 без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).
Визнав за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У травні 2024 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2023 року, вважаючи, що цим рішенням вирішено питання про її права та обов`язки, оскільки земельна ділянка, на якій розташоване спірне домоволодіння, належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2015 року.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 07 червня 2024 рокупоновив ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2023 року та відкрив апеляційне провадження у справі.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 24 жовтня 2024 рокузалучив до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, - ОСОБА_2 .
Волинський апеляційний суд ухвалою від 13 листопада 2024 рокуапеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2023 року у цій справі закрив.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_5
Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 16 жовтня 2018 року у справі № 161/9824/15, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року та постановою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року, визнав недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 661410, виданий на ім`я ОСОБА_6, та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 жовтня 2005 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н. І. 18 жовтня 2005 року за реєстровим № 3749.
Отже, з 18 жовтня 2005 року на підставі недійсного договору купівлі-продажу ОСОБА_9 не належала на праві власності земельна ділянка площею 0,12 га (кадастровий номер 0722881:600:01:001:0341) та, відповідно, йому не належало право продажу цієї земельної ділянки ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 16 червня 2015 року.
Предметом спору у цій справі є визнання права власності на домоволодіння без вирішення питання про долю земельної ділянки, на якій воно розташоване. При цьому ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення суду першої інстанції не містять будь-яких суджень про права та обов`язки ОСОБА_5 у відповідних правовідносинах, і таке рішення не впливає на права та обов`язки цієї особи.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У листопаді 2024 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якійз урахуванням подальших уточнень просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу ОСОБА_5 подала на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і мотивувала тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2023 року вирішено питання про її права та обов`язки, оскільки земельна ділянкаплощею 0,12 га (кадастровий номер 0722881600:01:001:0341), на якій розташоване спірне домоволодіння, належить їй на праві власності. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що її права не порушені та закрив апеляційне провадження.
Суд апеляційної інстанції мав першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13.
Аргументи інших учасників справи
У лютому 2025 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргуОСОБА_5, у якому просить закрити касаційне провадження за цією скаргою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 08 січня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріализ Луцького міськрайонного суду Волинської області.
05 лютого 2025 року справу № 161/20282/21 передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 16 жовтня 2018 року у справі № 161/9824/15, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року та постановою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року, визнав недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 661410, виданий на ім`я ОСОБА_6, та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 жовтня 2005 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н. І. 18 жовтня 2005 року за реєстровим № 3749 (том 1, а. с. 137-145).
Предметом позову у цій справі є повернення ОСОБА_1, який є правонаступником ОСОБА_6, житлового будинку АДРЕСА_1, який набуто ОСОБА_8 і ОСОБА_7 без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), та визнання за позивачем права власності на житловий будинок (том 1, а. с. 2-8).
Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 06 березня 2023 року позов задовольнив. Повернув ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_1, який набуто ОСОБА_8 та ОСОБА_7 без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). Визнав за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 108-110).
У травні 2024 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2023 року, вважаючи, що цим рішенням вирішено питання про її права та обов`язки, оскільки земельна ділянка, на якій розташоване спірне домоволодіння, належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2015 року (том 1, а. с. 125-127).
Волинський апеляційний суд ухвалою від 07 червня 2024 року поновив ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2023 року та відкрив апеляційне провадження у справі (том 1, а. с. 164).
Волинський апеляційний суд ухвалою від 24 жовтня 2024 року залучив до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, - ОСОБА_2 (том 1, а. с. 227, 228).
Волинський апеляційний суд ухвалою від 13 листопада 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2023 року у цій справі закрив (том 2, а. с. 8-10).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує, у тому числі відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Тобто особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для них правові наслідки.
Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.
Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.
При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
Аналогічних за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, а також Верховний Суд у постановах від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14 та від 20 травня 2024 року у справі № 0827/11217/2012.
Верховний Суд зазначає, що вирішення питання про те, чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, є першочерговим завданням для апеляційного суду, і тільки в разі встановлення факту, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Водночас у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц сформулював правові висновки, відповідно до яких рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
З огляду на викладене право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Предметом розгляду цієї справи є житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
06 березня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалив рішення, яким, зокрема, визнав за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ОСОБА_5 як особа, яка не брала участі у справі, посилалася на те, що рішення суду першої інстанції впливає на її права та інтереси, оскільки земельна ділянка, на якій розташоване спірне домоволодіння, належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2015 року.
Отже, заявник вважала, що суд першої інстанції ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_5, яка не була залучена до участі у справі співвідповідачем, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18) зазначив, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Апеляційний суд на виконання вимог процесуального закону відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_5, яка не брала участі у справі. Вважав, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника, тому дійшов висновку про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Колегія суддів зауважує, що апеляційний суд здійснює апеляційний перегляд рішень судів першої інстанції лише в тих випадках, коли такий перегляд ініціює особа, яка має право на апеляційне оскарження відповідно до вимог частини першої статті 352 ЦПК України.
З огляду на зазначене та з урахуванням змісту спору, вирішеного у цій справі рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2023 року, ОСОБА_5 не може вважатися особою, права чи законні інтереси якої вирішено цим рішенням, оскільки у справі, яка переглядається, йдеться про визнання права власності на домоволодіння, набутого без вирішення питання про юридичну долю земельної ділянки, на якій воно розташоване. При цьому, заявник не є і ніколи не була власником спірного домоволодіння.
Посилання ОСОБА_5 на те, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне домоволодіння, належить їй на праві власності, а тому рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права та обов`язки, не заслуговують на увагу, оскільки предметом спору у цій справі є визнання права власності на домоволодіння без визначення розміру земельної ділянки, на якій цей об`єкт нерухомості розташований, і без встановлення будь-яких прав позивача на володіння чи користування землею. При цьому ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення суду першої інстанції не містять будь-яких згадок чи висновків щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722881600:01:001:0341, площею 0,12 га, на АДРЕСА_1 або вказівок про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_5 .
Схожих за змістом висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц (провадження № 61-1490св21).
За наведених обставин оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає нормам процесуального закону, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків цього суду.