ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 347/783/21
провадження № 61-2346св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Кутська селищна рада Косівського району Івано-Франківської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, в якому просила:
- скасувати рішення 7 сесії 6 демократичного скликання Старокутської сільської ради від 23 червня 2011 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0934 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області;
- визнати недійсним та скасувати державний акт від 09 лютого 2012 року серії ЯК № 967573 про право приватної власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 26 березня 2012 року ОСОБА_3 зробила заповідальне розпорядження, згідно з яким, все належне їй майно заповіла їй. Заповіт посвідчений та зареєстрований секретарем Старокутської сільської ради і зареєстрований 26 березня 2012 року в реєстрі за № 34.
Згідно державного акту серії ІІІ-ІФ № 014743/853 за життя ОСОБА_3, належали земельні ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,021 га та для ведення особистого підсобного господарства площею 0,151 га.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне їй майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,172 га у с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області, яка складається із земельної ділянки площею 0,021 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, та земельної ділянки площею 0,151 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Оскільки нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність правовстановлюючих документів на майно, вона звернулась до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Рішенням Косівського районного суду від 20 січня 2019 року у справі № 347/2374/19 визнано за нею право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця ОСОБА_3, зокрема й земельну ділянку площею 0,172 га за адресою: село Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області, яка складається із земельної ділянки площею 0,021 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель та земельної ділянки площею 0,151 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
У жовтні 2020 року вона дізналась, що одна із земельних ділянок площею 0,0740 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 передана у влаcність відповідачу.
Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Косівському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 22 жовтня 2020 року № РВ2601134502020 їй відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0740 га, оскільки вказана земельна ділянка перетинається із земельною ділянкою ОСОБА_2, площа співпадає на 100 %.
Підставою виникнення права власності відповідача на вказану земельну ділянку є рішення 7 сесії 6 демократичного скликання Старокутської сільської ради від 23 червня 2011 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0934 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 .
Вказувала, що земельна ділянка площею 0,0740 га, яка перебувала у приватній власності ОСОБА_3, у неї не вилучалася у встановленому законом порядку, державний акт про право власності на ім`я ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку ніким не оспорювався, а, відтак, передача Старокутською сільською радою земельної ділянки, яка перебувала у власності ОСОБА_3, є порушенням частини п`ятої статті 116 ЗК України.
Крім того, технічна документація ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 0,0934 га на АДРЕСА_1 виготовлена з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а рішенням сільської ради від 23 червня 2011 року йому передано у власність земельну ділянку площею 0,0934 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд у с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області.
Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, встановивши порушення прав позивачки, з урахуванням поданої відповідачем заяви та на підставі вимог статті 256 ЦПК України у задоволенні позовних вимог відмовив за пропуском позовної давності. Суд зазначив, що ОСОБА_3 було відомо, що частина земельної ділянки, площею 0,0740 га, перебуває у власності ОСОБА_2, який нею користувався впродовж восьми років із 2011 року, з часу прийняття рішення про передачу ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у приватну власність жодних скарг до сільської ради не подавала, жодних позовів чи претензій до відповідача не пред`являла.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2022 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення 7 сесії 6 демократичного скликання Старокутської сільської ради від 23 червня 2011 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0934 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області.
Визнано недійсним державний акт від 09 лютого 2012 року серії ЯК № 967573 про право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0934 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області
Постанова апеляційного суду аргументована тим, що сільська рада не приймала відповідне рішення про вилучення з користування попереднього власника спірної земельної ділянки. Натомість право позивачки, як власника, виникло на підставі спадкування майна ОСОБА_3 за заповітом і встановлене рішенням суду (рішення Косівського районного суду від 20 січня 2020 року), яке набрало законної сили, що свідчить про законність її вимог щодо захисту її права у встановленому законом порядку.
Суд зазначив, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і з дня її смерті відкрилася спадщина, тому право у позивачки на спадкове майно виникло не раніше 11 квітня 2019 року, відколи вона могла дізнатися про його порушення.
Позов поданий 21 квітня 2021 року, тобто у межах трирічного строку позовної давності, що дає підстави вважати, що такий позивачка не пропустила.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15 лютого 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Манукян М. А. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 31 серпня 2022 року в справі № 554/10517/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 706/1272/14, постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року в справі № 278/765/18, від 16 вересня 2020 року в справі № 185/11529/15, від 16 вересня 2021 року в справі № 663/2390/17, від 12 червня 2019 року в справі № 199/1490/18 та постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року в справі №487/10132/14-ц, від 21 грудня 2016 року в справі № 178/851/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи.
Суд першої інстанції правильно встановив, що право звернення до суду виникло ще за життя ОСОБА_3 з 2011 року і строк звернення до суду сплив. У суді першої інстанції представник Кутської селищної ради надав пояснення, що ОСОБА_3 самостійно звернулась до селищної ради з відмовою від спірної земельної ділянки і, як наслідок, було видано рішення про передачу земельної ділянки відповідачу. Підтвердження цього є також запис в Поземельній книзі.
Апеляційний суд помилково вважав, що позовна давність не пропущена, а також не врахував норми статті 1218 ЦК України, згідно з якою до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Мулу Х. О. подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Манукян М. А. подала до Верховного Суду пояснення, в яких підтримує доводи, викладені в касаційній скарзі, та наполягає на їх урахуванні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Косівського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 347/783/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання недійсним державного акта на право власності на землю та скасування рішення органу місцевого самоврядування.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 справу № 931/652/20 призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі № 347/783/21 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23).
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року касаційне провадження у справі № 347/783/21 поновлено.
Обставини справи, які встановили суди попередніх інстанцій
Суди встановили, що 26 березня 2012 року ОСОБА_3 зробила заповідальне розпорядження, згідно з яким все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона матиме за законом право, заповіла ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 22 квітня 2019 року № 55941977 зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_3 .
Згідно державного акта на право приватної власності на землю від 21 червня 1995 року серії ІІІ-ІФ №014743/853 за життя ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому від 29 грудня 1993 року за № 56-І Старокутської ради народних депутатів було передано земельну ділянку площею 0,021 га для обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського підсобного господарства загальною площею 0,151 га, яка складалася з земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,077 га та земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,0740 га. Державний акт отриманий у період паперової реєстрації, без зазначення в Державному земельному кадастрі кадастрового номера та координат розміщення поворотних точок.
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2020 року у справі № 347/2374/19за ОСОБА_1 визнано право власності після смерті ОСОБА_3 на спадкове майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,172 га у с. Старі Кути, Косівського району, Івано-Франківської області, яка складається із земельної ділянки площею 0,021 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, та земельної ділянки площею 0,151 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
На підставі вищезазначеного рішення суду 10 березня 2020 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 .
На замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Косівському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 22 жовтня 2020 року № РВ2601134502020 ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0740 га, оскільки вказана земельна ділянка перетинається із земельною ділянкою ОСОБА_2, площа співпадає на 100 %.
Також установлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0934 га, розташованої на АДРЕСА_1 (на підставі державного акту від 19 січня 2012 року серії ЯК № 967573).
Рішенням Старокутської сільської ради від 23 червня 2011 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 0,0934 га, в тому числі з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Згідно листа Кутської селищної ради від 18 листопада 2022 року будь-які документи Старокутською сільською радою про вибуття (вилучення, викупу, відмови від права власності тощо) із власності ОСОБА_3 земельної ділянки на АДРЕСА_2 площею 0,0740 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого сільського господарства, відсутні.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду: від 20 червня 2018 року в справі № 802/307/17-а, від 18 квітня 2018 року в справі № 802/950/17-а; постанові Верховного Суду України: від 06 жовтня 2015 року в справі № 21-1306а15, від 30 вересня 2015 року в справі № 911/3396/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.