ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 912/826/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Ємця А.А.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєкс Трейд" - Глотов О.О., у порядку самопредставництва,
відповідача - Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" - Слюсар О.В., адвокат (дов. від 30.08.2024),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2024 (головуючий суддя Парусніков Ю.Б., судді: Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.)
у справі № 912/826/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєкс Трейд" (далі - ТОВ "Алєкс Трейд", позивач)
до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (далі - ОКВП "Дніпро-Кіровоград", комунальне підприємство, відповідач, скаржник),
про зобовʼязання вчинити дії.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ "Алєкс Трейд" звернулося до суду з позовом до ОКВП "Дніпро-Кіровоград" про: 1) зобовʼязання ОКВП "Дніпро-Кіровоград" погодити схему розміщення вузла комерційного обліку, запропоновану за змістом технічної пропозиції (розробленої інженером-проектувальником Завірюхою Олександром Юрійовичем - далі Завірюха О.Ю. (кваліфікаційний сертифікат серії АР № 000630), яка передбачає перенесення вузла обліку води (Лічильник) ЛВК № 150010573, змонтований у водопровідному колодязі (ВК-1) у місце внутрішньобудинкових інженерних систем позивача, а саме: встановлення приладу комерційного обліку в окремому приміщенні цокольного поверху за адресою приміщення: Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Кропивницького, 180-Б; 2) зобовʼязання ОКВП "Дніпро-Кіровоград" переукласти акт розмежування балансової належності мереж водопостачання та водовідведення й експлуатаційної відповідальності сторін з дотриманням Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Ліцензійних умов та Правил № 190, а саме визначити межею розподілу балансової належності місце встановлення вузла обліку (як похідна вимога).
Позовні вимоги мотивовані тим, що прилад комерційного обліку (далі - вузол обліку, прилад обліку або лічильник) з водопостачання приміщення, що належить позивачу, розташований у придорожньому водопровідному колодязі на ділянці, яка не належить ТОВ "Алєкс Трейд" та перебуває віддалено відносно споживача, що ускладнює контроль споживача за недопущенням доступу сторонніх осіб до вузла обліку та збереження його неушкодженим.
Відсутність згоди відповідача на перенесення вузла обліку відповідно до технічної документації, розробленої на замовлення позивача, унеможливлює перенесення позивачем лічильника самостійно, оскільки таке право має лише виробник або споживач за його дозволом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2023 у справі № 912/826/23 (суддя Поліщук Г.Б.) у задоволенні позову відмовлено.
Судовий акт місцевого суду мотивований тим, що із запропонованої технічної пропозиції ТОВ "Алєкс Трейд" вбачається можливість встановлення лічильника в окремому приміщенні на цокольному поверсі за адресою обʼєкта водопостачання, який належить позивачу. Проте такий документ не підтверджує того, що існуюче місце встановлення лічильника (водопровідний колодязь) непридатне до експлуатації. Позивачем також не доведено встановлення лічильника з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема будівельних норм та/або неможливість вжиття заходів для забезпечення виконання належних умов експлуатації встановленого обладнання за існуючим місцем з метою виконання укладеного між сторонами договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та приписів Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (Правила № 190).
За результатом апеляційного розгляду, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2024 рішення місцевого господарського суду скасовано. Ухвалено по справі нове рішення, яким позов задоволено частково. Зобовʼязано ОКВП "Дніпро-Кіровоград" погодити схему розміщення вузла комерційного обліку, запропоновану за змістом технічної пропозиції (розробленої інженером-проектувальником Завірюхою О.Ю. (кваліфікаційний сертифікат серії АР № 000630), яка передбачає перенесення вузла обліку води (Лічильник) ЛВК № 150010573, змонтований у ВК-1 у місце внутрішньобудинкових інженерних систем позивача, а саме: встановлення приладу комерційного обліку в окремому приміщенні цокольного поверху за адресою приміщення: Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Кропивницького, 180-Б.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що колодязь, в якому наразі знаходиться водомір, не обладнаний належний чином, знаходиться на значній відстані від будівлі, на яку подається водопостачання та здійснюється водовідведення, не належить на праві власності позивачу. Крім того, в колодязі періодично трапляються підтоплення, через що лічильник постійно піддається впливу атмосферних явищ (дощ, сніг, температурні коливання), ґрунтових вод та іншим шкідливим впливам, у т.ч. доступу сторонніх осіб, що ускладнює контроль за збереженням пломб і запобіганням несанкціонованому доступу до лічильника (що вже неодноразово відбувалося), викликатиме складнощі у постійному підтриманні належного санітарного стану, висока вологість, можливість замерзання та бруд можуть впливати на точність роботи лічильника.
Суд апеляційної інстанції аналізуючи застосування до спірних правовідносин в сукупності норм Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", а також Правил № 190, Порядку № 206 й будівельних норм і правил - ДСТУ 8994:2020 "Інженерне обладнання будинків та споруд. Вузли обліку холодної питної води. Технічні вимоги" (далі - будівельні норми і правила, ДСТУ) дійшов, зокрема висновку, що пункт 7.4. ДСТУ, який визначає вимоги для розташування вузла обліку всередині будівлі або споруди, поблизу межі балансової належності, з дотриманням температурних і санітарних норм є більш загальним та універсальним для стандартних умов, коли немає особливих обмежень або відстаней від межі балансової належності до будівлі. Натомість пункт 7.5. вказаних будівельних норм є винятковим, додатковим варіантом, який можна використовувати лише тоді, коли неможливо розташувати вузол обліку в будівлі через відстань до межі балансової належності.
Водночас перенесення лічильника в спеціально обладнане приміщення (на цокольному поверсі) забезпечить такі для нього умови, в яких він буде захищений від зовнішніх шкідливих впливів а саме: волога, заморозки, агресивні умови навколишнього середовища, а доступ до нього буде простішим для обслуговування і контролю за його станом, сприятиме збереженню позивачем ввіреного йому вузла обліку.
Стосовно похідної вимоги позову ТОВ "Алєкс Трейд" про переукладення акта розмежування балансової належності мереж водопостачання та водовідведення й експлуатаційної відповідальності сторін з визначенням нової межі розподілу балансової належності за місцем встановлення вузла обліку, то суд апеляційної інстанції відмовив у її задоволенні з огляду на те, що виконавець послуг в силу своїх прямих обовʼязків має забезпечити, щоб всі документи, повʼязані з обслуговуванням мереж, були актуальними та відображали фактичні умови, оскільки саме він є відповідальним за розподіл обовʼязків щодо експлуатації та обслуговування інженерних мереж, а отже, на виконавця послуг покладається оновлення акта розмежування відповідальності після перенесення лічильника на нове місце.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі відповідач, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах відносно визначення місця встановлення вузла комерційного обліку води, а саме: частин першої, другої статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання"; абзацу 5 пункту 9 розділу III Правил № 190, пункту 13 Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.08.2018 № 206 (далі - Порядок № 206), пунктів 6.2, 7.4, 7.5, 7.11 ДСТУ 8994:2020.
Зокрема, посилаючись на пункт 7.11. ДСТУ 8994:2020 скаржник вважає, що для будинків приватної забудови, будівельних майданчиків, промислових та сільськогосподарських підприємств та їхніх територій вузли обліку ХВП для потреб поливу у парках або скверах рекомендовано встановлювати на водопровідному вводі за територією споживача (у разі відсутності такої ділянки - на приватній території, у місцях найбільш наближених до краю цієї території та не загороджених зі сторони водопровідного вводу). Вважає, що пункт 7.5. ДСТУ 8994:2020 дозволяє у випадку розташування межі балансової належності на значній відстані від будинку встановлювати вузол обліку ХПВ в камері (колодязі), ця камера повинна мати захист від ґрунтових, талих і дощових вод, інших шкідливих впливів та враховувати Правила №190.
Вказує на те, що наявність самої лише технічної можливості у споживача на перенесення лічильника води з межі балансової належності в інше місце, не вказує на невідповідність існуючого місця його встановлення вимогам законодавства, будівельним нормам і правилам. Вважає, що задовольняючи вимоги позивача, суд не виходив із положень законодавства про невідповідність його існуючому місцю розміщення.
Доводи інших учасників справи
ТОВ "Алєкс Трейд" у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечило, з посиланням, зокрема, на дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та просило у задоволенні касаційної скарги комунального підприємства відмовити, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 05.02.2024, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі № 912/826/23 на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Судове засідання 06.03.2025 не відбулося, про що учасників справи завчасно повідомлено телефонограмами.
Згідно з розпорядженням в.о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.03.2025 32.2-01/353 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 912/826/23 у звʼязку з рішенням Вищої ради правосуддя від 25.02.2025 про відставку судді ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 10.03.2025 повідомлено учасників справи № 912/826/23, що її розгляд відбудеться 20.03.2025 о 13:30.
Розгляд клопотань учасників справи
Згідно з ухвалою Суду від 10.03.2025 зі справи, задоволено клопотання ТОВ "Алєкс Трейд" про участь у судовому засіданні у справі № 912/826/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками:
- між ОКВП "Дніпро-Кіровоград" (виконавець) і ТОВ "Алєкс Трейд" (споживач) 23.10.2014 укладений договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 5/263, за яким виконавець зобовʼязався своїми силами та засобами надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги централізованого водопостачання та водовідведення в обʼємах, визначених лімітом відпуску води та приймання стоків, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, визначених цим договором (п.1.1. Договору);
- точками відпуску води та приймання стоків є межі балансової належності мереж, на яких відбувається перехід прав власності (п. 1.3. Договору);
- споживач зобовʼязується, зокрема, забезпечити збереження пломб, встановлених виконавцем на водомірних вузлах та запірній арматурі, цілісність засобів обліку води, належний санітарний стан приміщень, водомірних вузлів та не допускати штучного впливу на роботу приладів обліку (п. 3.3. Договору);
- місце встановлення приладів обліку визначається відповідно до технічних умов, виданих виконавцем (п. 7.2. Договору);
- згідно з технічними умовами від 10.01.2013 № 5 на приєднання адміністративно-комерційного комплексу, який проектується, за адресою м. Кіровоград, вул. Кропивницького (біля мосту), визначено місце підключення водопровідної мережі - міський водопровід по вул. Кропивницького. На водопровідному вводі водомірний вузол обладнати у колодязі збудованому на тротуарній частині біля місця приєднання до міського водопроводу по вул. Кропивницького. Точка розподілу є місце приєднання водопровідного вводу до міської мережі;
- ТОВ "Алєкс Трейд" на адресу ОКВП "Дніпро-Кіровоград" направлено лист від 22.06.2022 з пропозицію внесення змін у технічну документацію щодо приєднання до систем централізованого водопостачання, шляхом перенесення межі майнової належності в межах земельної ділянки за адресою: м. Кропивницький, вул. Кропивницького, 180-Б, на підставі запропонованої споживачем технічної пропозиції зовнішніх мереж водопроводу та каналізації адміністративно-комерційного комплексу по вул. Кропивницького (біля мосту) в м. Кропивницький, складеного сертифікованим інженером-проектувальником з пропозицією місця встановлення приладу комерційного обліку в окремому приміщенні цокольного поверху за вказаною адресою;
- комунальне підприємство листом від 09.08.2022 повідомило споживача про залишення без змін місця обладнання водомірного вузла, оскільки таке відповідає вимогам чинного законодавства та технічним умовам на приєднання адміністративно-комерційного комплексу ТОВ "Алєкс Трейд".
Неузгодженість між сторонами місця встановлення приладу обліку води в межах договору про надання послуг з централізованого водопостачання та перенесення межі майнової належності, яке визначає точку розподілу та точку обліку води стало підставою для звернення позивача для звернення з цим позовом.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі № 912/826/23 призначалася судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручалося Кропивницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
За результатами проведеної судово будівельно-технічної експертизи складено висновок від 12.09.2024 № 209/24-27 про наступне: 1) водопровідний колодязь, розташований на тротуарній частині вул. Кропивницького, в якому розміщено водомірний вузол обліку (ХПВ) відповідає вимогам умов водопостачання Технічних умов від 10.01.2013 № 5 ОКВП "Дніпро-Кіровоград" та частково відповідає вимогам ДСТУ 8994:2020 та Правилам № 190; 2) окреме приміщення цокольного поверху адміністративно-комерційного комплексу ТОВ "Алєкс Трейд" частково відповідає нормам улаштування засобів комерційного обліку водопостачання згідно Порядку № 206.
За умов часткової невідповідності обох місць для улаштування водомірного лічильника, колегія суддів апеляційної інстанції виснувала про перевагу в розташуванні вузла обліку саме в окремому приміщенні цокольного поверху адміністративно-комерційного комплексу ТОВ "Алєкс Трейд", а не у водопровідному колодязі, розташованому на тротуарній частині вул. Кропивницького з посиланням на пункт 13 Порядку №206, вважаючи його місцем, яке максимально відповідає вимогам щодо розміщення та безпеки.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для: 1) зміни розташування водомірного вузла, який позивач вимагає перенести в сухе утеплене цокольне приміщення будівлі в місці входу водопровідного вводу за адресою: Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Кропивницького, 180-Б; 2) переукладення акта розмежування балансової належності мереж водопостачання та водовідведення й експлуатаційної відповідальності сторін з визначенням нової межі розподілу балансової належності за місцем встановлення вузла обліку, - на що відповідач своєї згоди не надає.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ОКВП "Дніпро-Кіровоград" є постанова апеляційного господарського суду виключно щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Алєкс Трейд" про зобовʼязання відповідача погодити схему розміщення вузла комерційного обліку, запропоновану позивачем за змістом технічної пропозиції (розробленої інженером-проектувальником Завірюхою О.Ю., яка передбачає перенесення вузла обліку води (Лічильник) ЛВК № 150010573, змонтований у ВК-1 у місце внутрішньобудинкових інженерних систем позивача, а саме: встановлення приладу комерційного обліку в окремому приміщенні цокольного поверху за адресою приміщення: Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Кропивницького, 180-Б.
В іншій частині (стосовно відмови у задоволенні позовних вимог про зобовʼязання ОКВП "Дніпро-Кіровоград" переукласти акт розмежування балансової належності мереж водопостачання та водовідведення й експлуатаційної відповідальності сторін з дотриманням Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Ліцензійних умов та Правил № 190, а саме визначити межею розподілу балансової належності місце встановлення вузла обліку (як похідна вимога)) постанова апеляційного господарського суду учасниками справи не оскаржувалася, не є предметом касаційної скарги ОКВП "Дніпро-Кіровоград" та відповідно у касаційному порядку не переглядається і набуває чинності відповідно до приписів ГПК України.
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду.
Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, по-перше, слід зʼясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
ГПК України та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів слід звертатися до правових висновків, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм права, які вказані скаржником у касаційній скарзі у подібних правовідносинах, відсутні.
Отже, зважаючи на викладене, необхідно зʼясувати наявність або відсутність неправильного застосування судом апеляційної інстанції вказаних скаржником норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
Що ж до наведеного, Верховний Суд зазначає таке.
Суди першої та апеляційної інстанції дослідили, що спірні правовідносини сторін урегульовано умовами договору від 23.10.2014, предметом якого є надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Правовідносини щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення, комерційного обліку послуг з централізованого водопостачання; встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів регулюються, зокрема Законами України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами № 190, Порядком № 206, а також ДСТУ 8994:2020.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" питне водопостачання та водовідведення" питне водопостачання - діяльність, повʼязана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання.
Статтею 19 вказаного Закону послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання та/або водовідведення або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або водовідведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначає засади забезпечення комерційного, у т.ч. розподільного, обліку послуг теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" вузол комерційного обліку - це вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині, обладнаній окремим інженерним вводом.
Частинами першою, другою статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначено, що оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.
Забороняється приєднання житлових і нежитлових будівель до зовнішніх інженерних мереж без оснащення таких будівель вузлами комерційного обліку відповідних комунальних послуг відповідно до вимог цього Закону. Такими вузлами обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у будівлі, крім випадків, передбачених цим Законом. Місце встановлення вузла комерційного обліку визначається відповідно до будівельних норм і правил. Для споживача комунальних послуг, якому комунальна послуга постачається для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності в кожній точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж.
Місце встановлення вузла комерційного обліку води визначається відповідно до Порядку № 206 та Правил № 190.
Абзацом другим пункту 13 Порядку № 206 визначено, що вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньобудинкових інженерних систем будівлі, а в разі неможливості встановлення - в іншому місці якомога ближче до точки приєднання.
Також відповідно до пункту 5.2. Правил № 190 вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника, в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.
Водночас, згідно з пунктом 1.2. Правил № 190 (у редакції, чинній на час укладення договору) терміни, що вживаються в цих Правилах у такому значенні, зокрема: 1) межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами; 2) водопровідний ввід - трубопровід від розподільчої (внутрішньоквартальної або вуличної) мережі до зовнішньої стіни будинку або межі території обʼєкта з колодязем і запірною арматурою у місці приєднання до водопровідної мережі; 3) вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів; 4) технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення обʼєкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водопостачання, водовідведення.
Отже, положення абзацу другого пункту 13 Порядку № 206 та пункту 5.2. Правил № 190 визначають обовʼязок встановлення вузлів комерційного обліку на межі майнової належності на стороні споживача в кожній точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж, однак також допускають можливість, за згодою сторін, встановлення вузла комерційного обліку води в іншому місці, ніж у тому, що є межею майнової (балансової) належності.
Водночас Порядок № 206 і Правила № 190 передбачають можливість встановлення вузла комерційного обліку води в іншому місці, ніж у тому, що є межею майнової (балансової) належності, зокрема, в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу, а в разі неможливості встановлення - в іншому місці якомога ближче до точки приєднання. Тобто вказані нормативні акти фактично передбачають можливість перенесення споживачем вже встановленого вузла обліку води на інше місце якомога ближче до точки приєднання.
Крім того, у пункті 11 Порядку № 206 зазначено, що оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил та з урахуванням Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" і не потребує видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, а також погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.
Аналогічні вимоги щодо наявності проєктної документації для встановлення вузла комерційного обліку також містяться і у пункті 5.5. розділі V Правил № 190, за змістом якого проектування, монтаж та експлуатація вузлів обліку виконуються відповідно до вимог державних будівельних норм. Приймання в експлуатацію вузла обліку та реєстрація засобів обліку здійснюються за участю представника виробника.
Згідно з пунктами 5.10., 5.13, 5.18. Правил № 190 Засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримує зазначені приміщення в належному стані; не допускає доступу сторонніх осіб і забезпечує доступ представників виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання. Споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях зʼєднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.
Згідно з ДСТУ 8994:2020: - п. 7.3 ДСТУ 8994:2020 під час підʼєднання до системи централізованого водопостачання вузли обліку холодної питної води рекомендовано встановлювати на вводах до обʼєктів споживання (територій), за можливості, в місцях, найближчих до місця підʼєднання; - п. 7.4 вузли комерційного обліку ХПВ розташовують якнайближче до межі балансової належності на вводах в будинок (будівлю, споруду), за першою стіною, або після перетину не більше ніж однієї внутрішньої стіни у приміщенні зі штучним або природним освітлюванням і температурою повітря не нижче ніж + 5 С та не вище ніж + 55 С (за відносної вологості повітря 80% та температури + 35 С), у зручному та доступному для обслуговування місці, із забезпеченням виконання вимог санітарних норм та норм охорони праці; - п. 7.5 у випадку розташування межі балансової належності на значній відстані від будинку (будівлі, споруди), вузол обліку ХПВ дозволено встановлювати в спеціально обладнаній камері або колодязі, що влаштована в місці підʼєднання до систем централізованого водопостачання. Ця камера (колодязь) повинна мати розмір, що безперешкодно і зручно дозволяє проводити роботи з обслуговування вузла комерційного обліку, мати захист від ґрунтових, талих і дощових вод, замерзання у зимовий період, інших шкідливих впливів та враховувати Правила № 190.
Відповідно до п. 7.11 ДСТУ 8994:2020 Вузли комерційного обліку ХПВ для будинків приватної забудови, будівельних майданчиків, промислових та сільськогосподарських підприємств і їхніх територій, вузли обліку ХПВ для потреб поливу у парках або скверах рекомендовано встановлювати на водопровідному вводі за територією споживача (у разі відсутності такої ділянки - на приватній території, у місцях найбільш наближених до краю цієї території та не загороджених зі сторони водопровідного вводу). Таке місце має бути розташовано якнайближче до відгалуження від системи централізованого водопостачання оператора зовнішніх інженерних мереж та до ділянок, на яких ускладнено контролювання зовнішніх інженерних мереж дооблікових відгалужень, а також у місці, доступному для обслуговування.
Проаналізувавши в контексті спірних правовідносин вказані норми чинного законодавства в їх ієрархічній послідовності та сукупності норм, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що пункт 7.4. ДСТУ 8994:2020, який визначає вимоги для розташування вузла обліку всередині будівлі або споруди, поблизу межі балансової належності, з дотриманням температурних і санітарних норм є загальним та універсальним для стандартних умов.
Водночас Верховний Суд з огляду на безпосередньо законодавчо встановлений імперативний обовʼязок постачальника оснащення вузлами комерційного обліку саме будівель, їх частин обладнаних окремим інженерним вводом (відповідно до статей 1 та 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання") вважає, що для застосування інших норм (диспозитивного чи рекомендаційного характеру) щодо розташування вузла обліку (включно з пунктом 7.5. ДСТУ 8994:2020) мають бути наявними відповідні технічні умови (обставини), зумовлені неможливістю їх встановлення на вводах в будинок (будівлю, споруду), за першою стіною. При цьому, розташування межі балансової належності на значній відстані від будинку в якості обґрунтування для застосування певного можливого варіанту поведінки (іншої норми ДСТУ 8994:2020 як то пунктів 7.5., 7.11. ДСТУ 8994:2020) потребує належного та достатнього обґрунтування для суду з огляду, зокрема, на принцип розумності, який являє собою необхідність забезпечення судом зваженого вирішення питання регулювання правових відносин з урахуванням усіх учасників та необхідності забезпечення справедливості і балансу інтересів.
Верховний Суд також відхиляє доводи скаржника, про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 7.11. ДСТУ 8994:2020, який, на його думку, чітко визначає, що вузли обліку ХВП для потреб поливу у парках або скверах рекомендовано встановлювати на водопровідному вводі за територією споживача (у разі відсутності такої ділянки - на приватній території, у місцях найбільш наближених до краю цієї території та не загороджених зі сторони водопровідного вводу). Адже вказана норма за її змістом містить коло осіб до яких вона підлягає застосуванню, а саме: будинки приватної забудови, будівельні майданчики, промислові та сільськогосподарські підприємства.
Водночас у цій справі судами встановлено, що спірні правовідносини стосуються адміністративно-комерційного комплексу, а належність відповідної забудови до вказаних категорій визначених пунктом 7.11. ДСТУ 8994:2020 відповідачем не обґрунтовувалася та не наводилася.
Отже, чинними нормами закону в сукупності з пунктом 7.4. ДСТУ 8994:2020 чітко визначено, де і як має бути розташований вузол комерційного обліку холодної питної води (ХПВ) та умови, які необхідно забезпечити для їх експлуатації та обслуговування.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що виданими позивачу технічними умовами від 10.01.2013 № 5 на приєднання адміністративно-комерційного комплексу визначено місце обладнання водомірного вузла - міський водопровід по вул. Кропивницького. На водопровідному вводі водомірний вузол обладнано у колодязі збудованому на тротуарній частині біля місця приєднання до міського водопроводу по вул. Кропивницького. Точка розподілу є місце приєднання до міського водопровідного вводу до міської мережі, що відповідає наведеним вище приписам.
Водночас, ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову про зобовʼязання відповідача погодити схему розміщення вузла комерційного обліку, запропоновану за змістом технічної пропозиції (розробленої інженером-проектувальником Завірюхою О.Ю.), яка передбачає перенесення вузла обліку води у місце внутрішньобудинкових інженерних систем позивача, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов висновку про те, що Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Порядком № 206 та Правилами № 190, на які посилається відповідач, передбачені норми надають право споживачу встановити вузол комерційного обліку води в іншому місці, ніж у тому, що є межею майнової (балансової) належності, тобто фактично перенести вже встановлений вузол обліку води на інше місце зокрема, в приміщені, розташованому безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу. При цьому суттєвим є те, що місце встановлення вузла комерційного обліку визначається відповідно до будівельних норм і правил і таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, а також погодження з виконавцями комунальних послуг.
Суд апеляційної інстанції, оцінюючи зміст технічної пропозиції, розробленої інженером-проектувальником, яка передбачає перенесення вузла обліку води в місце внутрішньобудинкових інженерних систем позивача, а саме: в окреме приміщення цокольного поверху за адресою адміністративно-комерційного комплексу ТОВ "Алєкс Трейд" та висновок судового експерта (стосовно діючого місця приладу обліку в оглядовому колодязі та запропонованого позивачем на цокольному поверсі за адресою свого адміністративно-комерційного комплексу), оцінивши обставини справи та докази, надані на їх підтвердження з огляду на їх вірогідність через призму вимог статті 79 ГПК України, дійшов висновку про підтвердження можливості зміни місця лічильника на запропоноване позивачем.
При цьому, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що апеляційний суд приймаючи рішення не виходив з положень законодавства про невідповідність його (вузла обліку) існуючого місця розміщення, оскільки із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції оцінював результати судової будівельно-технічної експертизи (висновок від 12.09.2024 № 209/24-27), де, зокрема вказано, що водопровідний колодязь розташований на тротуарній частині вулиці Кропивницького, в якому розміщено водомірний вузол обліку (ХПВ) частково відповідає вимогам ДСТУ 8994:2020 "Інженерне обладнання будинків та споруд. Вузли обліку холодної питної води. Технічні вимоги", Правилам користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.
При цьому, Верховний Суд зазначає, що висновки про часткову відповідність вимогам ДСТУ 8994:2020 та Правил №190 слід розглядати саме як невідповідність існуючим положенням законодавства, а не навпаки.
Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що до спірних правовідносин має застосовуватися пункт 7.4 ДСТУ 8994:2020, оскільки такий є більш загальним та універсальним для стандартних умов, де вузол комерційного обліку ХПВ розташовується всередині будівлі або споруди, поблизу межі балансової належності, з дотриманням температурних і санітарних норм, що є основним стандартом для розташування вузлів у більшості випадків, коли немає особливих обмежень або відстаней від межі балансової належності до будівлі. Натомість, пункт 7.5 ДСТУ 8994:2020 є винятковим і застосовується лише у випадках, коли межа балансової належності знаходиться на значній відстані від будівлі. У таких ситуаціях дозволено встановлювати вузол обліку в камері або колодязі. Цей пункт є додатковим варіантом, який можна використовувати лише тоді, коли неможливо розташувати вузол обліку в будівлі через відстань до межі балансової належності.
Водночас встановлені судом апеляційної інстанції у справі обставини свідчать про: - невідповідність діючого місця влаштування вузла комерційного обліку ХПВ санітарним нормам; - розташування приладу обліку у придорожньому водопровідному колодязі на ділянці, яка не належить ТОВ "Алєкс Трейд" та перебуває віддалено відносно споживача; - неможливість захистити таке місце від несанкціонованого доступу сторонніх осіб; - відсутність освітлення в оглядовому колодязі, за місцем встановлення лічильника; - відсутність захищеності від підтоплення ґрунтовими водами оглядового колодязя. Поза тим вказані обставини унеможливлюють забезпечення позивачем належного збереження лічильника ХПВ, що передбачає виконання певних зобовʼязань стосовно його цілісності, збереження пломб та відповідних санітарних умов.
З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції у цій справі обставин, про які зазначено вище, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вказаним судом при вирішенні питання стосовно можливості перенесення вузла обліку води, шляхом зобовʼязання ОКВП "Дніпро-Кіровоград" погодити схему розміщення вузла комерційного обліку, запропоновану за змістом технічної пропозиції, розробленої за ініціативою позивача в окреме приміщення цокольного поверху за адресою адміністративно-комерційного комплексу ТОВ "Алєкс Трейд" з дотриманням температурних і санітарних норм, що є основним стандартом для розташування лічильника відповідно до діючих будівельних норм та правил, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема, частини першу, другу статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", пункти 11, 13 Порядку № 206, пункт 5.5. розділу V Правил № 190 та пункт 7.4. ДСТУ 8994:2020, а також статтю 79 ГПК України.
Водночас скаржником не доведено суду, а судом в цій справі не встановлено обставин неможливості встановлення вузла обліку згідно вимог пункту 7.4. ДСТУ, як і наявності обґрунтованих обставин (зокрема, розташування межі балансової належності на значній відстані від будинку (будівлі, споруди) споживача) для розташування вузла в іншому місці (поточного розташування у колодязі).
Вказаним також спростовуються доводи ОКВП "Дніпро-Кіровоград" про те, що наявність самої лише технічної можливості у споживача на перенесення лічильника води з межі балансової належності в інше місце, не вказує на невідповідність існуючого місця його встановлення вимогам законодавства, будівельним нормам і правилам, які передбачаються встановлення вузлів комерційного обліку води для приватної забудови в будь-якому випадку за територією споживача, а не в його приміщенні. В цих доводах скаржник не бере до уваги надання оцінки та врахування судом апеляційної інстанції висновку експертизи від 12.09.2024 № 209/24-27.
Стосовно доводів скаржник про те, що місце розташування вузла обліку холодної води позивача було визначено згідно з технічними умовами від 10.01.2013 та договором від 23.10.2014, а також відповідно до норм чинного законодавства, а саме: абзацу 5 пункту 9 розділу III Правил № 190 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого технічні умови повинні включати місце встановлення приладів обліку води, їх діаметр, тип, параметри, вимоги до встановлення, - на підставі яких розроблялася технічна документація на будівництво обʼєкту позивачем з визначеним інженерним забезпеченням обʼєкту будівництва та місцями встановлення лічильника води, на основі якої закінчений обʼєкт будівництва вводився в експлуатацію, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Спірні правовідносини щодо визначення місця водомірного приладу регулюються, зокрема, Правилами № 190 у редакції, чинній на час видачі позивачу технічних умов та укладення договору, оскільки правовідносини сторін є чинними і не припиненими, що не заперечується сторонами.
Разом із тим розділ IV Правил № 190 (у редакції, чинній на час видачі позивачу технічних умов та укладення договору), який має назву Приєднання обʼєктів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, регулює процедуру приєднання обʼєктів споживача до систем централізованого водопостачання та водовідведення, на підставі якої замовнику таких послуг надаються технічні умови (пункт 4.1. розділу IV Правил № 190).
Натомість положеннями частини першої статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та пункту 11 Порядку № 206 чітко передбачають, що оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку та погодження, зокрема, з виконавцями комунальних послуг.
Отже, технічні умови є документом на приєднання замовника послуг водопостачання та водовідведення до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, між тим оснащення та відповідна проектна документація до встановлення вузла комерційного обліку не потребують видачі технічних умов, як і таке погодження з виконавцями комунальних послуг.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції правильно визначив, які правові норми належить застосувати до спірних правовідносин, а отже, відсутні правові підстави для формування правового висновку про застосування інших норм матеріального права, зокрема, абзацу 5 пункту 9 розділу III Правил № 190, на який посилається скаржник, у спірних правовідносинах.
В аспекті посилань скаржника на те, що технічна пропозиція, на основі якої частково задоволено позовні вимоги, не містить посилання на будівельні норми і правила, а саме ДСТУ Б А.2.4-4, які визначають загальні вимоги до проектної документації з улаштування вузлів обліку ХПВ (п. 6.2 ДСТУ 8994:2020), то скаржник не бере до уваги необхідність застосування вказаної норми сукупно з іншими вимогами законодавства, Правил № 190, Порядку № 206, а також норм ДСТУ 8994:2020, які мають застосовуватися до спірних правовідносин.
Вищенаведені обставини та висновки, які покладені судом апеляційної інстанції в основу спірної постанови, стали достатньою підставою для застосування до спірних правовідносин пункту 7.4 ДСТУ 8994:2020 та задоволення вимоги позивача про зобовʼязання ОКВП "Дніпро-Кіровоград" погодити схему розміщення вузла комерційного обліку, запропоновану за змістом технічної пропозиції, розробленої інженером-проектувальником Завірюхою О.Ю., яка передбачає перенесення вузла обліку води, змонтованого у ВК-1 в місце внутрішньобудинкових інженерних систем позивача.
Враховуючи зазначене, Суд вважає також правильним застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин статті 23 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", відповідно до змісту якої підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення мають право, зокрема, здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків та споруд, забезпечувати встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку питної води відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", в аспекті застосування якої оператор мережі (виконавець послуг) в силу своїх прямих обовʼязків має забезпечити, щоб всі документи, повʼязані з обслуговуванням мереж, були актуальними та відображали фактичні умови, оскільки саме оператор є відповідальним за розподіл обовʼязків щодо експлуатації та обслуговування інженерних мереж, тобто оператор мережі має провести необхідні коригування в документації, щоб відобразити нові умови.
Доводи касаційної скарги не дають підстав стверджувати про те, що наведені судом апеляційної інстанції мотивування є необґрунтованими, а правозастосування є неправильним, оскільки правильність цих тверджень напряму випливає з матеріалів справи, встановлених обставин спору та норм чинного законодавства.
Верховний Суд також не бере до уваги доводи відповідача, які стосуються необхідності переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин в силу приписів статті 300 ГПК України.
Таким чином, враховуючи наведене вище, висновки суду апеляційної інстанції зроблено з урахуванням положень частини першу, другу статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", пунктів 11, 13 Порядку № 206, пункт 5.5. розділу V Правил № 190 та пункт 7.4. ДСТУ 8994:2020 і не суперечать їм, а також з дотриманням приписів статей 79, 86 ГПК України щодо всебічного, повного та обʼєктивного дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності, вірогідності, надання правильної юридичної оцінки обставинам справи, у звʼязку з чим підстави для зміни або скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду відсутні, а доводи касаційної скарги, обґрунтовані з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримали свого підтвердження.
Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що в ухваленні цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обовʼязкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у т.ч. касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
Водночас, Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві позивача на касаційну скаргу у тій частині, в якій вони не суперечать викладеному у цій постанові.
Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.