ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/906/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - Оніщук В.М., адвокат (дов. від 18.12.2024),
Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" -
Зеленова Л.В., у порядку самопредставництва,
Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - не зʼявився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 (головуючий суддя: Розізнана І.В., судді: Павлюк І.Ю., Грязнов В.В.) та
касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз"
на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 08.10.2024 (суддя Шніт А.В.) та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 (головуючий суддя: Розізнана І.В., судді: Павлюк І.Ю., Грязнов В.В.)
у справі № 906/906/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України")
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (далі - АТ "ОГС "Житомиргаз")
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор)
про стягнення 309 530 949,04 грн
та за зустрічним позовом АТ "ОГС "Житомиргаз"
до ТОВ "Оператор ГТС України"
про визнання дій протиправними.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до суду з позовом до АТ "ОГС "Житомиргаз" про стягнення 309 530 949,04 грн за невиконання договору транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000100, з яких: 284 822 427,95 грн основного боргу, 15 652 230,19 грн пені, 3 142 940,74 грн 3% річних, 5 913 350,15 грн інфляційних втрат.
АТ "ОГС "Житомиргаз" звернулося до суду зі зустрічним позовом про визнання протиправними дій ТОВ "Оператор ГТС України": 1) з вчинення балансуючих дій у частині врегулювання добових небалансів АТ "ОГС "Житомиргаз" за рахунок закупівлі природного газу на підставі договору (-ів) про закупівлю природного газу, укладеного (-их) відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" та відборів власного природного газу із газосховищ у порядку, визначеному постановою Регулятора від 17.02.2021 № 235 "Про заходи, спрямовані на безперебійний розподіл природного газу споживачам" (далі - постанова № 235); 2) з визначення плати та порядку розрахунків з АТ "ОГС "Житомиргаз", передбачених постановою № 235.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.09.2024 у справі № 906/906/21 (суддя Шніт А.В.) закрито провадження у справі у частині стягнення 58 797 207,46 грн основного боргу. Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "ОГС "Житомиргаз" на користь ТОВ "Оператор ГТС України": 226 025 220,49 грн основного боргу; 15 652 230,19 грн пені; 3 142 940,74 грн 3% річних; 5 913 350,15 грн інфляційних втрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.10.2024 у справі № 906/906/21 заяву ТОВ "Оператор ГТС України" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено та стягнуто з АТ "ОГС "Житомиргаз" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 6 510 євро витрат.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у цій справі: апеляційну скаргу ТОВ "Оператор ГТС України" задоволено, рішення Господарського суду Житомирської області від 24.09.2024 у частині закриття провадження у справі щодо стягнення 4 668 417,46 грн скасовано; викладено резолютивну частину рішення місцевого суду в іншій редакції, якою: закрито провадження у справі у частині стягнення 54 128 790 грн; первісний позов задоволено частково; стягнуто з АТ "ОГС "Житомиргаз" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 230 693 637,95 грн основного боргу, 15 652 230,19 грн пені, 3 142 940,74 грн 3% річних, 5 913 350,15 грн інфляційних втрат та 84 031, 51 грн витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Крім того, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 частково задоволено апеляційну скаргу АТ "ОГС "Житомиргаз" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 08.10.2024, яке апеляційним господарським судом скасовано. Ухвалено нове судове рішення щодо часткового задоволення заяви ТОВ "Оператор ГТС України" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яким стягнуто з АТ "ОГС "Житомиргаз" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 218 417, 43 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В решті заяви ТОВ "Оператор ГТС України" про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ТОВ "Оператор ГТС України" оскаржує постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу. У касаційній скарзі з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного господарського суду щодо відмови у стягненні 1 680 Євро витрат на професійну правничу допомогу, а додаткове рішення місцевого суду про стягнення 6 510 євро відшкодування витрат на професійну правничу допомогу залишити в силі.
АТ "ОГС "Житомиргаз" за змістом вимог та підстав його касаційної скарги оскаржує додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 08.10.2024 повністю та просить відмовити в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 АТ "ОГС "Житомиргаз" оскаржує щодо перегляду додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та в частині стягнення судових витрат на відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги позивача за первісним позовом. З посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, АТ "ОГС "Житомиргаз" просить суд касаційної інстанції скасувати додаткове рішення місцевого суду в повному обсязі та постанову апеляційного господарського суду (якою переглянуто додаткове рішення місцевого суду, а також здійснено розподіл судового збору за апеляційний розгляд за результатом остаточного вирішення спору) та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Оператор ГТС України" про ухвалення додаткового рішення.
Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 по суті спору (зокрема, в частині задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову), жодним учасником справи не оскаржується.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Оператор ГТС України" посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України Кодекс), зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції застосував приписи статей 124, 129 ГПК України без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 316/1923/16-а (2-а/316/41/17) та від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18 при проведенні розрахунку і розподілу судових витрат на відшкодування професійної правничої допомоги.
АТ "ОГС "Житомиргаз" в обґрунтування доводів своєї касаційної скарги посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях: в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосували Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" без урахування висновків щодо його застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 911/1235/22; у частині стягнення судових витрат на відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги ТОВ "Оператор ГТС України" не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 12.11.2024 у справі № 920/37/24; від 21.11.2024 у справі № 910/423/23, від 19.12.2024 у справі № 910/5625/23.
Доводи інших учасників справи
АТ "ОГС "Житомиргаз" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Оператор ГТС України" проти доводів касаційної скарги позивача за первісним позовом заперечило, з посиланням, зокрема, на неподібність справи, яка розглядається та наведеною у касаційній скарзі практикою Верховного Суду та просило у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Оператор ГТС України" відмовити в повному обсязі.
ТОВ "Оператор ГТС України" у відзиві на касаційну скаргу АТ "ОГС "Житомиргаз" просило Суд касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою відповідача за первісним позовом закрити, посилаючись, зокрема на необґрунтованість доводів, викладених у ній.
Регулятор не скористався своїм правом на подання відзивів на касаційні скарги.
Розгляд клопотань учасників справи
Згідно з ухвалами Суду від 17.02.2025 та від 10.03.2025 зі справи, задоволено, зокрема, заяви АТ "ОГС "Житомиргаз" про участь у судових засіданнях, у т.ч. призначеному на 13.03.2025, у справі № 906/906/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2025 відкладено розгляд касаційних скарг ТОВ "Оператор ГТС України" та АТ "ОГС "Житомиргаз" у справі № 906/906/21 на 20.03.2025.
Від АТ "ОГС "Житомиргаз" 18.03.2025 на вимогу Суду надійшла заява (фактично є додатковими поясненнями) з приводу того, чи заявлялися ним під час судового розгляду заперечення щодо неспівмірності розміру (вартості) заявлених ТОВ "Оператор ГТС України" судових витрат на професійну правничу допомогу. У вказаній заяві АТ "ОГС "Житомиргаз" зазначило, що оскільки склад та розміри витрат, повʼязаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, то питання розподілу судових витрат повʼязане з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями суду).
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ТОВ "Оператор ГТС України" є постанова апеляційного господарського суду (якою переглянуто додаткове рішення місцевого суду) в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою АТ "ОГС "Житомиргаз" є додаткове рішення місцевого суду та постанова апеляційного господарського суду в тій частині, якою переглянуто додаткове рішення місцевого суду, а також здійснено розподіл судового збору за апеляційний розгляд за результатом остаточного вирішення спору.
В іншій частині постанова апеляційного господарського суду учасниками справи не оскаржується та у касаційному порядку не переглядається.
Стосовно доводів касаційної скарги ТОВ "Оператор ГТС України", Верховний Суд зазначає таке.
В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Оператор ГТС України" посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції застосував приписи статей 124, 129 ГПК України без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених: у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 316/1923/16-а (2-а/316/41/17) та від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18.
Норми права, зазначені скаржником у вказаних постановах, є нормами процесуального права, вміщеними у ГПК України, та застосування яких не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, а залежить від предмету доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з точки зору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин.
Суд зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються зі судового збору та витрат, повʼязаних з розглядом справи. До витрат, повʼязаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Разом із тим, господарським процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Частинами другою-четвертою статті 126 ГПК України передбачено, зокрема, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, повʼязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Зазначені критерії, які мають бути дотримані при вирішенні питання про відшкодування судових витрат, є усталеними у судовій практиці Верховного Суду та викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). Водночас у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина пʼята статті 126 ГПК України).
Водночас обовʼязок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Суд апеляційної інстанції, зменшуючи заявлену до стягнення суму витрат на надання правничої професійної допомоги ТОВ "Оператор ГТС України" за розгляд справи в суді першої інстанції зі 6 510 євро до 218 417, 43 грн зазначив, що відповідачем за первісним позовом як у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення, так і під час подання апеляційної скарги не вказувалося на неспівмірність розміру (вартості) заявлених судових витрат, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку розміру (вартості) кожної послуги з огляду на сформовану судову практику, водночас не позбавлений процесуальної можливості з власної ініціативи надати оцінку обґрунтованості заявлених витрат, які були реально понесені заявником.
У свою чергу суд апеляційної інстанції, дослідивши надані ТОВ "Оператор ГТС України" докази на підтвердження реальності понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, зокрема, детальний опис робіт (наданих послуг з правничої допомоги) за договором від 01.09.2023 № 4600008263 та угодою про надання юридичних послуг від 28.09.2023 № 11003215-101, встановив, що надання послуг, визначених пунктами 3, 7, 12, 14, як підготовка до участі в судових засіданнях визначається, зокрема, процесуальними діями, шляхом подання процесуальних документів (у зазначеному випадку заперечень та пояснень). Тому такі послуги як підготовка заперечень проти пояснень, підготовка та подання до суду письмових пояснень щодо припинення зобовʼязання, підготовка та подання заперечень проти клопотання про зменшення пені - якраз і є підготовкою до судового засідання, яка не може визначатися (виокремлюватися) як окрема послуга.
До того ж, суд апеляційної інстанції врахував обставини, за яких послуги за пунктами: 5 (юридичний аналіз письмових пояснень АТ "ОГС "Житомиргаз" від 13.02.2024 з додатками), 9 (юридичний аналіз документів, що свідчать про часткове припинення зобовʼязань АТ "ОГС "Житомиргаз") та 16 (юридичний аналіз клопотання про зменшення пені (ТОВВХ-24-10710 від 10.04.2024) - є такими, що безпосередньо поглинаються послугами визначеними у пунктах: 6 (підготовка заперечень проти пояснень АТ "ОГС "Житомиргаз" від 13.02.2024), 10 (підготовка та подання до суду письмових пояснень щодо припинення зобовʼязання) та 17 (підготовка та подання заперечень проти клопотання про зменшення пені), а також те, що юридичний аналіз певного документа якраз і є однією з частин підготовки до вчинення відповідної процесуальної дії у подальшому.
Враховуючи вимоги статей 126, 129 ГПК України, сформовану правову позицію Верховного Суду та ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що необґрунтованими є витрати, визначені пунктами 3, 5, 7, 9, 12, 14, 16 у детальному описі робіт (наданих послуг з правничої допомоги) за договором від 01.09.2023 № 4600008263, наданого позивачем за первісним позовом, що становлять загалом 12 год та еквівалентно 1 680 євро. Водночас доведеною, з огляду також на принципи розумності, диспозитивності та змагальності і недоведеність відповідачем за первісним позовом неспівмірності витрат заявлених на професійну правничу допомогу, є сума еквівалентна 4 830 євро, що складає 218 417, 43 грн за офіційним курсом Національного банку України на момент ухвалення оскаржуваного додаткового судового рішення.
При цьому суд апеляційної інстанції в аспекті вимог ТОВ "Оператор ГТС України" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в іноземній валюті - євро, зазначив, що ТОВ "Оператор ГТС України" та АТ "ОГС "Житомиргаз" є резидентами України, спір між ними у цій справі виник щодо стягнення коштів у національній валюті України, а тому компенсація витрат на професійну правничу допомогу, понесених у звʼязку з розглядом справи у суді першої інстанції, також має бути здійснена у національній валюті України - гривні. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі № 921/403/22.
У касаційній скарзі ТОВ "Оператор ГТС України" наполягає на тому, що висновок апеляційного господарського суду, яким скасовано додаткове рішення місцевого суду та ухвалено нове судове рішення про фактичне зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зроблено без урахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 20.12.2018 у справі № 316/1923/16-а (2-а/316/41/17) та від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, відповідно до якої процесуальне законодавство України не вимагає від сторони, яка звертається до суду з вимогою про відшкодування судових витрат, надання доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу адвокат витратив на виконання робіт. Крім того, від сторони не вимагається наведення обґрунтування, чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії.
Верховний Суд відхиляє такі твердження скаржника, зокрема з огляду на те, що суд апеляційної інстанції не мотивував своє рішення відсутністю доказів підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу адвокат витратив на виконання робіт. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачаються висновки суду про необґрунтованість певних витрат, визначених пунктами 3, 5, 7, 9, 12, 14, 16 по своїй суті, а кількісний показник в годинах наведений відповідно до інформації наданої самим скаржником.
Так, зокрема, у вказаних скаржником постановах Верховний Суд зазначив, що зі змісту процитованих ним норми пункту першого частини третьої, частин четвертої-шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, які фактично кореспондуються відповідним приписам частин третьої-пʼятою статті 126 ГПК України, вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права вбачається, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Проте фундаментальним мотивом для зменшення суми заявленої ТОВ "Оператор ГТС України" для відшкодування витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції як раз визначив не кількість доведеного представниками заявника часу, витраченого на виконання робіт свого довірителя, а саме недоведеність (нереальність) певних видів наданих послуг з правничої допомоги, зазначених у детальному описі робіт (наданих послуг з правничої допомоги), оскільки такі або не можуть виокремлюватися (визначатися) як окремі послуги, або частково поглинаються іншими видами послуг.
Суд касаційної інстанції зазначає, що аналіз висновків, зроблених в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених скаржником справах, оскільки зазначені висновки зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами у справі, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідного рішення.
Верховний Суд, при касаційному перегляді оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, за наведеними у касаційній скарзі ТОВ "Оператор ГТС України" доводами, не вбачає порушень судом апеляційної інстанції приписів господарського процесуального законодавства, які б призвели до ухвалення апеляційною інстанцією незаконного рішення у цій справі.
Отже, зазначена ТОВ "Оператор ГТС України" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду (якою переглянуто додаткове рішення місцевого суду) з цієї підстави.
Стосовно доводів касаційної скарги АТ "ОГС "Житомиргаз" у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд зазначає таке.
В обґрунтування доводів касаційної скарги АТ "ОГС "Житомиргаз" посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" без урахування висновку щодо його застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 911/1235/22, за змістом якого витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку процесуального законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Поняття "надання професійної правничої допомоги" не тотожне поняттю "представництво особи в суді". Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим субʼєктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31.10.2019 № 4-в/2019).
Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 911/1235/22, про неврахування яких зазначає скаржник.
При цьому зміст положень частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України кореспондується зі змістом положень частини четвертої статті 126, частини сьомої статті 127 та частини шостої статті 129 ГПК України.