ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 925/36/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Об`єднання співвласників
багатоквартирного будинку "Жужоми 3" - Тараненка М.О.,
Публічного акціонерного товариства
"Черкасиобленерго" - Махарінець В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі відокремленого підрозділу Черкаської міської філії Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 (у складі колегії суддів: Шапран В.В. (головуючий), Алданова С.О., Корсак В.А.)
у справі № 925/36/24
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3"
до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"
про визнання укладеною додаткової угоди до договору,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2024 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3" (далі - ОСББ "Жужоми 3") звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (далі - ПАТ "Черкасиобленерго") про визнання укладеною додаткової угоди від 10.04.2023 та додатків № 2, № 3 до договору споживача про надання послуг розподілу електричної енергії від 01.12.2022 № 7282 у редакції, наведеній у позовній заяві.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПАТ "Черкасиобленерго" всупереч вимогам чинного законодавства використовує дані загальнобудинкових лічильників, які обліковують всю спожиту електричну енергію багатоквартирним будинком, для розрахунку спожитої електричної енергії місцями загального користування. Тому позивач звернувся до суду з позовом про внесення змін до чинного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом укладення додаткової угоди та відповідних додатків.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано укладеними між ПАТ "Черкасиобленерго" та ОСББ "Жужоми 3" додаткову угоду від 10.04.2023, додаток № 2 (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об`єкта (об`єктів) споживача) та додаток № 3 (Відомості про розрахункові засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії) до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.12.2022 № 7282 у редакції, наведеній в резолютивній частині постанови.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у листопаді 2024 року ПАТ "Черкасиобленерго" в особі відокремленого підрозділу Черкаської міської філії ПАТ "Черкасиобленерго" подало касаційну скаргу, у якій, з урахуванням нової редакції касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024, а рішення Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 925/36/24 за касаційною скаргою ПАТ "Черкасиобленерго" в особі відокремленого підрозділу Черкаської міської філії ПАТ "Черкасиобленерго" з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.03.2025.
ОСББ "Жужоми 3" у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Також позивач навів орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який становить 30 000,00 грн.
19.02.2025 до Верховного Суду надійшло клопотання ПАТ "Черкасиобленерго" про долучення копії постанови Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 925/51/24, яка є аналогічною за предметом та підставою спору у справі № 925/36/24.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що ОСББ "Жужоми 3" створене співвласниками багатоквартирного будинку № 3 по вул. Жужоми у м. Черкаси і 30.01.2022 зборами співвласників багатоквартирного будинку за цією адресою прийнято рішення з 01.05.2022 здійснювати самостійно утримання, експлуатацію та прибирання території шляхом самозабезпечення.
01.12.2022 між ПАТ "Черкасиобленерго" в особі відокремленого підрозділу Черкаської міської філії ПАТ "Черкасиобленерго" (оператор системи розподілу) та ОСББ "Жужоми 3" (споживач) укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 7282 з додатками №№ 1-15 до договору.
У пункті 1.2 договору зазначено, що умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).
Відповідно до пункту 2.1 договору оператор системи розподілу зобов`язався надати споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, за об`єктом (об`єктами), технічні параметри якого фіксуються в "Паспорті точки (точок) розподілу електричної енергії об`єкта (об`єктів) споживача", який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи розподілу.
Згідно з пунктом 2.2 договору відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті (об`єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії" до цього договору.
Облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається оператором системи розподілу та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії (ККОЕЕ), затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, та з урахуванням вимог цього договору (пункт 3.1 договору).
У пункті 5.1 договору визначено, що ціною цього договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об`єкт (об`єкти) споживача, зазначені в "Паспорті точки (точок) розподілу електричної енергії об`єкта (об`єктів) споживача" згідно з додатком 2 до цього договору.
Оператор системи розподілу несе відповідальність за розподіл електричної енергії споживачу із дотриманням показників якості електричної енергії на межі балансової належності електромереж об`єкта (об`єктів) споживача (пункт 8.1 договору).
Відповідно до додатку 3 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії" до цього договору у багатоквартирному будинку встановлені такі лічильники обліку електричної енергії: №8044557 тип NIK 2303 LАRKIT; №8047850 тип NIK 2303 LАRKIT; №8499507 тип NIK 2303 LАRKIT; №8499558 тип NIK 2303 LАRKIT у ВРП-0,38 кВ ГРЩ-1.
Після отримання актів про фактичне надання послуг з розподілу електричної енергії за січень - березень 2023 року позивачем встановлено невідповідність фактичної кількості розподіленої електричної енергії даним, вказаним відповідачем в актах, оскільки, як з`ясувалося, позивачем показники про обсяги розподіленої електричної енергії у багатоквартирному будинку були передані згідно з лічильниками NIK 2303 LАRKIT №8499507 та NIK 2303 LАRKIT №8499558, встановленими у ВРП-0,38 кВ ГРЩ-1. Проте відповідачем при обліку кількості розподіленої електричної енергії використовувалися не лічильники, які безпосередньо обліковують спожиту ОСББ електричну енергію, а загальнобудинкові лічильники, а саме: NIK 2303 LАRKIT №8044557 та NIK 2303 LАRKIT №8047850, які здійснюють облік спожитої електричної енергії як ОСББ так і власниками квартир багатоквартирного будинку по вул. Жужоми, 3, у м. Черкаси.
Позивач зазначає, що на момент укладення договору останній висловлював свої зауваження в акті технічної перевірки про неможливість використання загальнобудинкових лічильників для розрахунку електричної енергії, а відтак розраховував на те, що зауваження будуть враховані при підписанні договору про надання послуг. Водночас ОСББ достеменно не було відомо, що 2 з 4 лічильників, які є загальнобудинковими лічильниками, зокрема, лічильники NIK 2303 LАRKIT №8044557 та NIK 2303 LАRKIT №8047850, будуть використовуватися як розрахункові та здійснюватимуть облік спожитої електричної енергії, яку ОСББ та власники квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку по вул. Жужоми, 3 у м. Черкаси споживають разом.
Відповідач у листі від 22.09.2023 № 5190 повідомив позивача, зокрема, про те, що відповідно до умов договору № 7282 розрахунковими засобами комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії споживачу по вказаному договору є: №8044557 тип NIK 2303 LАRKIT; №8047850 тип NIK 2303 LАRKIT; №8499507 тип NIK 2303 LАRKIT; №8499558 тип NIK 2303 LАRKIT, і позивач має здійснювати розрахунок за спожиту електричну енергію на підставі даних обліку загальнобудинкових лічильників.
10.04.2023 позивач направив відповідачу додаткову угоду від 10.04.2023 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №7282, у якій позивач пропонував виключити з додатків №№ 2, 3 до договору дані про лічильники як розрахункові NIK 2303 LАRKIT №8044557 та NIK 2303 LАRKIT №8047850, які є загальнобудинковими, шляхом укладення додаткової угоди.
У редакції додатків №№ 2, 3 до договору, які просить змінити позивач, визначено дві точки розподілу (площадки комерційного обліку) за ЕІС-кодами 62Z3747447846799 та 62Z4426482224109 (лічильники NIK 2303 LАRKIT №8499507 та NIK 2303 LАRKIT №8499558, відповідно), замість 4.
У листі від 28.04.2023 №2469 відповідач відмовив позивачеві в укладенні додаткової угоди, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив та мотивував таке рішення відсутністю підстав для внесення в судовому порядку змін до чинного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.12.2022 № 7282.
Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та задовольнив позов із тих підстав, що розрахунки між оператором системи розподілу та споживачем за спожиту електроенергію повинні здійснюватися на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності споживача (в даному випадку ОСББ), тоді як загальнобудинкові засоби обліку, які не приєднані до точки обліку одного об`єкта, а, навпаки, враховують дані щодо споживання електричної енергії з багатьох точок (квартири, місця загального користування), не можуть бути розрахунковими та використовуватися для розрахунків між оператором системи розподілу та споживачем.
За висновками апеляційного суду, здійснення відповідачем розрахунків за спожиту електричну енергію на підставі загальнобудинкових засобів обліку є безпідставним та не узгоджується з положеннями ПРРЕЕ, тому наявні правові підстави для визнання укладеними додаткової угоди від 10.04.2023, додатку № 2 (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об`єкта (об`єктів) споживача) та додатку № 3 (Відомості про розрахункові засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії) до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.12.2022 № 7282 щодо виключення загальнобудинкових засобів обліку з розрахункових.
У поданій касаційній скарзі ПАТ "Черкасиобленерго" в особі відокремленого підрозділу Черкаської міської філії ПАТ "Черкасиобленерго" в обґрунтування підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції послалося на те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосував положення пункту 2.3, 2.3.3 розділу ІІ, пункту 2.2.5 ПРРЕЕ; у взаємозв`язку положення пунктів 1.1.2, 2.1.11, абз. 3 пункту 2.1.5 ПРРЕЕ, пункту 5 Постанови № 312, пунктів 4.2.1, 4.3.1, 4.3.2, підпункту 71 пункту 1.2.1, пунктів 4.3.4, 4.3.5, 5.2.2 ККОЕЕ; у взаємозв`язку положення пунктів 1.1.2, 1.2.4, 2.2.1, підпунктів 1, 2 пункту 2.2.5, пункту 5.1.4 ПРРЕЕ, пунктів 5.1.4, 28, 1.2.1, 5.1.5 ККОЕЕ, частин 1, 2 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"; у взаємозв`язку положення пункту 62 частини 1 статті 1 Закону України Про ринок електричної енергії", абз. 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"; положення пункту 1.2.4 ПРРЕЕ; у взаємозв`язку положення пунктів 8.2.5-8.2.7, 20, абз. 5 підпункту 25 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ; у взаємозв`язку положення пункту 1.1.2, підпункту 34 пункту 1.2.1 ПРРЕЕ, пункту 32 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії"; у взаємозв`язку положення абз. 1, 5 пункту 1.2.15 ПРРЕЕ та пункту 1.5.6 ПУЕ, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Скаржник також зазначає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги умови договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №7282 від 01.12.2022, що стосується внесення змін до нього, а також не надав належної оцінки обставинам відсутності підстав, передбачених статтями 651, 652 ЦК, для внесення змін до зазначеного договору.
Відповідно до статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
Спір у справі, що розглядається, виник у зв`язку з наявністю/відсутністю підстав для визнання укладеною додаткової угоди від 10.04.2023 та додатків № 2 та № 3 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.12.2022 № 7282 у запропонованій позивачем редакції.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ.
Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (частина 4 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Додатком 3 до ПРРЕЕ є Типовий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, пунктами 1.1 та 1.2 якого визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги оператора системи та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою-приєднанням. Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ та є однаковими для всіх споживачів.
Згідно з пунктом 2.1.12 ПРРЕЕ невід`ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є: 1) паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою.
У пункті 1.1.2 ПРРЕЕ наведені, зокрема, наступні визначення: - паспорт точки розподілу/передачі - акт (документ), складений оператором системи, в якому зазначаються технічні параметри точки підключення споживача; - площадка вимірювання - забезпечена точкою комерційного обліку або точками комерційного обліку електроустановка або сукупність електроустановок, виключно між якими можливі перетікання електричної енергії технологічними електричними мережами власника електроустановок, у які надходить або з яких віддається електрична енергія; - точка розподілу/передачі електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається розподіл/передача електричної енергії між електроустановками суміжних учасників ринку.
У пункті 1.2.4 ПРРЕЕ визначено, що точка розподілу (передачі) електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи.
Відповідно до пункту 2.1.11 ПРРЕЕ під час оформлення заяви-приєднання, паспорта точки розподілу/передачі оператор системи використовує наявну у нього інформацію за об`єктом розподілу, достатню для проведення розрахунків, зокрема: 1) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) щодо однолінійної схеми електропостачання об`єкта; 3) щодо розрахункових засобів вимірювальної техніки обсягу активної та реактивної електричної енергії та рівня потужності (тип, марка, технічні характеристики тощо); 4) щодо дозволеної (договірної) величини електричної потужності;5) щодо технічних даних силових трансформаторів, кабельних та/або повітряних ліній передачі/розподілу електричної енергії, якими здійснюється розподіл електричної енергії (для об`єктів споживачів, для яких розрахункові засоби вимірювальної техніки встановлені не на межі балансової належності).
Відповідно до підпункту 49 пункту 1.2.1 Кодексу комерційного обліку електроенергії площадка комерційного обліку (площадка вимірювання) - забезпечена точкою комерційного обліку або точками комерційного обліку електроустановка або сукупність електроустановок, виключно між якими можливі перетікання електричної енергії технологічними електричними мережами власника електроустановок, у які відбирається або з яких відпускається електрична енергія.
Згідно з пунктом 2.3.3 ПРРЕЕ електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) суміщеними з лічильником електричної енергії або окремими засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії. Підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) вимірювальної техніки, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, забороняється, за винятком випадків, передбачених цими Правилами.
Пунктом 2.3.2 ПРРЕЕ передбачено, що для вимірювання з метою комерційних розрахунків за електричну енергію мають використовуватися розрахункові засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам Кодексу комерційного обліку електроенергії, Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до пункту 5.1.10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії для комерційних розрахунків мають використовуватися дані з вузла обліку власника електроустановки (об`єкта) за умови відповідності вузла обліку вимогам нормативних документів. Дані з вузлів обліку інших власників можуть бути використані для здійснення технічного (контрольного) обліку та перевірки достовірності даних комерційного обліку.
У постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/3767/20, на яку послався суд апеляційної інстанції при вирішенні спору у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими задоволено позов ОСББ та визнано недійсним додаток № 3.1 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії ОСББ" до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного між Товариством (оператор системи розподілу) та ОСББ, як такий, що суперечить, зокрема, пункту 2.3.2 ПРРЕЕ, пункту 5.1.10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії. При цьому Верховний Суд навів висновки, за якими розрахунки за спожиту електричну енергію (комерційні розрахунки) повинні здійснюватися на підставі показань лічильника, приєднаного до електрообладнання, що знаходиться на території власника або користувача об`єкта нерухомості. Тобто розрахунки між сторонами за спожиту електричну енергію повинні здійснюватися на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності ОСББ. До такого електрообладнання належать пристрої забезпечення освітлення місць загального користування, роботи ліфтів тощо. Посилаючись на положення Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" Верховний Суд у справі № 922/3767/20 виснував, що електрична енергія, яка витрачається на технічні (загальні) потреби освітлення місць загального використання, ліфти, насосні станції підкачки води та інше, входить до комунальної послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Саме за комунальну електроенергію сплачує об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Оплата будь-якої іншої електричної енергії, яка витрачається не на технічні цілі, зазначеними законодавчими актами не передбачена.
Як установлено судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що позивач вважав, що отримані ним акти про фактичне надання послуг з розподілу електричної енергії за січень - березень 2023 року містять розбіжності щодо показників про обсяг розподіленої електричної енергії в багатоквартирному будинку, оскільки відповідач для розрахунку спожитої електричної енергії використовує дані загальнобудинкових лічильників. Позивач зазначав, що він звертався до відповідача з вимогою про укладення додаткової угоди до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, за змістом якої пропонувалося виключити з додатків № 2 та № 3 двох загальнобудинкових лічильників.
Разом із тим ОСББ "Жужоми 3" обрало такий спосіб захисту порушеного права, як визнання укладеною додаткової угоди та додатків № 2, № 3 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у редакції позивача, за умовами якої фактично виключено з додатків №№ 2, 3 до договору дані про лічильники NIK 2303 LАRKIT №8044557 та NIK 2303 LАRKIT №8047850 як розрахункові, які, за твердженням позивача, є загальнобудинковими.
Так, підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 ЦК, за змістом якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2).
Натомість зміна або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, передбачена у статті 652 ЦК, за змістом якої у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникає під час виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 920/660/22, від 12.10.2023 у справі № 910/5029/22, від 19.01.2023 у справі № 910/14623/21, від 20.06.2023 у справі № 910/7583/22, від 17.05.2023 у справі № 914/865/22).
Отже, за змістом статті 652 ЦК зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин. При цьому закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК, при істотній зміні обставин.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 навела висновок, за яким істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини 1 статті 3, частина 1 статті 627 ЦК), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 ЦК, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 цієї статті), тобто, що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору.
Як свідчать матеріали справи, що розглядається, у пункті 12.2 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії 01.12.2022 № 7282 передбачено, що усі додатки, зміни та доповнення до цього договору та додатків, визначених у пункті 12.8 цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору, оформлюються сторонами у паперовій формі, підписуються уповноваженими особами обох сторін. Паспорт точки розподілу/передачі електричної енергії та всі зміни і доповнення до нього формуються та підписуються оператором системи і надаються споживачу у встановленому ПРРЕЕ порядку. Цей договір може бути змінений у разі внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють відносини між оператором системи та споживачем. У зв`язку з цим сторони погоджуються з тим, що оператор системи вносить відповідні зміни та доповнення до цього договору та оприлюднює їх на власному вебсайті. Якщо споживач не ініціював розірвання цього договору протягом одного місяця з моменту оприлюднення змін та доповнень до цього договору, вважається, що споживач погодився зі змінами до договору з дати його оприлюднення на вебсайті оператора системи.
Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір у справі, що розглядається, наведених положень законодавства, що регулюють питання внесення змін до договору за рішенням суду, не врахував, не надав оцінки умовам договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.12.2022 № 7282, що стосуються порядку внесення змін до нього, а у зв`язку із цим не встановив та в постанові не зазначив характер спірних правовідносин сторін, наявність/відсутність підстав, передбачених статтями 651, 652 ЦК та умовами договору, для внесення в судовому порядку змін до чинного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.12.2022 № 7282 та якими доказами такі обставини підтверджуються.
Крім того, суд апеляційної інстанції не встановив та в постанові не зазначив, чи вносилися зміни або чи не скасовувалися нормативно-правові акти, що регулюють відносини між оператором системи та споживачем в частині питань, врегульованих пунктом 2.1.13 ПРРЕЕ, зокрема, щодо додатків № 2 (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об`єкта споживача ОСББ) та № 3 (Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії), у контексті пункту 12.2 договору на момент ініціювання позивачем та обговорення сторонами у квітні 2023 року можливості внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди, а також на час звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Разом із тим, зазначивши, що договір та додатки № 2 та № 3 до цього договору у відповідній частині фактично суперечать вимогам чинного законодавства, суд апеляційної інстанції з огляду на предмет і підстави заявленого позову не надав оцінки тому, чи можуть такі обставини бути підставою для внесення змін до чинного договору в судовому порядку, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 925/51/24, у якій вирішувався спір у подібних правовідносинах, висновки в якій підлягають врахуванню в силу положень частини 4 статі 300 ГПК.
Отже, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанцій за обставин належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, мав процесуальну можливість з огляду на предмет і підстави заявленого позову встановити наявність/відсутність підстав для внесення змін до чинного договору в судовому порядку, надати оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності (стаття 86 ГПК) і в залежності від встановленого - вирішити спір відповідно до закону.
Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
У зв`язку з наведеним, постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, постанову суду апеляційної інстанції не можна визнати законною і обґрунтованою.
З огляду на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору було порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, цей суд дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову за наведених у постанові обставин.
Порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду, а також на те, що суд апеляційної інстанції допустив наведені порушення норм процесуального права, не дослідив зібрані докази й не встановив ті фактичні обставини, від яких залежить правильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, на які послався скаржник у касаційній скарзі, що впливає на вирішення позовних вимог, Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на підставі пунктів 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд