ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/1486/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Студенець В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.,
та представників:
позивача - Іванов А. О.
відповідача - Фартушна В. Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 (головуючий - Михальська Ю. Б., судді Тищенко А. І., Коробенко Г. П.)
у справі № 910/1486/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 6 635 642,05 грн
ВСТАНОВИВ:
У зв`язку із запланованою відпусткою судді Мамалуя О. О. та запланованим відрядженням судді Кондратової І. Д. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінювався, що підтверджується протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 та від 18.03.2025.
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) до Державного підприємства "Гарантований покупець" (відповідач) про стягнення 6 635 642,05 грн заборгованості, у тому числі: 6 209 401,37 грн боргу, 243 188,90 грн інфляційних втрат, 183 051,78 грн 3% річних.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати поставленої позивачем у жовтні 2021 року, лютому-серпні 2022 року електричної енергії за договором №1086/01 від 03.12.2019 (далі - Договір). Обґрунтовуючи настання строку оплати, позивач посилається на Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), за яким протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, відповідач повинен здійснити остаточний розрахунок з продавцем..
Хід розгляду справи
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" 6 209 401,37 грн боргу, 243 188,90 грн інфляційних втрат та 183 051,78 грн 3% річних.
4. 04.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити по справі додаткову постанову, якою стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" витрати, пов`язані з розглядом справи № 910/1465/24 в суді апеляційної інстанції, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 203,38 грн.
5. Державне підприємство "Гарантований покупець" подало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, в яких відповідач просив суд відмовити у покладенні витрат на правничу допомогу, заявлених в клопотанні позивача в повному обсязі з огляду на очевидно надмірний розмір витрат на правничу допомогу, що заявляються позивачем до стягнення, неспіврозмірність розміру таких вимог категорії справи, очевидне завищення наведеної позивачем в заяві кількості часу, витраченого адвокатом на правничу допомогу, складання документів, що не були необхідними для розгляду даної справи, невідповідність заявленої тривалості судових засідань, та, як наслідок, необґрунтованість їх вартості. У разі ж якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення клопотання позивача, то відповідач просить суд обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
6. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 заяву ТОВ "Зоннененергі" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Зоннененергі" 25 107,49 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині у задоволенні заяви ТОВ "Зоннененергі" відмовлено.
7. Ухвалюючи зазначену додаткову постанову суд апеляційної інстанції врахувавши розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, заперечення відповідача проти розміру витрат на правничу допомогу, встановив, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, у зв`язку з чим дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 107,49 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
8. Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 в частині задоволення заяви позивача та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Зоннененергі" про розподіл судових витрат відмовити в повному обсязі.
9. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суди апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 27.10.2022 у справі № 904/8800/21, від 08.4.2020 у справі № 922/2685/19 та від 28.02.2023 у справі № 910/20293/21.
10. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу котрі включають у себе податок на додану вартість, а також щодо застосування частини сьомої статті 126 ГПК України.
11. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
Позиція інших учасників справи
12. Позивач не надав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Позиція Верховного Суду
13. Перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
14. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
15. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
16. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
17. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
18. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
19. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
20. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
21. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
22. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
23. Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Верховний Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.
24. Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини третьої статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
25. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
26. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
27. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
28. Як встановлено судом апеляційної інстанції, 30.01.2024 між Адвокатським об`єднанням "Моріс Груп" (адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" (клієнт) укладено Договір № 013/24-МҐ про надання правничої допомоги, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов`язується належним чином прийняти її та оплатити.
29. Детальний опис правничої допомоги, що надається Клієнту, бажаний результат за його наявності, її вартість та порядок оплати і порядок відшкодування фактичних витрат, понесених в ході надання правничої допомоги, визначаються погодженими сторонами замовленнями на надання правової допомоги, які з моменту підписання сторонами стають невід`ємною частиною даного Договору (пункт 1.2 Договору).
30. Загальна вартість Договору визначається як сума вартості правової допомоги, наданої у відповідності до погоджених сторонами замовлень та підтверджується актами надання послуг, підписаними сторонами протягом строку дії Договору. Якщо вартість правничої допомоги буде визначена сторонами в іноземній валюті, її перерахунок у гривню здійснюється згідно офіційного курсу гривні щодо іноземної валюти, встановленого НБУ на дату формування відповідного рахунку та опублікованому на веб-сайті НБУ (пункт 4.1 Договору).
31. Згідно з пунктом 4.2 Договору вартість правничої допомоги, що надається Клієнту в рамках цього Договору, визначається сторонами у відповідних замовленнях на надання правової допомоги, в один із наступних способів чи шляхом їх поєднання (погодинна оплата, погодинна оплата в межах граничної вартості послуг, винагорода за досягнення бажаного результату, фіксована вартість послуг, абонентська плата).
32. Вартість правової допомоги Адвокатського об`єднання визначається, виходячи із погодинної тарифної ставки працівників Адвокатського об`єднання, наведеної в Додатку №1 "Погодинні тарифні ставки працівників Адвокатського об`єднання" до Договору на основі фактично витраченого часу для надання правничої допомоги клієнту, що підтверджується відповідним протоколом білінг системи (автоматизованої системи обліку часу, наданої правничої допомоги, її тарифікації і виставляння рахунків для оплати). Протокол білінг системи обов`язково повинен містити наступну інформацію: найменування клієнта, реквізити договору та замовлення, період надання правничої допомоги, її детальний перелік та зміст, кількісний та посадовий склад працівників АО, що надавали правничу допомогу, кількість часу, витраченого кожним з них на надання правничої допомоги, виражену погодинно, розмір їхніх тарифних ставок, її гривневий еквівалент, загальну кількість годин надання правничої допомоги та загальну вартість правничої допомоги згідно протоколу білінг системи (пункт 4.2.1 Договору).
33. Вартість правничої допомоги АО визначається в порядку, передбаченому пунктом 4.2.1 даного Договору в межах погодженої сторонами граничної вартості правничої допомоги по замовленню, яка не може перевищена, без додаткового узгодження сторонами, шляхом підписання додаткової угоди до Договору щодо внесення змін до відповідного замовлення (пункт 4.2.2 Договору).
34. У пункті 4.3 Договору узгоджено, що порядок розрахунків визначається сторонами у відповідних замовленнях на надання правничої допомоги.
35. Відповідно до пункту 5.1 Договору приймання-передача наданої правової допомоги та понесених фактичних витрат здійснюється шляхом підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.
36. Згідно з пунктом 5.3 Договору клієнт зобов`язується підписати два примірники акту надання послуг не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту надання йому оригіналів актів надання послуг Адвокатським об`єднанням та повернути один підписаний примірник акту надання послуг Адвокатському об`єднанню або надати мотивовану відмову від підписання акту у разі наявності зауважень до наданої правничої допомоги.
37. Цей Договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у відповідності до укладених замовлень (пункт 11.1 Договору).
38. Додатком до Договору про надання правової допомоги підписано замовлення № 1 від 30.01.2024 на надання правової допомоги.
39. Відповідно до пункту 1 замовлення № 1 правовою допомогою, що надається є представництво інтересів Клієнта у судах, органах примусового виконання рішень та у інших органах, установах та організаціях у спорах щодо стягнення на користь Клієнта заборгованості з ДП "Гарантований Покупець" згідно Договору 1086/01 від 03.12.2019, укладеного між Клієнтом та ДП "Гарантований покупець". З метою виконання цього замовлення Клієнт доручає Адвокатському об?єднанню представляти інтереси Клієнта з усіма правами, наданими Клієнту, та без обмежень у повноваженнях, зокрема: отримувати, підписувати та подавати пояснення, відзиви, заперечення, заяви, скарги, клопотання, позовні заяви, апеляційні скарги, касаційні скарги, сплачувати судовий збір, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в судових засіданнях, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, засвідчувати своїм підписом копії документів та довіреностей, підписувати документи, звертатись із заявами про видачу виконавчих документів.
40. Згідно з пунктом 2.1 замовлення № 1 вартість послуг визначається відповідно до пункту 4.2.1. Договору, а саме на підставі кількості часу, витраченого працівниками Адвокатського об?єднання та/або залученими Адвокатським об?єднанням адвокатами та/або консультантами на надання правничої допомоги і розміру погодинної тарифної ставки відповідного працівника та/або залученого Адвокатським об?єднанням адвоката та/або консультанта на надання правничої допомоги, зазначеної в Додатку "Погодинні тарифні ставки працівників Адвокатського об?єднання" до Договору та ПДВ 20%.
41. Оплата за правничу допомогу здійснюється у національній валюті України - гривні, виключно у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об?єднання впродовж 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку на оплату (пункт 2.2 замовлення №1).
42. Фактичні витрати, понесені Адвокатським об?єднанням під час надання правничої допомоги, відшкодовуються Клієнтом у національній валюті України - гривні, виключно у безготівковій формі, в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об?єднання впродовж 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку (пункт 3.1 замовлення №1).
43. Додатком до Договору також встановлені "Погодинні тарифні ставки працівників Адвокатського об?єднання", згідно якого погодинна ставка для старшого юриста - 150 доларів США; очікування судового засідання/дорога в рамках надання правничої допомоги клієнту - 50% від ставки відповідного працівника.
44. Представником позивача на підтвердження фактичного надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" надано Акт надання послуг № 183 від 30.10.2024 на підставі Договору про надання правничої допомоги № 013/24-МҐ від 30.01.2024 на суму 30 203,38 грн з ПДВ, підписаний Адвокатським об`єднанням "Моріс Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі". Згідно цього акта замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
45. У протоколі наданих послуг за період з 07.10.2024 по 29.10.2024 наведено детальний опис послуг, що надавалися клієнту (ТОВ "Зоннененергі") у цей період, а саме:
- ознайомлення з матеріалами справи № 910/1486/24 в Північному апеляційному господарському суді (0,50 години вартістю 3 099,69 грн (75 дол.США х 41,32920));
- підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" у справі № 910/1486/24 (2,50 години вартістю 15 498,45 грн (375 дол.США х 41,32920));
- участь у судовому засіданні апеляційного суду у справі № 910/1486/24 за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" (час у дорозі) (0,62 години вартістю 1 921,81 грн (46,50 дол.США х 41,32920));
- участь у судовому засіданні апеляційного суду у справі № 910/1486/24 за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" (час очікування) (0,25 години вартістю 774,92 грн (18,75 дол.США х 41,32920));
- участь у судовому засіданні апеляційного суду у справі № 910/1486/24 за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" (0,25 години вартістю 1 549,85 грн (37,50 дол.США х 41,32920));
- участь у судовому засіданні апеляційного суду у справі № 910/1486/24 за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" (час у дорозі) (0,75 години вартістю 2 324,77 грн (56,25 дол.США х 41,32920)).
46. У всіх пунктах протоколу наданих послуг зазначено, що такі надавались старшим адвокатом Андрієм Івановим.
47. Представництво адвокатом Андрієм Івановим інтересів ТОВ "Зоннененергі" у Північному апеляційному господарському суді здійснювалось на підставі ордеру серії АІ №1710829 від 25.09.2024, виданого АО "Моріс Груп".
48. Відповідно до статті 19 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
49. Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
50. Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
51. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
52. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
53. Так, Верховний Суд наголошує, що надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
54. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
55. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
56. Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
57. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
58. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
59. Водночас, за приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами
60. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
61. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
62. Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.
63. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
64. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
65. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
66. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
67. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
68. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
69. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
70. Підсумовуючи вищенаведене, Верховний Суд зазначає, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:
- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
71. Так, ухвалюючи додаткову постанову у справі, суд апеляційної інстанції, зауважив, що витрати на професійну правничу допомогу позивача у заявленому останнім розмірі є завищеними. У даному контексті суд апеляційної інстанції врахував доводи заперечень відповідача та зазначив, що час, проведений адвокатом у дорозі до суду та після засідання у сукупності з часом, витраченим представником позивача в очікуванні судового засідання та самої участі в ньому, є завищеним, відповідно, і сама вартість надання цих послуг теж. Відповідно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5 095,89 грн.
72. При цьому, стосовно доводів відповідача про те, що сума гонорару, зазначена в заяві, включає ПДВ у розмірі 5 033,90 грн, однак до заяви не додано доказів того, що Адвокатське об`єднання є платником ПДВ та, відповідно, несе податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до частин 1-3 статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського об`єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське об`єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Адвокатське об`єднання "Моріс Груп" є юридичною особою (код ЄДРПОУ 35809834) й згідно положень Податкового кодексу України не звільнене від сплати ПДВ, відповідно, при наданні юридичних послуг і надходженні коштів за послуги безпосередньо на розрахунковий рахунок адвокатські об`єднання повинні сплачувати всі види податків, у тому числі й ПДВ.
73. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що про те, що Адвокатське об`єднання "Моріс Груп" є платником ПДВ вказано у розділі 13 Договору та розділі 4 замовлення №1, а тому апеляційний господарський суд відхилив заперечення відповідача про те, що АО безпідставно включено до суми вартості наданих послуг ПДВ у розмірі 5 033,90 грн.
74. Окрім цього, суд апеляційної інстанції відхилив твердження відповідача про те, що сторонами Договору безпідставно визначено тарифну ставку в іноземній валюті (доларах США), оскільки це порушує приписи статті 5 Закону України "Про валюту і валютні операції" щодо можливості здійснення розрахунків між сторонами виключно в національній валюті, зазначивши, що сторони Договору у пункті 4.1. узгодили, що якщо вартість правничої допомоги буде визначена сторонами в іноземній валюті, її перерахунок у гривню здійснюється згідно офіційного курсу гривні щодо іноземної валюти, встановленого НБУ на дату формування відповідного рахунку та опублікованому на веб-сайті НБУ, а у пунктах 2.2. та 3.1. замовлення до Договору підтвердили, що розрахунки між сторонами здійснюються виключно у національній валюті - гривні.
75. За таких обставин, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача у розмірі 25 107,49 грн.
76. Проаналізувавши вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зміст оскаржуваної постанови, а також доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, зокрема і клопотанню відповідача про необґрунтованість витрат на правову допомогу, встановивши дійсність надання таких послуг, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема щодо складності справи, необхідності наданих послуг, тощо, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційнійсть, співмірність та розумність їхнього розміру, дійшов заснованого на правильному застосуванні статей 126, 129 ГПК України висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл витрат на професійну правову допомогу. Така постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 236 ГПК України.
77. При цьому Суд враховує, що відповідачем у розумінні статей 76-79 ГПК України не доведено неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу позивача у задоволеній частині, а також те, що такі послуги не були надані. Разом з тим, обов`язок такого доведення покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання/заперечує проти задоволення таких витрат у відповідній сумі.
78. Інші доводи відповідача (які є аналогічними доводам, зазначеним у запереченнях на заву позивача про ухвалення додаткової постанови) відхиляються Судом з огляду на їх необґрунтованість, що змістовно було відзначено і судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
79. За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи касаційної скарги у цій частині, з урахуванням наведеного у цій постанові, не знайшли свого підтвердження.
80. Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що господарські суди не врахували висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду у справах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 27.10.2022 у справі №904/8800/21, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 28.02.2023 у справі №910/20293/21, адже застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права при здійсненні розподілу витрат на професійну правничу допомогу не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.
81. При цьому Суд наголошує, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, зокрема і вищенаведеними постановами, на які посилається скаржник, так і наведеним у даній постанові.
82. Разом з цим, з огляду на дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови у Суду відсутні підстави для формування висновку щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу котрі включають у себе податок на додану вартість, а також щодо застосування частини сьомої статті 126 ГПК України. При цьому колегія суддів відзначає, що умовами Договору про надання правової допомоги сторони погодили суму витрат на правничу допомогу, включаючи ПДВ.
В контексті наведеного Верховний Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.10.2024 у справі № 910/19949/23.
83. Отже, наведені скаржником доводи, в частині визначених підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1 і 3 частини другої статті 287 ГПК України не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень.
84. Щодо оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.
85. Обґрунтовуючи наведену підставу касаційного оскарження, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
86. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
87. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
88. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
89. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
90. При цьому саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення.
91. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
92. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
93. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність >правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
94. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
95. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини №41984/98 від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", №24465/04 від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", №3236/03 від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
96. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
97. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
98. Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
99. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
100. Незгода скаржника з постановою суду апеляційної інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в судовому рішенні, не свідчить про його незаконність.
101. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.