ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
справа № 160/13345/24
адміністративне провадження № К/990/43448/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року (суддя: Букіна Л.Є.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року (судді: Малиш Н.І., Щербак А.А., Баранник Н.П.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1, які полягають у відмові нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 28 серпня 2019 року із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) в розмірі 4463,15 грн щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) в розмірі 4 463,15 грн щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 28 серпня 2019 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2023 року №1078.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період проходження ним військової служби відповідач не нараховував і не виплачував йому у належному розмірі індексацію грошового забезпечення. Позивач вказав, що відповідач в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року мав нараховувати йому індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року по 28 серпня 2019 року - відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), виплачувати на йому користь щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 4 463,15 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з встановленням базового місяця - січень 2008 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з встановленням базового місяця - січень 2008 року.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 28 серпня 2019 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 01 березня 2018 року по 28 серпня 2019 року, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці. Відтак, вона підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.
Відсутність у відповідача фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення, не може впливати на зміст і обсяг права позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком відповідача.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, а тому не здійснивши її виплату у зазначений період відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Погоджуючись із доводами позивача, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року є січень 2008 року, суд першої інстанції визнав за необхідне зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 серпня 2019 року, суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, зазначив, що право на отримання суми індексації-різниці відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 виникає у військовослужбовця за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що розмір можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року, який відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 березня 2018 року на індекс споживчих цін, становить 4 463,15 грн (1762,00 грн х 253,30% / 100).
При цьому суд першої інстанції зауважив, що відповідач не довів та не надав доказів на підтвердження того, що розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року перевищив суму можливої індексації (4 463,15 грн).
З огляду на це суд першої інстанції визнав, що позивач має право на нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 28 серпня 2019 року та вбачав наявними підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 за згаданий період.
Разом із тим вимогу позивача про зобов`язання відповідача здійснити виплату індексацію-різниці (щомісячної фіксованої індексації) у визначеному розмірі 4 463,15 грн суд першої інстанції вважав такою, що задоволенню не підлягає, оскільки її визначення належить до виключної компетенції відповідача та суд не вправі втручатися у це питання.
Суд апеляційної додатково зазначив, що розрахувати розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року та різницю між сумою індексації за березень 2018 року (4463,15 грн) і розміром підвищення доходу для визначення суми індексації-різниці неможливо, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо сум грошового забезпечення позивача в лютому та березні 2018 року.
Керуючись частиною четвертою статті 9 КАС України, суд апеляційної інстанції вжив необхідні заходи для з`ясування всіх обставин у справі, а саме ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року зобов`язав відповідача надати детальний розрахунок про щомісячне нарахування та виплати, які здійснювались позивачу у період з 01 березня 2018 року по 28 серпня 2019 року (помісячно, в розрізі основних та усіх додаткових видів грошового забезпечення). Однак відповідач не надав зазначених доказів у строк, встановлений ухвалою суду, а також не повідомив суд про неможливість їх подання. Водночас позивач також не надав суду відповідних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 серпня 2019 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 без визначення конкретних сум.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмовлених позовних вимог щодо встановлення конкретної суми індексації-різниці в розмірі 4 463,15 грн щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 28 серпня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме абзаци 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, проігнорувавши правові висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 30 квітня 2024 року у справі № 360/700/23 та від 03 травня 2023 року у справі №160/10790/22.
У зазначених постановах Верховний Суд чітко сформулював правову позицію щодо обов`язку суду визначати належну позивачеві суму індексації грошового забезпечення відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, а також підтвердив, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Зокрема, у постанові від 03 травня 2023 року в справі № 160/10790/22 Верховний Суд зазначив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Крім того, у постанові від 30 квітня 2024 року у справі № 360/700/23 Верховний Суд окреслив коло обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, зокрема суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року; суму можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року; чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.
Верховний Суд також спростував позицію судів першої та апеляційної інстанцій, які дійшли висновку, що обчислення суми індексації належить виключно до компетенції відповідача, а суд не має повноважень визначати її розмір.
В результаті Верховний Суд констатував, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: питання обрахунку конкретно визначеної суми "індексації-різниці", визначеної абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2023 року y справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі № 260/6386/21, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 16 серпня 2023 року у справі № 440/5333/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 480/13752/21, від 07 грудня 2023 року у справі № 420/9878/22.
Таким чином, скаржник доводить необґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо виключної компетенції суб`єкта владних повноважень у визначенні розміру індексації-різниці, оскільки така позиція суперечить усталеній судовій практиці Верховного Суду.
Позиція інших учасників справи
Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року в справі №160/13345/24.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 19 березня 2025 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01 листопада 2006 року по 28 серпня 2019 року.
04 липня 2023 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив виплатити індексацію грошового забезпечення.
Листом від 01 серпня 2023 року №11/38/3/429 військовою частиною НОМЕР_1 надано довідку про нараховану та виплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року та довідку про суму індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, яка виплачена ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 28 серпня 2019 року.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 31 липня 2023 року №11/38/3/426 про нараховану та виплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року, позивачу у період з 01 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 31 липня 2023 року №11/38/3/425 про суму індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, яка виплачена ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 28 серпня 2019 року, позивачу у період з березня 2018 по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася, у період з грудня 2018 року по лютий 2019 року нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 71,08 грн щомісячно (базовий місяць - березень 2018 року, коефіцієнт індексації 3,7), у період з березня 2019 року по червень 2019 року у розмірі 134,47 грн щомісячно (базовий місяць - березень 2018 року, коефіцієнт індексації 7,0), в липні 2019 року у розмірі 206,72 грн (базовий місяць - березень 2018 року, коефіцієнт індексації 10,3) та в серпні 2019 року у сумі 186,71 грн (базовий місяць - березень 2018 року, коефіцієнт індексації 10,3).
Загальна сума нарахованої та фактично виплаченої індексації за період з березня 2018 року по серпень 2019 року становить 1 144,55 грн.
Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період служби з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року, а також невиплати індексації за період служби з 01 березня 2018 року по 28 серпня 2019 року із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) в розмірі 4 463,15 грн щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).
Частинами першою-третьою статті 9 Закону Закон №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За правилами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок № 1078.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону №1282-ХІІ.
Так, абзацом 2 пункту 4 Порядку №1078 визначено, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Водночас абзацом 4 пункту 4 Порядку №1078 установлено, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку №1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року (у новій редакції) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013).
Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (далі - Постанова №141), і встановлював, що, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови №1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року до нині діє у редакції Постанови №141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови №1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 діяв з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови №141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі Постанови №1013. У цій редакції пункт 10-2 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців" (далі - постанова КМУ №1294).
Відповідно до пункту 13 указаної постанови КМУ вона набрала чинності з 01 січня 2008 року і її норми діяли до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 (в редакції постанови КМУ від 21 лютого 2018 року №103, що набрала чинності з 24 лютого 2018 року), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок № 44).
За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.