ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
справа № 120/3342/19-а
адміністративне провадження № К/9901/14434/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П., (суддя-доповідач)
судді - Берназюк Я.О., Єзеров А.А.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.12.2019 (суддя Віятик Н.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020 (судді Сушко О.О., Залімський І.Г., Мацький Є.М.)
у справі №120/3342/19-а за його позовом до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці, Вінницької області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, відшкодування майнової шкоди, -
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність управління Державної казначейської служби України в м. Вінниці Вінницької області щодо відмови добровільно відшкодовувати завдану матеріальну шкоду;
- стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 12738,30 грн майнової шкоди у вигляді недоотриманої пенсії, завданої законом, що визнаний неконституційним.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що рішенням Конституційного суду України від 27.02.2018 №1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, який передбачає оподаткування пенсій, внаслідок чого у період з 01.02.2015 по 01.07.2016 ним недоотримані доходи у вигляді частини утриманої пенсії в загальному розмірі сумі 12738,30 грн.
У зв?язку з цим вважає, що за вищевказаний період йому завдано шкоду, що оцінюється в грошовому виразі, виходячи із сукупної суми відрахувань 12738,30 грн, яка відповідно до статті 152 Конституції України підлягає відшкодуванню державою.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру", та перебуває на обліку як пенсіонер в органах Пенсійного фонду з 01.04.2002.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, розмір пенсії позивача становив з лютого по вересень 2015 - 8326,02 грн, з вересня 2015 по червень 2016 - 8399,09 грн. Разом сума нарахованої пенсії за цей період становить - 142199,97 грн, у зв`язку з чим із пенсії позивача було утримано податок на доходи фізичних осіб за період з 01.02.2015 по 01.07.2016 в загальній сумі 11580,24 грн та військовий збір за аналогічний період - 1158,06 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Також ухвалено, що визнане неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що пенсія позивача оподатковувалась податком на доходи фізичних осіб та військовим збором до прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2018 № 1-р/2018.
Вважаючи, що внаслідок визнання неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України відбулося порушення його права на отримання очікуваних доходів у вигляді частини оподаткованих пенсійних виплат у загальній сумі 12738,30 грн, позивач звернувся до суду.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.12.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визнання Конституційним Судом України окремих положень закону неконституційними не вважається тотожним визнанню нормативно-правового акту незаконним.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що положення статті 1175 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню тільки у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. З огляду на вищезазначене оподаткована сума щомісячного довічного грошового утримання позивача не може вважатися збитками у розумінні статті 22 Цивільного Кодексу України.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
З рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, покликається на те, що предметом спору у цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови добровільно відшкодувати завдану йому матеріальну шкоду та відшкодування цієї шкоди у вигляді недоотриманої пенсії внаслідок застосування неконституційних положень Податкового кодексу України.
Також покликається на те, що судами до спірних правовідносин не було застосовано статтю 56 та частину третю статті 152 Конституції України, які передбачають захист майнових прав громадян у вигляді відшкодування майнової шкоди, завданої неконституційними законами.
Підставою касаційного оскарження у цій справі позивачем визначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідачі та третя особа у відзивах на касаційну скаргу просили залишити її без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Конституцією України передбачено, що Україна є соціальною, правовою державою (стаття 1); людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3); права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками соціального походження, майнового стану або іншими ознаками (частини перша, друга статті 24).
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166 -VII до Податкового кодексу України було внесено зміни, які набрали чинності з 01.07.2014.
Згідно з цими змінами статтю 164 Кодексу доповнено новим пунктом 164.2.19, відповідно до якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII до зазначеного підпункту Кодексу внесено нові зміни, що набрали чинності з 01.01.2015, згідно з якими оподаткуванню податком підлягали суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій" від 02.06.2016 №1411-VІІІ, який набрав чинності з 01.07.2016, підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: "суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати".
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що передбачені законом підстави для відшкодування шкоди завданої неконституційним законом відсутні.
Водночас, вимоги позивача головним чином ґрунтуються на положеннях Конституції України, якою передбачено обов?язок держави у встановленому законом порядку відшкодувати шкоду завдану неконституційним законом (стаття 152 Конституції України).
Законом, який дає визначення моральної та матеріальної шкоди, встановлює підстави та порядок її відшкодування, є Цивільний Кодекс України.
Верховний Суд у постанові від 19.03.2025 у справі № 300/2457/19 також дійшов висновку, що законом, який визначає порядок реалізації права на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним є Цивільний кодекс України (статті 16, 22, 1166, 1173, 1175) з урахуванням положень статті 56 Конституції України, юридичних позицій, сформульованих у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2018 №1-р/2018, а також висновків Верховного Суду, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, від 18.02.2020 у справі №815/7279/15.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій в цій частині не можна визнати обґрунтованими.
Крім того, за змістом позовних вимог позивач просив відшкодувати шкоду, завдану йому в період з 01.02.2015 по 01.07.2016 законом (абзац перший підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України), який визнано неконституційним.
В період з 01.02.2015 по 01.07.2016 абзац перший підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України діяв в редакції Закону від 28.12.2014 № 71-VIII, який передбачав оподаткування пенсій, розмір яких перевищує три розміри мінімальної заробітної плати.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018, на яке покликається позивач в обґрунтування своїх вимог, визнано неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено оподаткування пенсій, розмір яких перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, запроваджене Законом від 02.06.2016 №1411-VІІІ.
В порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення судами першої та апеляційної інстанції не з?ясовано чи визнавався неконституційним абзац перший підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в редакції чинній у період, за який позивач просить відшкодувати шкоду завдану неконституційним законом.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги заявлені позивачем до відповідачів: Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці, Вінницької області, Державної казначейської служби України.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц сформувала наступні висновки:
"…сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб`єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача…
…З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав….".
Таким чином, в порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення суди попередніх інстанцій не встановили належного відповідача, який від імені держави у спірних правовідносинах несе обов?язок відшкодування шкоди, завданої неконституційним законом, в разі доведеності її заподіяння.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.03.2025 у справі № 300/2457/19.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Враховуючи викладене, касаційна скарга у цій справі підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового судового розгляду суду необхідно встановити зазначені у цій справі фактичні обставини, надати оцінку доводам позивача, встановити належного відповідача та з врахуванням висновків Верховного Суду постановити рішення з дотриманням вимог статті 242 КАС України.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,