ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
справа № 560/2984/24
адміністративне провадження № К/990/35307/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року (суддя Гнап Д.Д.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року (головуючий суддя Мацький Є.М., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі №560/2984/24 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №000/329/09-01 від 04 січня 2024 року, яким за порушення п.1, 2, 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на ОСОБА_1 накладено штрафні фінансові санкції на суму 178078 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №000/332/09-01 від 04 січня 2024 року, яким за порушення п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на ОСОБА_1 накладено штрафні фінансові санкції на суму 5100 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактична перевірка проведена контролюючим органом безпідставно та поза межами передбачених чинним законодавством повноважень, а отже її результати не можуть бути достатніми доказами порушення позивачем вимог чинного законодавства, оскільки у наказі про проведення перевірки відсутній опис обставин, що слугували підставою для її проведення; перевірка протиправно проведена з використанням даних РРО за минулі періоди.
Окрім того, позивач звертає увагу, що обґрунтуванням встановленого у акті порушення є наявна у відповідача інформація з Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО), однак така податкова інформація не може вважатись належним доказом і сама по собі її наявність не може бути підставою для встановлення факту порушень допущених суб`єктом господарювання.
Рішенням Хмельницький окружний адміністративний суд від 14 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 04 січня 2024 року №000/329/09-01 та №000/332/09-01. Вирішив питання судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.
Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області на підставі п.п.20.1.10 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст.75 та на підставі п.п.80.2.2, 80.2.5, п.80.2 ст.80, п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Податкового кодексу України, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства під час провадження діяльності, пов`язаної з обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податку розрахункових операцій прийнято наказ №3446-П від 13 грудня 2023 року "Про проведення фактичної перевірки" проведено фактичну перевірку магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 .
Копію наказу від 13 грудня 2023 року №3446-П "Про проведення фактичної перевірки" вручено ОСОБА_2 .
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 20 грудня 2023 року № 14844/22-01-09-01/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення:
- вимог п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон №265/95-ВР), а саме: здійснено проведення через РРО розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товарів із зазначенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів;
- п.1,2,11 ст.3 Закону №265/95-ВР, а саме невидача (в паперовому вигляді та/або в електронній формі) відповідного розрахункового документа встановленого зразку, що підтверджує виконання розрахункової операції.
За результатами перевірки ГУ ДПС в Хмельницькій області винесено податкові повідомлення- рішення від 04 січня 2024 року №000/329/09-01 про застосування штрафних санкцій на суму 178078,00 грн та від 04 січня 2024 року №000/332/09-01 про застосування штрафних санкцій на суму 5100,00 грн.
Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Хмельницькій області протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення перевірки, оскільки вручаючи наказ та направлення на перевірку, контролюючий орган не перевірив наявність повноважної особи для вручення документів, чим фактично позбавив платника податків на реалізацію права на поставку питання про необґрунтованість її призначення та проведення.
Суди відзначили про те, що контролюючим органом не було надано доказів виявлених порушень законодавства, зокрема, щодо видачі позивачем розрахункових документів, в яких відсутні обов`язкові реквізити про цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 3 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що підставами для висновків контролюючого органу під час проведення перевірок, є зокрема матеріали, одержані в порядку та у спосіб, передбачені чинним податковим законодавством, та законами, контроль за дотримання яких покладено на контролюючі органи.
По суті виявлених порушень відповідач відзначив про те, що фактичною перевіркою встановлено порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону №265/95-ВР, а саме: здійснено проведення через РРО розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів; п.1, 2, 11 ст.3 Закону №265/95-ВР, а саме: невидача (в паперовому вигляді та/або в електронній формі) відповідного розрахункового документа встановленого зразку, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Верховний Суд ухвалою від 13 листопада 2024 року відкрив касаційне провадження за цією скаргою на підставі пунктів 3 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Із змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2 статті 80 ПК України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб`єкта господарювання. Підставою для проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України слугує наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства; 80.2.5 - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства або здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
У постановах від 5 квітня 2023 року (справа № 200/1354/21-а), від 11 січня 2023 року (справа №160/2357/21), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 5 листопада 2018 року (справа №803/988/17), від 22 травня 2018 року (справа №810/1394/16), від 20 березня 2018 року (справа №820/4766/17) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" покладені на відповідача.
При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що скільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
У зазначеній постанові суду Судова палата зосередила увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про "наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення" або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.
Колегія суддів звертає увагу, що у наказі №3446-П від 13 грудня 2023 року підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: "Керуючись п.п.20.1.10 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст.75 та на підставі п.п.80.2.2, 80.2.5, п.80.2 ст.80, п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Податкового кодексу України, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства під час провадження діяльності, пов`язаної з обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податку розрахункових операцій".
Резолютивна частина наказу сформульована наступним чином: "Провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з 13 грудня 2023 року, тривалістю 10 діб.
Період діяльності, що перевіряється згідно ст.102 Податкового кодексу України. Проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 доручити управлінню контролю за підакцизними товарами та управлінню податкового аудиту Головного управління ДПС у Хмельницькій області".
Суди встановили, що наказ, направлення на проведення перевірки та акт перевірки вручено ОСОБА_2 . Задовольняючи позовні вимоги, суди врахували постанову Хмельницького міськрайонного суду від 25 січня 2024 року у справі №686/1634/24, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.155-1 КУпАП, відносно ОСОБА_2 .
Колегія суддів зазначає, що з огляду на зміст судового рішення у справі №686/1634/24, у ній встановлено такі обставини: згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 20 грудня 2023 року № 6110/22-01-07-05 встановлено, що ОСОБА_2 порушено порядок ведення готівкових розрахунків, а саме, 20 грудня 2023 року о 13 год. 06 хв. у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1" ( АДРЕСА_1 ) встановлено факт ненадання особі, яка отримала товар розрахункового документу встановленої форми та змісту на повну суму проведеної розрахункової операції при роздрібній торгівлі алкогольними напоями. ФОП ОСОБА_1, створено документи, у яких не зазначено цифрове значення штрихкоду марки акцизного податку (серія та номер) на загальну суму 118737 грн. Так, 27 листопада 2023 року о 13 год. 15 хв. згідно чеку № 1358 реалізовано 1 пляшку горілки "Немирівська" 0,5л. 40% за ціною 140 грн без зазначення реквізитів МАП, чим порушено п. 2 розділ ІІ ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 155 КУпАП. У цій справі суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, вказав, що будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.155-1 КУпАП, суду не надано. Так, фіскальний чек від 27 листопада 2023 року на суму 140 грн, виданий ФОП ОСОБА_1, доказів того, що ОСОБА_2 є працівником ФОП ОСОБА_1 не надано. З цих підстав суд у цій справі (№686/1634/24) дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим провадження у справі закрив.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що Хмельницьким міськрайонним судом при закритті провадження у справі встановлено, що будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 є працівником ОСОБА_1 суду не надано.
За позицією судів, вручаючи наказ та направлення на перевірку, контролюючий орган не перевірив наявність повноважної особи для вручення документів, чим фактично позбавив платника податків на реалізацію права щодо порушення питання про необґрунтованість її призначення та проведення.
Однак, колегія суддів зауважує на тому, що у справі (№560/2984/24), яка розглядається, взагалі не має значення питання про правові наслідки дій чи бездіяльності особи ОСОБА_2, стосовно якої ухвалено постанову, оскільки податковим органом застосовано фінансову відповідальність до ФОП ОСОБА_1, як суб`єкта господарювання і наявність/відсутність вини однієї посадової особи не виключає наявність порушень в цілому.
Тому, наявність судового рішення (постанова Хмельницького міськрайонного суду від 25 січня 2024 року у справі №686/1634/24), на яке покликається позивач, не позбавляє суди під час розгляду справи на підставі встановлених ними обставин та доказів, самостійно кваліфікувати поведінку суб`єкта господарювання і дійти висновку щодо правомірності/протиправності таких дій.
Висновок судів про те, що вручаючи наказ та направлення на перевірку, контролюючий орган не перевірив наявність повноважної особи для вручення документів, чим фактично позбавив платника податків на реалізацію права щодо порушення питання про необґрунтованість її призначення та проведення, колегія суддів вважає помилковим, з огляду на наступне.
Як вже зазначалось вище, відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
Стаття 81 ПК визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, документів, зокрема, направлення на проведення такої перевірки. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови (п. 81.1 ст. 81 ПК України).
На виконання вимог ПК України посадовими особами податкового органу перед початком проведення фактичної перевірки уповноваженому представнику ФОП ОСОБА_1 - продавцю ОСОБА_2 були вручена копія Наказу про проведення фактичної перевірки і направлення на перевірку, що зазначено в акті перевірки та не заперечується сторонами.
Зазначені обставини, підтверджують факт допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 та, як наслідок, підтверджують обізнаність позивача з фактом проведення його перевірки, її предметом, а також місцем її проведення.
Судами помилково застосовано як преюдиційну обставину щодо відсутності трудових обов`язків, встановлену судовим рішенням у справі 686/1634/24, оскільки у відповідності до частини сьомої ст. 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. У судовому рішенні у справі №686/1634/24 висновки суду грунтуються на тому, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, суду не надано.
Тобто, у зазначеній справі, суд надав правову оцінку певним фактам через відсутність (недостатність) доказів, але не встановлював важливі обставини.