ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
справа №500/8168/23
адміністративне провадження № К/990/5173/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 500/8168/23
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ФИНТРЕЙД" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
за касаційною скаргою заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської митниці на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Мікула О. І., Курилець А. Р., Пліш М. А.) від 13 січня 2025 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ФИНТРЕЙД" (далі - ТОВ ТД "ФИНТРЕЙД") звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 22 червня 2023 року за № UA403030/2023/000049/2 щодо збільшення митної вартості товарів імпортованих ТОВ ТД "ФИНТРЕЙД".
2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року позов задоволено.
3. Тернопільська митниця не погодившись із прийнятим судовим рішенням 26 березня 2024 року через систему "Електронний суд" подало апеляційну скаргу, яку ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2023 року залишено без руху у зв`язку з порушенням пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
4. 12 квітня 2024 року на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції апелянтом до суду направлено клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
5. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року клопотання Тернопільської митниці про відстрочення/розстрочення/зменшення/звільнення від сплати судового збору - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 500/8168/23 повернуто скаржнику.
6. 18 червня 2024 року заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури в порядку статті 53 КАС України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" подав апеляційну скаргу на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та клопотання про поновлення строку на його оскарження.
7. Обґрунтовуючи підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Тернопільської митниці скаржник зауважив, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави, та наявності необхідних повноважень, не вжито всі належні заходи для їх захисту. При цьому, за позицією прокурати, під невжиттям всіх належних заходів розуміється не подання Тернопільською митницею повторної апеляційної скарги на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 500/8168/23.
8. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з необхідністю обґрунтування підставності подання заступником керівника Тернопільської обласної прокуратури апеляційної скарги в інтересах Тернопільської митниці у цій справі, а також у зв`язку з порушеннями строків встановлених частиною першою статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
9. На виконання ухвали суду від 19 серпня 2024 року заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури надіслав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що з аналізу відповіді Тернопільської митниці, прокуратурою з`ясовано про відсутність наміру на подальший захист державних інтересів у спірних правовідносинах, що свідчить про неналежне здійснення такого захисту відповідачем. Також зазначає, що органи прокуратури не брали участі у розгляді цієї справи у суді першої інстанції та про порушення інтересів держави стало відомо лише після отримання відповідних матеріалів від Тернопільської митниці та ознайомлення з такими матеріалами, а саме: 11 червня 2024 року.
10. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року апеляційну скаргу заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 500/8168/23 повернуто скаржнику.
11. Не погодившись із ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року, заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури 10 лютого 2025 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просив її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
12. Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
13. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
14. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Повертаючи апеляційну скаргу заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури, апеляційний суд виходив з того, що заступником керівника Тернопільської обласної прокуратури не доведено факту неналежного виконання Тернопільською митницею своїх обов`язків щодо захисту державних інтересів як підстави для звернення до суду з апеляційною скаргою у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
16. При цьому апеляційний суд зауважив, що Тернопільська митниця реалізувала своє право на апеляційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 500/8168/23 шляхом звернення до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
17. Разом з тим, у цій справі відповідачем не було дотримано вимог КАС України щодо належного оформлення апеляційної скарги в частині надання документу про сплату судового збору у зв`язку з чим, Восьмий апеляційний адміністративний суд застосував передбачений процесуальним законом механізм та прийняв відповідні ухвали: про залишення апеляційної скарги без руху та в подальшому про її повернення (у зв`язку із неусуненням недоліків).
18. З врахуванням наведених вище обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, а саме: Тернопільська митниця вчиняла дії щодо апеляційного оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі №500/8168/23, а тому у даному випадку не йдеться мова про пасивну поведінку митного органу та його бездіяльність щодо оскарження судового рішення, оскільки ним були вчинені юридично значимі та передбачені процесуальним законом дії, спрямовані на захист інтересів держави у справі №500/8168/23 шляхом оскарження рішення суду в апеляційному порядку.
19. Разом із тим, недотримання відповідачем вимог процесуального кодексу при реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення не може слугувати підставою для звернення заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури з апеляційною скаргою замість нього, позаяк це призведе до порушення принципу юридичної визначеності та рівності учасників справи перед законом і судом.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
21. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не було враховано, що наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Тернопільської митниці шляхом подання апеляційної скарги ґрунтується на наступних обставинах:
- наявним ризиком порушення інтересів держави у міжнародній, соціальній та економічній сфері, що неминуче призведе до зменшення доходів Державного бюджету України у військовий час та зможе позначитися на діяльності держави, спрямованій на забезпечення національних митних інтересів та безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі та захисту внутрішнього ринку, розвиток національної економіки та її інтеграцію до світової економіки тощо;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме Тернопільська митниця, будучи поінформованим про існування порушення, неналежним чином здійснює захист інтересів держави;
- дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
22. Наведене, на переконання скаржника, у своїй сукупності дає достатні підстави представництва, у справі яка розглядається, прокурором інтересів держави в особі Тернопільської митниці. Однак суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заступником керівника Тернопільської обласної прокуратури не доведено факту неналежного виконання Тернопільською митницею своїх обов`язків щодо захисту державних інтересів.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
24. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Згідно із статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
26. Частиною третьою статті 5 КАС України визначено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
27. У частинах третій та четвертій статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Зазначені норми поширюються на всі стадії адміністративного судового процесу, стосуються позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг.
28. Отже, реалізація прокурором права на подання апеляційної скарги потребує обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначених законом підстав для звернення до суду прокурора, а також органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або посилання на його відсутність.
29. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), частиною першої якої передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
30. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
31. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (частини четверта стаття 23 вказаного вище Закону).
32. Зі змісту частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII слідує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.
33. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.
Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Водночас здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Проте неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.
34. Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, що перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.
35. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року по справі № 826/13768/16.
36. Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, Тернопільська митниця реалізувала своє право на апеляційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 500/8168/23 шляхом звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
37. Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, однак, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
38. Разом із тим, у цій справі відповідачем не було дотримано вимог КАС України щодо належного оформлення апеляційної скарги оскільки не сплачено судовий збір за її подання, з огляду на що Восьмий апеляційний адміністративний суд застосував передбачений процесуальним законом механізм та постановив відповідні ухвали: про залишення апеляційної скарги без руху та в подальшому про повернення апеляційної скарги.
39. Колегія суддів зазначає, що недостатнє фінансування органу державної влади, відсутність у нього коштів для сплати судового збору не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави, оскільки таким виключним випадком у спірних правовідносинах є нездійснення чи неналежне здійснення захисту інтересів держави відповідним суб`єктом владних повноважень, наданих йому законодавством функцій.
40. Такий правовий висновок міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 240/2186/21 та від 30 серпня 2022 року у справі № 405/5302/20.
41. Відтак, у цього випадку не йдеться мова про пасивну поведінку відповідача та його бездіяльність щодо оскарження судового рішення, адже ним були вчинені юридично значимі та передбачені процесуальним законом дії, спрямовані на захист інтересів держави у справі № 500/8168/23 шляхом оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
42. Разом із тим, недотримання відповідачем вимог процесуального кодексу при реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення не може слугувати підставою для звернення заступником керівника Тернопільської обласної прокуратури з апеляційною скаргою замість нього, позаяк це призведе до порушення принципу юридичної визначеності та рівності учасників справи перед законом і судом.
43. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 279/538/22.
44. Так, статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
45. Указана норма кореспондує з приписами статті 8 КАС України, яка також закріплює принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
46. Отже, у цьому випадку заступником керівника Тернопільської обласної прокуратури не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також належним чином не обґрунтовано підстави звернення до суду, з наданням переконливих доказів, які б підтверджували наявність підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", що свідчить про те, що, звертаючись до суду апеляційної інстанції, прокурор переклав на себе компетенцію відповідного уповноваженого органу за відсутності на це визначених законодавчих підстав.
47. Частиною другою статті 298 КАС України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
48. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
49. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про неналежне виконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху через відсутність обґрунтованих доводів, що відповідач протиправно не здійснює захист інтересів держави або здійснює його неналежним чином.
50. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк.
51. При цьому колегія суддів зазначає, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою в порядку, встановленому законом.
52. Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції і не дають підстав уважати, що судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.
53. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
54. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції постановлено законну та обґрунтовану ухвалу, порушень норм процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування ухвали суду апеляційної інстанції не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд