ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
справа №440/18385/23
адміністративне провадження № К/990/51220/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року (головуючий суддя Ральченко І.М., судді: Подобайло З.Г., Катунов В.В.) у справі №440/18385/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Полтавській області щодо внесення змін до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про нарахований податковий борг (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 10511,66 грн;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про нарахований податковий борг (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 10511,66 грн.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 19 лютого 2024 року позов задовольнив у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 грудня 2024 року відмовив Головному управлінню ДПС у Полтавській області у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження відповідачем не подано.
Не погодившись з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року, контролюючий орган подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга відповідача мотивована тим, що повний текст рішення суду першої інстанції надійшов до електронного кабінету відповідача лише 21 лютого 2024 року о 22:05 годині, що підтверджується витягом, наявним в матеріалах справи, тому датою отримання рішення слід вважати 22 лютого 2024 року. Як стверджує касатор, апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 19 лютого 2024 року ним подано 21 березня 2024 року, що підтверджується штемпелем відділення поштового зв`язку, який проставлений на конверті за трек-номером 3602024454810, що повернутий разом з апеляційною скаргою контролюючому органу.
Крім того, відповідач відзначив, що у спірній ухвалі зазначено, що апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області зареєстровано 03 квітня 2024 року, але з огляду на повернуту Другим апеляційним адміністративним судом апеляційну скаргу контролюючого органу, неможливо встановити дату її отримання, оскільки перша сторінка апеляційної скарги містить дві реєстраційні відмітки "одержано" - 28 березня 2024 року та 03 квітня 2024 року.
Позивач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області.
Верховний Суд ухвалою від 13 січня 2025 року відкрив провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).
Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.
У справі, що розглядається, копія судового рішення, ухваленого 19 лютого 2024 року, була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС у Полтавській області 22 лютого 2024 року о 20:36, про що складено довідку про доставку електронного листа (а. с. 70).
Відповідно до штампу вхідної кореспонденції апеляційного суду 03 квітня 2024 року до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ГУ ДПС, яке, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, просило його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. За змістом апеляційної скарги апелянт вважав, що подає апеляційну скаргу з дотриманням встановлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України строків. Вимоги про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ГУ ДПС не заявляло.
Зі змісту ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року про залишення апеляційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області без руху висновується, що апеляційний суд надав відповідачу строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом: 1) направлення до суду документа, що підтверджує сплату судового збору; 2) направлення до суду клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року із зазначенням причин пропуску відповідного процесуального строку.
Копія вказаної ухвали були доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 19 листопада 2024 року о 04:15 годин, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 175).
28 листопада 2024 року до суду апеляційної інстанції від ГУ ДПС надійшло клопотання на виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року, до якого апелянт долучив платіжну інструкцію № 61151 від 22 листопада 2024 року про сплату судового збору.
Ухвалою від 04 грудня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд відмовив Головному управлінню ДПС у Полтавській області у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянт так і не усунув недоліки апеляційної скарги в частині подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
Отже, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
У разі подання апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску такого строку чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Із матеріалів цієї справи слідує, що копія судового рішення, ухваленого 19 лютого 2024 року, була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС у Полтавській області 22 лютого 2024 року о 20:36, про що складено довідку про доставку електронного листа (а. с. 70).
З урахуванням правил, встановлених пп.2 п.5 ч.6 ст. 251 КАС України, вважається, що копія рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року була вручена ГУ ДПС 23 лютого 2024 року. Відповідно, за правилами частини другої статті 295 КАС України у такому випадку апелянт мав право на поновлення строку на апеляційне оскарження у разі дотримання сукупності наступних умов: 1) подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (тобто, до 25 березня 2024 року включно [з урахуванням вихідних днів]); 2) подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
У касаційній скарзі скаржник не наводить аргументів на обґрунтування того, які саме обставини перешкодили йому скласти та подати суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження як того вимагає частина друга статті 295 КАС України разом з апеляційною скаргою. Крім того, окремої уваги заслуговує той факт, що відповідна заява не була подана скаржником і на пропозицію апеляційного суду, викладену в ухвалі від 18 листопада 2024 року. Поважних причин невиконання вимог суду скаржник не наводить, тому такий прояв його процесуальної поведінки не може бути визнаний добросовісним.
Твердження відповідача в касаційній скарзі на наявність двох суперечливих штампів вхідної кореспонденції апеляційного суду на апеляційній скарзі ГУ ДПС з різними датами (28 березня 2024 року та 03 квітня 2024 року), не мають ніякого значення, оскільки, в будь-якому випадку, чи то 28 березня 2024 року, чи то 03 квітня 2024 року, тридцятиденний строк на апеляційне оскарження відповідачем пропущений, враховуючи, що кінцевий строк оскарження рішення - 25 березня 2024 року.
Більш того, на примірнику копії апеляційної скарги, яка підшита в матеріалах апеляційного провадження, міститься один штамп вхідної кореспонденції апеляційного суду з датою - 03 квітня 2024 року.
Крім того, за результатами витребуваної касаційним судом електронної справи вбачається, що апеляційна скарга надійшла на адресу Другого апеляційного адміністративного суду та зареєстрована цим судом 03 квітня 2024 року.
Також, як слушно зауважив суд апеляційної інстанції, поштовий конверт за трек-номером 3602024454810, наданий скаржником, за відсутності опису вкладення, не дає можливості ідентифікувати, що відповідачем було надіслано саме апеляційну скаргу.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки апеляційного суду про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду апеляційної інстанції, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд