ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
справа №460/179/24
адміністративне провадження № К/990/20390/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року (головуючий суддя Гудим Л.Я., судді: Затолочний В.С., Качмар В.Я.), ухвалену за наслідками апеляційного перегляду ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року про забезпечення позову, у справі №460/179/24 за позовом Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" до Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинення певних дій,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство ДП "Зірненський спиртовий завод" (далі також - позивач, ДП "Зірненський спиртовий завод") звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі також - відповідач, ДПС України), в якому просило: визнати протиправним та скасувати розпорядження Державної податкової служби України № 1-р/л від 02 січня 2024 року "Про анулювання ліцензії"; зобов`язати Державну податкову службу України видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва та/або оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та з офіційного веб-сайту Державної податкової служби України інформацію щодо анулювання ДП "Зірненський спиртовий завод" ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого № 990117202100005 (термін дії з 07 травня 2021 року до 07 травня 2026 року); зобов`язати Державну податкову службу України поновити в Єдиному державному реєстрі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва та оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах інформацію (внести відомості) про ліцензію на виробництво спирту етилового неденатурованого № 990117202100005 (термін дії з 07 травня 2021 року до 07 травня 2026 року), яка видана ДП "Зірненський спиртовий завод" та на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України.
Одночасно з пред`явленням позову, позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову, у якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
зупинення дії розпорядження Державної податкової служби України № 1-р/л від 02 січня 2024 року "Про анулювання ліцензії" до набрання законної сили рішенням суду у справі;
зобов`язання Державної податкової служби України видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та з офіційного веб-сайту Державної податкової служби України інформацію щодо анулювання ДП "Зірненський спиртовий завод" ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого № 990117202100005 (термін дії з 07 травня 2021 року до 07 травня 2026 року) та поновити (внести) в цьому реєстрі та на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України інформацію про ліцензію на виробництво спирту етилового неденатурованого № 990117202100005 (термін дії з 07 травня 2021 року до 07 травня 2026 року), яка видана ДП "Зірненський спиртовий завод" до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що на думку заявника, в силу незаконних дій Державної податкової служби України, які полягають у прийнятті спірного розпорядження, що є підставою для виключення місць зберігання спирту з Єдиного державного реєстру, існує потенційна загроза застосування штрафних санкцій у розмірі 100 % вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання. Зауважує, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом дії оскаржуваного розпорядження призведе до повного зупинення господарської діяльності підприємства та матиме невідворотні наслідки та збитки для підприємства і державного бюджету. Стверджує, що є очевидними ознаки протиправності прийнятого розпорядження ДПС України № 1-р/л від 02 січня 2024 року, так як воно прийняте з порушенням встановлених правил та процедур, в тому числі без дотримання права підприємства на розгляд заперечень до акта перевірки. Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, правам та інтересам третіх осіб, а також ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить, з огляду на що просить суд вжити заходів для забезпечення позову.
Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою від 08 січня 2024 року заяву Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" про забезпечення позову задовольнив частково. Зупинив дію розпорядження Державної податкової служби України № 1-р/л від 02 січня 2024 року "Про анулювання ліцензії" реєстраційний номер № 990117202100005 (термін дії з 07 травня 2021 року до 07 травня 2026 року) до набрання законної сили рішенням суду у справі № 460/179/24. У задоволенні решти вимог заяви відмовив.
Задовольняючи вказану заяву частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником доведено існування реальної загрози заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких буде необхідно докласти значних зусиль і витрат, оскільки заборона виробництва спирту етилового неденатурованого може призвести до повного зупинення господарської діяльності. Зокрема, суд першої інстанції вказав, що заявником надано суду довідку на підтвердження сплати податків та зборів до державного бюджету за 2023 рік, звіт про кількість штату працівників та фонду оплати праці, договір поставки спирту на внутрішній ринок, картки-рахунки у розрізі контрагентів ДП "Зірненський спиртовий завод".
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу Державної податкової служби України задовольнив, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року з питань забезпечення позову скасував та прийняв нову постанову, якою у задоволенні заяви ДП "Зірненський спиртовий завод" про забезпечення позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем у цій справі не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи взагалі не містять доказів до заяви про забезпечення позову), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення, чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності позивача, наприклад: щодо неможливості виконання взятих на себе перед контрагентами зобов`язань; втрати прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливості виплати заробітної плати працівникам та їх звільнення; ненадходження податків до бюджету тощо.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, ДП "Зірненський спиртовий завод" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року з питань забезпечення позову, залишити без змін.
На переконання скаржника, не забезпечивши позов шляхом зупинення оскаржуваного розпорядження контролюючого органу, існує небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких буде необхідно докласти значних зусиль і витрат, оскільки заборона виробництва спирту етилового неденатурованого може призвести до повного зупинення господарської діяльності.
Верховний Суд ухвалою від 01 липня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у цій справі.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Як слідує з оскаржуваного судового рішення суду, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем у цій справі не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення, чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності позивача.
Верховний Суд звертає увагу, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Як вже зазначалось вище, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції правильним про відсутність законних і обґрунтованих підстав для забезпечення позову у цій справі у спосіб, обраний позивачем і застосований судом першої інстанції.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -