ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 300/2185/19
касаційне провадження № К/9901/29294/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 (суддя Остап`юк С.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 (головуючий суддя - Святецький В.В., судді - Гудим Л.Я., Довгополов О.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2019 №0006461405 про застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 956671,00 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на протиправність і безпідставність висновків контролюючого органу про порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки ним пред`явлено та прийнято до розгляду заяву про стягнення з нерезидента - Компанії MARTIN LLOVERAS, S.A. (Королівство Іспанія) заборгованості, що виникла внаслідок невиконання перед позивачем обов`язків продавця за зовнішньоекономічним контрактом б/н від 22.07.2016 в розмірі 42500,00 Євро в порядку, спосіб та формі, визначеному законодавством Королівства Іспанія, в процедурі банкрутства, розпочатій з ініціативи боржника-нерезидента за правом країни свого походження - Королівства Іспанія. Позивач вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини третьої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на час порушення строків розрахунків за контрактом) та частини сьомої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" (у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення), в силу дії яких граничний строк розрахунків за операцією з імпорту товарів згідно з контрактом за б/н від 22.07.2016 між позивачем із компанією MARTIN LLOVERAS, S.A. є зупиненим, а пеня за порушення цього строку не підлягає нарахуванню.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 26.02.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що контролюючим органом правомірно застосовані до платника штрафні санкції у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, розрахованої за кожен день прострочення, в розмірі 956671,00 грн, оскільки постановою від 22.06.2018 Комерційний суд №3 Барселони припинив провадження про банкрутство Компанії MARTIN LLOVERAS, S.A., то перебіг граничного строку розрахунків за операціями з імпорту товарів за контрактом б/н від 22.07.2016 з нерезидентом - Компанією MARTIN LLOVERAS, S.A. відновлено з 22.06.2018 та, відповідно, з цього періоду є правомірним нарахування Товариству контролюючим органом пені за порушення граничного строку розрахунків за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк підлягав зупиненню.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
У доводах касаційної скарги позивач стверджує, що задоволення Арбітражним судом № 3 м. Барселона кредиторських вимог Товариства у розмірі 42500,00 Євро є позитивним вирішенням спору на користь Товариства, оскільки у рішенні цього суду встановлений факт порушення нерезидентом прав позивача на повернення валютних коштів згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту та обґрунтованість його позовних вимог, у зв`язку з чим нарахування позивачу пені за ненадходження валютної виручки по контракту б/н від 22.07.2016 відповідно до статті 4 Закону України,,Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та частини сьомої статті 13 Закону України,,Про валюту і валютні операції" є неправомірним.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.11.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.03.2025 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у попередньому судовому засіданні і призначив справу до розгляду на 19.03.2025.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов наступних висновків.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.06.2017 до 30.06.2019, результати якої оформлені актом від 19.07.2019 №654/09-19-14-05/00382102 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Закону України,,Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме - порушення термінів розрахунку в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство станом на 30.06.2019 має непогашену прострочену дебіторську заборгованість в сумі 42500,00 Євро при здійснені імпортних операцій з нерезидентом - Компанією MARTIN LLOVERAS, S.A. (Королівство Іспанія) по контракту б/н від 22.07.2016.
Контролюючий орган здійснив розрахунок пені за порушення позивачем термінів здійснення зовнішньоекономічних операцій за контрактом б/н від 22.07.2016 з нерезидентом - Компанією MARTIN LLOVERAS, S.A. (Королівство Іспанія) з 04.01.2017, згідно якого встановлено 760 днів прострочення і нараховано пеню в розмірі 956 671,95 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.08.2019 №0006461405, яким до позивача за порушення вимог статті 2 Закону України,,Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" застосовані штрафні (фінансові) санкції у вигляді пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 956671,90 грн.
За наслідками адміністративного оскарження Державна податкова служба України прийняла рішення від 23.10.2019 №6383/6/99-00-08-05-02, яким податкове повідомлення-рішення Управління від 15.05.2019 №0006461405 залишила без змін, а скаргу платника - без задоволення.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, Верховний Суд виходить із такого.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), що пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а також граничні строки розрахунків при імпорті/експорті товарів/послуг регулювалися Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (який був чинним до 07.02.2019) та Законом України "Про валюту і валютні операції" (який був введений в дію 08.02.2019).
Статтею 2 Закону Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребуют