ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 280/10260/23
адміністративне провадження № К/990/24425/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 280/10260/23
за позовом заступника керівника Запорізької обласної прокуратури до Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальчуків", про зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року (прийняту у складі головуючого судді Новікової І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого-судді Лукманової О.М., суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2023 року Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури (далі - позивач, прокурор) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької міської ради (далі - відповідач 1), Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі - відповідач 2); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальчуків", в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів в частині невиконання вимог Закону України "Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків" від 4 вересня 2008 року № 500-VI стосовно прийняття у власність територіальної громади міста Запоріжжя гуртожитку, розташованого по вул. Фортечній, 96 у м. Запоріжжі;
- зобов`язати відповідачів вжити всіх передбачених Законом України "Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків" від 4 вересня 2008 року № 500-VI заходів, спрямованих на прийняття у власність територіальної громади міста Запоріжжя гуртожитку, розташованого по вул. Фортечній, 96 у м. Запоріжжі (згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1294639223101, номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 6614962, "громадський будинок", літ. А-5, інв. №004, об`єкт нежитлової нерухомості).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у власності ТОВ "Ковальчуків" знаходиться гуртожиток, зареєстрований як громадський будинок літ. А-5 інв № 004, об`єкт нежитлової нерухомості розташований по вул. Фортечній, 96, у м. Запоріжжі.
Відповідно до норм Закону України "Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків" від 4 вересня 2008 року № 500-VI (далі - Закон України № 500-VI) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад. Передача гуртожитків у власність територіальних громад здійснюється за рішенням законного власника гуртожитку (чи уповноваженої власником особи) або за рішенням суду. Прийняття гуртожитків у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою).
Разом з тим, обласною прокуратурою встановлено, що всупереч вищевказаних вимог Закону України № 500-VI, Запорізькою міською радою та її виконавчим органом, незважаючи на обізнаність про статус спірної будівлі, рішення про прийняття її до комунальної власності не прийнято. Попри відсутність пропозиції ТОВ "Ковальчуків" передати гуртожиток на договірних засадах, заходів по його примусовій передачі на підставі судового рішення на компенсаційній чи частково -компенсаційній основі не вжито.
Позивач зазначає що мешканці вказаного гуртожитку, як члени територіальної громади міста, відповідно до вимог Конституції України та Закону України № 500-VI, мають право на належний житловий рівень, який вони можуть отримати через приватизацію житлових приміщень гуртожитку. Однак вказане право вони можуть реалізувати лише після передання гуртожитку у власність територіальної громади міста.
Прокурор наполягає, що згідно технічної документації на гуртожиток в ньому розташовано 83 житлові кімнати. Наразі в гуртожитку мешкає приблизно 15 сімей. У разі прийняття гуртожитку в комунальну власність, за рахунок вільної житлової площі, можуть бути задоволені житлові потреби значної кількості мешканців територіальної громади.
З огляду на вказане позивач наполягає на порушенні суспільного інтересу, а саме мешканців територіальної громади міста Запоріжжя. Вказане порушення повністю збігається з порушенням інтересів держави, а тому з урахуванням відсутності уповноваженого державою органу на їх захист, прокурор наділений правом самостійного звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст судових рішень
3. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/10260/23 за позовом заступника керівника Запорізької обласної прокуратури.
4. 01 січня 2024 року до суду надійшла заява відповідача 1 про закриття провадження у справі, оскільки Запорізька міська рада не здійснює публічно-владні управлінські функції відносно ТОВ "КОВАЛЬЧУКІВ". Предметом спору є майнові права на об`єкт нерухомості, а тому він відноситься до юрисдикції господарського суду.
5. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року задоволено заяву Запорізької міської ради про закриття провадження у справі. Закрито провадження в адміністративній справі № 280/10260/23. Роз`яснено позивачу його право на звернення з позовом до господарського суду в порядку господарського судочинства.
6. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури залишено без задоволення. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у адміністративній справі № 280/10260/23 залишено без змін.
7. Судові рішення обґрунтовані тим, що цей спір стосується фактично не вжиття відповідачем заходів, передбачених Законом України № 500-VI, спрямованих на прийняття у власність територіальної громади міста Запоріжжя гуртожитку, який належить на праві власності ТОВ "Ковальчуків". Тобто спір пов`язаний з реалізацією майнових прав та інтересів, зокрема питанням переходу права власності на будівлю гуртожитку з приватної у комунальну власність.
Суди, посилаючись на пункти 6, 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, зазначили, що спір має вирішуватися у порядку господарського судочинства із залученням ТОВ "Ковальчуків" у якості відповідача/співвідповідача, оскільки спірні правовідносини безпосередньо матимуть вплив на його майнові права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. 25 червня 2024 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані рішення прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права (статей 3, 5, 14 Закону України № 500-VI, частини п`ятої статті 16, пункту 30 частини першої статті 26, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") та з порушенням норм процесуального права (статей 19, 242 КАС України), є такими, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Скаржник наполягає, що позов направлений на подолання триваючої бездіяльності органів місцевого самоврядування Запорізької територіальної громади у виконанні імперативних норм Закону України № 500-VI та започаткування органом місцевого самоврядування відповідної процедури передачі гуртожитку у комунальну власність.
Прокурор зауважив, що прийняття рішення про прийняття гуртожитку у власність територіальної громади із визначенням способу такої передачі є управлінською функцією органу місцевого самоврядування, а спір є публічно-правовим, а не спором про набуття права власності.
9. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 червня 2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Тацій Л.В. і Коваленко Н.В.
10. Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою.
11. 10 липня 2024 року до Верховного Суду від Виконавчого комітету Запорізької міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він заперечує проти задоволення касаційної скарги. Зазначає, що дія Закону України № 500-VI в частині правового регулювання передачі гуртожитків до комунальної власності територіальної громади міста не розповсюджується на громадський будинок по вул. Фортечній, 96, оскільки його статус не є тотожним статусу гуртожитку. Тому відсутня можливість передачі зазначеного об`єкта нерухомості, як гуртожитку, у власність територіальної громади м. Запоріжжя будь-яким з можливих способів, передбачених цим законом.
Відповідач 2 погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки він пов`язаний з реалізацією майнових прав та інтересів, зокрема переходу права власності на будівлю.
12. 11 липня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив Запорізької міської ради на касаційну скаргу, в якому зазначено, що суди дійшли вірного висновку щодо закриття провадження, оскільки спір має приватноправовий характер, а тому має розглядатись в порядку господарського судочинства.
13. Верховний Суд ухвалою від 19 грудня 2025 року призначив касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 20 грудня 2024 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на час звернення позивача до суду з цим позовом, ТОВ "Ковальчуків" згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, є власником громадського будинку, літ. А-5, інв. № 004, за адресою: вул. Фортечна, буд. 96 в м. Запоріжжі .
Відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року у справі № 904/9399/17 статус оспорюваної будівлі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно змінено з "гуртожитку" на "громадський будинок" (об`єкт нежитлової нерухомості). Вказана будівля фактично залишається гуртожитком, в якому зареєстровані та проживають 43 особи, що підтверджується відомостями Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 20 січня 2023 року №04-45/3/123.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2020 року у справі № 336/133/20 накладено арешт на нерухоме майно - будівлю вказаного гуртожитку та визнано його речовим доказом у кримінальному провадженні і заборонено будь-яким особам розпоряджатися вказаним майном до скасування такого обмеження у встановленому законом порядку.
Вважаючи, що відповідачі вчиняють протиправну бездіяльність в частині невиконання вимог Закону України № 500-VI стосовно прийняття у власність територіальної громади міста Запоріжжя гуртожитку, розташованого по вул. Фортечній, 96 у м. Запоріжжі, позивач звернувся до суду з цим позовом, зокрема і з вимогою про зоб`язанння вжити всіх передбачених вказаним законом заходів, спрямованих на прийняття у власність територіальної громади міста Запоріжжя гуртожитку.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Закриваючи провадження у цій справі суди дійшли висновку, що спір пов`язаний з реалізацією майнових прав та інтересів, зокрема питання переходу права власності на будівлю гуртожитку від ТОВ "Ковальчуків" у комунальну власність, а тому він має розглядатись у порядку господарського судочинства.
Отже, під час касаційного розгляду справи необхідно встановити, чи правильного висновку дійшли суди попередніх інстанцій щодо непідсудності цього спору адміністративному суду.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За нормами пункту 2 частини першої статті 3 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з нормами пункту 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
Особливістю публічно-правового спору є суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
16. Визначаючи характер спірних правовідносин та суть інтересу позивача, колегія суддів КАС ВС зазначає про таке.
Скаржник вважає, що об`єкт нерухомості за адресою вул. Фортечна, буд. 96 в м. Запоріжжі є гуртожитком, тому відповідно до вимог Закону України № 500-VI повинен бути прийнятим у власність територіальної громади міста Запоріжжя. Водночас відповідачі не здійснюють дій направлених на прийняття його у власність.
Відповідно до частини другої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
За частиною п`ятою цієї ж статті органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до частини дев`ятої статті 60 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право, зокрема, вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об`єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад.
Такі рішення у силу вимог пункту 30 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР приймаються виключно на пленарних засіданнях місцевої ради відповідного рівня.
Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради, а також здійснювати й інші надані йому законом повноваження (статті 40, 52 Закону України № 280/97-ВР).
Закон України № 500-VI регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.
Сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу (стаття 1 вказаного Закону).
Згідно з частиною третьою статті 1 Закону України № 500-VI сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).
Відповідно до пунктів 1-5 частини першої статті 3 Закону України № 500-VI забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів: 1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад; 2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом; 3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону; 4) гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; 5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.
Нормами пунктів 1-4 частини першої статті 5 Закону України № 500-VI визначено, що для цілей цього Закону встановлюються такі особливості стосовно використання жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, переданих у власність територіальних громад:
1) передача та прийняття гуртожитків, що є об`єктами державної власності, у власність територіальних громад здійснюється відповідно до Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом;
2) передача гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальних громад здійснюється за рішенням законного власника гуртожитку (чи уповноваженої власником особи) або за рішенням суду;
3) прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою);
4) передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування;
Частина третя статті 14 Закону України № 500-VI передбачає, що гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів:
1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) {Підпункт "б" пункту 1 частини третьої статті 14 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(II)/2021 від 20.10.2021} без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду;
2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради;
3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.
Зі змісту наведених норм висновується, що гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад в один із способів, а саме: на безкомпенсаційній основі, на частково-компенсаційній основі, на компенсаційній основі. Така передача відбувається на договірній основі або за рішенням суду.
Частина п`ята статті 14 Закону України № 500-VI визначає, що рішення про передачу гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у власність територіальних громад приймається відповідно до цього Закону органами місцевого самоврядування, на території яких розташовані гуртожитки.
17. Окремі повноваження, які орган місцевого самоврядування реалізує у процедурі передачі гуртожитку, зокрема, з приватної власності у комунальну визначені статтею 18 Закону № 500-VI.
Згідно з положеннями цієї статті органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, зокрема:
приймають рішення про прийняття у власність відповідної територіальної громади гуртожитків (майнових комплексів) відповідно до цього Закону;
здійснюють володіння, використання, управління, експлуатацію переданих територіальним громадам згідно з цим Законом гуртожитків (майнових комплексів) (безпосередньо чи через визначеного виконавчим органом ради управителя), організовують їх належне обслуговування та ремонт, упорядкування, а також забезпечують утримання та облаштування прибудинкових територій;
звертаються до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків у належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з пунктом 3 частини третьої статті 14 цього Закону;
звертаються до суду з позовом про визначення розміру відшкодування власнику гуртожитку за передачу гуртожитку у власність територіальної громади на частково-компенсаційній основі відповідно до цього Закону в меншому розмірі, ніж передбачено пунктом 3 частини четвертої статті 14 цього Закону;
звертаються до суду з позовом про визначення розміру відшкодування власнику гуртожитку за передачу гуртожитку у власність територіальної громади на повній компенсаційній основі відповідно до цього Закону в меншому розмірі, ніж розмір, на якому наполягає власник гуртожитку відповідно до пункту 4 частини третьої статті 14 цього Закону;
здійснюють інші повноваження у цій сфері відповідно до закону.
18. Стаття 4-1 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" від 03 березня 1998 року № 147/98-ВР (далі - Закон № 147/98-ВР) визначає особливості передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури.
Зокрема, згідно з положеннями частин першої та другої цієї статті передача об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Ініціатива щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об`єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
Соєю чергою, стаття 3 Закону № 147/98-ВР визначає, що ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 147/98-ВР передача об`єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з положеннями абзацу тринадцятого частини четвертої статті 4 Закону № 147/98-ВР до пропозицій щодо передачі нерухомого майна додаються:
техніко-економічне обґрунтування забезпечення ефективного використання цього майна за цільовим призначенням з визначенням обсягів та джерел фінансування видатків на його утримання, добудову, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний та поточний ремонт;
витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів, права на які підлягають державній реєстрації;
титули будов та проектно-кошторисна документація на об`єкти незавершеного будівництва.
За змістом частини першої статті 6 Закону № 147/98-ВР передача об`єктів здійснюється комісією з питань передачі об`єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі.
За змістом частин п`ятої та шостої статті 7 Закону № 147/98-ВР передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.
Згідно зі статтею 182 ЦК України після прийняття об`єкта у комунальну власність орган місцевого самоврядування зобов`язаний зареєструвати право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
19. Таким чином, на виконання вимог Закону № 500-VI для прийняття у комунальну власність гуртожитку, який знаходиться у приватній власності товариства, орган місцевого самоврядування має прийняти такі рішення та здійснити систему таких послідовних дій:
1) прийняття на пленарному засіданні ради відповідного рівня рішення про внесення пропозиції власнику гуртожитку про передачу у комунальну власність відповідної територіальної громади гуртожитків, що належать, зокрема, до приватної власності (у разі, якщо така передача здійснюється на договірних або компенсаційних умовах); якщо передача у комунальну власність гуртожитку здійснюється на безоплатних (безкомпенсаційних) умовах, рада відповідного рівня приймає пропозицію власника гуртожитку про передачу у комунальну власність такого гуртожитку у разі надходження відповідної пропозиції або приймає мотивовану відмову від такої пропозиції;
2) утворення комісії з питань передачі гуртожитку у комунальну власність та обрання голови цієї комісії;
3) звернення з пропозицією до власника гуртожитку про передачу у комунальну власність відповідного гуртожитку та отримання згоди власника у разі, якщо така передача здійснюється на договірних або компенсаційних умовах, або звернення до суду з позовом про передачу гуртожитку у разі недосягнення згоди щодо умов передачі або відмови власника гуртожитку погоджувати пропозицію ради;
4) якщо пропозиція про передачу гуртожитку, що перебуває у приватній власності товариства, у комунальну власність надходить від ради відповідного рівня, то остання разом із пропозицією про передачу подає техніко-економічне обґрунтування забезпечення ефективного використання цього майна за цільовим призначенням з визначенням обсягів та джерел фінансування видатків на його утримання, добудову, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний та поточний ремонт, а також організовує проведення незалежної оцінки відповідного майна;
5) укладення договору з власником гуртожитку про передачу останнього у комунальну власність, якщо така передача здійснюється на договірних або компенсаційних умовах, підписання акта приймання-передачі відповідного гуртожитку після виконання сторонами умов договору, проведення державної реєстрації права комунальної власності на гуртожиток.
20. Тобто, початковою стадією процедури прийняття гуртожитків у власність територіальної громади є прийняття рішення відповідною місцевою радою або її виконавчим органом про передачу гуртожитку та спосіб такої передачі. У разі відсутності договірних домовленостей між власником гуртожитку та представником територіальної громади щодо способу передачі гуртожитку, орган місцевого самоврядування звертається з відповідним позовом до суду.
Отже, прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу гуртожитку ще не свідчить про автоматичне набуття права власності на гуртожиток територіальною громадою.
Саме відсутність, на думку прокурора, зі сторони відповідачів дій направлених на реалізацію Законів України № 500-VI та № 280/97-ВР стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Тому, в межах розгляду цієї справи мають бути вирішені питання, чи підпадає спірний гуртожиток під дію Закону України № 500-VI та чи здійснювали відповідачі дії визначені цим законом, направлені на прийняття гуртожитку у власність територіальної громади (за умови розповсюдження дії Закону України № 500-VI на вказаний гуртожиток).
Таким чином, розгляду підлягає питання належного виконаня відповідачами наданих їм владних управлінських функцій, а не питання переходу майнових прав на гуртожиток з приватної у комунальну власність.
Натомість, за правилами пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України, на які посилались суди нижчих інстанцій, господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Отже, з огляду на заявлені вимоги позивача, підстави позову, фактичні обставини справи та суб`єктний склад, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, та що наявні підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки цей спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.
21. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За наведених вище підстав, Верховний Суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду