ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
справа № 560/1015/24
адміністративне провадження № К/990/37673/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Білак М.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року ( головуючий суддя - Фелонюк Д.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року (головуючий суддя - Сторчак В.Ю., судді - Граб Л.С., Сушко О.О.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У січні 2024 року ОСОБА_1 через підсистему "Електроний суд" звернувся до суду з адміністративним позовом до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (далі - 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 серпня 2018 року по 20 грудня 2023 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100); зобов`язати 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 серпня 2018 року по 20 грудня 2023 року, виходячи із середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби, відповідно до Порядку №100.
1.1. Позов обґрунтовано тим, що у день його звільнення - 23 серпня 2018 року відповідач не провів з ним повного розрахунку та не виплатив індексацію грошового забезпечення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом. ОСОБА_1 указував, що на виконання судового рішення у справі № 560/6431/23 у грудні 2023 року відповідач виплатив йому грошове забезпечення (індексацію) у сумі 106 584,51 грн, що підтверджується випискою з банку про надходження коштів. Посилаючись на те, що, за правилами статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), він має право на компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за весь час такої затримки, просив суд задовольнити позов.
ІІ. Установлені судами обставини справи
2. ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту на посаді пожежного-рятувальника 17 державної пожежно-рятувальної частини ДПРЗ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, з якої звільнився у відставку (із зняттям з військового обліку) з 23 серпня 2018 року згідно з наказом ГУ ДСНС України у Хмельницькій області від 23 серпня 2018 року № 442.
3. При звільненні ОСОБА_1 не було виплачено індексації грошового забезпечення за період проходження ним служби у 2015 - 2018 роках, у зв`язку з чим він звернувся до суду за захистом порушеного права.
4. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року у справі №560/6431/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року, зобов`язано 5 державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) року, а з 01 березня по 23 серпня 2018 року здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1, виходячи із розрахунку різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
5. На виконання указаних судових рішень у справі №560/6431/23 позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 107 626,69 грн, яке виплачено 20 грудня 2023 року у сумі 106012,29 грн (утримано військовий збір в розмірі 1614,40 грн), що підтверджується наказом від 15 грудня 2023 № 178, платіжними інструкціями від 18 грудня 2023 року № 870, № 871, № 872 та випискою за картковим рахунком.
6. У зв`язку з тим, що на час звільнення ОСОБА_1 з ним не було проведено повного розрахунку, останній звернувся до суду із зазначеним позовом про нарахування та виплату йому середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені, відповідно до статті 117 КЗпП України.
7. Предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність 5 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС у Хмельницькій області щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 серпня 2018 року по 23 лютого 2019 року. Стягнуто з 5 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 серпня 2018 року по 23 лютого 2019 року в розмірі 22 885,98 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
8.1. Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем порушено строки виплати індексації грошового забезпечення у сумі 107 626,69 грн, що є підставою для застосування приписів статті 117 КЗпП України. Проте розрахована сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є непропорційною до розміру виплаченої суми. Отже суд, з урахуванням приписів статті 117 КЗпП України (у редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX), дійшов висновку про необхідність зменшення розміру середнього заробітку, застосувавши принцип співмірності та пропорційності між інтересами позивача і відповідача, що складає 22 885,98 грн середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (але не більше як за шість місяців) та стягнув указану суму.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін
9. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.1. У касаційній скарзі заявник зазначив, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки, не зважаючи на сформовану практику Верховного Суду, наразі суди першої та апеляційної інстанцій приймають різні рішення в аналогічних (типових) справах щодо застосування норм статті 117 КЗпП України, а саме: в одному випадку до осіб, які звільнилися до 19 липня 2022 року застосовують норми статті 117 КЗпП України, у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року, а в іншому - до тих самих осіб, які звільнилися до 19 липня 2022 року, застосовують норми статті 117 КЗпП України у новій редакції, якої не існувало на момент їхнього звільнення.
9.2. ОСОБА_1 указав, що вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 117 КЗпП України (у редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX), оскільки правовідносини виникли до набрання чинності указаної норми, яка до 19 липня 2022 року не передбачала жодних обмежень в частині періоду виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
9.3. Заявник наголошує, що застосування приписів статті 117 КЗпП України (у редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX) до правовідносин, що виникли до 19 липня 2022 року, суперечить гарантіям, установленим Конституцією України та не відповідають висновкам Верховного Суду, сформованим у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 360/380/23.
10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з тих підстав, що зазначена справа стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, щодо застосування положень статті 117 КЗпП України у редакції до/після набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-IX), а предметом перевірки Суду є відповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду, сформованим у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 360/380/23.
11. Ухвалу Верховного Суду від 06 листопада 2024 року направлено відповідачу через підсистему "Електронний суд" та доставлено до його кабінету 06 листопада 2024 року, проте відзив на касаційну скаргу від іншого учасника справи не надійшов.
12. У листопаді 2024 року від 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи № 440/6856/22, обґрунтоване тим, що результати розгляду об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи № 440/6856/22 надалі матимуть вплив на вирішення цього спору.
12.1. Ураховуючи те, що 06 грудня 2024 року Верховним Судом ухвалено постанову за результатами розгляду справи № 440/6856/22, підстави для розгляду указаного клопотання відсутні.
13. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Суд виходить з такого.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
14. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
17. За правилами статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
18. Статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
19. Таким чином, передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямоване на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
20. Цією нормою Кодексу на роботодавця покладено обов`язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум або в разі вирішення цього спору повністю на користь працівника. Окремо обумовлено, що в разі вирішення спору на користь працівника частково розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
21. Водночас невиконання роботодавцем в добровільному порядку обов`язку виплатити працівникові в зазначених випадках середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні зумовлює виникнення нового спору про стягнення відповідної суми відшкодування в судовому порядку.
22. Законом № 2352-ІХ запроваджено ряд змін у трудовому законодавстві, зокрема, положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:
22.1. "У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
22.2. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".
23. Закон України №2352-ІХ та, відповідно, і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 року.