ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2025 року
м. Київ
справа № 761/964/19
провадження № 51 - 3669 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
особи, стосовно якої кримінальне
провадження закрито, ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 05 січня 2024 року та Київського апеляційного суду від 28 травня 2024 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Іванівка Исик-Атинського району Чуйської області, Киргизька Республіка,
який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Шевченківський районний суд м. Києва ухвалою від 05 січня 2024 року кримінальне провадження № 120181000100011481 від 28 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_7, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК, закрив на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився визначений статтею 219 КПК строк досудового розслідування.
Прокурор, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, оскаржив її в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд ухвалою від 28 травня 2024 року залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що:
- суд першої інстанції:
- безпідставно задовольнив клопотання сторони захисту та закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, посилаючись на те, що після повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК;
- не зважив на те, що обвинувальний акт був направлений до суду своєчасно, проте його повернуто судом без реєстрації;
- не звернув належної уваги на протокол огляду вилученого у ОСОБА_7 мобільного телефону, в якому виявлено листування останнього з абонентом про придбання та передачу, зокрема, метадону, чеків, що може свідчити про умисел обвинуваченого на збут наркотичних засобів конкретній особі;
- суд апеляційної інстанції неточно виклав у своїй ухвалі доводи апеляційної скарги прокурора, належним чином їх не перевірив і не спростував, продублював зміст ухвали суду першої інстанції та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції;
- суди не дослідили формулювання пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, внаслідок чого дійшли неправильного висновку про необґрунтованість доводів сторони обвинувачення щодо наявності додаткового об`єкту складу злочинів - життя та здоров`я особи, та постановили рішення, які не відповідають вимогам статей 284, 370, 419 КПК.
Від захисника ОСОБА_6 надійшли заперечення, в яких, із наведенням відповідних обґрунтувань, вона просить відмовити в задоволенні касаційної скарги прокурора, а оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_7 -залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Захисник ОСОБА_6 і ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 438 КПК).
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та мотивованим.
У поданій касаційній скарзі прокурор ставить питання про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме безпідставне закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, проте колегія суддів не може погодитись з цими доводами з огляду на таке.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК (в редакції Закону № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року) кримінальне провадження закривається в разі, якщо, зокрема, після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК введені в дію після 15 березня 2018 року, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін (п. 4 § 2 Прикінцевих положень Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року).
Частиною 1 ст. 219 КПК визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу (ч. 4 ст. 219 КПК).
Так, суд першої інстанції, заслухавши пояснення учасників судового провадження та дослідивши матеріали справи, ухвалою від 05 січня 2024 року кримінальне провадження № 120181000100011481 від 28 жовтня 2018 рокуза обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК закрив у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК, а інкриміновані йому кримінальні правопорушення не належать до категорій тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи.
Суд апеляційної інстанції за результатом розгляду апеляційної скарги прокурора погодився з висновками суду першої інстанції та залишив оскаржувану ухвалу без змін.
На обґрунтування своїх висновків суди послались на те, що відомості про кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7, внесено до ЄРДР 28 жовтня 2018 року, тобто після введення в дію змін згідно із Законом №2147- VIII від 03.10.2017.
Цього ж дня, 28 жовтня 2018 року, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру і з цього часу почався двомісячний строк проведення досудового розслідування, який за приписами п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК закінчувався 28 грудня 2018 року.
Проте, як установили суди, хоча обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 був складений та затверджений прокурором 20 грудня 2018 року, однак відповідно до поштового штемпеля на конверті направлений до Шевченківського районного суду м. Києва лише 04 січня 2019 року і відповідно отриманий судом 11 січня 2019 року.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, перевірив доводи прокурора про направлення обвинувального акта до суду 22 грудня 2018 року та повернення його судом в позапроцесуальний спосіб і зазначив про те, що вони не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, позаяк прокурором не надано достатніх та достовірних доказів на підтвердження своєчасного направлення обвинувального акта до суду.
Суд апеляційної інстанції перевірив і твердження прокурора про те, що склади інкримінованих ОСОБА_7 злочинів включають додатковий об`єкт - життя та здоров`я особи, та також визнав їх безпідставними.
При цьому суд обґрунтовано зауважив на тому, що у висунутому ОСОБА_7 обвинуваченні відсутнє посилання на спрямованість цих злочинів проти життя та здоров`я особи.
Навіть з тексту касаційної скарги вбачається, що прокурор лише припустив, що ОСОБА_7 мав умисел на збут наркотичних засобів, що могло потягнути за собою наслідки у виді завдання шкоди життю та здоров`ю конкретної особи.
Проаналізувавши викладені обставини, суди дійшли обґрунтованих висновків про можливість застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки направлення обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 до суду відбулось поза межами строків досудового розслідування.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час судового розгляду учасникам судового провадження було забезпечено право на відстоювання своєї позиції.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з викладеними у судових рішеннях висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зробленими з дотриманням вимог статей 22, 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено в ході судового розгляду, а також оцінено відповідно до приписів цього Кодексу.
Оскаржувані прокурором судові рішення в цілому є достатньо вмотивованими і за змістом відповідають вимогам ст. 370 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися при їх постановленні.
Беззаперечних доводів, які би ставили під сумнів законність судових рішень, прокурор у касаційній скарзі не навів.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд