ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2025 року
м. Київ
справа № 465/2671/17
провадження № 51 - 3839 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017140000000100
від 24 березня 2017 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Суховоля Городоцького району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого
за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 366 ч. 1 КК України,
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Львів, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ст. 27 ч. 4, ст. 366 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Франківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2022 року
ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, ОСОБА_7 визнано невинуватим
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч. 4, ст. 366 ч. 1
КК України, та виправдано кожного з них на підставі ст. 373 ч. 1 п. 1 КПК України через недоведеність, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обвинувачувалися у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Оперуповноважений Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7, достовірно знаючи, що він 22 жовтня 2016 року вчинив адміністративні правопорушення у м. Винники на вул. Грушевського, 5-б, а саме, керуючи автомобілем "BMW", реєстраційний номер НОМЕР_1, допустив зіткнення
з автомобілем "Ford", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9, після чого залишив місце вказаної ДТП, з метою уникнення проведення службового розслідування стосовно себе підбурив старшого інспектора з особливих доручень відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод Управління патрульної поліції у м. Львові ОСОБА_6 скласти протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП, на дружину ОСОБА_7 - ОСОБА_10 .
В свою чергу ОСОБА_6, будучи підбуреним ОСОБА_7, достовірно знаючи, що останній вчинив вказані вище адміністративні правопорушення, 14 листопада 2016 року близько 14 години 45 хвилин в службовому приміщенні Управління патрульної поліції у м. Львові на вул. Перфецького, 19, діючи з прямим умислом щодо внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вніс до протоколів про адміністративне правопорушення від 14 листопада 2016 року серії БР № 258747 за ст. 124 КУпАП та серії БР № 258748 за ст. 122-4 КУпАП завідомо неправдиві відомості про те, що вказані адміністративні правопорушення 22 жовтня 2016 року вчинила ОСОБА_10 .
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_11 залишено без задоволення, а вирок Франківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2022 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7
- без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вищезазначені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Зазначає, що всупереч вказівкам, наведеним в постанові Верховного Суду
від 08 листопада 2023 року, якою скасовано попередню ухвалу апеляційного суду
в цьому кримінальному провадженні, за результатами нового апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції повторно погодився з необґрунтованими висновками місцевого суду щодо порушення органом досудового розслідування вимог статей 214, 217 КПК України під час виділення матеріалів з кримінального провадження № 42016140000000195 від 03 жовтня 2016 року та реєстрації кримінального провадження за № 42017140000000100 від 24 березня 2017 року.
Вважає, що суди безпідставно обґрунтували свої висновки про виправдання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 постановами Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2016 року у справах про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_10, які з огляду на ст. 90 КПК України не були преюдиціальними рішеннями для судів першої та апеляційної інстанцій у цьому кримінальному провадженні.
Вказує, що суди безпідставно не взяли до уваги показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, а апеляційний суд проігнорував вказівки суду касаційної інстанції та повторно необґрунтовано визнав недопустимим доказом протокол за результатами НСРД від 04 січня 2017 року
з додатком до нього, який був отриманий стороною обвинувачення відповідно
до вимог ст. 257 ч. 1 КПК України на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Львівської області від 30 березня 2017 року.
Звертає увагу на необґрунтоване визнання судами недопустимим доказом протоколу отримання зразків підпису ОСОБА_6, здобутого в кримінальному провадженні № 42016140000000195 та який в подальшому відповідно до вимог
ст. 217 КПК України виділено в кримінальне провадження № 42017140000000100.
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив стороні обвинувачення
у задоволенні клопотання про надання тимчасового доступу до кримінального провадження № 42016140000000195 з метою дослідження ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_7, чим порушена засада змагальності.
Прокурор вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги, не надав вичерпних відповідей на ці доводи та не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, у зв`язку із чим ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України. Вказує, що суд апеляційної інстанції також проігнорував вказівки суду касаційної інстанції, чим порушив вимоги ст. 439 ч. 2 КПК України.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник виправданого
ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_15 просить залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених прокурором доводів. Крім того, від захисника виправданого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_15 та захисника виправданого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_16 надійшли заяви про проведення касаційного провадження без участі сторони захисту.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні підтримала касаційну скаргу в частині підстав скасування ухвали апеляційного суду, просила її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасника судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 439 ч. 2 КПК України вказівки суду, який розглянув справу
в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції
при новому розгляді.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 листопада 2023 року було скасовано попередню ухвалу суду апеляційної інстанції від 20 березня 2023 року у вказаному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7, при цьому суд касаційної інстанції виходив з таких мотивів:
- апеляційний суд безпідставно погодився із висновком місцевого суду,
що кримінальне провадження № 42017140000000100 щодо ОСОБА_6
та ОСОБА_7 зареєстровано та досудове розслідування у ньому проведено з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а усі зібрані до реєстрації цього кримінального провадження докази
є недопустимими, оскільки досудове розслідування здійснювалось незаконно, без внесення відомостей до ЄРДР і такі зібрано в іншому кримінальному провадженні, а саме у кримінальному провадженні
№ 42016140000000195 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 307 ч. 1, ст. 364 ч. 1, ст. 369 ч. 3 КК України щодо інших осіб. Верховний Суд зазначив, що внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення з порушенням строків, передбачених ст. 214 КПК України, не свідчить про недопустимість доказів, зібраних у цьому кримінальному провадженні після внесення відомостей про злочин до ЄРДР, а також доказів зібраних у іншому кримінальному провадженні, в ході досудового розслідування якого було виявлені ознаки даного кримінального правопорушення, якщо збирання доказів не було спрямовано
на розслідування виявленого злочину;
- апеляційний суд безпідставно погодився з висновком суду першої інстанції про порушення прокурором вимог кримінального процесуального законодавства при винесенні постанови від 30 березня 2017 року, згідно якої на підставі ст. 217 КПК України із кримінального провадження
№ 42016140000000195 у кримінальне провадження № 42017140000000100 виділено матеріали, обсяг яких був визначений прокурором і якими обґрунтовується винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Верховний Суд зазначив, що за наявності обставин, передбачених ст. 217 ч. 3 КПК України,
з кримінального провадження можуть бути виділені матеріали в окреме провадження, тому 30 березня 2017 року постановою прокурора
у кримінальному провадженні № 42016140000000195 відповідно
до ст. 217 ч. 3 КПК України прийнято рішення про виділення з цього кримінального провадження у кримінальне провадження
№ 42017140000000100 щодо ОСОБА_6 матеріалів, якими у подальшому орган досудового розслідування обґрунтував висунуте ОСОБА_6
та ОСОБА_7 обвинувачення;
- апеляційний суд безпідставно погодився з висновком місцевого суду
про визнання недопустимим доказом протоколу за результатами НСРД
від 04 січня 2017 року та додатку до нього - магнітного носія інформації. Верховний Суд зазначив, що у матеріалах кримінального провадження наявне клопотання прокурора та ухвала слідчого судді Апеляційного суду Львівської області від 30 березня 2017 року, якою надано дозвіл на використання результатів НСРД, проведених у кримінальному провадженні
№ 42016140000000195, а саме результатів зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - мобільного телефону (протокол
№ 27/42-13/01-17 від 04 січня 2017 року та додатки до протоколу на носії інформації USB-Flash інв. № 38) у іншому кримінальному провадженні
№ 42017140000000100. Вказані клопотання прокурора та ухвала слідчого судді апеляційного суду долучені до матеріалів кримінального провадження та відкриті стороні захисту на підставі ст. 290 КПК України, що є достатньою правовою підставою для використання результатів НСРД, навіть
за відсутності в матеріалах кримінального провадження ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення вказаної НСРД.
З наведених вище мотивів суд касаційної інстанції визнав, що висновки суду апеляційної інстанції про правильність застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність щодо виправдання ОСОБА_6
за ст. 366 ч. 1 КК України та ОСОБА_7 за ст. 27 ч. 4, ст. 366 ч. 1 КК України
є передчасними та скасував ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 березня 2023 року на підставі ст. 438 ч. 1 пунктів 1, 2 КПК України із призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
При цьому Верховний Суд відповідно до вимог ст. 439 ч. 2 КПК України надав апеляційному суду відповідні вказівки, зазначивши, що при новому розгляді апеляційному суду необхідно врахувати вищенаведене в постанові, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, і прийняти законне
та обґрунтоване судове рішення, яке відповідатиме вимогам кримінального процесуального закону.
Однак апеляційний суд за результатом нового апеляційного розгляду в порушення вимог ст. 439 ч. 2 КПК України не виконав вищевказані вказівки касаційного суду
та вдруге безпідставно визнав суперечливими твердження в апеляційній скарзі прокурора про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ 42017140000000100 щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проведено
з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, зокрема й через те,
що відповідні відомості до ЄРДР в строки, передбачені законом (не пізніше 24 годин після виявлення), внесені не були.
Також апеляційний суд проігнорував висновок, викладений у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 листопада 2023 року, щодо застосування норм права, передбачених ст. 257 ч. 1 та ст. 290 ч. 12 КПК України, у їх взаємозв`язку з положеннями ст. 86 цього Кодексу, згідно якого долучення стороною обвинувачення до матеріалів досудового розслідування при виконанні вимог ст. 290 КПК України ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на використання результатів НСРД з іншого кримінального провадження, в ході проведення якої були виявлені ознаки кримінального правопорушення, яке розслідується у даному кримінальному провадженні, свідчить про виконання органом досудового розслідування в повному обсязі положень ст. 290 ч. 12 КПК України та є достатньою правовою підставою
для використання результатів НСРД навіть за відсутності в матеріалах кримінального провадження ухвали слідчого судді про надання дозволу
на проведення вказаної НСРД. При цьому апеляційний суд повторно необґрунтовано зазначив, що дані, встановлені згідно з протоколом НСРД
№ 27/42-13/01-17 від 04 січня 2017 року та додатком до нього, могли бути актуальні
в кримінальному провадженні № 42017140000000100 та визнані допустимими доказами у разі проведення слідчими всіх подальших дій у відповідності до чинного законодавства та у строки, передбачені КПК України. При цьому в супереч вимог ст. 94 КПК України зазначені докази (протокол НСРД з додатком) залишились не досліджені та не оцінені судом апеляційної інстанції.
Враховуючивищенаведений висновок касаційного суду, не було необхідності
в отриманні стороною обвинувачення тимчасового доступу до кримінального провадження № 42016140000000195 з метою дослідження ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_7, на що звертає увагу
в касаційній скарзі прокурор.
Відповідно до ст. 90 КПК України рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України
і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання
про допустимість доказів.
З огляду на зазначену норму кримінального процесуального закону слушними
є доводи прокурора про те, що постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2016 року у справах про притягнення
до адміністративної відповідальності ОСОБА_10 за статтями 122-4, 124 КУпАП не мали для судів першої та апеляційної інстанції преюдиціального значення, а сам факт існування вказаних постанов не давав підстав для беззаперечного висновку про невинуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
Крім того, обґрунтованими є доводи прокурора про те, що апеляційний суд належним чином не вмотивував своїх висновків щодо неврахування показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 .
Таким чином, апеляційний суд при новому апеляційному розгляді в порушення вимог ст. 419 КПК України залишив поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора, їх не перевірив, не надав на них конкретних належних відповідей і не навів детального обґрунтування та мотивів їх відхилення, з посиланням на вимоги закону, а також не зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
На необхідність ретельної перевірки доводів апеляційної скарги прокурора вказувала і колегія суддів Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2023 року, скасовуючи попередню ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 березня 2023 року в цій справі, однак під час нового апеляційного розгляду в порушення вимог
ст. 439 ч. 2 КПК України ці вказівки суду касаційної інстанції не були виконані.
Крім того, за результатом попереднього касаційного розгляду Верховний Суд
в постанові від 08 листопада 2023 року зазначив, що 17 січня 2017 року на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2017 року
в кримінальному провадженні № 42016140000000195 у ОСОБА_7 за місцем проживання було проведено обшук, в ході якого виявлено і вилучено протоколи
про адміністративні правопорушення серії БР № 258747, № 258748 від 14 листопада 2016 року складені ОСОБА_6 щодо ОСОБА_10 . У межах того
ж кримінального провадження було складено протокол отримання зразків підпису ОСОБА_6 від 17 березня 2017 року та на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28 лютого 2017 року про надання тимчасового доступу до речей і документів та їх вилучення було здійснено вилучення матеріалів адміністративних справ № 450/3013/16-п, № 450/3012/16-п.
Враховуючи наведене, колегія суддів у цій постанові від 08 листопада 2023 року дійшла висновку, що в кримінальному провадженні № 42016140000000195 в порушення вимог кримінального процесуального закону були здійснені слідчі (розшукові) дії, які не мають відношення до розслідування вказаного кримінального провадження. З наведених вище підстав відповідні доводи касаційної скарги прокурора щодо цих обставин є необґрунтованими.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить
під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що у відповідності
з вимогами ст. 438 ч. 1 пунктів 1, 2 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції,
а касаційна скарга прокурора - частковому задоволенню, оскільки його доводи
про необхідність скасування вироку місцевого з огляду на встановлене під час касаційного розгляду істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, наслідком якого є скасування ухвали апеляційного суду,
є передчасними та підлягають з`ясуванню і перевірці під час нового апеляційного розгляду.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, в тому числі висновки та вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог
КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд