ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2025 року
м. Київ
справа № 348/691/21
провадження № 51 - 3205 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" - адвоката ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_8 на вирок Надвірнянського районного суду Івано- Франківської області від 21 вересня 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 20 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020090200000009, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Назірна Коломийського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Надвірнянського районного суду Івано- Франківської області від 21 вересня 2023 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки. Цивільний позов задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_8 шкоду пов`язану з лікуванням потерпілого у розмірі 109 223, 81 грн; шкоду пов`язану з похованням потерпілого та встановленням надгробного пам`ятника у розмірі 56 676 грн; моральну шкоду у розмірі 28 338 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_8, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_10 моральну шкоду у розмірі 28 338 грн. Також стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 шкоду, пов`язану з похованням потерпілого та встановленням надгробного пам`ятника у розмірі 71 524 грн, моральну шкоду у розмірі 175 312 грн. Також стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_10, моральну шкоду у розмірі 175 312 грн та шкоду, завдану смертю потерпілого у розмірі 99 972 грн.
Згідно з вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_11 та тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_12, за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційній скарги представника ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" ОСОБА_13 та потерпілої ОСОБА_8, а вирок суду-без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що як на досудовому розслідування, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції засуджений в повній мірі своєї вини не визнавав, а визнав її лише в кінці розгляду справи виключно під тягарем здобутих в ході розгляду кримінального провадження беззаперечних доказів, у зв`язку з чим місцевий суд був змушений здійснювати дослідження всіх доказів по справі, що, на переконання потерпілої, спростовує думку суду про наявність у ОСОБА_9 щирого каяття. Зазначає, що при призначенні покарання суди попередніх інстанцій не врахували, що спричинена злочином шкода засудженим зовсім не відшкодована, як на момент розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді. Вказує, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишився той факт, що після вчинення даного злочину (2 січня 2020 року) засуджений 28 травня 2020 року вчинив повторно кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК, що, на думку потерпілої, створює приклад для оточуючих про безкарність. Зазначає, що висновок апеляційного суду про те, що вона ( ОСОБА_8 ) з приводу міри покарання, покладаючись на розсуд суду, не наполягала на призначенні суворого покарання, не відповідає дійсності, оскільки, на переконання потерпілої, така її позиція не свідчить, що вона не заперечувала щодо звільнення ОСОБА_9 відвідування основного покарання з випробуванням.
В касаційній скарзі представник ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія", посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення цивільного позову до ПрАТ "УПСК" та зменшити розмір страхового відшкодування, що підлягає стягнення з ПрАТ "УПСК" до 200 000 грн, а в іншій частині рішення залишити без зміни. Зазначає, що суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності внаслідок неземних транспортних засобів", стягнув з ПрАТ "УПСК" страхове відшкодування, яке перевищує розмір ліміту, що встановлений полісом страхування за шкоду, що заподіяна здоров`ю та життю на одного потерпілого. Вказує, що питання про незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який підлягав застосуванню, порушувалось перед апеляційним судом, який, в порушення вимог ст. 419 КПК, даного питання не дослідив та не надав на нього вмотивованої відповіді.
В запереченнях на касаційні скарг потерпілої та представника ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" засуджений ОСОБА_9 просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій-без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу потерпілої частково, просив призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції та заперечував проти задоволення касаційної скарги представника ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія".
Захисник заперечував проти задоволення касаційних скарг.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, та кваліфікація дій за ч. 2 ст. 286 КК у касаційних скаргах не оспорюються.
Твердження потерпілої, наведені у касаційній скарзі, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м`якості, заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно з приписами ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Із системного аналізу вимог закону України про кримінальну відповідальність випливає, що, крім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням та водночас належним чином умотивувати таке рішення, дослідивши й оцінивши всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, та врахувати, що ст. 75 КК застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.
Як убачається з вироку, при призначенні ОСОБА_9 покарання, місцевий суд врахував тяжкість вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, його вік, сімейний стан, наявність на утриманні непрацездатної матері, стан його здоров`я, майновий стан його сім`ї, обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілому ОСОБА_12, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Також судом враховано досудову доповідь, згідно якої ймовірність вчинення обвинуваченим злочину повторно середня, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб середній, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк, з урахуванням доступних програм та послуг, за умови реалізації яких можливо досягнути правослухняної поведінки без застосування покарань, пов`язаних з обмеженням або позбавленням волі на певний строк.
При цьому місцевий суд зазначив, що відповідно до досудової доповіді обвинувачений офіційно працює - в "СемАВТО" ПП ОСОБА_14 . За ці кошти утримує сім`ю. Двічі притягався до адміністративної відповідальності. Зі слів обвинуваченого він бажає створити сім`ю.
Врахувавши характер вчинених злочинів, обставини за яких ці злочини було вчинено та дані про особу обвинуваченого, які зазначені органом пробації, суд дійшов висновку, що у досудовій доповіді наведено належну оцінку ризиків, а тому суд взяв до уваги інформацію, яка характеризує особу обвинуваченого, наведену у висновку органу пробації.
Вказана сукупність обставин дали місцевому суду підстави для висновку про можливість виправлення й перевиховання засудженого ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою на підставі ст. 75 КК.
Не погоджуючись із указаним рішенням, в тому числі потерпіла оскаржила вирок до апеляційного суду, заперечуючи правильність застосування положень ст. 75 КК щодо ОСОБА_9, просила скасувати вирок у цій частині та постановити новий, призначивши останньому покарання, яке слід відбувати реально.
За результатами розгляду апеляційної скарги потерпілого суд апеляційної інстанції погодився з визначеною місцевим судом формою відбування засудженим покарання та обставинами, які слугували її визначенню, а тому залишив без задоволення скаргу потерпілої.
Разом із тим суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Так, апеляційним судом у повній мірі не враховано, що ОСОБА_9 вчинив тяжкий злочин, внаслідок якого одна людина загинула людина, а інша отримала тілесні ушкодження, обставини вчинення злочину (перевищення швидкості руху у населеному пункті).
Також, поза увагою апеляційного суду залишились доводи потерпілої про те, що на досудовому розслідування та під час розгляду справи в суді першої інстанції засуджений в повній мірі своєї вини не визнавав, а визнав її лише в кінці розгляду справи виключно під тягарем здобутих в ході розгляду кримінального провадження беззаперечних доказів, що, на думку потерпілої, свідчить про відсутність у ОСОБА_9 щирого каяття. Також не надано оцінки доводам про те, що засудженим ОСОБА_9 протягом 4 років не відшкодовано потерпілій ні матеріальну, ні моральну шкоду.
Колегія суддів вважає, що вказані в ухвалі апеляційного суду обставини, які стали підставами для відмови в задоволенні апеляційної скарги потерпілої, у даному конкретному випадку, не є такими, які свідчать про наявність підстав для застосування положень ст. 75 КК. Інших обставин, які були б новими та свідчили про наявність достатніх та необхідних умов для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, апеляційним судом встановлено не було.
Таким чином, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляцією потерпілої у частині необґрунтованого звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК доводів апеляційної скарги потерпілої належним чином не перевірив та безпідставно залишив вирок місцевого суду в цій частині без змін.
Що стосується доводів касаційної скарги представника ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" щодо порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК, то колегія суддів вважає їх слушними.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження представником страхової компанії до апеляційного суду було оскаржено вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову до ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія".
Зокрема в апеляційній скарзі представник ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" вказував на те, що суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності внаслідок неземних транспортних засобів", стягнув з ПрАТ "УПСК" страхове відшкодування, яке перевищує розмір ліміту, що встановлений полісом ОСЦПВВНТЗ № АО/0237588 за шкоду, що заподіяна здоров`ю та життю на одного потерпілого.
Також звертав увагу апеляційного суду на те, що місцевим судом до спірних правовідносин не було застосовано ст. 9 Закону України "Про страхування".
Проте суд апеляційної інстанції не перевірив зазначені доводи щодо їх узгодженості із положеннями законодавства України, не надав на них відповідей з посиланням на відповідні норми закону, формально погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині розв`язання цивільного позову потерпілої. Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК при розгляді апеляційної скарги представника ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" і дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги потерпілої та представника ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія"задоволенню частково.
Під час нового розгляду апеляційному суду слід урахувати наведене, ретельно перевірити всі доводи апеляційних скарг представника ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" та потерпілої, усунути допущені порушення, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, яке відповідатиме приписам статей 370, 419 КПК.
При цьому, слід враховувати, що за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення і тих же даних про особу винного, висновок про наявність підстав до застосування ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд