ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 756/10559/23
провадження № 51-3301км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженої ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 серпня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 травня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023105050000866, за обвинуваченням
ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, офіційно не зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21 серпня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено їй покарання у виді арешту на строк 4 місяці.
Відповідно до статей 71, 72 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_6 за цим вироком, частково приєднано не відбуте нею покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року, й остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів.
Місцевий суд визнав ОСОБА_6 винуватою та засудив за те, що вона 26 липня 2023 року, перебуваючи на вул. Прирічній, 11 у м. Києві, знайшла блістер з таблетками метадону у кількості 8 штук. Оскільки ОСОБА_6 раніше неодноразово вживала наркотичні засоби, то відразу усвідомила, що вмістом цього блістера є наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон), який вона поклала в кишеню шортів, тим самим незаконно безоплатно придбала та почала зберігати при собі для власного вживання, без мети збуту.
У цей же день близько 15:30 ОСОБА_6 самостійно та добровільно надала працівникам поліції зазначений блістер з таблетками, у яких виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон). Маса метадону (фенадону) становить 0,176 г.
Київський апеляційний суд ухвалою від 06 травня 2024 року вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишив без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що суд першої інстанції не роз`яснив його підзахисній наслідків підписання заяви про визнання винуватості та надання згоди на розгляд кримінального провадження без її участі та обмеження права оскарження вироку, установлених ч. 2 ст. 302 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а саме: позбавлення права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Зазначає, що адвокат ОСОБА_8 не роз`яснював ОСОБА_6 наслідки підписання будь-яких документів в управлінні поліції, зі змісту п. 1.1 та п. 2.1. договору про надання правової допомоги від 15 серпня 2023 року б/н (далі - Договір) видно, що цього адвоката не наділено повноваженнями захисника в кримінальному провадженні перед органами досудового розслідування та суду. Натомість у цих пунктах зазначено, що адвокат здійснює "представництво інтересів Клієнта в усіх підприємствах, установах, організаціях в кримінальному провадженні № 12023105050000866", що, на думку захисника ОСОБА_7, не свідчить про наявність належних повноважень захисника в указаному провадженні.
Стверджує, що підзахисній не роз`яснили того, що у разі засудження її за вказане кримінальне правопорушення до будь-якого виду покарання, до нього буде приєднано невідбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року у справі № 756/5360/15- к. Зазначає, що ніхто не роз`яснював ОСОБА_6 того, що судовий розгляд буде проводитися без її участі і що судом буде ухвалено рішення про реальне відбування нею покарання у виді позбавлення волі. Зазначає, що ОСОБА_6 не було роз`яснено положення ч. 4 ст. 309 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу захисника.
Прокурор ОСОБА_5 просила касаційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
У статті 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи захисника про те, що суд першої інстанції не роз`яснив його підзахисній наслідків підписання заяви про визнання винуватості та згоди на розгляд кримінального провадження без її участі й обмежень права оскарження вироку, установлені ч. 2 ст. 302 КПК України, не є слушними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України особа добровільно погодилася на розгляд кримінального провадження без виклику й участі засудженого та її захисника.
У цій справі внаслідок складання покарань за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України засудженій призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці, тобто строк, призначення якого в принципі у спрощеному судовому розгляді не передбачено. Таким чином, виникає питання, яке сторона захисту порушила у своїй скарзі: чи розуміла засуджена, які наслідки може потягнути за собою її згода на спрощений розгляд обвинувачення проти неї, тобто чи була її згода не лише добровільною, але й усвідомленою.
Повертаючись до обставин справи, Верховний Суд зазначає, що 15 серпня 2022 року ОСОБА_6 Оболонський районний суд м. Києва засудив за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 5 років. Суд звільнив її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком тривалістю 3 роки й поклав на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Під час іспитового строку, а саме 26 липня 2023 року, вона вчинила правопорушення у сфері незаконного обігу наркотиків, за яке її засуджено вироком від 21 серпня 2023 року, який є предметом оскарження до Верховного Суду.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 оскаржувала вирок у цьому кримінальному провадженні до апеляційного суду. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, ОСОБА_6 зазначала про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке, на її думку, виразилося у здійсненні судового провадження за її та прокурора відсутності. Засуджена стверджувала, що вирок ухвалено за результатами спрощеного провадження на підставі заяви, складеної в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання нею своєї винуватості та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, як це передбачено статтями 381, 382 КПК України, однак наслідки підписання такої заяви їй роз`яснено не було, як і обмеження права апеляційного оскарження вироку, установлені ч. 2 ст. 302 КПК України. Крім того, ОСОБА_6 указувала, що дізнавач не роз`яснив, що в разі її засудження за вчинення кримінального правопорушення до будь-якого покарання, до нього буде приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком, а також про можливість звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, про розгляд обвинувального акта без її участі тощо.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 302 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язаний роз`яснити підозрюваному, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зміст установлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що в разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім того, слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Таким чином, саме на орган досудового розслідування покладається обовʼязок роз`яснити підозрюваному наслідки надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, що у свою чергу передбачає і зʼясування того, чи зрозумів підозрюваний, які наслідки очікують на нього в разі надання такої згоди.
Верховний Суд зауважує, що спрощене судове провадження передбачене для розгляду обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, тобто діяння, яке за визначенням не може потягнути позбавлення волі. Суд вважає, що якщо суд першої інстанції на підставі наданих йому матеріалів може передбачити, що внаслідок застосування вимог кримінального закону розгляд закінчиться покаранням у виді позбавлення волі, він має розглянути необхідність призначення розгляду у судовому засіданні та виклику для участі в ньому учасників кримінального провадження відповідно до ч. 3 ст. 382 КПК України.
Верховний Суд вважає, що згода засудженої на спрощене провадження не була усвідомленою, оскільки вона не могла передбачити, що за оскарженим вироком покарання може бути призначено відповідно до ст. 71 КК України.
З огляду на встановлені обставини колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій постановлені з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а тому вони на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, а касаційна скарга захисника - задоволенню.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові, перевірити всі обставини кримінального провадження, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, яке відповідатиме вимогам ст. 370 цього Кодексу.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд