ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 року
м. Київ
справа № 759/13645/15-ц
провадження № 61-80св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -
Луспеника Д. Д.,
суддів:
Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Неженець-Чеканова Натела Євгенівна, на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та заяви по залишення позову без розгляду
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі "Філії "Центральне регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про невідновлювальну кредитну лінію від 05 грудня 2007 року № 01-07-Ил/16 в сумі 44 572,00 дол. США та 5 739 820,14 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, шляхом визнання права власності на зазначене майно за позивачем за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
28 березня 2016 року Бондар О. О., яка діяла в інтересах АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на підставі довіреності від 18 березня 2015 року № 3-2-43110/24456, виданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявською О. С. (далі - Уповноважена особа ФГВФОна ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявська О. С.), звернулася до суду із заявою, в якій, посилаючись на положення
статті 207 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року (далі - ЦПК України 2004 року), просила позовну заяву у цивільній справі за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без розгляду.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 червня 2016 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про залишення позову без розгляду подана з дотриманням вимог процесуального закону, а тому відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року підлягає задоволенню.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу Державної іпотечної установи задоволено.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 13 червня 2016 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявлене представником ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" - Бондар О. О. клопотання про залишення позовної заяви без розгляду суперечить інтересам банку, оскільки ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" не уповноважувало Бондар О. О. на вчинення таких дій.
Державна іпотечна установа набула права та обов`язки кредитора за договором про відступлення права вимоги 18 вересня 2015 року. Тобто відбулося матеріальне правонаступництво заявника. Проте питання процесуального правонаступництва у цій справі судом першої інстанції не віршувалося.
За таких обставин суд апеляційної інстанції, урахувавши, що на час залишення позову без розгляду за заявою ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на підставі договору про відступлення права вимоги від 11 лютого 2015 року № 17/4-В ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відступило Державній іпотечній установі своє право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 грудня 2007 року № 01-07-Ил/16, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваною ухвалою порушено права нового кредитора.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У травні 2025 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Неженець-Чеканова Н. Є., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 13 червня 2016 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд неправильно застосував частину другу статті 358 ЦПК України. Не звернув уваги на те, що річний строк для подання апеляційної скарги сплив у червні 2017 року, тобто понад 6 років тому.
При цьому, протягом 2016-2019 років не було введено ані карантинних обмежень, ані воєнного стану, які, у разі доведення, могли б вважатися обставинами непереборної сили, що перешкоджали Державній іпотечній установі звернутися до суду з апеляційною скаргою у перебачений законом строк.
Крім того, ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 13 червня 2016 року не стосувалася прав та інтересів Державної іпотечної установи, яка не була та не є стороною у справі. Питання процесуального правонаступництва перед судом ані АТ "Банк "Фінанси та Кредит", ані Державна іпотечна установа не порушували, тобто їх процесуальна поведінка понад 8 років була пасивною.
Посилаючись на те, що у спірних правовідносинах відбулося матеріальне правонаступництво, суд апеляційної не врахував, що правонаступник особи, яка ініціювала розгляд справи, не може вважатися особою, яка не була залучена у справу та яку не було повідомлено про розгляд справи.
За таких обставин суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження мав застосувати статтю 358 ЦПК України та відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Наявність права вимоги до боржника внаслідок матеріального правонаступництва не призводить до автоматичного процесуального правонаступництва, натомість здійснення процесуального правонаступництва потребує активних дій з боку нового кредитора. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не перешкоджала реалізації новим кредитором своїх прав вимоги до боржника в судовому порядку.
Посилання Державної іпотечної установи на те, що їй не було відомо про наявність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, є непереконливими, оскільки питання інформування первинним кредитором свого правонаступника щодо прав вимоги до боржника, зокрема й про судові справи, мало вирішуватися виключно між первинним та новим кредитором. Необізнаність нового кредитора не могла бути і не є перешкодою для реалізації ним свого права на звернення до суду з відповідним позовом до боржника.
Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог процесуального закону, зокрема у ній не зазначено позивача - АТ "Банк "Фінанси та Кредит", який перебуває у стані припинення, однак не є припиненим.
Суд апеляційної інстанції проігнорував відсутність факту процесуального правонаступництва у справі з боку позивача та не залучив до апеляційного розгляду справи позивача, що є грубим порушенням норм процесуального права, зважаючи на те, що заміна позивача у справі внаслідок правонаступництва, можлива на будь-якій стадії судового процесу.
Апеляційний суд не врахував, що усі дії, вчинені у цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 945 "Деякі питання приєднання Державної іпотечної установи до приватного акціонерного товариства "Українська фінансова житлова компанія" Державна іпотечна установа з 2021 року перебуває у стані припинення.
Згідно з пунктом 3 зазначеної постанови установлено, що за договорами, укладеними Державною іпотечною установою, здійснюється перехід прав та обов`язків до Приватного акціонерного товариства "Українська фінансова житлова компанія" (далі - ПП "Українська фінансова житлова компанія") в обсязі та на умовах, що існуватимуть на момент підписання передавального акта.
Суд апеляційної інстанції не перевірив, чи відбувся на час звернення до суду з апеляційною скаргою перехід прав та обов`язків Державної іпотечної установи до ПП "Українська фінансова житлова компанія", тобто, чи мав заявник відповідні повноваження.
У січні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Державної іпотечної установи, у якому заявник просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що постанова Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року є законною та обґрунтованою, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 03 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Неженець-Чеканова Н. Є., на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Неженець-Чеканова Н. Є., з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано зі Святошинського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 759/13645/15-ц; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У лютому 2025 року матеріали справи № 759/13645/15-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Сулу від 26 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що у серпні 2015 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 вересня 2015 року відкрито провадження у справі.
11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладений договір відступлення права вимоги № 17/4-В, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрований в реєстрі за № 616, згідно з яким Державна іпотечна установа набула всі права вимоги за кредитним договором від 05 грудня 2007 року
№ 01-07-Ил/16.
Згідно з підпунктом 6.1 договору про відступлення права вимоги від 11 лютого 2015 року № 17/4-В цей договір є правочином з відкладеними умовами та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.
Підпунктом 2.1 договору про відступлення права вимоги від 11 лютого 2015 року № 17/4-В передбачено, що пункт 1.2 набирає чинності в день прийняття рішення Національним банком України про віднесення первісного кредитора до категорії неплатоспроможних або на наступний день після сукупності обставин.
ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було визнано неплатоспроможним 17 вересня 2015 року.
Державна іпотечна установа набула права та обов`язки кредитора за договором відступлення права вимоги 18 вересня 2015 року.
Питання процесуального правонаступництва у цій справі судами не віршувалося.
28 березня 2016 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", в інтересах якого діяла Бондар О. О., звернулося до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду.