ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 543/245/23
провадження № 61-8св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.
учасники справи:
позивач - керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Кінаш Іван в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації та Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації;
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;
представник відповідачів- Симоненко Тарас Вікторович ;
третя особа - Комунальний заклад "Центр охорони та досліджень пам`яток археології" Полтавської обласної ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката Симоненка Тараса Вікторовича на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Пікуля В. П., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2023 року керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Кінаш Іван в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації та Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа - комунальний заклад "Центр охорони та досліджень пам`яток археології" Полтавської обласної ради, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Шостої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 23 березня 2021 року № 81 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовно, площею 0,37 га, за рахунок земель запасу комунальної власності сільського призначення, що обліковуються сільськогосподарськими землями - сіножаті у межах населеного пункту, не наданих у власність та користування, що знаходяться на території Оржицької селищної ради у с. Тарасівка Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області.
На виконання договору про проведення робіт від 19 квітня 2021 року № 100 приватним підприємством "Проектант" на замовлення ОСОБА_2 виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Оржицької селищної ради с. Тарасівка, Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області.
Рішенням Дев`ятої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 11 червня 2021 року № 50 затверджено проєкт землеустрою та передано ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 0,5000 га, для ведення особистого селянського господарства на території Оржицької селищної ради у с. Тарасівка Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області, кадастровий
№ 5323684202:02:005:0002.
23 червня 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області Слинько Ю. П. проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,5000 га,
з кадастровим № 5323684202:02:005:0002 за ОСОБА_2
06 грудня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Черненко О. О., а 06 грудня 2022 року проведено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .
Прокурор зазначав, що при передачі спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2, а потім відчужено ОСОБА_1, порушено вимоги земельного законодавства, зокрема, статті 84, 122 ЗК України, Закон України "Про охорону культурної спадщини", які забороняють передачу у приватну власність земель державної власності історико-культурного призначення, а спірна земельна ділянка знаходиться у межах пам`ятки археології "Городище "Круча", часу Київської Русі, Х-ХІІІ століть (далі - "Городище "Круча"), яке розташоване на правому березі річки Сули у с. Тарасівка колишньої Плехівської сільської ради Оржицького району Полтавської області (Оржицька об`єднана територіальна громада Лубенського району Полтавської області), що є пам`яткою археології місцевого значення, взята на облік рішенням виконкому Полтавської облради народних депутатів від 23 квітня 1982 року № 287 та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури, молоді та спорту від 25 лютого 2020 року № 1062 (охоронний № 2680-Пл). Прокурор зазначав, що площа накладення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002, площею
0,5 га, становить 0,32 га.
Звернення не надходили до Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації та Комунального закладу "Центр охорони та досліджень пам`яток археології" Полтавської обласної ради щодо відведення чи погодження відведення у приватну власність спірної земельної ділянки.
27 жовтня 2022 року Лубенською окружною прокуратурою Полтавської області розпочато кримінальне провадження № 42022172040000074 за частиною першою статті 367 КК України за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами Оржицької селищної ради Лубенського району, які усупереч Закону України "Про охорону культурної спадщини" передали у приватну власність фізичних осіб земельні ділянки у межах пам`ятки археології місцевого значення "Городище "Круча".
Оскільки уповноваженими органами у спірних правовідносинах не вчинено дій на повернення земельної ділянки у володіння держави, прокурор у порядку
статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду із вказаним позовом.
Посилаючись на викладене, прокурор, з посиланням на статті 203, 215, 216, 391 ЦК України просив суд:
- визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,5000 га, кадастровий номер 5323684202:02:005:0002, від 06 грудня 2022 року № 941, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Черненко О. О., недійсним;
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Полтавській обласній державній адміністрації земельну ділянку, площею 0,5000 га, кадастровий № 5323684202:02:005:0002, розташовану на території Оржицької селищної ради у с. Тарасівка, Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,5000 га, кадастровий № 5323684202:02:005:0002, розташовану на території Оржицької селищної ради у с. Тарасівка Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 29 липня 2024 року
у задоволенні позову керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації та Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації відмовлено.
Відмовляючи прокурору у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором ненадано доказів на підтвердження затвердження проєкту землеустрою меж території вказаної пам`ятки археології та зони її охорони, як
і не доведено факту внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру. Наявні у матеріалах справи планографічні матеріали та фотозображення містять лише загальний план розміщення даної пам`ятки археології, а також план самого комплексу, що унеможливлює встановлення фактичного місцезнаходження спірної земельної ділянки саме у межах вказаної пам`ятки археології місцевого значення. Науково-проєктна документація на вказаний об`єкт культурної спадщини відсутня, а остання паспортизація об`єкта культурної спадщини відбулася
у 1974 році, що підтверджується паспортом об`єкта від 29 листопада 1974 року, згідно з яким межі охоронної зони затверджені рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної ради від 08 липня 1975 року № 301. Відповідно схематичного генплану місця розташування пам`ятки межами охоронної зони є річка Сула, старе кладовище, житловий будинок та дорога. Визначити місце розташування земельної ділянки відповідача неможливо, оскільки генеральний план є схематичним, на ньому відсутні будь-які земельно-кадастрові позначення, зокрема, неможливо визначити межі і режими використання охоронюваної археологічної території.
Також судом зазначено, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту права, оскільки належним способом захисту свого права буде пред`явлення саме віндикаційного позову (стаття 387 ЦК України). ОСОБА_1 добросовісно набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди, яка відповідає статтям 82, 132 ЗК України та статті 203 ЦК України, тобто із передбачених законом підстав. Крім того, керівником прокуратури не надано до суду оспорюваний договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 29 липня 2024 року скасовано. Позов керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації та Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Полтавської обласної військової (державної) адміністрації земельну ділянку, площею 0,5000 га, з кадастровим № 5323684202:02:005:0002, розташовану на території Оржицької селищної ради у с. Тарасівка Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що "Городище "Круча", часу Київської Русі, Х-ХІІІ ст є пам`яткою археології, межі якої з урахуванням чинного
на 1971-1974 роки законодавства, визначались планами та описами у складі пам?яткоохоронної документації 1971, 1974 років та уточнювалась у 2019 році,
а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість встановлення меж охоронної території через відсутність науково-проектної документації на пам`ятку археології "Городище "Круча". Нерозроблення уповноваженим органом проєкту землеустрою земельної ділянки, на якій знаходиться пам`ятка археології та не внесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень та можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності громадян.
Нерозроблення уповноваженим органом проєкту землеустрою земельної ділянки, на якій знаходиться пам`ятка археології та не внесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень та можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності громадян.
Власник земельної ділянки (держава), на якій розташовані пам`ятки археології, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, вимагаючи повернути таку ділянку у його володіння, що відповідає вимогам негаторного позову і є належним способом юридичного захисту інтересів держави.
Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до таких осіб права володіння цими землями),
є неможливим за законом. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника. Відтак, зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 жовтня
2022 року справа № 557/303/21 (провадження № 61-3305св22), від 17 травня
2023 року справа № 748/1335/20 (провадження № 61-11516св22).
Ефективним способом захисту порушеного права держави на спірну земельну ділянку є її повернення у власність держави від останнього набувача. Оспорення рішень органу місцевого самоврядування, а також правочину з відчуження земельної ділянки не є необхідним для ефективного способу захисту прав та інтересів держави.
Звернення прокурора до суду із вказаним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішення суспільно-значимого питання - повернення особливо цінних земель у власність держави, які не можуть перебувати у приватній власності, та які незаконно вибули з володіння держави.
Відповідачі у справі за прямою забороною закону не могли набути у приватну власність земельну ділянку історико-культурного призначення, про що вони могли та мали дізнатися перед таким набуттям. З огляду на вказане відповідачі не могли не знати про те, де саме розміщена спірна земельна ділянка, і якими є її межі на місцевості. Тому немає жодних підстав вважати, що відповідачі були добросовісними та не могли співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості.
Прокурором дотримано вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього звернення до уповноважених органів у спірних правовідносинах та обґрунтовано підстави для здійснення представництва інтересів держави внаслідок бездіяльності останніх. Повноважні органи прокуратури у розумний строк з моменту отримання повідомлення прокурора і до фактичної подачі ним позову до суду
(із січня по березень 2023 року) не вжили заходів щодо повернення спірної земельної ділянки у володіння держави (до суду не звернулись), а, враховуючи цільове призначення спірної земельної ділянки і факту руйнування зони пам`ятки археології проведенням на ній будівельних робіт, вжиття таких заходів потребувало якнайскоріших дій з боку держави. Судом апеляційної інстанції не встановлено, втручання у право ОСОБА_1, як останнього набувача, на мирне володіння своїм майном, так як таке втручання є законним та переслідує легітимну мету, врахувавши, що особливо цінні землі (як у даному випадку) не можуть перебувати у приватній власності за законом, тому їх повернення у власність держави, як таких, що незаконно вибули з її володіння, свідчить про перевагу суспільного інтересу над приватно-правовим. Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог прокурора у частині зобов`язання останнього набувача - ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку у власність держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації. При цьому суд посилався на практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвокат Симоненко Т. В., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову прокурора.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката
Симоненка Т. В., з підстав, передбачених пунктами 1, 4, частини другої
статті 389 ЦПК України у вищевказаній справі. Витребувано матеріали з суду першої інстанції.
У січні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2025 року справу за позовом керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації, Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Комунальний заклад "Центр охорони та досліджень пам`яток археології" Полтавської обласної ради, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката Симоненка Т. В., мотивована тим, що Оржицька селищна рада не порушувала норми статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статті 122 ЗК України, оскільки спірна земельна ділянка була виділена з земель комунальної власності, які були віднесені до земель запасу (код КВЩПЗ 16.00 - земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), які
не є землями історико-культурного призначення. Вважає, що виділення спірної земельної ділянки у приватну власність здійснювалось без порушень чинного законодавства, тому повернення земельної ділянки не ґрунтується на нормах національного та міжнародного законодавства, становить непропорційне втручання у право особи на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, зокрема:
- якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав;
- у разі, коли публічний власник втратив як фізичне, так і юридичне (інша особа зареєструвала на своє ім`я право в державному реєстрі прав на нерухомість, як
у справі, що розглядається) володіння, для захисту права власності має застосовуватися віндикаційний позов, тому задоволення вимоги про витребування земель історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки архітектури, з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника;
- визначальним критерієм для розмежування віндикаційного й негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду, та для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає у тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника;
- право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, унормованого положеннями законодавства, яке визначає підстави та правові наслідки недійсності правочину. Норми щодо реституції не можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину;
- заявник отримав і володів земельною ділянкою відповідно до договору купівлі та добросовісно то вилучення цієї ділянки без виплати компенсації чи іншого виду належного відшкодування є достатнім для висновку про непропорційний тягар, покладений на заявника в результаті позбавлення його земельної ділянки, тому Європейський суд з прав людини визнав порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зобов`язав державу сплатити заявнику відшкодування матеріальної та моральної шкоди;
- не досліджено питання про визначення розміру компенсації, яка може підлягати відшкодуванню кінцевому набувачу у випадку повернення у власність держави належної йому земельної ділянки.
Також зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду прозастосування статей 2, 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" щодо необхідності отримання органом охорони культурної спадщини офіційної інформації з Державного земельного кадастру про місце розташування, опис меж, площу, координати поворотних точок меж, дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі, категорію земель, вид використання земельної ділянки; питання застосування частини першої статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" у подібних правовідносинах; застосування статей 19 ЗК України щодо категорії земель, оскільки розділення земельних ділянок за видом цільового призначення здійснюється в межах віднесення земель до певної категорії.
Представник заявників вказує про те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю
II групи, а тому належить до переліку осіб, які відповідно до пункту 9 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнені від його сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув із ОСОБА_1 судові витрати.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2025 року від заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності. Отже, залишки стародавніх поселень, які є предметом спору у цій справі,
є нерухомими археологічними об`єктами культурної спадщини, а тому не можуть бути перенесеними на інше місце буз втрати своєї цінності. Судом апеляційної інстанції у повному обсязі досліджено та надано правову оцінку доказам у справі, ухвалено законне і обґрунтоване судове рішення.
У лютому 2025 року від Полтавської обласної військової адміністрації надійшли пояснення, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржувану постанову суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
У 1971 році складений паспорт пам`ятки археології "Городище" за адресою: Полтавська область, Оржицький район, с. Тарасівка, за списком пам`ятників археології, затвердженим рішенням Полтавського обласного виконавчого комітету від 10 грудня 1970 № 529, до якого долучений схематичний план "Городище "Круча", та зазначено, що на Плехівську сільську раду покладено охоронне зобов`язання 1972 року № 995 зі збереження пам`ятника археології (том 1, а. с. 47-49, 53).
29 листопада 1974 року складено паспорт пам`ятника археології - "Городище "Круча", часу Київської Русі, Х-ХІІІ ст, Полтавська область, Оржицький район, Плехівська сільська рада, с. Тарасівка, до якого додано: фото загального вигляду території пам`ятника археології, фото фрагментів; генплан пам`ятника археології, схематичний план охоронної зони (том 1, а. с. 50-51).
Відповідно до акта технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини
від 13 листопада 2019 року № 07, складеного за участю представника Комунального закладу "Центр охорони та досліджень пам`яток археології" Полтавської обласної ради у присутності представника органу охорони культурної спадщини відділу культури і туризму Оржицької районної державної дміністрації Полтавської області та голови сільської ради, вбачається, що площа земель під комплексом близько
8,14 га, територія використовується за різноманітним призначенням. До акта додано: фото комплексу городищ та селищ давньоруського часу, а також загальний план розміщення пам`ятки. (том 1, а. с. 56-60).
Згідно із обліковою картою об`єкта культурної спадщини - Тарасівка І, комплекс городища та селищ давньоруського часу, літописного міста Горошин (Грошин), "Городище "Круча" Х-ХІІІ ст", "Городище "Бурти", загальна площа - близько
13,69 га, перелік складових: дитинець - близько 1,03 га, укріплений посад - 4,22 га, селище І - близько 6,77 га, селище ІІ - близько 1,67 га; рік розроблення науково-проєктної документації - 29 листопада 1974 року (том 1, а. с. 61-72).
Рішенням Шостої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 23 березня 2021 року № 81 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовно площею 0,37 га, за рахунок земель запасу комунальної власності сільського призначення, що обліковуються сільськогосподарськими землями - сіножаті у межах населеного пункту, не наданих у власність та користування, що знаходяться на території Оржицької селищної ради у с. Тарасівка Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області (том 1, а. с. 26).
На виконання договору про проведення робіт від 19 квітня 2021 року № 100 Приватним підприємством "Проектант" на замовлення ОСОБА_2 виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (згідно з КВЦПЗ - 01.01.03) на території Оржицької селищної ради с. Тарасівка Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області (том 1, а. с. 22-24).
Рішенням Дев`ятої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 11 червня 2021 року № 50 затверджено проєкт землеустрою та передано ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 0,5000 га, для ведення особистого селянського господарства на території Оржицької селищної ради у с. Тарасівка Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області, кадастровий номер № 5323684202:02:005:0002 (том 1, а. с. 39).
Державним реєстратором виконавчого комітету Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області Слинько Ю. П. 23 червня 2021 року проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,5000 га, з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002 за ОСОБА_2 (запис про право власності 58886980 від 23 червня 2021 року).
26 жовтня 2022 року за фактом незаконного передання посадовими особами Оржицької селищної ради Лубенського району, Полтавської області у власність фізичних осіб земельних ділянок (у тому числі спірної), які знаходяться у межах пам`ятки археології "Городище "Круча", було порушено кримінальне провадження № 42022172040000074 від 27 жовтня 2022 року за частиною першою статті 367 КК України (том 1, а. с. 77).
У межах вказаного кримінального провадження в ході проведення слідчої дії - огляду місця події із залученням спеціалістів (працівників Комунального закладу "Центр охорони та досліджень пам`яток археології"), було виявлено, що, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002 знаходиться на території пам`ятки археології "Городище "Круча", про що складено протокол огляду від 25 листопада 2022 року (том 1, а. с. 81-89).
Відповідно до статуту Комунального закладу "Центр охорони та досліджень пам`яток археології" Полтавської обласної ради, затвердженого наказом начальника Управління майном Полтавської обласної ради № 163 від 23 грудня
2021 року Комунальний заклад "Центр охорони та досліджень пам`яток археології" Полтавської обласної ради (Центр) - науково-дослідний, памяткоохоронний та культурно-освітній заклад музейного типу, заснований на майні, що є спільною (комунальною) власністю територіальних громад сіл, селища і міст Полтавської області та переданий в управління Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації (том 1, а. с. 103-106).
Згідно з пунктом 3.3. розділу ІІІ вказаного статуту, основними завданнями Центру є моніторинг об`єктів археологічної культурної спадщини Полтавської області; складання, виготовлення облікової документації на об`єкти культурної спадщини; проведення науково-пошукових робіт у сфері охорони археологічної спадщини; проведення досліджень на об`єктах археологічної спадщини у разі виникнення загрози їх знищення або пошкодження тощо.
Відповідно до пункту 6.1 розділу VI статуту, Центр має право, зокрема, проводити науково-дослідну діяльність; утворювати, у разі потреби комісії та експертні групи з питань, що належать до його компетенції.
06 грудня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу від 06 грудня 2022 року № 941 спірної земельної ділянки, площею 0,5000 га, з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002.
Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Черненко О.О. та 06 грудня 2022 року проведено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1, індексний номер рішення: 65679019.
Згідно інформації з Державного земельного кадастру право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, площею 0, 5 га, зареєстровано 06 грудня 2022 року за ОСОБА_1 (том 1, а. с. 40-41).
На запити керівника прокуратури Лубенської окружної прокуратури Полтавської області щодо надання інформації про накладення спірної земельної ділянки
з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002, на межі пам`ятки археології місцевого значення "Городище "Круча", Комунальним закладом "Центр охорони та досліджень пам`яток археології" Полтавської обласної ради листом від 23 січня
2023 року № 01-21/39 повідомлено, що всі шість запитуваних земельних ділянок
(у тому числі спірна) знаходяться у межах території даної пам`ятки археології. Зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002 більшою мірою (близько 0,32 га) знаходиться у межах пам`ятки археології, визначених ще у 1974 році. У межах вказаної земельної ділянки, відведеної для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2, площею 0,50 га, частково розміщений котлован, де були проведені земляні роботи (площа руйнувань у межах ділянки близько 150 кв. м). Ділянка зі зруйнованим культурним шаром (котлованом) повністю розміщена в межах пам`ятки археології. Додатком № 1 до листа Комунального закладу "Центр охорони та досліджень пам`яток археології" долучена Загальна схема, а додатком № 2 - Детальна схема розміщення земельних ділянок (у тому числі спірної) у межах даної пам`ятки археології за документацією
1980-х роках, з яких наглядно вбачається факт часткового накладення земельної ділянки з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002, площею 0,50 га, на межі пам`ятки археології (том 1, а. с. 92-94, том 2, а. с. 138-139).
Згідно з листом Міністерства культури та інформаційної політики України
від 03 жовтня 2023 року облікова картка об`єкта культурної спадщини - Тарасівка І знаходиться на стадії доопрацювання (том 2, а. с. 186-187).
Аналогічна за змістом інформація міститься у листі Комунального закладу "Центр охорони та досліджень пам`яток археології" від 22 березня 2023 року
вих. № 01-21/119 (том 2, а. с. 103-104).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката Симоненко Т. В.
підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.