ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 138/3019/24
провадження № 61-289св25
Верховний Суд у скаді колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), в якому просила: скасувати нараховану за період з 11 вересня 2023 року по 15 травня 2024 року по належному їй картковому рахунку НОМЕР_1 за договором № SAMDNWFC00070925744 від 28 вересня 2021 року заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості по тілу кредиту та заборгованості по відсотках за користування кредитом; стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 52 415,05 грн та зарахувати їх на належну їй картку.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року відкрито провадження у цій справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для надіслання до суду відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Ухвалу про відкриття провадження у справі та прикріплені до неї файли надіслано АТ КБ "ПриватБанк" до його електронного кабінету 06 листопада 2024 року.
22 листопада 2024 року АТ КБ "ПриватБанк" через систему "Електронний суд" подало до суду заяву, у якій просило продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03 грудня 2024 року у задоволенні клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про продовження строку на подання відзиву на позов відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов подано представником відповідача після закінчення строку, встановленого ухвалою суду від 05 листопада 2024 року, тому у його задоволенні слід відмовити.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03 грудня 2024 року повернуто скаржнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявником подано апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, яка відповідно до статті 353 ЦПК України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
01 січня 2025 року АТ КБ "ПриватБанк" через засоби поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2024 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказану ухвалута направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено апеляційним судом з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
07 лютого 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 КПК України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (Volovik v. Ukraine, № 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
У рішенні у справі "Беллет проти Франції" ("Bellet v. France", заява № 13343/87) від 04 грудня 1995 року ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Отже, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
У частині першій статті 353 ЦПК України визначений перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Даний перелік ухвал є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03 грудня 2024 року у задоволенні клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про продовження строку на подання відзиву на позов відмовлено.
При цьому зі змісту зазначеної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, розглядаючи клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позов та керуючись положеннями частини другої статті 127 ЦПК України, зазначив, що клопотання подано стороною відповідача після закінчення строку, встановленого ухвалою суду від 05 листопада 2024 року.
Отже, у цьому випадку предметом апеляційного оскарження була ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у продовженні пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
Частиною восьмою статті 127 ЦПК України передбачено, що ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Зазначене кореспондується з зазначеним вище пунктом 10 частини першої статті 353 ЦПК.
Проте, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з тих підстав, що скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, не врахував положення частини восьмої статті 127 та пункту 10 частини першої статті 353 ЦПК, якими прямо передбачено можливість апеляційного оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.
Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03 грудня 2024 року скаржнику.
Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 2-1444/2009-ц, від 10 травня 2022 року у cправі № 910/18532/21, у справі № 755/15469/21 від 12 жовтня 2022 року.