ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 року
м. Київ
справа № 757/7499/17-ц
провадження № 61-8339св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Пророка В. В.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
особа, яка звернулася зі скаргою на бездіяльність державного виконавця (боржник) - Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк",
суб`єкт оскарження - державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левицька Алла Сергіївна,
заінтересована особа (стягувач) - Луміл Інвестментс ЛЛП (LUMIL INVESTMENTS LLP),
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Луміл Інвестментс ЛЛП (LUMIL INVESTMENTS LLP), в інтересах якого діє адвокат Борух Віктор Анатолійович, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва
від 16 липня 2020 року, постановлену у складі судді Вовка С. В., та постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Коцюрби О. П., Музичко С. Г., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги
У травні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - AT КБ "ПриватБанк") звернулося зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби
у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ) (далі - Печерський РВДВС) Левицької А. С. (далі - державний виконавець) під час здійснення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва
від 8 лютого 2017 року про забезпечення позову у справі № 757/7499/17-ц.
В обґрунтування скарги вказувало, що AT КБ "ПриватБанк" засобами поштового зв`язку направило Печерському РВДВС заяву про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.
Заява обґрунтована належним чином підтвердженими обставинами припинення зобов`язань AT КБ "ПриватБанк" за договорами, укладеними з CAMERIN INVESTMENTS LLP, SUNNEX INVESTMENTS LLP, TAMPLEMON INVESTMENTS LLP, BERLINI COMMERCIAL LLP, LUMIL INVESTMENTS LLP, SOFINAM INVESTMENTS LLP, що свідчить про фактичне повне виконання зобов`язань, встановлених
для AT КБ "ПриватБанк" ухвалою Печерського районного суду міста Києва
від 9 лютого 2017 року про забезпечення позову у справі № 757/7499/17-ц, та
про наявність підстав для закінчення ВП № НОМЕР_1 на підставі пункту 9
частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Частиною другою статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Заява про закінчення ВП № НОМЕР_1 з доказами факту повного виконання
AT КБ "ПриватБанк" ухвали Печерського районного суду міста Києва про забезпечення позову у справі № 757/7499/17-ц державний виконавець отримав
8 травня 2020 року засобами поштового зв`язку. Отже державний виконавець згідно з вказаною нормою права мав винести постанову про закінчення виконавчого провадження в день отримання заяви.
Однак зі змісту інформації про стан ВП № НОМЕР_2 з автоматизованої системи виконавчого провадження заявник встановив, що на день звернення зі скаргою заява AT КБ "ПриватБанк" не розглянута, а виконавче
провадження ВП № НОМЕР_1 не закінчено.
На думку заявника, зазначені обставини свідчать про протиправну бездіяльність державного виконавця.
За таких обставин AT КБ "ПриватБанк просило:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 8 лютого 2017 року про забезпечення позову у справі № 7577499/17-ц, яка полягає у невинесенні постанови
про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9
частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження";
- зобов`язати державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої
статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 липня 2020 року скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 9 лютого 2017 року про забезпечення позову у справі № 757/7499/20-ц, яка полягає у нерозгляді
заяви АТ КБ "ПриватБанк" від 6 травня 2020 року про закінчення виконавчого провадження.
Зобов`язано державного виконавця АТ КБ "ПриватБанк" розглянути
заяву АТ КБ "ПриватБанк" від 6 травня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
К задоволенні скарги в іншій частині відмовлено.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що 6 травня 2020 року
AT КБ "ПриватБанк" засобами поштового зв`язку направило Печерському РВДВС заяву про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, доказів прийняття будь-якого рішення за якою державний виконавець суду не надав. За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення скарги в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання останнього розглянути заяву банку.
Вимоги скарги щодо зобов`язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9
частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою боржника від 6 травня 2020 року суд першої інстанції вважав передчасними, оскільки така заява не вирішувалась державним виконавцем.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року апеляційні скарги начальника Печерського РВДВС та компанії Луміл Інвестментс ЛЛП (LUMIL INVESTMENTS LLP) залишено без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 липня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування підстав для часткового задоволення скарги, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції врахував обставини щодо винесення державним виконавцем постанови від 1 червня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, яка надана Печерським РВДВС з апеляційною скаргою, проте вказав, що ці обставини не впливають на правильність висновків місцевого суду з огляду на відсутність постанови про закінчення виконавчого провадження на момент звернення АТ КБ "ПриватБанк" зі скаргою та ненадання цієї постанови до суду першої інстанції під час розгляду скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У травні 2023 року представник компанії Луміл Інвестментс ЛЛП (LUMIL
INVESTMENTS LLP) - адвокат Борух В. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва
від 16 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які полягають у розгляді справи за відсутності представника компанії Луміл Інвестментс ЛЛП (LUMIL INVESTMENTS LLP) і неповідомлення його про дату час і місце судового засідання.
Вказує, що за змістом частини першої статті 450 ЦКП України в редакції Кодексу, чинній на час постановлення місцевим судом оскаржуваної ухвали, визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Суд апеляційної інстанції проігнорував доводи апеляційної скарги про порушення місцевим судом норм процесуального права, які відповідно до частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.
Неврахованими судами попередніх інстанцій заявник вважає висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц (провадження № 61-1125св17), про те, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій того, що на час постановлення ухвали судом першої інстанції виконавче провадження № НОМЕР_1 було закінчено постановою державного виконавця від 1 червня 2020 року, тому підстави для часткового задоволення скарги відсутні.
Позиція інших учасників справи
У січні 2021 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Макарова А. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначала про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій про часткове задоволення скарги.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 4 червня 2021 року відкрито касаційне
провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, про неповідомлення судом першої інстанції заявника про дату, час і місце судового засідання та ігнорування апеляційним судом такого порушення.
Ухвалою Верховного Суду від 7 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами встановлено, що державний виконавець здійснює виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Печерського районного суду
міста Києва від 9 лютого 2017 року про забезпечення позову
у справі № 757/7499/17-ц про встановлення обов`язку, у тому числі, але не виключно АТ КБ "ПриватБанк" щодо належного виконання умов договорів, укладених останнім з компаніями CAMERIN INVESTMENTS LLP, SUNNEX INVESTMENTS LLP, TAMPLEMON INVESTMENTS LLP, BERLINI COMMERCIAL LLP, LUMIL INVESTMENTS LLP, SOFINAM INVESTMENTS LLP.
Боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є АТ КБ "ПриватБанк", яке
6 травня 2020 року направило Печерському РВДВС заяву про закінчення вказаного виконавчого провадження, яку державний виконавець отримав
8 травня 2020 року.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Суд також повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини друга, четверта статті 128 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час розгляду скарги судом першої інстанції судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
За змістом частини першої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).
У судове засідання, призначене на 16 липня 2020 року, сторона виконавчого провадження, а саме стягувач - компанія Луміл Інвестментс ЛЛП (LUMIL INVESTMENTS LLP), не з`явилася. Суд першої інстанції вирішив скаргу
АТ КБ "ПриватБанк" в одному судовому засіданні.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження належного повідомлення компанії Луміл Інвестментс ЛЛП (LUMIL INVESTMENTS LLP) про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 16 липня 2020 року.
Доказів на підтвердження вжиття судом заходів з метою виклику в судове засідання стягувача - компанії Луміл Інвестментс ЛЛП (LUMIL INVESTMENTS LLP), матеріали справи не містять.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції, а також порушенням вимог статей 128-130, 223, 372 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 450 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час вирішення скарги судом першої інстанції скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
У статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (№ 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ,
від 8 квітня 2010 року).
ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1
статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. russia, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Крім того, у пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Однак, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції на зазначені вимоги законодавства уваги не звернув, розглянув скаргу боржника -
АТ КБ "ПриватБанк" без повідомлення стягувача Луміл Інвестментс ЛЛП (LUMIL INVESTMENTS LLP) про дату, час та місце її розгляду справи (на 16 липня
2024 року), розгляд справи не відклав, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду
(у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою компанії Луміл Інвестментс ЛЛП (LUMIL INVESTMENTS LLP), в якій, зокрема, остання вказувала про неповідомлення її представника про розгляд справи місцевим судом (том 3, а. с. 29-30), на вказане порушення норм процесуального права суду першої інстанції уваги не звернув, залишивши ухвалу цього суду без змін. Згідно із зазначеною нормою процесуального права повноваженням апеляційного суду в такому разі є виключно скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного
цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18
(провадження № 61-13667сво21) зазначено, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності учасника справи, який не був належним чином повідомлений про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідного учасника належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що "не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань" (частина друга
статті 410 ЦПК України).
ЄСПЛ вказує на те, що "пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати мотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на приписи законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок, що випливає зі статті 6 Конвенції, з мотивування може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи" (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
У § 30 рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" ЄСПЛ зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Апеляційний суд на доводи апеляційної скарги компанії Луміл Інвестментс ЛЛП (LUMIL INVESTMENTS LLP) про його неповідомлення судом першої інстанції про розгляд справи відповіді не надав.
У частині четвертій статті 411 ЦПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки компанія Луміл Інвестментс ЛЛП (LUMIL INVESTMENTS LLP) обґрунтовує свою касаційну скаргу, зокрема, тим, що суд першої інстанції не повідомив його про розгляд справи, а суд апеляційної інстанції на вказану обставину уваги не звернув, то касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові
від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 757/7499/17-ц (провадження № 61-7252св21).
Оскільки встановлено підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду, інші підстави відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не перевіряє.