ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 року
м. Київ
справа № 305/2078/23
провадження № 61-1015св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Ясінянська територіальна громада Рахівського району Закарпатської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Фещенко Ігор Станіславович, на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області у складі судді Дочинця С. І. від 03 січня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Мацунича М. В., Джуги С. Д., Кожух О. А., від 12 грудня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Ясінської територіальної громади про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько
ОСОБА_2, після смерті якого залишилось спадкове майно. Заяву про прийняття спадщини у встановлений строк вона не подала, оскільки мала складні стосунки з батьком через таємність його характеру і не була обізнана про наявне майно. На день смерті батька вона не проживала з ним та не була зареєстрована за однією адресою, що унеможливлює прийняти спадщину у передбачений законом строк.
Крім того, у неї на утриманні перебувала мати, яка проходила періодичне лікування та потребувала постійного догляду. Також вона має ряд хвороб, які потребують постійного медичного лікування, через що перебуває постійно в лікарні.
Враховуючи вищенаведене, позивачка вважала, що пропустила шестимісячний строк для подання заяви для прийняття спадщини з поважних причин, а тому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2,
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 03 січня
2024 року,залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду
від 12 грудня 2024 року,у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 не навела поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які б свідчили про пропуск такого строку з незалежних від неї вагомих причин. Та обставина, що вона доглядала за хворою матір`ю та сама періодично хворіла і потребувала медичної допомоги, не спростовує факт довготривалого протягом майже 10 років незвернення до нотаріуса щодо оформлення своїх спадкових прав.
До матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження того факту, що захворювання ОСОБА_1 відносяться до категорій тяжких хвороб, що перешкоджало їй звернутись з відповідною заявою до нотаріуса для прийняття спадщини у передбачений законом строк. Судами не здобуто вагомих доказів, які б свідчили про неприйняття позивачкою спадщини з причин, які є для неї об`єктивними, непереборними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
22 січня 2025 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від імені ОСОБА_1 - адвокат Фещенко І. С. подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 17 січня 2024 року у справі № 357/10080/22, тощо
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що вона пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не знала про смерть батька, вона та спадкодавець проживали в різних регіонах України. Крім того, позивачка має досі тривалі хвороби, які потребують постійного лікування, а також доглядала за своєю хворою матір`ю, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 у с. Розтоки Рахівського району Закарпатської області (а. с. 8).
Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання особи,
ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 .
Згідно з копією свідоцтва про смерть від 16 січня 2014 року, мати позивачки - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до копії довідки від 25 липня 2023 року мати позивачки дійсно знаходилась на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні для хворих на інфаркт міокарду з 15 травня до 25 травня 2012 року.
Як вбачається з адвокатського запиту, адвокат позивачки Фещенко І. С. звернувся до Ясінянської територіальної громади стосовно надання інформації, чи звертались спадкоємці ОСОБА_2 із заявами про відкриття спадкової справи та чи відкривалась спадкова справа уповноваженими особами Ясінянської територіальної громади, а також чи є зареєстрованими за однією адресою з померлим з ОСОБА_2 інші особи.
У відповідь на адвокатський запит Ясінянська селищна рада проінформувала листом від 04 вересня 2023 року, що уповноважені особи Ясінянської селищної рада не мають доступу до Спадкового реєстру, не мають повноважень щодо відкриття спадкових справ та видачі свідоцтв про право на спадщину, а тому не володіють інформацією щодо відкриття спадкової справи після смерті
ОСОБА_2 . Також зазначають, що у реєстрі територіальної громади відсутня інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті
411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
На час відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 для її прийняття відповідно до статті 1270 ЦК України був визначений строк шість місяців.
У справі, що переглядається, суди установили, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, встановлений статтею 1270 ЦК України, закінчився через шість місяців з дня відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Разом з тим, позивачка у передбачений законом строк не звернулася до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті свого батька.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини (постанови Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, Верховного Суду
від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19),
від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19)).
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо (постанови Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження
№ 61-17764св20), від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 (провадження № 61-9796св22)).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням юридичної визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі їхньої відсутності - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття.
Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанови Верховного Суду України від 04 листопада
2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження
№ 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження
№ 61-21447св19)).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, зробили правильні висновки про те, що позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів наявності об`єктивних перешкод для подачі заяви про прийняття спадщини як у період з 09 жовтня 2013 року до 09 квітня 2014 року, так і до звернення до суду із цим позовом.
Крім того, суди врахували надмірний пропуск позивачкою строку на прийняття спадщини з моменту смерті ОСОБА_2, який становить майже 10 років.
Суди правильно вказали, що та обставина, що ОСОБА_1 не проживала з батьком та мала складні стосунки з ним та не була обізнана про наявність спадкового майна, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20).
За обставин розглядуваної справи позивачка, будучи дієздатною особою та спадкоємцем першої черги за законом (дочкою спадкодавця), не мала об`єктивних перешкод для того, щоб цікавитися життям та долею свого батька похилого віку.
Надана позивачкою довідка від 25 липня 2023 року про те, що її мати знаходилась на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні для хворих на інфаркт міокарду з 15 травня до 25 травня 2012 року не може свідчити про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті батька, оскільки не стосується періоду від моменту відкриття спадщини (09 жовтня 2013 року) й до спливу шестимісячного строку для її прийняття (09 квітня 2024 року). Доказів про те, що мати позивачки тяжко хворіла на час відкриття спадщини та продовжувала хворіти після спливу строку на подання заяви про прийняття спадщини матеріали справи не містять, як і не містять доказів про наявність тяжких хвороб у самої позивачки, які б перешкоджали їй подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини.
Доводи касаційної скарги про те, що позивачем надано суду достатньо доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини не заслуговують на увагу, оскільки суди надали належну правову оцінку доводам сторін, висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановахВерховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 17 січня 2024 року у справі
№ 357/10080/22, колегія суддів відхиляє, оскільки ці висновки (оцінка поважності причин пропуску строку) не суперечать зробленим у цій справі висновкам судів попередніх інстанцій. Крім того, у цих справах суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.