ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2025 року
м. Київ
справа № 756/14399/20
провадження № 61-5198св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шелнет";
третя особа - ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелнет" на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелнет" (далі - ТОВ "Шелнет"), третя особа - ОСОБА_3, про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов мотивований тим, що 03 березня 2007 року він набув у власність та зареєстрував за собою дві житлові квартири, а саме: квартиру, загальною площею
135,7 кв. м, житловою площею 69,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та квартиру, загальною площею 224,2 кв. м, житловою площею 115,3 кв. м, розташовану за адресою АДРЕСА_2 .
У листопаді 2017 року йому стало відомо, що право власності на зазначені квартири
переоформлено на невідому особу ОСОБА_3, місце проживання якого зареєстровано на тимчасово окупованій території України у м. Горлівка, Донецької області, на підставі договорів купівлі-продажу від 20 листопада 2007 року та
від 21 вересня 2007 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т. О.
У зв`язку з чим він звернувся до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої, 04 листопада 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 12017100050010222 за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Надалі йому стало відомо, що право власності на спірні квартири державним реєстратором філії КП Мирнопільської сільської ради "Результат" у м. Києві зареєстровано за відповідачем на підставі протоколу серія та номер: 3, виданого
14 листопада 2017 року ТОВ "Шелнет", акта оцінки майна, що передається до статутного капіталу від 14 листопада 2017 року та акта прийому-передачі майна серія та номер: 01 від 14 листопада 2017 року № 01.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив суд витребувати у ТОВ "Шелнет" квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 135,7 кв. м, житловою площею 69,3 кв. м, та квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 224,2 кв. м, житловою площею 115,3 кв. м, а також стягнути з відповідача судові витрати.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року до участі у справі в якості правонаступників позивача залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Протокольною ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року, ОСОБА_4 виключено зі складу позивачів у справі, оскільки вона відмовилася від прийняття спадщини.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого
2024 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Витребувано від ТОВ "Шелнет" на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 135,7 кв. м, житловою площею 69,3 кв. м, та квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 224,2 кв. м, житловою площею 115,3 кв. м. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що волевиявлення законного власника на відчуження спірного майна не було. Спірні квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 незаконно вибули з його володіння, а тому підлягають витребуванню від відповідача на користь позивача. Твердження відповідача про те, що він є добросовісним набувачем не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Встановлений статтею 388 ЦК України механізм витребування власником майна у добросовісного набувача не може розглядатися як протиправне позбавлення права власності у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Відповідач не позбавлений можливості відновити свої права шляхом звернення до суду з позовом до продавця спірного майна з майновими вимогами про відшкодування збитків, завданих вилученням квартир.
Відхиляючи посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності, суд урахував положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2024 року ТзОВ "Шелнет" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить зазначені судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16, від 20 травня 2020 року у справі № 686/2073/17, від 18 травня 2020 року у справі № 381/3165/17 тощо, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду міста Києва.
24 липня 2024 року справа № 756/14399/20 надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ "Шелнет" мотивована тим, що головними аргументами (доказами), які наявні в матеріалах справи, на які ТОВ "Шелнет" посилалося і на підставі яких суд мав би відмовити позивачу у вимозі про витребування є розписка позивача про отримання завдатку за майбутній продаж спірних квартир та підписаний позивачем договір оренди квартир.
Зазначені докази підтверджують наявну у 2007 році згоду позивача на продаж спірних квартир, отримання коштів як завдатку, а також наявність у нього волевиявлення на відчуження спірного нерухомого майна. Тобто між позивачем та ОСОБА_3 існували договірні відносини.
Зважаючи на те, що волевиявлення позивача на відчуження квартир було вільним, а також наявність договірних відносин між позивачем та ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Договір оренди квартир від 20 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та позивачем, після укладення договорів купівлі-продажу квартир від 20 листопада 2007 року та від 21 вересня 2007 року, а отже позивачу було відомо, що
ОСОБА_3 є власником зазначених квартир, орендуючи їх у нього. Зазначені правочини недійсними чи нікчемними не визнавалися.
Суди попередніх інстанцій помилково не взяли до уваги зазначені письмові докази, які, зокрема, підтверджують наявність волевиявлення позивача на відчуження спірного нерухомого майна.
Крім того, суди помилково не звернули уваги, на доводи ТОВ "Шелнет" про те, що звертаючись до суду з позовом у листопаді 2020 року, позивач пропустив позовну давність, перебіг якої розпочався з часу підписання розписки та договору оренди квартир, тобто з 2007 року.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що квартира загальною площею 135,7 кв. м, житловою площею 69,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, та квартира загальною площею 224,2 кв. м, житловою площею 115,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, належали ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтв про право власності, виданих 03 березня 2007 року Головним управлінням житлового забезпечення.
Згідно з відомостями, наданими КП "Київського міського бюро технічної інвентаризації" від 06 листопада 2017 року № 062/14-13635 та від 07 листопада
2017 року № 062/14-13650 вбачається, що спірні квартири зареєстровані у бюро за ОСОБА_1, заяв на виготовлення довідок-характеристик у 2007 році до бюро не надходило.
21 вересня 2007 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т. О. на бланку серії ВЕХ № 270242, згідно з яким продавець продав, а покупець купив квартиру АДРЕСА_4 .
20 листопада 2007 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т. О. на бланку серії ВКА № 966895, згідно якого продавець продав, а покупець купив квартиру АДРЕСА_3 . Зазначені правочини укладено зі згоди дружини продавця ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, виданого
07 червня 1997 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім`ї, ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_1, прізвище дружини після укладення шлюбу було змінено на ОСОБА_2 .
Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 листопада 2017 року № 102711410 та № 102704594 від 06 листопада 2017 року, спірні квартири були зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_3 .
Згідно з висновком ТОВ "Київський експертно-дослідний центр" від 12 березня 2018 року № 14612 (а. с. 48-59, т.1), підписи від імені ОСОБА_1 у графі "Продавець" у технічних копіях договорів купівлі-продажу квартири від 21 вересня 2007 року та від 20 листопада 2007 року виконані не ОСОБА_1, а іншою особою із застосуванням технічних прийомів, зокрема, шляхом перерисовки на просвіт один з одного та (або) з якогось підпису ОСОБА_1 . Рукописні записи " ОСОБА_1" у графі "Продавець" у технічних копіях договорів купівлі-продажу квартири від 21 вересня 2007 року та від 20 листопада 2007 року виконані не ОСОБА_1, а іншою особою із застосуванням технічних прийомів, зокрема, шляхом перерисовки на просвіт один з одного та (або) з якогось запису або з наслідуванням почерку ОСОБА_1 .
03 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського УП ГУНП із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі чого 04 листопада 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне провадження № 12017100050010222 (а. с.18-20, 43, т.1).
Згідно наданої старшому слідчому СУ НП у м. Києві Севруку Т. Р. відповіді Головного територіального управління юстиції у м. Києві № 21376/4-17 від 06 листопада
2017 року діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т. О. від 06 вересня 2016 року припинена. У зв`язку з надходженням заяви приватного нотаріуса щодо неможливості передачі документів нотаріального діловодства та архіву було створено комісію щодо вилучення та передачі документів та архіву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т. О. до Київського державного нотаріального архіву. Згідно доповідної записки, долученої до вказаної відповіді, спеціальний бланк нотаріальних документів ВКА № 966895 використано
20 листопада 2007 року під інший договір відчуження нерухомого майна, а щодо використання спеціального бланка нотаріальних документів ВЕХ № 270242
у реєстрах вчинення нотаріальних дій за 2007 рік записів не знайдено.
Згідно з відповіддю Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12 травня 2020 року № 1348/6-20, 21 вересня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т. О. не вчинялись нотаріальні дії за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а спеціальний бланк нотаріальних документів серії ВЕХ № 270242 був використаний для вчинення іншої нотаріальної дії.
Відповідно до відповіді Київського державного нотаріального архіву від 15 травня 2020 року № 1520/01-21 у справі № 02-33 "Реєстр для реєстрації нотаріальних дій" приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т. О. міститься запис про посвідчення договору дарування квартири від 21 вересня
2007 року, викладеного на спеціальному бланку ВЕХ №270242,і сторонами договору є інші особи.
Згідно з відповіддю Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19 листопада 2020 року № 40794/6-20 вбачається,
що 20 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т. О. використано спеціальний бланк нотаріальних документів серії ВКА № 966895 для посвідчення договору купівлі-продажу кватири за адресою відмінною у запиті та за участю інших осіб.
Судом вживалися заходи стосовно отримання оригіналів договорів купівлі - продажу для процесуальної перевірки обставин, на які посилаються учасники, однак вони не призвели до позитивних результатів.
Згідно із довіреністю від 22 червня 2015 року, посвідченої 25 травня 2017 року державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Шовкошитньою В. В., ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 представляти свої інтереси з питань, пов`язаних з реєстрацією будь-яких юридичних осіб, в яких він виступає учасником, засновником, власником, членом, захистом інтересів та розпорядженням належними йому частками у статутному фонді юридичних осіб та корпоративними правами.
Згідно із довіреністю від 22 червня 2015 року, посвідченої 25 травня 2017 року державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Шовкошитньою В. В., ОСОБА_11 уповноважив ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 представляти свої інтереси з питань, пов`язаних з реєстрацією будь-яких юридичних осіб, в яких він виступає учасником, засновником, власником, членом, захистом інтересів та розпорядженням належними йому частками у статутному фонді юридичних осіб та корпоративними правами.
На підставі протоколу № 1 загальних зборів ТОВ "Шелнет" від 31 травня 2017 року створено ТОВ "Шелнет", учасниками якого виступили ОСОБА_7 та ОСОБА_11 в особі їх уповноваженого представника ОСОБА_10 .
На підставі протоколу № 2 загальних зборів ТОВ "Шелнет" від 07 листопада
2017 року учасники товариства ОСОБА_7 та ОСОБА_11 в особі їх уповноваженого представника ОСОБА_10 здійснили продаж своїх часток у статутному капіталі товариства ОСОБА_3, що також підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу частки у статутному капіталі
ТОВ "Шелнет" від 07 листопада 2017 року.
Згідно протоколу № 3 загальних зборів ТОВ "Шелнет" від 14 листопада 2017 року сформовано збільшений статутний капітал товариства шляхом внесення до нього спірних квартир.
За актом № 01 прийому-передачі майна ТОВ "Шелнет" від 14 листопада 2017 року учасник товариства ОСОБА_3 передав, а директор товариства ОСОБА_3 прийняв у власність спірні квартири.
Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 жовтня 2020 року № 230101912 та від 29 жовтня 2020 року № 230179336, спірні квартири були зареєстровані на праві приватної власності за ТОВ "Шелнет". (а. с.25-28, т.1).
Постановою Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ТОВ "Шелнет", ОСОБА_12, про визнання договору недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права власності рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року було скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ТОВ "Шелнет", ОСОБА_12 про визнання договору недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права власності було відмовлено.
У зазначеній справі суди встановили, що договір купівлі-продажу квартири
від 20 листопада 2007 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є неукладеним, тому підстав для визнання його недійсним немає.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТзОВ "Шелнет" задоволенню не підлягає.