ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 903/1130/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.
за участю представників:
відповідно до протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024
у справі № 903/1130/23
за заявою Штепи-Пекури Валентина Сергійовича,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
1. 02.11.2023 фізична особа ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро".
2. Ухвалою суду від 16.11.2023 було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" та вирішено інші процедурні питання.
3. Постановою Господарського суду Волинської області від 05.09.2024 у справі №903/1130/23, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро"; припинено повноваження розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Мачульного Олександра Івановича; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" від 19.08.2024 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" та відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" строком на 12 місяців; скасовано арешти та інші обмеження, накладені на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро"; накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; призначено ліквідатором ТОВ "Сотік Агро" арбітражного керуючого Білика Олександра Анатолійовича (свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 929 від 03.07.2013, адреса: 18031, м. Черкаси, вул. Надпільна, 55. Встановлено основну грошову винагороду арбітражному керуючому за виконання обов`язків ліквідатора ТОВ "Сотік Агро" в розмірі трьох встановлених законом мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 постанову Господарського суду Волинської області від 05 вересня 2024 року у справі №903/1130/23 скасовано. Справу №903/1130/23 направлено до Господарського суду Волинської області для продовження розгляду на cтадію розпорядження майном.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
5. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі № 903/1130/23, а постанову Господарського суду Волинської області від 05.09.2024 у справі №903/1130/23 залишити в силі.
6. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи :
6.1. Суд апеляційної в оскаржуваному судовому рішенні порушив статті 1, 58, 59, 60, частини 1-4 статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства та застосував частину 4 статті 205 Господарського кодексу України, Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказу Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема щодо:
- необхідності встановлення активів Боржника на підставі, крім іншого, матеріалів інвентаризації, що проведена відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (постанова Касаційного господарського суду від 09.06.2022 у справі № 908/794/19);
- необхідності врахування суб`єктивної складової діяльності Боржника при переході до наступної процедури у підсумковому засіданні у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство від 26.04.2023 у справі № 924/1277/20);
- необхідності встановлення співвідношення активів та пасивів боржника та відкриття ліквідаційної процедури при неплатоспроможності боржника (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/866/20, від 26.10.2022 у справі № 922/3529/20, від 18.05.2023 у справі № 923/954/20);
- дорадчої юридичної сили рішення зборів чи комітету кредиторів при переході до наступної процедури у справі про банкрутство та не обмеженості судом цим рішенням (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 918/420/16);
Скаржник також зазначає про порушення судом апеляційної інстанції частин 3, 5 статті 49 та статті 52 Кодексу України з процедур банкрутства та не врахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 924/1155/18, зокрема, щодо такого:
- правовідносини з санації розраховані лише на сумлінних боржників та кредиторів, а застосування такого інституту не може бути інструментом зловживань для боржника, який за його допомогою ухиляється від належного виконання зобов`язань перед кредиторами;
- КУзПБ передбачена певна сукупність умов, які підлягають включенню до плану санації за наявності яких, розглянутий та схвалений кредиторами з дотриманням порядку визначеного статтею 52 КУзПБ план санації, підлягає затвердженню судом. Невідповідність змісту плану санації вимогам законодавства та недотримання порядку його схвалення є підставою для відмови у його затвердженні.
6.2. На думку Скаржника, судом в оскаржуваному судовому рішенні порушено 275, 277 ГПК України.
6.3. Крім того, на виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України Скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що висновок Верховного суду щодо питання застосування 275, 277 ГПК України, у подібних правовідносинах відсутній.
Відзиви
7.Відсутні.
Інші заяви та клопотання
8.Відсутні.
Позиція Верховного Суду
9. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
10. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
11. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:
Згідно з ухвалами суду першої інстанції загальний розмір вимог кредиторів до боржника становить 28 691 799,78 грн., докази на підтвердження наявності грошових коштів на рахунках боржника відсутні.
З метою об`єктивного з`ясування активів боржника для їх співставлення з пасивами ухвалою суду від 22.08.2024 було зобов`язано розпорядника майна здійснити інвентаризацію майна боржника у відповідності до вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879, оскільки попередню інвентаризацію майна було проведено з порушенням вимог Положення.
З акту інвентаризації майна ТОВ "Сотік Агро" від 30.08.2024, наданого суду розпорядником майна, вбачається, що за результатами проведення інвентаризації майна виявлено майно боржника в кількості 103 штуки загальною балансовою вартістю 19 641 691,92 грн., товарно - матеріальні цінності на загальну суму 3 732 186,95 грн., дебіторська заборгованість становить 11 539 462,30 грн.
Як вбачається із наданих інвентаризаційних описів, інвентаризація здійснювалася без участі матеріально відповідальних осіб, оскільки їх підписи на розписках відсутні; відповідні акти обмірів і розрахунки не додані до інвентаризаційних описів.
В акті інвентаризації майна, затвердженого розпорядником майна 30.08.2024, не зазначено найменування проінвентаризованих субрахунків, кредиторської і дебіторської заборгованостей, щодо яких минув строк позовної давності, акт не містить інформації про те, що інвентаризаційній комісії пред`являлись виписки з аналітичних рахунків про заборгованість дебіторів на підтвердження реальності заборгованості.
Відповідно до наданого розпорядником майна висновку про результати аналізу фінансово - господарської діяльності боржника з 01.01.2021 по 31.12.2023 року, складеного 26.06.2024, встановлено, що станом на 31.12.2023 року збиток боржника становив 17 380 000,60 грн. (сторінка 5, таблиця 2.1.1., пункт 2), обсяг продажів знизився на 32 906 000,70 грн. (пункт 1), поточна платоспроможність у 2021 році мінус 27 307 000,80 грн., станом на 2022 рік мінус 26 507 000,30 грн., у 2023 році мінус 30 519 000,90 грн. (сторінка 8, таблиця 2.2.2., пункт 31). Аудиторами по цьому пункту зроблено висновок про те, що від`ємний результат свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства.
Боржник станом на 30.08.2024 має також заборгованість із заробітної плати у розмірі 1 145 776,55 грн., що підтверджується довідкою ТзОВ "Сотік Агро" №28 від 30.08.2024.
05.09.2024 розпорядник майна разом з іншими документами подав до суду проект плану санації, а боржник - ТзОВ "Сотік Агро" у запереченнях від 02.09.2024 просив ввести процедуру санації ТзОВ "Сотік Агро" та призначити керуючим санацією арбітражного керуючого Мачульного О.І.
Зборами кредиторів боржника не було прийнято рішення про введення процедури санації та не подано до господарського суду плану санації на затвердження, схваленого зборами кредиторів та погодженого забезпеченими кредиторами.
12. Суд першої інстанції враховуючи викладені обставини, а також той факт, що були виконані всі необхідні умови процедури розпорядження майном, складено реєстр заявлених вимог кредиторів, подано клопотання зборів кредиторів про введення процедури ліквідації, відсутні пропозиції щодо санації боржника або укладення мирової угоди, дійшов висновку про необхідність введення процедури ліквідації та визнання боржника банкрутом.
13. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що висновок Господарського суду Волинської області про наявність підстав для переходу до ліквідаційної процедури за умови неповного дослідження підстав для переходу до процедури санації є передчасним та свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції обставини, що мають значення у даній справі.
14. Відповідно до приписів ст. 58 Кодексу України з процедур банкрутства, у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
15. За статтею 1 КУзПБ банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
16. Відповідно до частин першої, другої статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
17. Частиною третьою статті 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
18. Отже, саме суд у підсумковому судовому засіданні в залежності від обставин справи визначає наступну судову процедуру щодо боржника та ухвалює судове рішення про її введення.
19. Тлумачення положень статей 48, 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статті 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16, від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19).
20. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
21. Наявність рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника. Адже частиною четвертою статті 49 КУзПБ законодавцем надано право суду навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою (висновок у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 918/420/16).
22. Таким чином на вирішення питання переходу до ліквідаційної процедури впливають, за загальним правилом, три чинники: закінчення 170-денного строку, відведеного для стадії розпорядження майном; наявність ознак банкрутства; наявність рішення зборів кредиторів щодо переходу до ліквідаційної процедури та відповідно відсутність пропозицій щодо санації боржника.
23. При цьому положеннями статті 12 КУзПБ на розпорядника майна покладено обов`язок із здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника з метою забезпечення ефективного використання його майнових активів та подальшого застосування щодо нього господарським судом оптимальної судової процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі чи частково вимог кредиторів.
24. Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан божника повинен містити відомості про активи боржника. Такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), і на його підставі кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури. У подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду в судовому засіданні у справі про банкрутство.
25. Розмір пасиву боржника визначається згідно з реєстром вимог кредиторів, затвердженим судом в порядку Кодексу України з процедур банкрутства.
26. Отже, завдання підсумкового засідання суду полягає в з`ясуванні ознак неплатоспроможності для визначення наступної судової процедури, згідно з клопотанням комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.
27. Таким чином, підставою для визнання боржника банкрутом є недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів, що встановлюється судом шляхом зіставлення активів і пасивів боржника. Без встановлення фінансового стану боржника (зазначення конкретних показників, що відображають наявність фінансових ресурсів), наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, висновок про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним, адже таке рішення повинно прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №910/1800/22).
28. Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 КУзПБ, до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації.
29. Приписами ч. 5 ст. 49 КУзПБ визначено, що затверджуючи план санації, господарський суд перевіряє, чи дотримано порядок його схвалення.
30. Суд першої інстанції встановив, що зборами кредиторів боржника не було прийнято рішення про введення процедури санації та не подано до господарського суду плану санації на затвердження, схваленого зборами кредиторів та погодженого забезпеченими кредиторами.
31. Колегія суддів суду касаційної інстанції наголошує, що у відповідності до ч. 1 ст. 50 КУзПБ, господарський суд затверджує схвалений план санації боржника і постановляє ухвалу про введення процедури санації.
32. З урахуванням вищезазначених положень ст. ст. 49, 50 КУзПБ, є необґрунтованим та таким, що суперечить наведеним положенням КУзПБ, висновок суду апеляційної інстанції про те, що Господарський суд Волинської області передчасно ухвалив рішення про перехід до ліквідаційної процедури за умови неповного дослідження підстав для переходу до процедури санації.
33. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що перелік доказів на підставі яких судом встановлюється наявність ознак неплатоспроможності боржника не є вичерпним та жоден із доказів (джерел інформації) на підставі яких здійснюється такий аналіз не є визначальним. Дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється судом на підставі комплексного дослідження сукупності всіх наявних у справі доказів (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 911/529/22).
34. Суд першої інстанції встановив, що в акті інвентаризації майна, затвердженого розпорядником майна 30.08.2024, не зазначено найменування проінвентаризованих субрахунків, кредиторської і дебіторської заборгованостей, щодо яких минув строк позовної давності, акт не містить інформації про те, що інвентаризаційній комісії пред`являлись виписки з аналітичних рахунків про заборгованість дебіторів на підтвердження реальності заборгованості.
35. Також судом першої інстанції встановлено, що із наданих інвентаризаційних описів, інвентаризація здійснювалася без участі матеріально відповідальних осіб, оскільки їх підписи на розписках відсутні; відповідні акти обмірів і розрахунки не додані до інвентаризаційних описів.
36. Вказані обставини свідчать про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що неможливо з достовірною точністю встановити реальні активи боржника.
37. Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наданого розпорядником майна висновку про результати аналізу фінансово - господарської діяльності боржника з 01.01.2021 по 31.12.2023 року, складеного 26.06.2024, встановлено, що станом на 31.12.2023 року збиток боржника становив 17 380 000,60 грн. (сторінка 5, таблиця 2.1.1., пункт 2), обсяг продажів знизився на 32 906 000,70 грн. (пункт 1), поточна платоспроможність у 2021 році мінус 27 307 000,80 грн., станом на 2022 рік мінус 26 507 000,30 грн., у 2023 році мінус 30 519 000,90 грн. (сторінка 8, таблиця 2.2.2., пункт 31). Аудиторами по цьому пункту зроблено висновок про те, що від`ємний результат свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства.
38. Наведені обставини свідчать про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо необхідності введення процедури ліквідації та визнання боржника банкрутом у даній справі.
39. З вказаного колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що при ухваленні постанови Господарського суду Волинської області від 05.09.2024 у справі №903/1130/23 було правильно застосовано положення ст. ст. 48,49, 50, 58 КУзПБ, що є свідченням того, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у даній справі було скасовано судове рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.