ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 903/417/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 (у складі колегії суддів: Маціщук А.В. (головуючий), Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.)
про відмову у задоволенні заяви щодо забезпечення позову
за позовом Приватного акціонерного товариства "Луцькавтодор"
до Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхового ремонтно-будівельного управління "Серпантина"
за участю заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради
про визнання права власності за набувальною давністю,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий зміст обставин справи
1.1. Приватне акціонерне товариство "Луцькавтодор" (надалі - ПрАТ "Луцькавтодор", Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління "Серпантина" (надалі - ТОВ Шляхове ремонтно-будівельне управління "Серпантина", Відповідач) про визнання за ПрАТ "Луцькавтодор" права власності за набувальною давністю на склад цементу (літ. З-1) загальною площею 439,8 кв. м, що знаходиться на провулку Дорожньому, 4 в місті Луцьку.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач добросовісно заволодів спірним майном і продовжує відкрито, безперервно володіти останнім з кінця 90-х років, що є підставою для визнання за ним права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України.
1.3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 у справі № 903/417/24 позовні вимоги задоволено, шляхом визнання за ПрАТ "Луцькавтодор" права власності за набувальною давністю на склад цементу загальною площею 439,8 кв. м, що знаходиться за адресою: провулок Дорожній, 4, місто Луцьк.
1.4. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Волинської обласної прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Луцької міської ради (надалі - Рада) звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
1.5. Одночасно з апеляційною скаргою Прокурор подав заяву про забезпечення позовних вимог, відповідно до якої він просив вжити заходів забезпечення позову шляхом :
- накладення арешту на нерухоме майно - приміщення складу цементу загальною площею 439,8 кв. м, що знаходиться на провулку Дорожньому, 4 в місті Луцьку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 3006649207080;
- заборони службовим особам ПрАТ "Луцькавтодор" вчиняти певні дії щодо нерухомого майна - приміщення складу цементу загальною площею 439,8 кв. м, що знаходиться на провулку Дорожньому, 4 в місті Луцьку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 3006649207080, зокрема відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо нерухомого майна;
- заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості та зміни щодо нерухомого майна, а саме щодо приміщення складу цементу загальною площею 439,8 кв. м, що знаходиться на провулку Дорожньому, 4 в місті Луцьку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 3006649207080.
1.6. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що на даний час ПрАТ "Луцькавтодор" на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 у справі № 903/417/24 вправі вільно розпоряджатися приміщенням складу цементу (літ. З-1) загальною площею 439,8 кв. м, що знаходиться на провулку Дорожньому, 4 в місті Луцьку, та має можливість безперешкодно відчужити спірне приміщення.
За позицією Прокурора, такі дії можуть призвести до неможливості подальшого виконання рішення у разі задоволення апеляційної скарги Прокурора, поданої в інтересах Ради, що в результаті призведе до незабезпечення судового захисту порушених інтересів держави.
2. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
2.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви Прокурора в особі Ради про забезпечення позову у справі № 903/417/24.
2.2. Відповідна ухвала мотивована тим, що надані Прокурором докази не підтверджують, що ПрАТ "Луцькавтодор" вчиняються дії або ведеться підготовка до відчуження спірного приміщення тощо або про існування очевидної небезпеки інтересам іншої особи, зокрема, Ради. Суд також виходив з того, що викладені у заяві про забезпечення позову, стосуються заперечень по суті позовних вимог та заперечень щодо зустрічного забезпечення, які не мають правового значення.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Прокурор просить Суд скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025, прийняти нове рішенням, яким задовольнити заяву про забезпечення позовних вимог та вжити заходів забезпечення позову.
3.2. Зазначена скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову відповідно положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор вказує, що подання такої заяви спрямовано на усунення перешкод територіальній громаді міста Луцька у випадку задоволення апеляційної скарги використовувати спірне майно. Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору невжиття таких заходів також може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення апеляційної скарги Прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів. Відсутність заходів забезпечення позову надає можливість ПрАТ "Луцькавтодор" в будь-який момент розпорядитися таким майном, яке знаходиться у його власності, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, за умови задоволення апеляційної скарги прокурора. Скаржник вказує, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права ПрАТ "Луцькавтодор" в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 08.01.2024 у справі № 910/152/23).
3.3. Ухвалою Суду від 24.02.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 903/417/24 у письмовому провадженні.
3.4. 14.03.2025 Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому він вказує про необґрунтованість касаційної скарги Прокурора та просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Суд вважає, що касаційну скаргу Прокурора необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
4.2. Предметом касаційного перегляду є питання наявності або відсутності підстав для задоволення заяви Прокурора, поданої в інтересах Ради, про забезпечення позову згідно з приписами статей 136-137 Господарського процесуального кодексу України.
4.3. Частиною першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
4.4. Згідно із частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
4.5. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
4.6. За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
4.7. Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
4.8. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
4.9. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
4.10. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, особа повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
4.11. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
4.12. В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18.
4.13. У цій справі Прокурор, подаючи в інтересах Ради, заяву про забезпечення позову вказує, що спірне приміщення не увійшло в приватизаційну масу АТ "Волиньрембуд" (правонаступник - ТОВ ШРБУ "Серпантина"), тому спірне приміщення є безхазяйним майном на території Ради. Відповідно, належним відповідачем у спірних правовідносинах має бути Рада, яка не була залучена до справи.
Прокурор зауважує, що набуття ПрАТ "Луцькавтодор" права власності за набувальною давністю на склад цементу (літ. З-1) загальною площею 439,8 кв. м, що знаходиться на провулку Дорожньому, 4 в місті Луцьку всупереч вимогам чинного законодавства, до будівництва якого Позивачем не затрачено фінансових ресурсів, є порушенням інтересів держави. Вважає, що спірне приміщення загальною площею 439,8 кв. м, після вжиття органом місцевого самоврядування заходів до визнання вказаного майна безхазяйним та подальшого взяття спірного приміщення на облік могло б бути використане Радою для створення соціальної інфраструктури та цілей, пов`язаних з обороною України.
При цьому Прокурор зауважує, що на даний час ПрАТ "Луцькавтодор" на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 у справі № 903/417/24 вправі вільно розпоряджатися приміщенням складу цементу (літ. З- 1) загальною площею 439,8 кв. м, що знаходиться на провулку Дорожньому, 4 в місті Луцьку, та має можливість безперешкодно відчужити спірне приміщення.
4.14. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Прокурором не надано жодного доказу на підтвердження того, що Позивачем вчиняються дії або ведеться підготовка до відчуження спірного приміщення тощо або про існування очевидної небезпеки інтересам іншої особи, зокрема, Ради.
4.15. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник не заперечує не надання ним відповідних доказів. За його позицією, надання у такому випадку відповідних доказів не передбачається, оскільки вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права ПрАТ "Луцькавтодор" в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін, на що було зазначено у висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 08.01.2024 у справі № 910/152/23.
4.16. Водночас апеляційний господарський суд врахував, що за встановлених обставин спірне приміщення перебуває у фактичному користуванні ПрАТ "Луцькавтодор" протягом тривалого періоду - з 90-х років, що підтверджує сталість його господарського використання.
4.17. 3 огляду на це, Прокурор, як суб`єкт звернення з відповідною заявою, зобов`язаний був надати належні та достатні докази того, що існує реальна загроза вчинення Позивачем дій, спрямованих на відчуження спірного приміщення, або що таке відчуження створює очевидну та безпосередню загрозу інтересам Ради, яку Прокурор визначає як належного власника цього майна.
4.18. При цьому посилання Прокурора виключно на факт ухвалення судового рішення, яким визнано право власності ПрАТ "Луцькавтодор" на спірне нерухоме майно, дія якого була зупинена на підставі ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025, у зв`язку з поновленням строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 у справі № 903/417/24, не може слугувати достатньою підставою для висновку про існування реальної загрози відчуження спірного майна.
4.19. Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що доводи Прокурора стосовно ймовірного відчуження майна не містять обґрунтованого пояснення, у який саме спосіб таке відчуження утруднить або унеможливить виконання відповідного судового рішення чи поставить під загрозу захист публічних інтересів.
4.20. У свою чергу, аргументи касаційної скарги фактично зводяться до того, що Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності належних підстав для забезпечення позову та наполягає на іншій оцінці обґрунтованості своїх пояснень і наведених ним доводів. Однак такі доводи, по суті, є спробою повторного переоцінювання його аргументації, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
4.21. Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що сукупність наведених обставин свідчить про те, що позиція Прокурора щодо необхідності забезпечення позову не має достатнього фактичного та правового обґрунтування, оскільки відсутні докази та належна аргументація щодо існування загрози відчуження майна та обґрунтування, як саме таке відчуження впливає на питання виконання судового рішення або захисту публічних інтересів.
4.22. Крім того, Суд враховує, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі № 903/417/24 апеляційне провадження за скаргою Прокурора в інтересах держави в особі Ради було закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України. Вказане обумовлено тим, що суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуваним рішенням не вирішено питання про права, інтереси або обов`язки Ради.
4.23. З огляду на це, Суд не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного господарського суду, в якій він дійшов висновку про відсутність правових підстав для вжиття визначених Прокурором заходів забезпечення позову відповідно до положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.