ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 917/579/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода"
на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.06.2024 (суддя Кльопов І. Г.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 (Тихий П. В. - головуючий, судді Плахов О. В., Шутенко І. А.) у справі
за позовом Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода"
до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,
2) Полтавської міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру,
2) Полтавська районна рада,
за участю Полтавської обласної прокуратури
про визнання незаконним та скасування наказу та акта приймання-передачі, скасування права комунальної власності, визнання колективного права власності на земельні ділянки,
(у судове засідання з`явилися: прокурор - Колодяжна А. В., представник Полтавської міської ради Дзюбло О. І.),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Виробничий сільськогосподарський кооператив "Злагода" (далі - ВСК "Злагода") звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Полтавської міської ради, в якому просив:
1. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 37-ОТГ від 04.02.2021 та акт приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначенні із державної власності у комунальну від 02.04.21 в частині передачі в комунальну власність Полтавської міської рад (Полтавської територіальної громади) земельних ділянок з кадастровими номерами 5324081400:00:024:0088; 5324081400:00:011:0051; 5324081400:00:006:0050; 5324081400:00:021:0058; 5324081400:00:031:0049; 5324081400:00:032:0020; 5324081400:00:014:0059.
2. Скасувати право комунальної власності Полтавської міської ради (Полтавська об`єднана територіальна громада) на земельну ділянку із кадастровим номером 5324081400:00:024:0088 площею 15,2792 га.
3. Скасувати право комунальної власності Полтавської міської ради (Полтавська об`єднана територіальна громада) на земельну ділянку із кадастровим номером 5324081400:00:006:0050 площею 9,7737 га.
4. Скасувати право комунальної власності Полтавської міської ради (Полтавська об`єднана територіальна громада) на земельну ділянку із кадастровим номером 5324081400:00:021:0058 площею 5,968 га.
5. Скасувати право комунальної власності Полтавської міської ради (Полтавська об`єднана територіальна громада) на земельну ділянку із кадастровим номером 5324081400:00:031:0049 площею 3,8812 га.
6. Скасувати право комунальної власності Полтавської міської ради (Полтавська об`єднана територіальна громада) на земельну ділянку із кадастровим номером 5324081400:00:014:0059 площею 4,2516 га.
7. Скасувати право комунальної власності Полтавської міської ради (Полтавська об`єднана територіальна громада) на земельну ділянку із кадастровим номером 5324081400:00:011:0051 площею 14,8908
8. Скасувати право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5324081400:00:032:0020 площею 13,855 га.
9. Визнати за Виробничим сільськогосподарським кооперативом Злагода право колективної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5324081400:00:024:0088 площею 15,2792 га.
10. Визнати за Виробничим сільськогосподарським кооперативом Злагода право колективної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5324081400:00:006:0050 площею 9,7737 га.
11. Визнати за Виробничим сільськогосподарським кооперативом Злагода право колективної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5324081400:00:021:0058 площею 5,968 га.
12. Визнати за Виробничим сільськогосподарським кооперативом Злагода право колективної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5324081400:00:031:0049 площею 3,8812 га.
13. Визнати за Виробничим сільськогосподарським кооперативом Злагода право колективної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5324081400:00:014:0059 площею 4,2516 га. (з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 19.05.2024).
Позов обґрунтований тим, що передача земельних ділянок відбулась з грубим порушенням норм діючого законодавства України, зокрема статті 117 ЗК України, без проведення процедури інвентаризації та перевірки статусу земельних ділянок, чим порушено права ВСК "Злагода", яке зберегло своє право колективної власності на відповідні земельні ділянки, як правонаступник КСП "ім. Леніна".
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, наказом Головного управління Держгеокадастру № 37-ОТГ, виданого 04.02.2021 передано із державної в комунальну власність Полтавської міської ради (Полтавської об`єднаної територіальної громади) земельних ділянок з кадастровими номерами 5324081400:00:024:0088, 5324081400:00:006:0050, 5324081400:00:021:0058, 5324081400:00:014:0059, 5324081400:00:011:0051, 5324081400:00:032:0020, 5324081400:00:031:0049.
Передача вище перелічених земельних ділянок до комунальної власності підтверджується Актом приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну від 02.04.2021, який містить в собі детальний перелік переданих земельних ділянок.
Рішенням Полтавської міської ради від 19.03.2021 "Про надання згоди на прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність Полтавської міської територіальної громади" погоджено у прийняття у комунальну власність Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності відповідно до додатку до цього рішення.
Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.02.2023 №324104555, №324102865, №324101240, №324098654, №324115268, №324108564, від 24.02.2023 №323925011 підставою для реєстрації комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5324081400:00:024:0088; 5324081400:00:011:0051; 5324081400:00:006:0050; 5324081400:00:021:0058; 5324081400:00:031:0049; 5324081400:00:032:0020; 5324081400:00:014:0059.
Наказ № 37-ОТГ від 04.02.2021 та Акт приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну від 02.04.2021 стали підставою для реєстрації права комунальної власності Полтавської територіальної громади в особі Полтавської міської ради на вище перераховані земельні ділянки.
Рішенням Полтавської районної Ради народних депутатів від 19 вересня 1995 6- тої сесії 22 скликання КСП " ім. Леніна" передано у колективну власність 4979,4 гектарів землі, про що видано Державний акт на право колективної власності на землю серія ПЛ № 19-026 від 20 листопада 1995, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності за № 27.
Відповідно п. 1.5. Інструкції Виготовлення державних актів на право колективної власності на землю, що видаються колективним сільськогосподарськими підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, провадиться після встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за затвердженими проектами роздержавлення і приватизації земель цих сільськогосподарських підприємств і організацій.
Проект роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Леніна Кіровської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області (1995 року) (далі - Проект роздержавлення), виконаний Полтавською філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук.
Відповідно до Проекту площа земель колективної власності складає - різницю між площею, яка знаходиться у користування КСП та землями державної власності. Ця площа - 4 979,4 га поділена на землі, які підлягають приватизації /с.-г угіддя/ - 4 727,9 га., та землі загального користування,/шляхи, лісосмуги, двори і інші угідді/- - 251,5 га.
За даними Таблиці 1 (Землі колективної власності) Проекту роздержавлення до складу переданих у колективну власність земель площею 4 979,4 га ввійшли 4 281,8 га ріллі, сіножатті - 191,6 га, пасовища 254,5 га, деревно-чагарникових насаджень 48,1 га, ліс - 45,8, під водою 5,5 га, болото - 21,2 га, під шляхами, прогонами і просіками - 32,3 га, під громадськими будівлями дворами - 95.8 га. інші землі 2,8
На підставі вказаного Проекту роздержавлення та рішення від 19.09.1995, Полтавської районної ради народних депутатів і було видано КСП ім Леніна вище згаданий Державний акт.
До масиву земель, що були передані в колективну власність входять земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (належать ВСК "Злагода" на праві власності):
№ Кадастровий номер Площа/га Об`єкт нерухомості 15324081400:00:014:00594,2516 Комплекс будівель та споруд № 1525324081400:00:021:00585,9680 Комплекс будівель та споруд № 935324081400:00:006:00509,7737 Комплекс будівель та споруд № 8,№745324081400:00:011:005114,8908 Комплекс будівель та споруд № 1255324081400:00:024:008815,2792 Комплекс будівель та споруд № 14,№ 13,№6,№5,№4,№2,№ 1,№365324081400:00:032:002013,8550 Комплекс будівель і споруд № 1075324081400:00:031:00493,8812 Всього 67,8995
Всі вище перераховані земельні ділянки мають цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Полтавської області, Полтавського району, с/рада. Кіровська (Пальчиківська).
Сільськогосподарські підприємства використовували та використовують земельні ділянки під будівлями та спорудами ферм/господарств для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою отримання прибутку (ведення сільського господарства, тваринництва та ін.), приміщення двору, з часів коли існувало КСП, було функціонально підлаштовано під таку діяльність.
На території земельної ділянки з кадастровим номером 5324081400:00:024:0088 знаходяться нежитлові будівля загальною площею 9 160,8 кв.м. які в собі включають, крім різних наземних та підземних ємностей, млини, майстерню, гаражі, ангари для сільськогосподарської техніки, будинок тракторної бригади, плотницька.
На території земельної ділянки з кадастровим номером 5324081400:00:006:0050 знаходяться нежитлові будівля загальною площею 6 645,8 кв. м, які в себе включають, крім різних допоміжних споруд, критий тік, корівник, телятники.
На території земельної ділянки з кадастровим номером 5324081400:00:021:0058 знаходяться нежитлові будівля загальною площею 8 349 кв. м, які в себе включають, крім різних допоміжних споруд, птичники, ветпункт, зерносклад.
На території земельної ділянки з кадастровим номером 5324081400:00:014:0059 знаходяться нежитлові будівля загальною площею 124 кв. м, які в себе включають, крім різних допоміжних споруд, літня доїльна площадка.
На території земельної ділянки з кадастровим номером 5324081400:00:011:0051 знаходяться нежитлові будівля загальною площею 4 149,6 кв. м, які в себе включають, крім різних допоміжних споруд, корівники, телятники, літня площадка.
На території земельної ділянки з кадастровим номером 5324081400:00:032:0020 знаходяться нежитлові будівля загальною площею 4 920,1 кв. м, які в себе включають, крім різних допоміжних споруд, молочний блок, вісова, склад концкормів, корівники, телятники, літня доїльна площадка.
Всі вище перераховані будівлі є спеціальними об`єктами нерухомого майна, які є прилаштовані та необхідні для виготовлення сільськогосподарської продукції і під них в свій час були виділені та передані в колективну власність земельні ділянки, про що є відповідна інформація в Проекті роздержавлення.
Позивач зазначає, що до 1994 року надання ідентифікаційних кодів підприємствам та організаціями здійснювалося органами державної статистики за системою ведення "загальносоюзного класифікатора підприємств та організації" (ЗКПО). При створені Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України (ДРЗОУ) всі суб`єкти, що зазначалися в ЗКПО станом на 01.01.1994, були перенесені до ДРЗОУ та пізніше, в 1996 році до Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України (ЄДРПОУ).
В ЗКПОО зазначається суб`єкт (ідентифікаційний код 03769706) з назвою:
- З 1980 по 1988 року - Колхоз им. Ленина Полтавський район;
- З 1989 по 1993 року - Колхоз им. Ленина Полтавський РАПО Полтавський район.
До ДРЗОУ суб`єкт (ідентифікаційний номер код 03769706) був включений з назвою Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Леніна. З цією ж назвою суб`єкт був включений до ЄДРПОУ.
В ЄДРПОУ відбулися наступні зміни щодо назви суб`єкта (ідентифікаційний код 03769706): 30.03.2000 - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода"; 27.09.2005 - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода" Полтавського району та області; - 22.07.2013 Виробничий сільськогосподарський кооператив "Злагода".
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.06.2024 у справі №917/579/23 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 Рішення суду першої інстанції змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова аргументована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ВСК "Злагода" є правонаступником КСП ім. Леніна, тобто не доведено наявності прав, на захист яких подано позов.
Згідно з преамбулою Статуту СГ ТОВ "Злагода", зареєстрованого розпорядженням голови Полтавської райдержадміністрації № 122 від 17.03.2000, СГ ТОВ "Злагода" є підприємством, заснованим на базі колективного сільськогосподарського підприємства ім. Леніна, що реорганізується і утворене на засадах угоди громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності у сільському господарстві з метою одержання прибутку. Власноруч дописано: "і є правонаступником КСП ім. Леніна Полтавського району та області."
Статут СГ ТОВ "Злагода", дані статистичного органу, що викладені у листі від 08.10.2021 № 03.2-22/407-21, рішення від 11 лютого 2000 установчих зборів учасників СГ ТОВ "Злагода" (при чому саме СГ ТОВ "Злагода" зареєстровано 17.03.2000) у складі 262 чоловіки (учасників СГ ТОВ, а не членів КСП) про створення СГ ТОВ шляхом реорганізації КСП ім. Леніна, на які посилається позивач не є допустимими доказами правонаступництва, оскільки їх зміст залежав від волі СГ ТОВ "Злагода".
На останньому аркуші протоколу № 2 зборів уповноважених членів КСП ім. Леніна Полтавського району Полтавської області від 11.02.2000 в пункті 4 зазначено, що рішенням Зборів КСП вирішено: п.4 Реорганізувати КСП "імені Леніна" шляхом його перетворення в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю. Наведене не підтверджує правонаступництва позивача, оскільки в Протоколі не сказано назви нового товариства, а СГ ТОВ "Злагода" зареєстровано у кількості 262 особи, що не відповідає кількості учасників КСП (735 осіб).
Крім того, ВСК "Злагода" не надано жодного документу, який би вказував, яким чином при реорганізації вирішувалася доля об`єктів права власності підприємства, у тому числі землі, зокрема: рішення загальних зборів членів КСП імені Леніна або уповноваженого ними органу передавальний акт/акт приймання передачі/відомості щодо проведення інвентаризації активів/баланс новоствореного підприємства СГ ТОВ "Злагода", тощо.
До порядку денного цих Зборів включалось та розглядалось питання про затвердження списку претендентів на земельний пай та додаткового списку претендентів на земельну частику (пай). ( Крім того, на третьому аркуші Протоколу зазначено, що "відповідно до уточненого списку право на майновий пай мають 735 осіб). В Протоколі також йде мова про розроблення ревізійною комісією плану пайового фонду.
Наведене свідчить про те, що члени КСП ім. Леніна на той момент розпочали процедуру паювання щодо земель, які перебували у КСП згідно з Державним актом на право колективної власності на землю, тому наслідком реалізації цієї процедури є припинення права колективної власності на розпайовані землі, що зумовлює й припинення інших правомочностей щодо спірних земельних ділянок.
Наведене також підтверджується наявною в матеріалах справи Схемою організації території земельних часток (паїв) членів КСП ім. Леніна Полтавського району Полтавської області членами КСП ім. Леніна, відповідно до якої членами КСП ім. Леніна було саме 735 осіб.
Оскільки з Протоколу № 2 зборів уповноважених членів КСП ім. Леніна від 11.02.2000 вбачається, що учасники КСП ім. Леніна розпочали процедуру паювання земель, що перебували у КСП ім. Леніна на праві колективної власності, зокрема затвердили список осіб, що мають право на пай у кількості 735 осіб та вирішили розробити план розподілу та структуру пайового фонду, то наслідком реалізації цієї процедури є припинення права колективної власності на розпайовані землі, що зумовлює припинення й інших правомочностей щодо спірних земельних ділянок.
За таких обставин, спірні земельні ділянки є невитребуваними земельними частками (паями) за відсутності відповідних документів, що посвідчують право членів колишнього КСП ім. Леніна на неї.
Позивачем не надано суду списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, який додано до Державного акта на право колективної власності на землю, що не доводить обставину, що засновниками СГ ТОВ "Злагода" (преамбула Статуту) є всі члени Колективного сільськогосподарського підприємства "ім. Леніна" та які за твердженням позивача стали засновниками СГ ТОВ "Злагода".
Відсутність таких документів унеможливлює встановлення тотожності складу учасників КСП ім. Леніна та осіб, перелік яких наведено в статуті СГ ТОВ "Злагода" в якості засновника СГ ТОВ "Злагода", що має вирішальне значення для констатації факту правонаступництва з огляду на визначений чинним на момент створення позивача законодавством правовий режим колективної власності на землю.
Щодо посилань позивача про те, що збереження коду ЄДРПОУ КСП ім. Леніна за позивачем є ознакою його правонаступництва усього майна та прав та зобов`язань КСП ім. Леніна, то вказане не є безумовною підставою правонаступництва.
Відсутні підстави вважати, що після початку процедури розпаювання земель та 17.03.2000 (з моменту внесення відомостей до ЄДР про юридичну особу) до СГ ТОВ "Злагода", а в подальшому до ВСК "Злагода" перейшло право власності на земельні ділянки, які набуті КСП на підставі Державного акта на право колективної власності на землю.
Оскільки встановлено, що щодо земель КСП ім. Леніна розпочато процедуру паювання між його членами, то саме останні (їх спадкоємці) мають право зареєструвати за собою право приватної власності на отримані земельні ділянки. При цьому землі колишнього КСП ім. Леніна могли бути передані ВСК "Злагода" лише в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.
Щодо тверджень про необґрунтовану участь прокурора в цій справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що в клопотанні про вступ у справу прокурор мотивував тим, що Полтавська міська рада, яка здійснює права власника земель сільськогосподарського призначення та чиє право власності на спірні землі оспорюється, її процесуальна поведінка має відповідати вимогам процесуального законодавства, що сприятиме повному та всебічному розгляду справи, недопущення порушення прав територіальної громади як власника земельних ділянок. Втім, Полтавською міською радою захист власних інтересів здійснюється досить формально. Прокуратурою проаналізовано текст відзиву на позовну заяву та виснувано, що відповідачем лише констатується факт законності прийняття міською радою у комунальну власність спірних земельних ділянок.
Проте, на думку прокурора, міською радою взагалі не надано оцінку підставам позову, його обґрунтованості, не досліджено питання належності/неналежності спірних земельних ділянок до земель колективної власності, питання правонаступництва позивача після припинення КСП ім. Леніна та СТОВ "Злагода", щодо можливості визнання права колективної власності на землю за відсутності у законодавстві такої форми власності, тощо. Зазначене, на думку прокуратури, свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів територіальної громади органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Прокурор зазначав, що результати розгляду вказаної справи безпосередньо зачіпають інтереси територіальної громади, як власника в особі Полтавської міської ради земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка фактично не здійснює ефективне представництво інтересів територіальної громади.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на характер спірних правовідносин, апеляційний суд прийшов до висновку, що дійсно на момент подання клопотання прокурора про вступ у справу були наявні всі підстави для вступу прокурора у справу задля захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ВСК "Злагода" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів скасувати і задовольнити позовні вимоги.
Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2. Скаржник стверджує, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23.01.2020 у справі № 921/75/19, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 14.11.2019 у справі № 922/4375/17, від 16.03.2020 у справах № 733/1600/17 і № 816/1618/17, від 02.09.2020 у справі № 918/194/19.
Судом апеляційної інстанції застосовано статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", щодо участі прокурора в справі, без урахування висновків Верховного Суду викладених в постановах від 25.04.2018 у справі № 8/06/1000/17, від 20.19.2018 у справі № 924/1237/17, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
Суди не дослідили зібрані докази те необґрунтовано відхилили клопотання про призначення земельно-технічної експертизи.
14.02.2025 надійшло колективне звернення членів ВСК "Злагода" у якому підтримується позиція, висловлена у касаційній скарзі.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу Полтавська міська рада вказує на безпідставність доводів скаржника та вважає, що скаржник не навів аргументів щодо порушення відповідачем його прав.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Звертаючись до суду із позовом, - ВСК "Злагода" стверджував, що він є правонаступником КСП КСП "ім. Леніна", отже, до нього перейшло право власності на спірні земельні ділянки.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України 18.12.1990 власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
Згідно із статтею 4 Земельного кодексу України у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.
Положеннями статті 5 вказаного Кодексу визначено, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.
Відповідно до статті 37 ЦК Української РСР у відповідній редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (2000 рік), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
Згідно з положеннями Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносини) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до статті 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
Статтею 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у відповідній редакції) визначено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. У разі поділу підприємства до новостворених підприємств переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
Таким чином, за положенням наведених норм права при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передаточним балансом його зобов`язання та майно.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.
Згідно з Указом Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.
Отже, відповідно до зазначених Указів Президента України паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам.
5.4. Як слідує із оскаржених рішень, суди встановили, що ВСК "Злагода" не надало жодного документу, який би вказував, яким чином при реорганізації вирішувалася доля об`єктів права власності підприємства, у тому числі землі.
З Протоколу № 2 зборів уповноважених членів КСП ім. Леніна від 11.02.2000 вбачається, що учасники КСП ім. Леніна розпочали процедуру паювання до земель, що перебували у КСП ім. Леніна на праві колективної власності, зокрема затвердили список осіб, що мають право на пай у кількості 735 осіб та вирішили розробити план розподілу та структуру пайового фонду, то наслідком реалізації цієї процедури є припинення права колективної власності на розпайовані землі, що зумовлює припинення й інших правомочностей щодо спірних земельних ділянок.
Наведене свідчить про те, що члени КСП ім. Леніна на той момент розпочали процедуру паювання щодо земель, які перебували у КСП на праві колективної власності.
Верховний Суд зауважує, що фактично одним із основних мотивів відмови у задоволенні позову є ненадання позивачем на підтвердження наявності та обсягів правонаступництва доказів, які б підтверджували прийняття загальними зборами членів КСП рішення щодо передачі залишку майна КСП та земель, що не підлягали розпаюванню, підприємству СГ ТОВ "Злагода" як правонаступнику на підставі норм Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".
Однак, як слідує зі змісту касаційної скарги, в межах підстав касаційного оскарження позивач не навів обґрунтованих посилань на спростування зазначеного висновку судів попередніх інстанцій.
У касаційній скарзі позивач посилається на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 про те, що статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 (провадження № 11-771апп19). Отже, відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва.
Водночас, у межах справи яка розглядається, суди відмовили у задоволенні позову не суто з оцінки відомостей, які наявні у ЄДР, а враховуючи та спростовуючи обсяг доказів, якими позивач обґрунтовував наявність підстав вважати, що він є правонаступником КСП ім. Леніна. У зв`язку із цим, колегія суддів не убачає підстав вважати, що судами не враховано висновки, викладені у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.
У свою чергу, у справі № 921/75/19, на яку посилається скаржник, предметом позову є вимога Товариства про визнання протиправними та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру, акта приймання-передачі земельних ділянок, скасування права комунальної власності та визнання права власності на земельну ділянку. Верховний Суд постановою від 23.01.2020 залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову. При цьому касаційний суд виходив із того, що позивач є правонаступником усіх майнових/немайнових прав юридичної особи, якій було видано Державний акт на право колективної власності на землю у 1995 році, врахував відсутність доказів припинення права власності на цю земельну ділянку відповідно до статті 140 ЗК України та обставини сплати позивачем земельного податку за спірну земельну ділянку. Обставин порушення законодавства при проведенні реорганізації юридичної особи, якій було видано Державний акт на право колективної власності на землю, судами встановлено не було.
Колегія суддів зауважує, що у справі № 921/75/19 встановлено обставини проведення реорганізації КСП та переходу прав до правонаступника на спірну земельну ділянку. Однак, у справі яка переглядається, вказаного судами не було встановлено, адже позивачем не доведено обставин прийняття рішення загальними зборами щодо передачі спірного майна СГ ТОВ "Злагода", як і встановлення можливого обсягу прав та обов`язків, які могли бути передані Товариству.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Справа № 921/75/19 хоча і стосується подібних правовідносин, а саме скасування права комунальної власності та визнання права власності на земельну ділянку за позивачем, проте містить низку ключових фактичних відмінностей щодо обставин проведення реорганізації КСП, набуття правонаступником прав на відповідну земельну ділянку.
У свою чергу, хоча касаційна скарга містить посилання на те, що судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2019 у справі № 922/4375/17, від 16.03.2020 у справах № 733/1600/17 і № 816/1618/17, від 02.09.2020 у справі № 918/194/19, однак зі змісту доводів скаржника не вбачається обґрунтування які саме висновки із зазначених постанов не враховано судами попередніх інстанцій та в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у контексті зазначених постанов.
5.5. Крім того, заявник стверджує, що судами не було досліджено надані ним докази (зокрема, Протоколи №1 і №2 зборів уповноважених членів КСП ім. Леніна Полтавського району Полтавської області від 11.02.2000, статут СТОВ "Злагода", розпорядження Голови Районної державної адміністрації від 17.03.2000 р. № 122), однак зазначене спростовується змістом рішень судів, оскільки фактично обставини встановлені судами, у тому числі, на підставі зазначених доказів. Узагальнене ж посилання на те, що судами не було досліджено надані позивачем докази у вигляді документів, розпоряджень, наукових та експертних висновків не може бути розцінене Судом як таке, що аргументовано доводить порушення судами норм процесуального права.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
За таких обставин недостатніми є доводи про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
При цьому саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував обставини справи без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення.
5.6. Щодо призначення експертизи
Як слідує із матеріалів справи, позивач під час розгляду справи у судах першої і апеляційної інстанції просив призначити земельно-технічну експертизу. На вирішення експертизи поставити наступне питання: Чи входить земельна ділянка з кадастровими номерами 5324081400:00:024:0088; 5324081400:00:011:0051; 5324081400:00:006:0050; 5324081400:00:021:0058; 5324081400:00:031:0049; 5324081400:00:032:0020; 5324081400:00:014:0059 загальною площею 67,8995 га, що розташована на території Полтавської області, Полтавського району, Пальчиківська с/р з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до масиву земель, що були передані КСП ім. Леніна на підставі Державного акта на право колективної власності серія ПЛ № 19-026 від 20.11.1995.
В обґрунтування клопотання про призначення експертизи позивач вказує, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме чи входять земельні ділянки з кадастровими номерами 5324081400:00:024:0088; 5324081400:00:011:0051; 5324081400:00:006:0050; 5324081400:00:021:0058; 5324081400:00:031:0049; 5324081400:00:032:0020; 5324081400:00:014:0059 загальною площею 67,8995 га, що розташована на території Полтавської області, Полтавського району, Пальчиківська с/р з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до масиву земель, що були передані КСП "ім. Леніна" на підставі Державного акта на право колективної власності серія ПЛ № 19-026 від 20.11.1995 необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідно обставини неможливо. Вважав, що визначення схематичного визначення земельної ділянки за вказаним кадастровим номером на плані розташування земель колективної власності Позивача має принципове значення для вирішення питання по суті даного позову.
Як у суді першої, так і апеляційної інстанції відмовлено у задоволення відповідних клопотань. Апеляційний господарський суд,, зокрема, заначив, що в матеріалах справи є достатньо даних, які дають суду інформацію щодо місцезнаходження спірних земельних ділянок.
Не погоджуючись із зазначеним, скаржник стверджує, що суди безпідставно відмовили у задоволенні зазначених клопотань. Однак, зі змісту касаційної скарги не вбачається належних обґрунтувань щодо порушень норм процесуального права внаслідок відмови у задоволенні зазначених клопотань. Крім того, суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходили з того, що позивач не довів обставин прийняття рішень загальними зборами КСП щодо передачі визначеного обсягу майна позивачу, а обставини розташування спірних земельних ділянок фактично не були підставою для відмови у позові. Таким чином, колегія суддів не вважає, що підстава оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України знайшла підтвердження.
5.7. Щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру"
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.19.2018 у справі № 924/1237/17, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, на які посилається скаржник.
У постанові Верховного Суду, якою обґрунтована від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, зазначено, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Як вбачається із матеріалів справи, 07.08.2023 від Полтавської обласної прокуратури надійшло повідомлення про свій вступ у справу. Повідомлення обґрунтоване тим, що Полтавська міська рада, яка здійснює права власника земель сільськогосподарського призначення та чиє право власності на спірні землі оспорюється, її процесуальна поведінка має відповідати вимогам процесуального законодавства, що сприятиме повному та всебічному розгляду справи, недопущення порушення прав територіальної громади як власника земельних ділянок. Втім, Полтавською міською радою захист власних інтересів здійснюється досить формально. Прокуратурою проаналізовано текст відзиву на позовну заяву та виснувано, що відповідачем лише констатується факт законності прийняття міською радою у комунальну власність спірних земельних ділянок. Проте, на думку прокурора, міською радою взагалі не надано оцінку підставам позову, його обґрунтованості, не досліджено питання належності/неналежності спірних земельних ділянок до земель колективної власності, питання правонаступництва позивача після припинення КСП ім. Леніна та СТОВ "Злагода", щодо можливості визнання права колективної власності на землю за відсутності у законодавстві такої форми власності, тощо. Зазначене, на думку прокуратури, свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів територіальної громади органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Прокурор зазначав, що результати розгляду вказаної справи безпосередньо зачіпають інтереси територіальної громади, як власника в особі Полтавської міської ради земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка фактично не здійснює ефективне представництво інтересів територіальної громади.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.08.2023 суд задовольнив заяву заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про вступ в справу та залучив Полтавську обласну прокуратуру до участі в справі №917/579/23.
Оцінюючи доводи позивача щодо безпідставності вступу у справу прокурора, апеляційний господарський суд виходив зі змісту наведеного повідомлення і вказав, що дійсно на момент подання клопотання прокурора про вступ у справу були наявні всі підстави для вступу прокурора у справу задля захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Хоча в подальшому Полтавська міська рада дійсно приймала активну участь у справі, проте на момент подачі відповідного клопотання у суду були всі підстави для його задоволення, а зворотної процесуальної дії чинне процесуальне законодавство не передбачає.
Тобто, доводи скаржника щодо порушення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" були предметом оцінки суду апеляційної інстанції, який вказав на підтвердження обставин за яких прокурор вбачав необхідність для вступу у справу і на які він посилався у повідомленні. Таким чином, на момент подання відповідного повідомлення були достатні підстави вважати, що відповідач не здійснює належним чином захисту інтересів держави.
Отже, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що наведені вище висновки Верховного Суду не були змістовно враховані судами попередніх інстанцій, як і не вказують на достатність підстав для скасування оскаржених судових рішень.
5.8. Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновком судів стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення рішення про задоволення позову.
Водночас, Суд звертає увагу на те, що касаційна інстанція не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а її повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
Суд зауважує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, колегія суддів не убачає підстав для скасування оскаржених рішень.