ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/672/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу керівника Житомирської обласної прокуратури
на ухвалу Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024
у справі № 906/672/18
за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до:
1) Приватного акціонерного товариство "Укрпрофтур";
2) Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) Житомирська обласна рада;
2) Комунальне некомерційне підприємство "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Лісовий берег" Житомирської обласної ради;
3) Обласний медичний центр вертебрології і реабілітації Житомирської обласної ради;
4) Виконавчий комітет Житомирської міської ради;
5) Державний реєстратор виконавчого комітету Житомирської міської ради Баренко Є.О.; 6) Акціонерне товариство "Житомиробленерго";
7) Житомирська обласна державна адміністрація;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Федерація професійних спілок України
про скасування державної реєстрації права власності, про витребування майна із чужого незаконного володіння
В С Т А Н О В И В:
Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариство "Укрпрофтур" та Дочірнього підприємства "Житомиртурист" ПрАТ "Укрпрофтур" про: скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 15612426 про реєстрацію права власності на нерухомість за ДП "Житомиртурист"; витребування на користь позивача із чужого незаконного володіння ДП "Житомиртурист" майнового комплексу туристичної бази "Лісовий берег", розташованого за адресою: Чуднівське шосе, 1 м. Житомир, згідно з переліком об`єктів, наведеним у позовній заяві.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.06.2022 позов задоволено. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Дочірнім підприємством "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" на нерухоме майно (реєстраційний номер 983889418101). Витребувано з незаконного володіння Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" нерухоме майно за реєстраційним номером 983889418101.
Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.07.2022 витребувано з незаконного володіння Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" на користь Фонду державного майна України нерухоме майно за реєстраційним номером 983889418101; стягнуто з Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" на користь Прокуратури Житомирської області судовий збір у розмірі 25 969,00 грн.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 рішення Господарського суду Житомирської області від 23.06.2022 скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено. Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 07.07.2022 скасовано.
Постановою Верховного Суду від 22.12.2022 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 у справі № 906/672/18 залишено без змін.
28.10.2024 на адресу Північно-західного апеляційного суду надійшла заява Житомирської обласної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 у справі № 906/672/18, в якій заявник просив скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 у справі № 906/672/18 та прийняти нову постанову, якою апеляційні скарги ПрАТ "Укрпрофтур" залишити без задоволення, а рішення суду Господарського суду Житомирської області від 23.06.2022 та додаткове рішення від 07.07.2022 залишити без змін.
Мотивуючи вказану заяву прокурор, зокрема, зазначав, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 42020000000001396 за ч.ч. 3, 5 ст. 191, ч. 2 ст.364 КК України за фактами розкрадання державного майна і зловживання службовим становищем службовими особами Федерації професійних спілок України при оформленні права власності та відчуженні об`єктів нерухомості, які належали загальносоюзним громадським організаціям колишнього СРСР.
У ході розслідування вказаного кримінального провадження отримано докази, що свідчать про підроблення документів при передачі майна Федерації незалежних профспілок України, зокрема, за результатами проведеної технічної експертизи документів у даному кримінальному провадженні, згідно з висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 15.08.2022 58/1, встановлено, що не відповідає дата виготовлення документах - "Договір про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном" від 18.11.1990, "Додаток до Договору від 18.11.1990 Перелік об`єктів профспілкового майна, закріпленого за Федерацією незалежних профспілок України на праві власності", даті їх створення, вказаній у реквізитах.
З урахуванням обставин, зазначених у висновку експерта, прокурор вважав, що Федерація незалежних професійних спілок України не отримувала спірне майно за розмежувальним актом. Відтак, вказані обставини спростовують факти, покладені в основу судового рішення, що Федерацією незалежних профспілок України в статутний фонд AT "Укрпрофтур" передана туристична база "Лісовий берег", яка введена в експлуатацію у 1973 році, балансовою вартістю 2302 тис. крб.
Крім того, враховуючи висновки експерта, заявник зауважував, що Фонд державного майна України ні у 1997, ні у 2007 роках не знав та не міг бути обізнаним щодо підробки документів про передання спірного майна відповідачу, а вказані обставини не були предметом розгляду та дослідження у межах справи №17/5007/98/11.
Таким чином, прокурор вважав, що підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами у вказаній справі є установлення обставин, які свідчать про підроблення документів при передачі майна Федерації незалежних профспілок України - "Договору про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном" від 18.11.1990 та "Додатку до Договору від 18.11.1990 Перелік об`єктів профспілкового майна, закріпленого за Федерацією незалежних профспілок України на праві власності" і зазначені обставини могли би вплинути на прийняття іншого судового рішення, ніж було постановлено 20.09.2022 Північно-західним апеляційним господарським судом у справі №906/672/18.
Ухвалою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 (колегія суддів у складі: Мельник О.В. - головуючий, Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) у задоволенні заяви Житомирської обласної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 у справі №906/672/18 відмовлено. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 у справі №906/672/18 залишено в силі.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд зазначив, що наявність висновку експерта про підроблення відповідних документів не є істотною обставиною у спірних правовідносинах, не змінює початок перебігу позовної давності, пропуск якого був підставою для скасування рішення суду першої інстанції і відмови у задоволенні позовних вимог прокурора. Крім того, як указав суд, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування. У зв`язку з цим, апеляційний суд дійшов висновку, що прокурор міг знати про існування такого висновку експерта ще у 2022 році. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що прокурором без поважних причин пропущено визначений п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України строк для подачі заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та без клопотання про його поновлення в порядку ст. 323 ГПК України.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, керівник Житомирської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 у справі № 906/672/18 за нововиявленими обставинами. Скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 у справі № 906/672/18 та прийняти нову постанову, якою апеляційні скарги ПрАТ "Укрпрофтур" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 23.06.2022 та додаткове рішення цього ж суду від 07.07.2022 без змін.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме п. 1, ч. 2 ст. 320 ГПК України, ч. ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України, ст. 2 ГПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки всім доводам і доказам, викладеним заявником у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі, що призвело до необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для її задоволення. Також вказує, що апеляційним господарським судом зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, не правильно застосовано ч. 4 ст. 267 ЦК України, яка не підлягала застосуванню. Також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ст. 320 ГПК України при наявності експертного дослідження проведеного у кримінальному проваджені, висновки якого спростовують обставини, які покладені в основу судового рішення, за умови, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність, що є доказом згідно зі ст. 73 ГПК України.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 24.02.2025.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 25.02.2025 від Дочірнього підприємства "Житомиртурист" ПАТ "Укрпрофтур" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач-2 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 17.03.2025 від Фонду державного майна України надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 24.02.2025, у якому позивач просить касаційну скаргу задовольнити.
Зважаючи на те, що ухвалою від 03.02.2025 встановлено строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 24.02.2025, оскільки суддя Могил С.К. перебував у відрядженні з 20.02.2025 до 06.03.2025 та з 07.03.2025 до 14.03.2025 у відпустці, а також у зв`язку з перебуванням судді Случа О.В. на лікарняному до 19.03.2025, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про розгляд справи № 906/672/18 у розумний строк у розумінні положень ст. 114 ГПК України, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржену ухвалу апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (ч. 2 ст. 320 ГПК України).
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: 1) існування таких обставин на час розгляду справи; 2) ці обставини не були відомі та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, яке переглядається (аналогічна правова позиція викладена у п.6.2.4 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №19/5009/1481/11).
Відповідно до ч. 4 ст. 320 ГПК України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору також не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення (подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 541/2460/16-ц).
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом у разі виконання вимог процесуального закону (відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 905/1502/15).
У постанові від 10.03.2020 у справі № 910/10784/18 Верховний Суд дійшов висновків, що нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах тощо), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення (постанова Верховного Суду від 22.12.2021 у справі 910/30/19).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що прокурор як на нововиявлену обставину посилається на висновок експерта, за результатами проведеної технічної експертизи у кримінальному провадженні, який, на його думку, свідчить про підроблення документів при передачі майна Федерації незалежних профспілок України, а тому зазначені обставини могли би вплинути на прийняття іншого судового рішення апеляційним судом у даній справі.
Звертаючись до категорії "істотності" Верховний Суд зазначає, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/17258/17).
Оцінюючи істотність вказаних прокурором обставин для спірних правовідносин та розгляду даної справи, апеляційний суд зазначив, що як вбачається з постанови Північного-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022, суд, керуючись у тому числі обставинами, встановленими у справі № 17/5007/98/11, на підставі ст.75 ГПК України, дійшов висновку, що на момент створення Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" спірний майновий комплекс перебував у державній власності, а тому міг бути відчужений виключно за згоди власника, проте уповноважений орган держави ФДМУ не надавав згоди на відчуження майнового комплексу на користь відповідача-2.
Відтак, передача спірного майна у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу PCP стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.
У зв`язку з чим відповідач-2 заволодів спірним майном незаконно, без жодних правових підстав, а отже наявні правові підстави для витребування спірного майна у відповідача-2 на підставі статті 387 ЦК України.
Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в позові з мотивів спливу позовної давності з урахуванням ст. 75 ГПК України. Так, господарські суди у справі №17/5007/98/11 дійшли висновку про те, що ФДМУ, на який покладено обов`язок з управління державним майном, про порушення права власності держави щодо спірного майна дізнався ще у 1996 році, складаючи перелік установ, організацій і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок, до якого було включено туристичну базу "Лісовий берег".
З огляду на вказане, вже на час видачі свідоцтва від 10.01.2001 та на червень 2007 року (підтвердження ЗАТ "Укрпрофтур" в процесі інвентаризації переліків майна, переданого у статутний фонд суб`єктів господарювання у період з 01.01.1994 по 01.01.2007), позивачу було відомо про фактичного суб`єкта користування спірним майном. Тобто, належно виконуючи обов`язки органу, уповноваженого від імені держави та в її інтересах здійснювати право власності на таке майно, ФДМУ об`єктивно мав можливість дізнатись про існування свідоцтва про право власності на майновий комплекс щонайменше з 10.01.2001 та своєчасно звернутись до суду з відповідним позовом. За таких обставин суд констатував пропуск прокурором позовної давності без поважних причин.
Водночас, висновком експерта, який прокурор вважав нововиявленою обставиною та підставою для перегляду постанови апеляційного суду від 20.09.2022 у даній справі, встановлено підроблення документів при передачі майна Федерації незалежних профспілок України, а саме "Договору про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном" від 18.11.1990 та "Додатку до Договору від 18 листопада 1990 Перелік об`єктів профспілкового майна, закріпленого за Федерацією незалежних профспілок України на праві власності". Вказане, на думку прокурора, підтверджує факт того, що Федерація незалежних професійних спілок України не отримувала спірне майно за розмежувальним актом.
Натомість, як і у справі №17/5007/98/11, так і у справі №906/682/18 з урахуванням ст.75 ГПК України, суди встановили беззаперечний факт належності спірного майна на праві власності саме державі в особі ФДМУ та не ставили під сумнів таке право, а тому встановлення обставин підробки документів, вказаних у висновку експерта, не змінює відповідних висновків суду щодо права власності держави на таке майно.
Разом з тим, підставою для відмови у позові у справі № 906/672/18 був пропуск позовної давності за позовними вимогами прокурора в інтересах Фонду державного майна України, однак наведені в заяві прокурора обставини не стосуються поважності причин пропуску такого строку.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявність висновку експерта про підроблення відповідних документів не є істотною обставиною у спірних правовідносинах в силу п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України та не змінює початок перебігу строку позовної давності, пропуск якого і був підставою для скасування рішення суду першої інстанції і відмови у задоволенні позовних вимог прокурора у даній справі.
При цьому прокурором вказаних висновків у касаційній скарзі не спростовано. Також суд апеляційної інстанції не застосовував ст. 267 ЦК України, про яку прокурор вказує у скарзі, що вона не підлягала застосуванню.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, які передбачені п.2 ч.2 ст.320 ГПК України, також не підлягають до застосування у даній справі, оскільки факт підроблення відповідних документів не встановлений ні вироком, ні ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, як того вимагає вказана процесуальна норма.
При цьому суд апеляційної інстанції в постанові від 20.09.2022 не посилався при розгляді спірних правовідносин на вказаний договір від 18.11.1990 та Додаток до нього, не надавав їм жодної оцінки як окремим доказам, так і в сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, для підтвердження чи спростування будь-якої обставини у справі.
Крім цього, суд апеляційної інстанції встановив, що висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України №58/1, який наданий прокурором, складено 15.08.2022, тобто вказаний доказ існував на момент ухвалення судового рішення апеляційним судом (постанові від 22.09.2022).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, рішення у справі "Пономарьов проти України") щодо реалізації права на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції): "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".
Процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (п.46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови").
При цьому, Європейський суд з прав людини наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст.6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999).
У справі "Нєлюбін проти російської федерації" ЄСПЛ також дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.
Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими обставинами у розумінні ст. 320 ГПК України, оскільки не є істотними, не мають значення для встановлення обставин поважності пропуску позовної давності, що було підставою для відмови у задоволенні позову прокурора, а також не змінюють початок перебігу позовної давності, відтак жодним чином не спростовують висновків, викладених в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 у даній справі. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2020 у справі 906/672/18 та відповідно про залишення в силі вказаного судового рішення.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду у касаційному провадженні також не має, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржене судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -