ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 905/573/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 (головуючий суддя - Гребенюк Н.В., судді: Плахов О.В., Тихий П.В.)
у справі №905/573/24
за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф",
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф",
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-АГРО",
4. ОСОБА_2,
5. ОСОБА_1
про солідарне стягнення 4 588 711,76 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст обставин справи та оскаржуваних судових рішень
1. Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі також АТ "Райффайзен Банк") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф" (далі також ТОВ "ТД"Фідлайф"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф" (далі також ТОВ "Фідлайф"), Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-АГРО" (далі також ТОВ "СКВ-АГРО"), ОСОБА_2, ОСОБА_1 про солідарне стягнення 4 588 711,76 грн.
2. Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24 позовні вимоги АТ "Райффайзен Банк" про солідарне стягнення: заборгованості за кредитом в розмірі 3 702 000 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 886 711,76 грн - задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь АТ "Райффайзен Банк" заборгованість за кредитним договором №010/3-КБ/4484 від 02.07.2021 до генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/3-КБ/1573 від 07.09.2017 у розмірі 3 702 000 грн заборгованості за кредитом, 886 711,76 грн заборгованості за відсотками та витрати на оплату судового збору у розмірі 55 064,54 грн.
3. ОСОБА_1, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просив скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
4. Одночасно апелянт просив відстрочити сплату судового збору та поновити строк на апеляційне оскарження.
5. В обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 посилався на таке:
- він не приймав участі у розгляді справи та рішення суду не отримував, не має електронного кабінету в підсистемі ЄСІСТ "Електронний суд";
- він не одержував позовну заяву з додатками. З вимогами позовної заяви та матеріалами справи ознайомлений не був;
- він не приймав та фізично не мав можливості прийняти участі у судових засіданнях внаслідок перебування за кордоном. Позовну заяву, інші документи по справі, а також оскаржуване рішення господарського суду ОСОБА_1 не отримував з тієї самої причини;
- зі змістом рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24 ОСОБА_1 ознайомився 03.01.2025, коли його представнику - адвокату Тесленку М.С., було надано доступ до матеріалів електронної справи №905/573/24 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
6. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі №905/573/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №69 Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24 залишено без руху; встановлено апелянту протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, а саме: подати до Східного апеляційного господарського суду: докази сплати (доплати) судового збору на суму 82 596,81грн; нову заяву/клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав його пропуску та доказів на обґрунтування; роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, судом апеляційної інстанції буде повернуто апеляційну скаргу або відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
7. 22.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій останній повторно просив відстрочити судом сплату судового збору та надав нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
8. Нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивовано таким:
- ОСОБА_1 не приймав участі у розгляді справи та рішення суду не отримував. Електронного кабінету в підсистемі ЄСІСТ "Електронний суд" не має;
- ОСОБА_1 не одержував позовну заяву з додатками. Саме у наданих позивачем до суду додатках до позову містяться порушення, які є підставою для апеляційного оскарження - платіжна інструкція про перерахування коштів та розрахунок заборгованості, які сталі відомі представнику відповідача після ознайомлення з матеріалами справи;
- всі документи справи отриманні адвокатом шляхом розміщення їх у електронному суді - 03.01.2025 року, та саме з цього моменту необхідно рахувати відповідний процесуальний строк, адже про порушення ряду своїх прав ОСОБА_1 дізнався саме після ознайомлення з матеріалами. В матеріалах справи міститься платіжна квитанція та розрахунок заборгованості, з якими не згоден апелянт і саме на ці документи він посилається в обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі;
- жодного посилання на необізнаність ОСОБА_1 про існування боргу та/або виконавчого провадження апеляційна скарга не містить, але своєчасному поданню скарги заважало саме відсутність документів за справою у ОСОБА_1, внаслідок перебування останнього за кордоном.
9. Також апелянт посилається на те, що саме у наданих позивачем до суду додатках до позову містяться порушення, які є підставою для апеляційного оскарження - платіжна інструкція про перерахування коштів та розрахунок заборгованості, які сталі відомі представнику відповідача лише після ознайомлення з матеріалами справи 03.01.2025, тому саме від цієї дати необхідно відраховувати строк на апеляційне оскарження.
10. Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.01.2025 у справі №905/573/24 відмовив ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24 та повернув апеляційну скаргу.
11. Ухвала апеляційного суду мотивована таким:
- сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, що надіслана за належною адресою, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу;
- направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду;
- судом першої інстанції вчинялись всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, а неотримання судових рішень, та, відповідно, можливість подання апеляційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого відповідача, оскільки він мав можливість бути вчасно обізнаним про результат ухвалення судом рішення і при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, мав можливість своєчасно подати апеляційну скаргу;
- в ухвалі суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху судом зазначалось, що скаржником (в особі його представника) 16.12.2024 вже було подано скаргу на дії приватного виконавця з виконання наказу, виданого на виконання оскаржуваного рішення від 24.06.2024 у цій справі, а тому апелянт або його представник не були позбавлені можливості ознайомитися зі змістом наведеного рішення ще до 03.01.2025, що свідчить про суб`єктивні причини пропуску строку;
- ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи 03.01.2025, після більш ніж 5 місяців після закінчення строку на подання апеляційної скарги, на думку колегії суддів, не свідчить про поважність причин пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції;
- 31.10.2024 ОСОБА_1 було підписано заяву до позивача щодо погодження ціни реалізації нерухомого майна в ході виконавчого провадження з виконання наказу у цій справі, яка була надана позивачем до заперечень про відкриття апеляційного провадження, що також свідчить про обізнаність останнього про наявність оскаржуваного судового рішення;
- відсутність активних дій з боку апелянта у зазначений період у розумінні положень процесуального закону свідчить про недотримання ним принципу розумності строків та належної обачності, що не підтверджує обґрунтованість підстав для поновлення процесуального строку.
12. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
13. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24 про стягнення заборгованості.
14. Скаржник підставою касаційного оскарження зазначає порушення судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права.
15. Скаржник вказує:
- повернення відправлення до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи;
- скаржник в 2022 році, тобто до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції, виїхав за кордон з причин, що пов`язані з введенням воєнного стану. Внаслідок перебування за кордоном ОСОБА_1 не отримував повідомлення суду про судові засідання, не отримував рішення суду і матеріали справи та у нього є своя правова позиція; він не згоден з рішенням апеляційного суду і бажає скористатися своїм законним правом на апеляційне оскарження з метою здійснення захисту своїх прав;
- судовий розгляд в суді тривав протягом 2024 року. Скаржник не брав участі у справі, докази його повідомлення про розгляд справи відсутні. Про існування обставин для оскарження скаржник дізнався після ознайомлення адвоката з матеріалами справи. Обставин того, що скаржник отримав копію судового рішення чи ознайомився з ним раніше, не встановлено і ОСОБА_1 засвідчує, що такого не було;
- скаржник не був присутній під час розгляду справи;
- відмова у відкритті апеляційного провадження становила обмеження права скаржника на доступ до суду апеляційної інстанції у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- оприлюднення судового рішення не скасовує обов`язок суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм такі копії у встановленому законом порядку;
- застосування апеляційним судом процесуальних обмежень не було чітким та передбачуваним для скаржника, а отже не відповідало принципу юридичної визначеності.
16. АТ "Райффайзен Банк" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 посилаючись на висновки, які були покладені апеляційним судом в основу оскаржуваної ухвали.
17. Позиція Верховного Суду
18. Згідно з вимогами статті 256 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) апеляційна скарга, зокрема, на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
19. З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення прийнято місцевим господарським судом 24.06.2024, повний текст якого складений 04.07.2024, отже строк подання апеляційної скарги сплив 24.07.2024, тоді як апелянтом подано апеляційну скаргу 08.01.2025.
20. З наведеного вбачається, що апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 ГПК строку на оскарження рішення місцевого господарського суду більш ніж на 5 місяців.
21. В поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що оскаржуване рішення, ухвали в справі та позовну заяву останній не отримував, оскільки не проживає за зареєстрованою адресою, адже перебуває за кордоном, а також на те, що зі змістом оскаржуваного рішення першої інстанції останній ознайомився лише 03.01.2025, після надання його адвокату доступу до справи в електронному вигляді, що, на його думку, свідчить про поважність причин пропуску строку.
22. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 242 ГПК учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
23. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5 частини шостої статті 242 ГПК).
24. Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила №270), у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 тощо.
25. Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).
26. ЄСПЛ зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" (Nunes Dias v. Portugal) від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
27. Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Sydorenko v. Ukraine (dec.), no/ 73193/12, 18 February 2021, зазначено, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за не надсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені. У цьому відношенні Суд вважає вражаючим, що, знаючи про труднощі з доставкою кореспонденції в минулому або, принаймні, про твердження органів влади щодо цього, заявниця залишалася досить пасивною і, схоже, не вжила жодних заходів, спрямованих на те, щоб надіслана їй кореспонденція дійшла до неї. Вона також не зверталася до судів із жодним запитом щодо стану провадження, хоча була велика ймовірність того, що інша сторона оскаржить рішення, ухвалене на користь заявниці. У зв`язку з цим Суд нагадує, що зацікавлена сторона зобов`язана проявити особливу старанність у захисті своїх інтересів і вжити необхідні заходи для ознайомленні з рухом провадження у справі.
28. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі №906/638/22.
29. Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом здійснювалось направлення поштової кореспонденції ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, однак остання поверталася до суду першої інстанції з причин "за закінченням терміну призначення".
30. Водночас, вказана адреса була зазначена самим апелянтом, зокрема за текстом апеляційної скарги та поданих клопотань. Останнім правильність такої адреси не заперечується. А наявність будь-якої іншої адреси, за якою учасники спірних правовідносин, зокрема, позивач, міг підтримувати зв`язок з ОСОБА_3, останнім не зазначається.
31. Отже, вказане свідчить про те, що сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, що надіслана за належною адресою, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
32. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на сайті Господарського суду Донецької області були оприлюднені повідомлення для учасників судового процесу.
33. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції вчинялись всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, а неотримання судових рішень, та, відповідно, можливість подання апеляційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого відповідача, оскільки він мав можливість бути вчасно обізнаним про результат ухвалення судом рішення і при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, мав можливість своєчасно подати апеляційну скаргу.
34. При цьому Верховний Суд враховує наявність у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №752/11896/17 та від 10.04.2019 у справі №461/10610/13-ц правової позиції про те, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання", "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи. Проте, така правова позиція не може бути застосована при розгляді цієї справи, оскільки у вказаних справах мали місце інші фактичні обставини, відмінні від обставин у цій справі, зокрема тому, що за обставинами справи №905/573/24 вбачається вжиття судом першої інстанції усіх можливих заходів повідомлення сторін про провадження у справі. При цьому наведений висновок стосуються лише питання щодо процесуального обов`язку з інформування судом учасників справи. Водночас у цій справі №905/573/24 апеляційним судом вирішувалось питання щодо поважності причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, яке включає в себе аналіз більш широкого кола обставин, ніж сам лише факт повідомлення відповідача про час та місце вирішення спору та результат його вирішення.
35. Крім того, апеляційний суд врахував, що з наявного в матеріалах справи договору про надання правової допомоги №03-12/24, підписаного між ОСОБА_1 та адвокатом Тесленком М.С., вбачається його укладення ще 12.12.2024, а також те, що скаржником 16.12.2024 вже було подано скаргу на дії приватного виконавця з виконання наказу, виданого на виконання оскаржуваного рішення від 24.06.2024 у цій справі.
36. З огляду на викладене, а також враховуючи, що в апеляційній скарзі відсутні будь-які інші обґрунтування щодо доцільності укладення ОСОБА_1 договору про надання правової допомоги №03-12/24, ніж вчинення таких дій у зв`язку з існуванням провадження щодо стягнення з ного заборгованості, колегія суддів доходить висновку про те, що дата, з якої ОСОБА_3 дізнався про існування судового рішення, за яким щодо нього відбувається примусове виконання, очевидно має передувати даті укладення договору надання правової допомоги і саме доведення такої дати було визначальними для встановлення апеляційним судом невідкладності здійснених відповідачем-4 дій щодо ознайомлення з повним текстом судового рішення, на підставі якого відбувається провадження щодо останнього та оскарження зазначеного рішення в апеляційному порядку.
37. Разом з тим, звертаючись до апеляційного суду з клопотаннями про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_3 не вказав ні конкретну дату повернення в Україну, ні конкретну дату, з якої він дізнався про факт існування щодо нього рішення про стягнення коштів, натомість зазначав лише дату, з якої його представник вирішив ознайомитися с повним текстом оскаржуваного судового рішення - 03.01.2025.
38. Колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі ОСОБА_3 наголошує на тому, що жодного посилання на необізнаність ОСОБА_1 про існування боргу та\або виконавчого провадження апеляційна скарга не містить, тобто, відповідач акцентує увагу не на своїй необізнаності з самим фактом існування щодо нього провадження, а на необізнаності зі змістом оскаржуваного судового рішення. Водночас відповідач не вказував обґрунтованих підстав, які завадили йому чи його представнику ознайомитись із повним текстом судового рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень до 03.01.2025, ураховуючи факт укладення договору про надання правової допомоги №03-12/24 ще 12.12.2024.
39. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що апелянт не був позбавлений можливості ознайомитися зі змістом наведеного рішення ще до 03.01.2025, що свідчить про суб`єктивні причини пропуску строку.
40. Крім того, судом апеляційної інстанції в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху було взято до уваги те, що 31.10.2024 ОСОБА_1 було підписано заяву до позивача щодо погодження ціни реалізації нерухомого майна в ході виконавчого провадження з виконання наказу у цій справі, яка була надана позивачем до заперечень про відкриття апеляційного провадження, що також свідчить про обізнаність останнього про наявність оскаржуваного судового рішення.
41. Відсутність активних дій з боку ОСОБА_3 у зазначений період у розумінні положень процесуального закону свідчить про недотримання ним принципу розумності строків та належної обачності, що не підтверджує обґрунтованість підстав для поновлення процесуального строку.
42. Виявлення незгоди сторони із судовим рішенням (у тому числі з обставинами, які, на переконання скаржника, були неналежним чином встановлені/не встановлені судом, зокрема за наслідком дослідження наявних в матеріалах справи доказів) не може бути поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження за відсутності доведеності наявності об`єктивних та непереборних обставин на звернення з апеляційною скаргою.
43. Таким чином, встановлені судом апеляційної інстанції обставини обґрунтовано свідчили про відсутність у наведеному випадку існування об`єктивно непереборних причин неможливості звернення ОСОБА_1 до апеляційного суду у найкоротші та розумні строки після встановлення ним обставин існування щодо нього судового рішення про стягнення заборгованості.
44. Колегія суддів враховує, що право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
45. У силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 ГПК).
46. Здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, може мати наслідком порушенням принципу правової визначеності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 911/4590/13.
47. Колегія суддів враховує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, необхідно тлумачити з урахуванням преамбули Конвенції, у відповідній частині якої верховенство права оголошується частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 46- 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
48. З огляду на викладене доводи скаржника про те, що за обставин цієї справи застосування апеляційним судом процесуальних обмежень не було чітким та передбачуваним для скаржника, а отже, не відповідало принципу юридичної визначеності, колегія суддів відхиляє, оскільки встановлення апеляційним судом безпідставного зволікання ОСОБА_3 з ознайомленням з повним текстом рішення суду першої інстанції, сам факт обізнаності з існуванням якого відповідачем не заперечується, давав заявнику достатні підстави розраховувати на застосування до нього обмежень процесуального законодавства, пов`язаних з несвоєчасною реалізацією відповідних прав.
49. Відповідно до частини першої статті 261 ГПК суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: 1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; 2) є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення; 3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; 4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
50. З огляду на наведене колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. №69 Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2024 у справі №905/573/24.
51. Відтак доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали не підтвердились.