ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13192/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Вронської Г.О., Губенко Н.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби геології та надр України
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024
(суддя Демидов В. О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024
(головуючий - Андрієнко В. В., судді: Шапран В. В., Буравльов С. І.)
за заявою Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited)
про вжиття заходів забезпечення позову
у справі за позовом Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited)
до: 1) Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Державна служба геології та надр України;
2) Офіс Генерального прокурора;
3) Служба безпеки України
про визнання договору недійсним.
Короткий зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову
1. У жовтні 2024 року Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод" (далі - відповідач 1, скаржник) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997, що укладений між відповідачами (далі - договір).
2. Позов обґрунтований порушенням відповідачами приписів чинного законодавства під час укладення договору та незаконного внесення відповідачем - 2 змін до спеціального дозволу на користування надрами, що призвело до втрати у відповідача 1 спеціального дозволу на користування надрами, на підставі якого останнє здійснювало свою господарську діяльність.
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Крім того зазначеною ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державну службу геології та надр України, Офіс Генерального прокурора та Службу безпеки України.
4. 05.11.2024 від представника Компанії I.Eс Майнінг Компані Лімітед надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить заборонити Державній службі геології та надр України:
- вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року, виданого на ім`я Акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" (ідентифікаційний код 04011905) (Пинязевицьке родовище);
- вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року (Пинязевицьке родовище);
- підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року (Пинязевицьке родовище).
5. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначав, що в даному випадку спір стосується недійсності договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами від 24.01.1997№ 766, який укладений АТ "Малинський каменедробильний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром", при цьому у подібних випадках, наприклад, за умови відчуження нерухомого майна суд зазвичай накладає арешт на таке майно, що забезпечує статус-кво до моменту розгляду справи, заморожуючи таким чином можливість подальших відчужень нерухомого майна, що є предметом спору, або його обтяжень. Ці заходи вживають з метою попередження того, що будь-які подальші відчуження або обтяження ускладнять відновлення порушеного права позивача у разі задоволення позову. Разом з цим, на думку позивача, саме по собі накладання арешту на об`єкт спору, з огляду на його специфічність та передбачені законодавством особливості обігу/реєстрації, не буде ефективним заходом забезпечення позову. Таким чином, для збереження статусу-кво у спорах про оспорювання договорів відчуження спеціального дозволу на користування надрами ефективним заходом буде саме заборона Державній службі геології та надр України вчинення визначених дій.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
6. Господарський суд міста Києва 05.11.2024 ухвалою задовольнив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову; заборонив Державній службі геології та надр України:
- вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997, виданого на ім`я Акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" (Пинязевицьке родовище);
- вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 (Пинязевицьке родовище);
- підписувати, укладати та/або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно з спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997 (Пинязевицьке родовище).
Північний апеляційний господарський суд 17.12.2024 ухвалив постанову, якою ухвалу місцевого господарського суду залишив без змін.
7. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що для збереження статус-кво у спорах про оспорювання договорів відчуження спеціального дозволу на користування надрами ефективним заходом буде саме заборона Державній службі геології та надр України вчинення визначених дій. При цьому суди взяли до уваги доводи позивача про подальший перепродаж, адже наразі вже новою особою - ТОВ "Малинська видобувна компанія", вчиняються дії, направлені на чергове переоформлення предмету спірного правочину на себе, а наступне оформлення та перепродаж призведуть до необхідності подачі нових позовів або зміни предмету позову із новими вимогами про оскарження наступних правочинів, а таке процесуальне право у даній справі обмежено підготовчим засіданням. Суди також врахували і те, що наказ Державної служби геології та надр України № 460 щодо зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами від 24.01.1997 № 766 на ТОВ "Новел Пром" видано 07.10.2024, а перша заява ТОВ "Малинська видобувна компанія" щодо наступного переоформлення надійшла через два дні - 09.10.2024. Суди взяли до уваги те, що особливість такого виду майна, як спеціальний дозвіл на користування надрами, полягає у його вичерпності, а цінність залежить від обсягу корисних копалин, складності їх добутку тощо. Іншими словами, після укладення угоди про умови користування надрами у надрокористувача виникає право видобутку корисних копалин і чим довше він видобуває корисні копалини, тим менше їх лишається на родовищі, а вартість їх видобутку дорожчає. Ці обставини впливають на вартість спеціального дозволу, що також суд переконує у необхідності блокування оформлення нового власника. Відсутність цих дій призведе до неможливості відновлення права, про яке йде мова у позові і яке є предметом спірного правочину, у повному обсязі (у разі задоволення позову), адже у разі задоволення позову через певний час і повернення об`єкту спору його вартість може значно зменшитися (за рахунок вже видобутих корисних копалин).
З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що наявний зв`язок між заявленими до застосування заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, адже існує спір щодо законності відчуження спеціального дозволу, щодо якого вчиняються дії, спрямовані на його наступний продаж та оформлення на іншого суб`єкта, в той час як можливість збереження інтересів всіх учасників такого спору та попередження можливого порушення прав інших осіб знаходиться в прямій залежності в першу чергу від незмінності спірних правовідносин та їх суб`єктного складу, що буде утруднено наступною реалізацією спірного активу. Початок видобутку корисних копалин, який може реалізовуватися після вчинення Державної служби геології та надр України дій, про заборону яких просить заявник забезпечення, буде знецінювати вартість спеціального дозволу з часом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
8. 15.01.2025 Державна служба геології та надр України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, частин першої та четвертої статті 137 ГПК України, що відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України є підставою для касаційного оскарження судових рішень, вказаних у пунктах 2, 3 частини першої зазначеної статті.
Державна служба геології та надр України вважає, що виходячи з предмета та підстав позову, запропоновані заходи забезпечення позову мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997, а також є втручанням в дискреційні повноваження Держгеонадр. На думку скаржника, застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти дії, свідчить про втручання суду у господарські відносини, що є недопустимим з огляду на статтю 6 ГК України, і судами не враховано, що заявник не навів фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких останній звернувся з позовом, а також не надано обґрунтованих пояснень та доказів протиправності дій керівника АТ "Малинський каменедробильний завод". Заявник стверджує, що суди неповно з`ясували фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору.
У касаційній скарзі скаржник посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 03.05.2022 у справі № 906/781/21.
10. 17.02.2025 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
11. 19.02.2025 від Служби безпеки України надійшов відзив, в якому остання просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
12. 21.02.2025 від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на касаційні скарги, в якому представник Офісу Генерального прокурора просить Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Крім того у відзиві представник Офісу Генерального прокурора просить Суд розглядати справу за участю представника Офісу Генерального прокурора.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
13. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Згідно зі статтею 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
15. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
16. Згідно із пунктами 2, 4 частини першої статті 137 ГПК позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
17. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
18. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Питання задоволення заяви про забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
19. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
20. У постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі №904/7630/21 висловлено позицію про те, що під час вирішення питання щодо вжиття заходів із забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
21. Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №912/1616/18, від 26.09.2019 у справі №917/751/19, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі №915/1185/20.
22. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
23. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.
24. При цьому законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
25. Предметом розгляду цієї справи по суті є питання недійсності договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами від 24.01.1997 № 766, який укладений АТ "Малинський каменедробильний завод" та ТОВ "Новел Пром".
Отже, метою поданого позову є повернення права власності на спеціальний дозвіл на користування надрами від 24.01.1997 № 766 на користь АТ "Малинський каменедробильний завод", тобто, відновлення того становища, яке існувало до укладення спірного договору.
26. Суди вірно зазначили про те, що у подібних випадках за умови відчуження нерухомого майна суд зазвичай накладає арешт на таке майно, що забезпечує статус-кво до моменту розгляду справи, заморожуючи можливість подальших відчужень нерухомого майна або його обтяжень. Ці заходи вживають з метою попередження того, що будь-які подальші відчуження або обтяження ускладнять відновлення порушеного права позивача.
27. Водночас, предметом спірного правочину є спеціальний дозвіл на користування надрами від 24.01.1997 № 766, тому, як вірно вказав заявник, спеціальний дозвіл на користування надрами складає власність у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Megadat.com SRL v. Moldova, §§ 62-63; Bimer S.A. Moldova, § 49; Rosenzweig and Bonded Warehouses Ltd. v. Poland, § 49; Capital Bank AD v. Bulgaria, § 130; Tre Traktorer Aktiebolag v. Sweden, § 53; Vekony v. Hungary, § 29; Fredin v. Sweden (no. 1), § 40; Malik v. the United Kingdom, § 90).
В той же час чинне законодавство передбачає, що реєстрація такої власності - правомочностей на видобуток корисних копалин, виникає не у зв`язку із відчуженням такого дозволу, а внаслідок вчинення відповідних дій спеціальним органом державної влади - Державною службою геології та надр України.
Для початку діяльності по видобутку корисних копалин - покупець дозволу має ініціювати внесення змін до відомостей про власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами, укласти угоду про умови користування надрами, і, відповідно, має відбутися внесення змін до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами.
Таким чином, саме по собі накладання арешту на об`єкт спору, з огляду на його специфічність та передбачені законодавством особливості обігу/реєстрації, не буде ефективним заходом забезпечення позову.
28. Суд погоджується як з висновками судів попередніх судових інстанцій так і з доводами позивача про те, що для збереження статус-кво у спорах про оспорювання договорів відчуження спеціального дозволу на користування надрами ефективним заходом буде саме заборона Державній службі геології та надр України вчинення визначених дій.
29. Суди попередніх судових інстанцій, оцінивши надані докази, зокрема, загальновідому інформацію, яка розміщена на сайті Державної служби геології та надр України щодо подальшого перепродажу майнових прав, що були предметом спірного правочину, а також встановивши, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника, наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, дійшли правильного висновку, що невжиття заходів забезпечення позовних вимог щодо заборони Державній службі геології та надр України вчиняти певні дії може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, вжиття такого заходу є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов. Визначені заявником заходи забезпечення позову гарантуватимуть виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів заявника.
Судами правомірно взято до уваги, що особливість такого виду майна, як спеціальний дозвіл на користування надрами, полягає у його вичерпності, а цінність залежить від обсягу корисних копалин, складності їх добутку тощо. Іншими словами, після укладення угоди про умови користування надрами у надрокористувача виникає право видобутку корисних копалин і чим довше він видобуває корисні копалини, тим менше їх лишається на родовищі, а вартість їх видобутку дорожчає. Ці обставини впливають на вартість спеціального дозволу, що також є підставою у необхідності блокування оформлення нового власника. Відсутність цих дій призведе до неможливості відновлення права, про яке йде мова у позові і яке є предметом спірного правочину, у повному обсязі (у разі задоволення позову), адже у разі задоволення позову через певний час і повернення об`єкту спору його вартість може значно зменшитися (за рахунок вже видобутих корисних копалин).
Судами також враховано доводи позивача, що відчужений об`єкт спору підпадає під дію введених Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 (пункт 177 додатку 2) санкцій, якими, між іншим, заблоковано активи позивача - тимчасово позбавлено права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
30. Враховуючи всі обставини цієї справи, з огляду на наявний зв`язок між заявленими до застосування заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, адже існує спір стосовно законності відчуження спеціального дозволу, щодо якого вчиняються дії, спрямовані на його наступний продаж та оформлення на іншого суб`єкта, в той час як можливість збереження інтересів всіх учасників такого спору та попередження можливого порушення прав інших осіб знаходиться в прямій залежності в першу чергу від незмінності спірних правовідносин та їх суб`єктного складу, що буде утруднено наступною реалізацією спірного активу, суди попередніх судових інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про необхідність забезпечення позову шляхом встановлення заборони Державній службі геології та надр України вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу; вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу; підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу.
31. Зі змісту поданої касаційної скарги вбачається, що Державна служба геології та надр України посилається на те, що виходячи з предмета та підстав позову, запропоновані заходи забезпечення позову мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 24.01.1997 № 766.
Також скаржник вказує на те, що заборона Державній службі геології та надр України вчиняти дії, про які позивачем зазначено в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Стверджує, що судами нез`ясовані всі фактичні обставини справи, які мають значення для вирішення спору, а також не наведені фактичні обставини, які б свідчали про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача за захистом яких останній звернувся з цим позовом до суду, у разі його задоволення.
32. Верховний Суд не приймає вказані аргументи скаржника, оскільки єдиною позовною вимогою, з якою позивач звернувся до суду, є визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997, тобто, без застосування наслідків недійсності такого правочину, тому заборона Державній службі геології та надр України вносити подальші зміни в частині власника цього спеціального дозволу не може вважатись повним або частковим вирішення спору по суті.
33. Суд зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про забезпечення позову відповідають висновкам Верховного Суду щодо обґрунтованості та підставності заяви про забезпечення позову, щодо співмірності застосованих заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, адекватності обраного виду забезпечення позову.
34. Суд звертає увагу Державної служби геології та надр України, що останньою не конкретизовано, які ж порушення матеріального і процесуального права допустили суди попередніх судових інстанцій при забезпеченні позову, а також не вказано, в чому конкретно полягає не відповідність застосованих судом заходів розумності, обґрунтованості збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що викладені у касаційній скарзі доводи про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, відтак, визнаються необґрунтованими, внаслідок чого підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції з наведених у касаційній скарзі доводів не вбачається.