ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 640/21123/22
провадження № К/990/43978/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Золотарьова Кирила Андрійовича на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, постановлену у складі головуючого судді Лапій С. М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Мєзєнцева Є.І., суддів: Епель О. В., Файдюка В. В.,
І. Обставини справи
1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318 про неуспішне проходження заступником начальника відділу представництва в адміністративному судочинстві управління представництва інтересів держави в суді прокуратури міста Києва ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської міської прокуратури від 31 жовтня 2022 року № 1860к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу представництва в адміністративному судочинстві управління представництва інтересів держави в суді прокуратури міста Києва з 31 жовтня 2022 року;
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу представництва в адміністративному судочинстві управління представництва інтересів держави в суді прокуратури міста Києва або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 01 листопада 2022 року;
1.4. зобов`язати уповноважену кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур, створену на підставі наказу Офісу Генерального прокурора, призначити ОСОБА_1 новий час (дату) повторного проходження етапу атестації - іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
1.5. стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 01 листопада 2022 року і до моменту фактичного поновлення на роботі;
1.6. стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням у розмірі 150 000, 00 грн.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року провадження у цій справі та відкрито, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
3. На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ, справа надійшла 20 лютого 2023 року до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
4. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318 та залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318.
5. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з пропуску позивачем строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), на оскарження рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318.
До такого висновку суди попередніх інстанцій дійшли з огляду на те, що позивач, звернувшись до суду з цим позовом у грудні 2022 року, про порушення своїх прав позивач дізналася щонайменше 03 березня 2021 року, що підтверджується поданням до суду позовної заяви про оскарження рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" в судовому порядку. Водночас ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року провадження у справі № 640/6160/21, предметом якої було вказане рішення кадрової комісії, закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову.
При цьому суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення строку для звернення до суду з тих мотивів, що нею оскаржувалось рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318 з інших фактичних підстав, а саме у зв`язку із непереведенням останньої з прокуратури міста Києва до Київської міської прокуратури та ненадання можливості повторного складання другого етапу іспиту, тобто, фактичними підставами вказаного позову були відмінні обставини від тих, які є причиною звернення у межах справи № 640/21123/22, оскільки позивач мала можливість змінити підстави оскарження рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318 в межах справи № 640/6160/21, натомість позивач подала заяву про відмову від позову.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Представник позивача - адвокат адвоката Золотарьов К. А., вважаючи судові рішення такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
7. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Така позиція ґрунтується на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували доводи позивача та не надали їм належної оцінки, неповно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є порушенням норм процесуального права.
На обґрунтування касаційної скарги, серед іншого, зазначає, що рішення кадрової комісії до 31 жовтня 2022 року не порушувало трудові права позивача в частині саме звільнення з роботи, тому, на думку автора касаційної скарги, було дотримано всіх визначених строків на оскарження рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року за № 318.
Автор касаційної скарги стверджує, що наказ керівника Київської міської прокуратури від 31 жовтня 2022 року № 1860к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади з 31 жовтня 2022 року видано на підставі рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року за № 318. При цьому, 03 березня 2021 року позивачем оскаржено рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року за № 318 з інших фактичних підстав, а саме у зв`язку із непереведенням останньої з прокуратури міста Києва до Київської міської прокуратури та ненаданням можливості повторного складання другого етапу іспиту. Тобто фактичними підставами для позову у справі № 640/6160/21 були інші обставини від тих, які є підставою звернення позивача до суду у межах цієї справи.
8. Верховний Суд ухвалою від 05 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною другою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
9. Представник Офісу Генерального прокурора подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
10. Завданням адміністративного судочинства у силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
11. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
12. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
13. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
14. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
15. Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
16. Приписами частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
17. Згідно з частиною п`ятою 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
18. Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
19. Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
20. Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
21. Частиною тринадцятою статті 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
22. За змістом пункту 7 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
ІV. Позиція Верховного Суду
23. Спірним у цій справі є виключно питання дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318.
24. Так, процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
25. Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
26. З аналізу положень статей 123, 171 КАС України висновується, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.
27. Суд може повернутися до вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і, установивши, що об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не існувало, постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
28. Закріплений у частинах першій-третій статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого пропуску.
29. До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення строку.
30. Подібним чином законодавець урегулював і механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.
31. У справі, що розглядається, після відкриття провадження до суду першої інстанції надійшло клопотання представника Офісу Генерального прокурора про залишення без розгляду позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318 "Про неуспішне проходження прокурором атестації", на обґрунтування якого зазначено, що про порушення своїх прав позивач дізналася щонайменше 03 березня 2021 року, що підтверджується поданням до суду позовної заяви про оскарження рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" (справа № 640/6160/21). Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року провадження у справі № 640/6160/21 закрито у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від позову. Водночас з цим позовом до суду позивач звернулась у грудні 2022 року, тобто з пропущенням місячного строку звернення до суду.
32. Своєю чергою позивач подала до суду першої інстанції заперечення на клопотання Офісу Генерального прокурора про залишення частини позовних вимог без розгляду, яке мотивовано тим, що 31 жовтня 2022 року керівником Київської міської прокуратури видано наказ № 1860к про звільнення позивача із займаної посади на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" з 31 листопада 2022 року. Підставою для звільнення визначено рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318. Із оскаржуваним рішенням щодо звільнення позивач ознайомилась 01 листопада 2022 року.
Також позивач зазначила, що 03 березня 2021 року оскаржувала до суду рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318 з інших фактичних підстав, а саме у зв`язку із непереведенням останньої з Прокуратури міста Києва до Київської міської прокуратури та ненадання можливості повторного складання другого етапу іспиту. Тобто, фактичними підставами вказаного позову були відмінні обставини від тих, які є причиною звернення у межах справи № 640/21123/22.
33. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
34. Водночас обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
35. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився й апеляційний суд, відмовив позивачу у поновленні строку звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318 та залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318.
36. Як уже зазначалось, згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
37. Водночас приписами частини другої статті 122 КАС України обумовлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
38. Зі змісту наведених норм висновується, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
39. При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
40. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
41. У доводах касаційної скарги представник позивача зазначив, що рішення кадрової комісії до 31 жовтня 2022 року не порушувало трудові права позивача в частині саме звільнення з роботи, тому, на думку автора касаційної скарги, було дотримано всіх визначених строків на оскарження рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року за № 318.
42. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
43. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
44. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
45. Повертаючись до обставин цієї справи варто зазначити, що позивач 01 грудня 2022 року звернулась до суду із цим позовом щодо оскарження, зокрема, рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318 про неуспішне проходження атестації та наказу керівника Київської міської прокуратури від 31 жовтня 2022 року № 1860к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу представництва в адміністративному судочинстві управління представництва інтересів держави в суді прокуратури міста Києва з 31 жовтня 2022 року. Із оскаржуваним рішенням щодо звільнення позивач ознайомилась 01 листопада 2022 року.
46. При цьому як висновується з оскаржуваного наказу про звільнення від 31 жовтня 2022 року № 1860к, цей наказ видано на підставі рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318.
47. Відмовляючи у поновленні строку звернення до суду з позовною вимогою щодо оскарження рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318, суди попередніх інстанцій, серед іншого, зазначили, що про порушення своїх прав позивач дізналася щонайменше 03 березня 2021 року, що підтверджується поданням до суду позовної заяви про оскарження рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" в судовому порядку. Водночас ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року провадження у справі № 640/6160/21, предметом якої було вказане рішення кадрової комісії, закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову.
48. Отже, суди попередніх інстанцій визначили дату з якої розпочав перебіг місячного строку звернення до суду із цим позовом, встановлений у частині п`ятій статті 122 КАС України, а саме 03 березня 2021 року, яка пов`язана з поданням до суду позовної заяви про оскарження рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" (справа № 640/6160/21), предметом якої було вказане рішення кадрової комісії.
49. Щодо доводів касаційної скарги з приводу того, що цей позов подано з інших підстав, адже до рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 318 до 31 жовтня 2022 року не порушувало права позивача в частині саме звільнення з посади, варто зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Отже, порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в частині другій статті 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. Своєю чергою суд при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
50. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 640/16276/21.
51. Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.
52. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.
53. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.